Усім привіт, мене звати Іван Середнюк, мені 62 роки і відколи я вийшов на пенсію займаюсь садівництвом. Цей блог мені завів онук, щоб я ділився своїм досвідом із іншими садівниками - надіюсь вам буде цікаво та корисно.
Чи знали ви, що успіх вирощування цитрусових дерев вдома значною мірою залежить від правильного вибору грунту? Цитрусові, такі як лимони, апельсини та мандарини, потребують особливих умов для росту, і одним з ключових елементів є грунт. У цьому блозі ми розглянемо, чому вибір правильного грунту є критично важливим для здоров’я та плодоношення ваших цитрусових рослин. Ми обговоримо, які характеристики роблять грунт ідеальним для цитрусових, які компоненти повинні бути включені та які помилки слід уникати. Підготуйтеся дізнатися все про грунт для цитрусових, щоб ваш зелений улюбленець міг рости здоровим та щасливим!
Вибір ідеального грунту для цитрусових
Грунт для цитрусових вимагає особливого підходу, адже здоров’я та плодоношення рослин залежать від якості субстрату. Важливо забезпечити правильний баланс поживних речовин, водопроникності та аерації.
Основні компоненти грунтової суміші
Торф – забезпечує легкість і пухкість субстрату.
Перліт – покращує аерацію та дренаж.
Пісок – збільшує водопроникність.
Компост – додає поживні речовини.
Кокосове волокно – підтримує вологість без перезволоження.
Підготовка грунту
Для створення оптимального грунту слід змішати наступні інгредієнти:
2 частини торфу
1 частина перліту
1 частина річкового піску
1 частина компосту або гумусу
Перед посадкою цитрусових ретельно перемішайте компоненти, щоб забезпечити однорідність суміші.
Регулювання кислотності
Цитрусові віддають перевагу слабокислому середовищу з pH 5.5-6.5. Якщо кислотність грунту вища, використовуйте доломітове борошно або вапно для її зниження.
Добрива та підживлення
Цитрусові потребують регулярного підживлення. Використовуйте комплексні мінеральні добрива з високим вмістом калію та фосфору. Підживлюйте рослини раз на місяць протягом вегетаційного періоду.
Застосування гідрогелю
Гідрогель може бути корисним для утримання вологи в грунті. Додайте невелику кількість гідрогелю в субстрат, щоб зменшити частоту поливів.
Профілактика захворювань
Для запобігання грибкових захворювань використовуйте фунгіциди та стежте за чистотою інструментів під час обрізки рослин.
Заключні поради
Пересаджуйте цитрусові раз на 2-3 роки для оновлення грунту.
Уникайте перезволоження, що може призвести до гниття коренів.
Забезпечте достатнє освітлення, особливо в зимовий період.
Дотримуючись цих рекомендацій, ви забезпечите своїм цитрусовим рослинам здоровий ріст та рясне плодоношення.
Популярні запитання про грунт для цитрусових
Який грунт найкраще підходить для вирощування цитрусових в домашніх умовах?
Для вирощування цитрусових в домашніх умовах найкраще підходить легкий, пухкий і добре дренований грунт з нейтральним або слабокислим рівнем pH (від 5,5 до 6,5). Важливо, щоб грунт містив достатню кількість органічних речовин і мінералів, необхідних для здорового росту рослин.
Чи можна використовувати універсальний грунт для посадки цитрусових?
Універсальний грунт можна використовувати для посадки цитрусових, але краще вибрати спеціалізований грунт для цитрусових або додати до універсального грунту компоненти, які покращать його структуру та забезпечать необхідний рівень кислотності.
Як часто потрібно міняти грунт для цитрусових?
Грунт для цитрусових рекомендується міняти кожні 2-3 роки, оскільки з часом він може ущільнюватися, втрачати поживні речовини та здатність забезпечувати хороший дренаж. Молоді рослини можуть потребувати частішої пересадки через швидкий ріст.
Які компоненти входять до складу ідеального грунту для цитрусових?
Ідеальний грунт для цитрусових містить торф, перліт або вермикуліт для покращення аерації та дренажу, а також компост або гумус для забезпечення органічними речовинами. Також можуть бути додані пісок або кокосове волокно для підвищення пухкості грунту.
Чи потрібно додавати добрива в грунт для цитрусових?
Так, додавання добрив є важливим для підтримки здоров’я та продуктивності цитрусових рослин. Використовуйте спеціалізовані добрива для цитрусових, які містять збалансоване співвідношення азоту, фосфору, калію, а також мікроелементи, такі як залізо, магній та цинк.
Чи знали ви, що успіх у вирощуванні кактусів починається не з вибору рослини, а з правильного грунту? Кактуси – це унікальні рослини, які вимагають особливих умов для зростання, і одним з ключових аспектів є вибір ідеального грунту. У цьому блозі ми розглянемо, чому важливо вибрати правильний грунт для кактусів, які компоненти повинні бути присутніми в ідеальному субстраті, та як це може вплинути на здоров’я та ріст ваших колючих друзів. Ми також надамо корисні поради щодо того, як самостійно приготувати грунт для кактусів, а також розглянемо кращі комерційні варіанти, доступні на ринку. Приготуйтеся дізнатися все про грунт для кактусів, щоб ваші рослини процвітали!
Вибір правильного грунту для кактусів
Кактуси – це унікальні рослини, які потребують особливого догляду та умов для зростання. Один з ключових аспектів їхнього успішного вирощування – це вибір відповідного грунту. Ідеальний грунт для кактусів повинен бути легким, добре дренованим і містити мінімальну кількість органічних речовин.
Складові ідеального грунту
Пісок: Забезпечує дренаж та аерацію кореневої системи.
Перліт або вермикуліт: Покращують структуру грунту, забезпечуючи водопроникність та вентиляцію.
Керамзит: Використовується для додаткового дренажу на дні горщика.
Торф: Додається в невеликій кількості для підтримки кислотності грунту.
Рецепт грунтової суміші для кактусів
2 частини грубозернистого піску
1 частина перліту або вермикуліту
1 частина дрібного керамзиту
1/2 частини торфу або листового перегною
Підготовка грунту
Перед використанням грунтової суміші для посадки кактусів, її необхідно правильно підготувати:
Змішайте всі компоненти в зазначених пропорціях.
Простерілізуйте суміш, випікаючи її в духовці при температурі 90°C протягом 30 хвилин для знищення шкідливих мікроорганізмів.
Дайте суміші охолонути перед використанням.
Правила посадки кактусів
При посадці кактусів важливо дотримуватися наступних правил:
Використовуйте горщики з дренажними отворами.
На дно горщика покладіть шар керамзиту для забезпечення додаткового дренажу.
Акуратно розмістіть кактус у горщику та засипте підготовленою грунтовою сумішшю.
Після посадки не поливайте кактус протягом декількох днів, щоб дати можливість ранам на коренях загоїтися.
Догляд за кактусами після посадки
Після посадки кактусів важливо забезпечити належний догляд:
Поливайте кактуси рідко, але рясно, дозволяючи грунту повністю висохнути між поливами.
Забезпечте достатньо світла, але уникайте прямих сонячних променів, особливо в літній період.
Підживлюйте кактуси спеціалізованими добривами для сукулентів в період активного росту.
Дотримуючись цих рекомендацій, ви зможете створити ідеальні умови для зростання та розвитку ваших кактусів, забезпечивши їм здоров’я та красу на довгі роки.
Популярні запитання про грунт для кактусів
Який грунт найкраще підходить для вирощування кактусів?
Для кактусів найкраще підходить дренований, пухкий грунт, який добре пропускає воду та повітря. Ідеальний варіант – спеціалізований грунт для сукулентів та кактусів, який містить пісок, перліт або вермикуліт для забезпечення необхідної аерації кореневої системи.
Чи можна використовувати звичайний садовий грунт для кактусів?
Звичайний садовий грунт не рекомендується для кактусів, оскільки він часто буває занадто щільним і затримує вологу, що може призвести до гниття коренів. Краще використовувати спеціальний грунт або змішати садовий грунт з піском та дренажними компонентами.
Як часто потрібно змінювати грунт для кактусів?
Грунт для кактусів рекомендується змінювати кожні 1-2 роки, або коли ви помічаєте, що грунт став занадто щільним або втратив свої дренажні властивості. Регулярна заміна грунту також допомагає запобігти накопиченню шкідливих солей та забезпечує рослині необхідні поживні речовини.
Чи потрібно додавати добрива в грунт для кактусів?
Так, кактусам потрібні добрива, але в невеликих кількостях. Використовуйте спеціалізовані добрива для сукулентів та кактусів, які містять правильний баланс поживних речовин. Добрива слід застосовувати лише під час вегетаційного періоду (весна-літо) і уникати підживлення в осінньо-зимовий період.
Як правильно поливати кактуси в домашніх умовах?
Кактуси потребують помірного поливу, який повинен бути рідкісним, але рясним. Поливайте рослину, коли верхній шар грунту висохне. Уникайте застою води в піддоні, оскільки це може призвести до гниття коренів. Взимку полив слід зменшити або навіть припинити.
Чи знали ви, що успіх вирощування лохини значною мірою залежить від типу грунту, в якому вона росте? Лохина – це не лише смачна та корисна ягода, але й досить вимоглива культура, яка потребує особливого підходу до вибору місця та складу грунту. У цьому блозі ми розглянемо ключові аспекти, які необхідно враховувати, обираючи грунт для лохини, щоб забезпечити їй найкращі умови для росту та плодоношення. Ми обговоримо важливість рН грунту, структуру та здатність утримувати вологу, а також дамо поради щодо підготовки грунту перед посадкою. Приготуйтесь дізнатися все необхідне для створення ідеального грунту для вашої лохини!
Вибір грунту для лохини
Лохина – це культура, яка вимагає особливого підходу до вибору грунту. Ідеальний грунт для цієї ягоди повинен бути кислим, з pH від 4 до 5.5. Також важливо, щоб він був добре дренованим і багатим на органічні речовини.
Складові ідеального грунту
Торф: забезпечує кислотність і пухкість.
Пісок: покращує дренаж.
Компост: збагачує грунт органічними речовинами.
Хвойний опад: підтримує кислотність грунту.
Створення ідеального грунтового складу
Для створення оптимального середовища для вирощування лохини, можна змішати наступні компоненти:
50% високомірного торфу.
25% крупнозернистого піску або перліту.
25% компосту або гнилого листя.
<!-- Приклад коду для створення суміші грунту -->
<div>
<p>Змішайте компоненти у великій ємності.</p>
<p>Переконайтеся, що суміш однорідна.</p>
<p>Розкладіть грунт у підготовлені контейнери або на грядку.</p>
</div>
Регулювання кислотності грунту
Якщо кислотність грунту вища за рекомендовану, можна використовувати сірку для зниження pH. У разі, коли грунт занадто лужний, застосовують сульфат амонію або сульфат алюмінію для підвищення кислотності.
Догляд за грунтом під лохиною
Підтримання оптимального стану грунту включає регулярне внесення органічних добрив, таких як компост або перепрілий гній. Також важливо забезпечити достатнє зволоження, але уникати застою води.
Захист грунту від шкідників та хвороб
Для захисту рослин від шкідників та хвороб, слід використовувати мульчування грунту. Мульча з хвойного опаду не тільки підтримує кислотність, але й захищає від бур’янів та зберігає вологу.
Висновок
Правильний вибір та підготовка грунту є ключовими для успішного вирощування лохини. Використання кислого, добре дренованого грунту, багатого на органічні речовини, забезпечить здорове зростання та високий урожай ягід. Регулярний догляд та увага до деталей допоможуть уникнути проблем з рослинами та забезпечити їхнє довголіття.
Популярні запитання про грунт для лохини
Який грунт найкраще підходить для вирощування лохини?
Для вирощування лохини найкраще підходить кислий грунт з pH від 4,0 до 5,5. Грунт повинен бути добре дренованим, багатим на органічні речовини та здатним утримувати вологу, але без застою води.
Чи потрібно додавати торф при посадці лохини?
Так, додавання торфу може бути корисним, оскільки він допомагає підкислити грунт та покращує його структуру. Торф забезпечує кисле середовище, яке необхідне для успішного росту лохини.
Як підкислити грунт для лохини?
Грунт для лохини можна підкислити за допомогою сірки або спеціальних підкислюючих добрив. Також можна використовувати органічні матеріали, такі як хвойна підстилка або кислий торф. Важливо регулярно перевіряти рівень pH грунту, щоб він залишався в оптимальному діапазоні.
Чи можна вирощувати лохину в глинистому грунті?
Вирощування лохини в глинистому грунті можливе, але вимагає покращення дренажу та структури грунту. Рекомендується змішувати глинистий грунт з піском, органічними матеріалами та торфом для підвищення його проникності та підкислення.
Як часто потрібно поливати лохину?
Лохина потребує регулярного та рівномірного поливу, особливо протягом перших років після посадки. Важливо уникати пересихання грунту, але також важливо не допускати застою води. Частота поливу залежить від типу грунту, погодних умов та віку рослини.
Чи знали ви, що успіх вирощування алое в домашніх умовах значною мірою залежить від правильного вибору грунту? Алое – це невибаглива рослина, але щоб вона радувала своїм здоровим виглядом та активним ростом, потрібно забезпечити їй оптимальні умови. У цьому блозі ми розглянемо, які характеристики має мати ідеальний грунт для алое, які компоненти він повинен містити та як самостійно підготувати субстрат для вашої зеленої улюблениці. Також ми обговоримо поширені помилки при виборі грунту та як їх уникнути. Приготуйтесь дізнатися все про грунт для алое, щоб ваша рослина процвітала!
Вибір ідеального грунту для алоє
Алое – це сукулент, який потребує добре дренованого грунту. Важливо забезпечити такий, що не утримує надмірну вологу, адже це може призвести до гниття коренів. Рекомендується використовувати спеціалізовані субстрати для сукулентів або купити універсальний грунт і додати до нього компоненти для поліпшення дренажу.
Компоненти для поліпшення структури грунту
Перліт – забезпечує аерацію і дренаж.
Вермикуліт – покращує водопроникність і водозбереження.
Гравій або керамзит – збільшують дренажні властивості.
Для створення оптимального грунту можна використати наступний рецепт:
Візьміть 2 частини універсального грунту для кімнатних рослин.
Додайте 1 частину перліту або вермикуліту.
Додайте 1 частину грубозернистого піску або дрібного гравію.
Ретельно перемішайте всі компоненти.
Підготовка горщика та посадка алоє
Перед посадкою алоє важливо підготувати горщик з дренажними отворами. На дно горщика рекомендується насипати шар дренажу, наприклад, керамзиту або дрібного гравію. Після цього можна наповнити горщик підготовленою грунтовою сумішшю і висадити рослину.
Догляд за алоє після посадки
Після посадки алоє важливо забезпечити правильний догляд. Рослина потребує регулярного, але помірного поливу, коли верхній шар грунту висохне. Уникайте застою води в піддоні. Алое віддає перевагу яскравому, але розсіяному світлу. Забезпечте рослині такі умови для кращого росту та розвитку.
Запобігання проблемам з грунтом
Щоб уникнути проблем з грунтом для алоє, важливо не перезволожувати субстрат і контролювати стан кореневої системи. Якщо виявлено ознаки перезволоження або гниття коренів, рослину слід негайно пересадити в новий грунт з хорошим дренажем.
Висновок
Правильний вибір грунту для алоє є ключовим для здоров’я та краси цієї рослини. Використовуючи рекомендовані компоненти та дотримуючись інструкцій по догляду, можна забезпечити алое оптимальні умови для росту. Пам’ятайте, що алое цінує якісний дренаж та помірний полив.
Часті запитання про грунт для алоє
Який грунт найкраще підходить для вирощування алоє?
Для алоє найкраще підходить дренований, пухкий грунт з нейтральним або слабокислим рівнем pH. Ідеальним варіантом буде спеціалізований грунт для сукулентів та кактусів, який забезпечує хорошу аерацію кореневої системи і швидке відведення води.
Чи потрібно додавати пісок у грунт для алоє?
Так, додавання піску в грунт для алоє може покращити дренаж і запобігти застою води в кореневій системі. Використовуйте крупнозернистий річковий пісок або спеціальний пісок для сукулентів.
Як часто потрібно пересаджувати алоє?
Алоє потрібно пересаджувати приблизно раз на 2-3 роки або коли рослина починає переростати свій горщик. Найкращий час для пересадки – весна або початок літа.
Які добавки можна використовувати для поліпшення грунту для алоє?
Для поліпшення структури грунту можна додати вермикуліт, перліт або кокосове волокно. Ці добавки збільшують аерацію грунту і допомагають утримувати необхідний рівень вологи.
Чи потрібно удобрювати грунт для алоє, і якщо так, то якими добривами?
Алоє не вимагає частого удобрення. Використовуйте спеціалізовані добрива для сукулентів і кактусів, розведені відповідно до інструкції на упаковці. Удобрювати рослину рекомендується в період активного росту, зазвичай це весна і літо, не частіше 1 разу на місяць.
Чи знали ви, що успіх у вирощуванні гортензій значною мірою залежить від правильного вибору грунту? Гортензії – це квіти неперевершеної краси, які можуть стати справжньою окрасою вашого саду. Однак, щоб вони радували око своїм пишним цвітінням, необхідно забезпечити їм оптимальні умови. У цьому блозі ми розглянемо ключові аспекти вибору грунту для гортензій, з’ясуємо, які характеристики має мати ідеальний грунт, і як це впливає на здоров’я та квітучість рослин. Також ми надамо практичні поради щодо підготовки та догляду за грунтом, щоб ваші гортензії були здоровими та щедро цвіли. Приготуйтесь дізнатися все про грунт для гортензій та зробіть свій сад справжнім раєм для цих чудових квітів.
Вибір грунту для гортензій
Гортензії – це красиві квітучі рослини, які потребують особливого догляду та умов для росту. Одним з ключових аспектів є правильний вибір грунту. Ідеальний грунт для гортензій повинен бути багатим на органічні речовини, мати кислу рН та забезпечувати хороший дренаж.
Склад грунту
Органічні речовини: Торф, компост або гумус є важливими для забезпечення поживних речовин.
Кислотність: Грунт повинен мати рН від 5.0 до 5.5 для оптимального зростання.
Дренаж: Додавання піску або перліту допоможе уникнути застою води біля коренів.
Регулювання кислотності грунту
Для досягнення потрібної кислотності можна використовувати сульфат алюмінію або сірку. Наприклад:
Для зниження рН:
- Додайте 15-30 г сульфату алюмінію на 1 м² грунту.
- Ретельно перемішайте з грунтом.
- Полийте рослини для активації реакції.
Підготовка грунту перед посадкою
Перед посадкою гортензій, грунт потрібно ретельно підготувати:
Викопайте посадкову яму глибиною та шириною близько 50 см.
Змішайте викопаний грунт з органічними речовинами у співвідношенні 1:1.
Додайте дренажний шар на дно ями.
Помістіть рослину у яму та засипте підготовленою сумішшю грунту.
Догляд за грунтом після посадки
Після посадки гортензій важливо підтримувати стан грунту:
Мульчування: Накриття поверхні грунту мульчею допоможе зберегти вологу та підтримувати кислотність.
Підживлення: Використовуйте спеціалізовані добрива для кислолюбних рослин.
Зміна кольору квітів гортензій
Кислотність грунту може впливати на колір квітів гортензій. Для отримання блакитних квітів потрібно підтримувати більш низьку рН, тоді як для рожевих квітів – вищу. Змінити колір можна за допомогою регулювання кислотності грунту.
Висновок
Правильний вибір та підготовка грунту є вирішальним для здоров’я та краси гортензій. Враховуючи вищевказані рекомендації, можна створити ідеальні умови для цих прекрасних квітів.
Популярні запитання про грунт для гортензій
Який грунт найкраще підходить для вирощування гортензій?
Для гортензій найкраще підходить родючий, добре дренований грунт з кислотністю pH від 5.0 до 6.0. Важливо, щоб грунт був здатний утримувати вологу, але при цьому не був занадто вологим або заболоченим.
Чи можна змінити колір квітів гортензії, змінивши склад грунту?
Так, колір квітів деяких сортів гортензій можна змінити, регулюючи рівень pH грунту. Для отримання блакитних квітів потрібен кислий грунт (pH нижче 6.0), а для рожевих квітів – більш нейтральний або лужний грунт (pH вище 6.0).
Як підготувати грунт для посадки гортензій?
Перед посадкою гортензій грунт потрібно ретельно перекопати, видалити бур’яни та коріння інших рослин. Додайте компост або перегній для підвищення родючості, а також можна внести спеціалізовані добрива для кислих грунтів, якщо це необхідно для досягнення потрібного рівня кислотності.
Як часто потрібно поливати гортензії?
Гортензії потребують регулярного поливу, особливо в періоди посухи. Важливо забезпечити рівномірний полив, уникаючи пересихання грунту. Влітку може знадобитися поливати рослини кожні 2-3 дні, залежно від погодних умов та типу грунту.
Які добрива найкраще використовувати для гортензій?
Для гортензій рекомендується використовувати добрива, які містять високий вміст фосфору та калію, але низький вміст азоту. Також можна використовувати спеціалізовані добрива для кислолюбних рослин, які допомагають підтримувати кислотність грунту на оптимальному рівні.
Чи знали ви, що успіх у вирощуванні фіалок починається не з вибору квітки, а з правильного грунту? Фіалки, або сенполії, є одними з найпопулярніших кімнатних рослин, які завдяки своїй різноманітності та невибагливості завоювали серця багатьох квітникарів. Однак, не всі знають, що ключ до здоров’я та пишного цвітіння цих рослин криється у виборі відповідного грунту. У цьому блозі ми розглянемо, чому вибір грунту для фіалки є таким важливим, які компоненти повинен містити ідеальний субстрат, та як самостійно підготувати грунт, який забезпечить вашим фіалкам все необхідне для їхнього росту та розвитку. Зануримося в світ садівництва та дізнаємося, як зробити наші фіалки щасливими та здоровими!
Вибір ідеального грунту для фіалки
Фіалки, або сенполії, є одними з найпопулярніших кімнатних рослин. Щоб вони активно росли та цвіли, важливо забезпечити їм відповідний грунт. Оптимальний грунт для фіалок повинен бути легким, повітропроникним та здатним утримувати вологу без застою води.
Склад грунту
Грунт для фіалок має містити наступні компоненти:
Торф – забезпечує кислотність та легкість грунту.
Перліт або вермикуліт – для поліпшення аерації та дренажу.
Кокосове волокно – підвищує вологоємність та повітропроникність.
Деревне вугілля – запобігає розвитку грибкових захворювань.
Підготовка грунту
Перед використанням грунт слід правильно підготувати:
Простерилізуйте грунт, прогрівши його в духовці або мікрохвильовці.
Переконайтеся, що грунт не містить шкідливих домішок та шкідників.
Змішайте всі компоненти у відповідності до рекомендованих пропорцій.
Пропорції компонентів
Для самостійного приготування грунту використовуйте наступні пропорції:
3 частини торфу
1 частина перліту або вермикуліту
1 частина кокосового волокна
1/2 частини деревного вугілля
Додаткові рекомендації
Для підвищення якості грунту можна додати:
Комплексні мінеральні добрива для підживлення.
Фунгіциди для профілактики грибкових захворювань.
Гідрогелі для кращого утримання вологи.
Заміна грунту
Фіалки потребують регулярної заміни грунту, зазвичай раз на рік. Це дозволяє уникнути накопичення шкідливих солей та забезпечити рослині необхідні поживні речовини.
Висновок
Правильний вибір та підготовка грунту є ключовими для здоров’я та краси фіалок. Використовуючи вищенаведені поради, ви зможете створити ідеальні умови для своїх кімнатних квітів, що безперечно позначиться на їхньому зовнішньому вигляді та тривалості цвітіння.
Популярні запитання про грунт для фіалки
Який грунт найкраще підходить для вирощування фіалок?
Для вирощування фіалок (сенполій) найкраще підходить легкий, пухкий і добре дренований грунт з нейтральним або слабокислим рівнем pH (від 5.8 до 6.5). Ідеальний грунт має містити торф, перліт та вермикуліт для забезпечення аерації та вологозбереження.
Чи можна використовувати універсальний грунт для фіалок?
Універсальний грунт можна використовувати для фіалок, але краще його доповнити перлітом або вермикулітом для покращення дренажу та аерації. Також важливо переконатися, що грунт не є занадто щільним або важким, щоб коріння фіалок могло легко рости.
Як часто потрібно міняти грунт для фіалок?
Рекомендується міняти грунт для фіалок приблизно раз на рік або кожні два роки. Це допомагає запобігти накопиченню солей та інших шкідливих речовин, а також забезпечує рослину новими поживними речовинами.
Які компоненти входять до складу грунту для фіалок?
Грунт для фіалок зазвичай містить торф, який забезпечує кислотність та вологозбереження, перліт або пісок для покращення дренажу, а також вермикуліт, який допомагає утримувати вологу та поживні речовини. Іноді до складу можуть входити кокосове волокно, деревне вугілля або листовий перегній.
Чи потрібно додавати добрива у грунт для фіалок?
Так, додавання добрив у грунт для фіалок є важливим для забезпечення рослин необхідними поживними речовинами. Використовуйте спеціалізовані добрива для фіалок згідно з інструкцією, щоб уникнути перегодовування та пошкодження кореневої системи.
Чи знали ви, що успіх у вирощуванні сукулентів починається не з вибору рослини, а з правильного грунту? Сукуленти – це унікальні рослини, які здатні накопичувати воду в своїх листках, стеблах чи коренях, що дозволяє їм виживати в умовах посухи. Однак, щоб ваші сукуленти не просто виживали, а процвітали, важливо забезпечити їм оптимальний грунт. У цьому блозі ми розглянемо ключові аспекти вибору ідеального грунту для сукулентів, від його складу до властивостей, які забезпечують здорове зростання рослин. Ми також надамо поради щодо самостійного приготування грунту та розкриємо секрети, які допоможуть вашим сукулентам розквітнути. Приготуйтесь дізнатися все про грунт для сукулентів, щоб ваш зелений куточок радував око та душу.
Вибір ідеального грунту для сукулентів
Сукуленти – це унікальні рослини, які вимагають особливого догляду та умов для зростання. Одним з ключових аспектів їхнього успішного вирощування є правильний вибір грунту. Ідеальний грунт для сукулентів повинен бути легким, дренажним та повітропроникним, щоб запобігти зайвому зволоженню коренів та розвитку грибкових захворювань.
Компоненти грунтової суміші
Грунт для сукулентів має складатися з наступних компонентів:
Пісок: забезпечує дренаж та підтримує структуру грунту.
Перліт або вермикуліт: покращують аерацію та водопроникність.
Торф: забезпечує поживні речовини та здатний утримувати вологу.
Компост або гумус: додають грунту поживність.
Рецепти грунтових сумішей
Ось кілька прикладів рецептів грунтових сумішей для сукулентів:
Базова суміш
3 частини піску
2 частини торфу
1 частина перліту або вермикуліту
Суміш для дуже сухих умов
4 частини піску
2 частини перліту
1 частина торфу
Поживна суміш
2 частини піску
2 частини компосту
1 частина перліту
1 частина торфу
Тестування грунту на дренаж
Перед використанням грунту для сукулентів важливо перевірити його на дренажні властивості. Простий тест полягає в наступному:
Наповніть горщик грунтом.
Залийте воду і спостерігайте, як швидко вона просочується.
Якщо вода застоюється на поверхні, грунт потребує додавання більшої кількості дренажних компонентів.
Догляд за грунтом
Після висадки сукулентів у підготовлений грунт, важливо підтримувати його стан. Регулярно перевіряйте вологість грунту, уникаючи перезволоження. Вносьте поживні речовини у вигляді спеціалізованих добрив для сукулентів, але не переборщуйте, оскільки ці рослини віддають перевагу біднішим умовам.
Заключні поради
Пам’ятайте, що кожен вид сукулентів може мати свої особливі вимоги до грунту. Досліджуйте потреби ваших рослин та адаптуйте грунтову суміш відповідно. Завжди використовуйте горщики з дренажними отворами, щоб забезпечити відтік зайвої води та запобігти гниттю коренів. З правильним грунтом та доглядом ваші сукуленти будуть здоровими та красивими.
Популярні запитання про грунт для сукулентів
Який грунт найкраще підходить для сукулентів?
Для сукулентів найкраще підходить дренований, повітропроникний грунт, який добре утримує вологу, але швидко сохне. Ідеальний варіант – спеціалізований грунт для сукулентів, який містить пісок, перліт або вермикуліт для забезпечення необхідного дренажу.
Чи можна використовувати звичайний грунт для вирощування сукулентів?
Звичайний грунт не рекомендується для сукулентів, оскільки він часто не забезпечує належного дренажу і може утримувати забагато вологи, що призводить до гниття коренів. Краще використовувати спеціалізований грунт або додати до звичайного грунту компоненти для поліпшення дренажу.
Як часто потрібно пересаджувати сукуленти?
Сукуленти потрібно пересаджувати приблизно раз на 2-3 роки або коли вони переростають свій горщик. Пересаджування дозволяє оновити грунт і забезпечити більше місця для росту кореневої системи.
Які компоненти входять до складу грунту для сукулентів?
Грунт для сукулентів зазвичай містить комбінацію піску, перліту, вермикуліту, торфу та інших органічних матеріалів. Ці компоненти забезпечують хороший дренаж, аерацію та підтримують необхідний рівень вологості.
Чи потрібно додавати добрива в грунт для сукулентів?
Сукуленти не вимагають багато добрив, але легке підживлення може сприяти їх здоровому росту. Використовуйте спеціалізовані добрива для сукулентів з низьким вмістом азоту і дотримуйтесь рекомендацій щодо дозування, щоб уникнути перегодовування рослин.
Чи знали ви, що успіх у вирощуванні орхідей значною мірою залежить від правильного вибору грунту? Ці екзотичні квіти вимагають особливого догляду та умов, щоб розкрити всю свою красу. У цьому блозі ми поговоримо про важливість вибору ідеального грунту для орхідей, який забезпечить оптимальний баланс вологи, повітря та поживних речовин. Ми розглянемо різні типи грунтів, їхні переваги та недоліки, а також надамо поради щодо того, як підібрати найкращий варіант для вашої конкретної орхідеї. Приготуйтесь дізнатися все про грунт для орхідей, щоб ваші рослини процвітали та радували око!
Вибір ідеального грунту для орхідей
Орхідеї – це унікальні рослини, які потребують особливого догляду та умов для росту. Один з ключових аспектів – це правильний грунт, який забезпечує необхідну підтримку та живлення. При виборі субстрату для цих квітів слід звернути увагу на такі фактори:
Структура: повинна бути рихлою та пористою для забезпечення аерації коренів.
Вологість: субстрат має здатність утримувати вологу, але не бути занадто вологим.
PH-рівень: оптимальний діапазон для більшості орхідей становить від 5.5 до 6.5.
Компоненти субстрату для орхідей
Субстрат для орхідей часто складається з комбінації різних матеріалів, кожен з яких виконує свою функцію:
Кора сосни – забезпечує дренаж та аерацію.
Сфагнум – мох, який допомагає утримувати вологу.
Перліт – мінеральний компонент, що покращує структуру субстрату.
Вермикуліт – також сприяє утриманню вологи та поживних речовин.
Вугілля – запобігає розвитку грибкових захворювань.
Приготування субстрату в домашніх умовах
Для тих, хто бажає самостійно приготувати субстрат, ось приклад рецепту:
Візьміть 4 частини кори сосни середнього помелу.
Додайте 1 частину сфагнуму.
Вмішайте 1 частину перліту для покращення дренажу.
Для збільшення вологоутримуючих властивостей додайте 1 частину вермикуліту.
Для профілактики грибкових захворювань включіть 1/2 частини дрібного вугілля.
Перед використанням субстрату рекомендується його простерилізувати, випаривши або обробивши гарячою водою.
Заміна субстрату для орхідей
Орхідеї потребують пересадки кожні 2-3 роки або коли субстрат починає розкладатися. Процес заміни включає наступні кроки:
Акуратно вийміть рослину з горщика.
Очистіть корені від старого субстрату.
Обріжте пошкоджені або гнилі корені.
Помістіть орхідею в новий горщик зі свіжим субстратом.
Догляд за орхідеями після пересадки
Після пересадки орхідеї потребують особливої уваги:
Поливайте рослину помірно, уникаючи застою води.
Забезпечте достатньо світла, але уникайте прямих сонячних променів.
Підтримуйте високу вологість повітря.
Вносьте спеціалізовані добрива для орхідей згідно з рекомендаціями.
Дотримуючись цих порад, ви забезпечите своїм орхідеям оптимальні умови для росту та цвітіння.
FAQ: Грунт для орхідей
Який грунт найкраще підходить для вирощування орхідей?
Для орхідей найкраще підходить спеціалізований грунт, який забезпечує хороший дренаж та повітропроникність. Це може бути суміш кори сосни, деревного вугілля, кокосового волокна та сфагнуму. Важливо, щоб грунт був легким і не утримував надмірну вологу.
Чи можна використовувати звичайний грунт для вирощування орхідей?
Ні, звичайний грунт не підходить для орхідей, оскільки він може бути занадто щільним і утримувати багато вологи, що призводить до загнивання коренів. Орхідеї потребують спеціального грунту, який дозволяє кореням дихати і забезпечує необхідний дренаж.
Як часто потрібно міняти грунт для орхідей?
Грунт для орхідей зазвичай потрібно міняти кожні 1-3 роки, залежно від стану субстрату. Якщо грунт стає занадто щільним або починає розкладатися, це може негативно вплинути на здоров’я рослини, тому рекомендується своєчасна заміна.
Чи потрібно додавати добрива в грунт для орхідей?
Так, орхідеї потребують регулярного підживлення спеціальними добривами для орхідей, які можна додавати в воду для поливу. Це допомагає забезпечити рослину необхідними поживними речовинами, яких може не вистачати в субстраті.
Як правильно поливати орхідеї в грунті для орхідей?
Орхідеї потрібно поливати помірно, уникаючи застою води у горщику. Найкраще поливати рослину, коли верхній шар грунту висохне. Важливо забезпечити хороший дренаж, щоб вода могла вільно стікати через горщик.
Чи замислювались ви коли-небудь, чому ваша монстера не росте так швидко та пишно, як ви очікували? Можливо, проблема криється у виборі грунту. Монстера – це тропічна рослина, яка потребує особливого догляду та умов для зростання. Правильний грунт є ключовим фактором для забезпечення здоров’я та відмінного росту цієї екзотичної красуні. У цьому блозі ми розглянемо, які компоненти повинні бути присутні у ідеальному грунті для монстери, як часто потрібно пересаджувати рослину та які помилки слід уникати. Підготуйтеся до глибокого занурення у світ грунтів для монстери, щоб ваш зелений друг радував вас своєю красою та здоров’ям.
Вибір ідеального грунту для монстери
Монстера – це популярна кімнатна рослина, яка вимагає особливого підходу до вибору грунту. Ідеальний грунт повинен бути пухким, добре дренованим та здатним утримувати певну вологість без застою води.
Склад грунту
Торф – забезпечує легкість і кислотність грунту.
Перліт – покращує аерацію і дренаж.
Вермикуліт – допомагає утримувати вологу.
Кокосове волокно – збільшує воздухопроникність.
Компост або гумус – вносить поживні речовини.
<!-- Приклад складу грунту для монстери -->
<ul>
<li>3 частини торфу</li>
<li>1 частина перліту</li>
<li>1 частина вермикуліту</li>
<li>1 частина кокосового волокна</li>
<li>1 частина компосту</li>
</ul>
Дренаж і аерація
Для забезпечення належного дренажу та аерації кореневої системи монстери, важливо додати в грунт крупнозернисті компоненти, такі як керамзит або гравій. Це допоможе запобігти гниттю коренів і забезпечить доступ повітря.
РН грунту
Монстера віддає перевагу легко кислому до нейтрального рН грунту (5.5-7.0). Використання тестера рН допоможе вам визначити рівень кислотності вашого грунту і, за потреби, скоригувати його.
Заміна грунту
Рекомендується замінювати грунт для монстери кожні 2-3 роки або частіше, якщо ви помітили, що грунт став занадто щільним або втратив свої дренажні властивості.
Підживлення
Монстера потребує регулярного підживлення, особливо в період активного росту. Використовуйте спеціалізовані добрива для кімнатних рослин, дотримуючись інструкцій на упаковці.
Практичні поради
Перед посадкою монстери, замочіть грунт, щоб переконатися, що він рівномірно вологий.
Після посадки, поливайте рослину обережно, уникаючи перезволоження.
Перевіряйте вологість грунту перед кожним поливом, використовуючи вологомір або просто пальцем.
Уникайте розміщення горщика з монстерою в місцях з прямими сонячними променями, що можуть висушити грунт.
Дотримуючись цих рекомендацій, ви забезпечите своїй монстері оптимальні умови для росту та розвитку, що відобразиться на її здоров’ї та красі.
Часті запитання про грунт для монстери
Який грунт найкраще підходить для вирощування монстери?
Для монстери ідеально підходить добре дренований, пухкий грунт, який забезпечує аерацію кореневої системи. Використовуйте суміш для кімнатних рослин з додаванням перліту або вермикуліту для поліпшення дренажу.
Чи потрібно додавати мох сфагнум у грунт для монстери?
Так, додавання моху сфагнуму може бути корисним, оскільки він зберігає вологу і допомагає підтримувати вологість грунту, що важливо для монстери.
Як часто потрібно пересаджувати монстеру?
Монстеру рекомендується пересаджувати кожні 2-3 роки або коли ви помітите, що коріння стає тісним у горщику. Це також хороший час для оновлення грунту.
Чи важливий рівень pH грунту для монстери?
Так, монстера віддає перевагу слабокислому до нейтрального грунту з рівнем pH від 5.5 до 7.0. Перевіряйте і регулюйте рівень pH грунту за необхідності.
Які компоненти можна додати у грунт для поліпшення зростання монстери?
Для поліпшення зростання монстери можна додати органічні компоненти, такі як кокосове волокно або кора сосни, які забезпечують додаткову структуру і допомагають утримувати вологу. Також корисними будуть компоненти, що покращують дренаж, наприклад, гравій або керамзит.
Чи знаєте ви, що правильний вибір грунту може стати вирішальним фактором у здоров’ї та рості вашого заміокулькаса? Заміокулькас, відомий також як “доларове дерево”, є популярною кімнатною рослиною, яка славиться своєю невибагливістю та екзотичним виглядом. Однак, не всім відомо, що для досягнення пишного зеленого вигляду та здорового росту, важливо підібрати ідеальний грунт. У цьому блозі ми розглянемо ключові аспекти, які необхідно врахувати при виборі грунту для заміокулькаса, обговоримо рекомендації експертів та поділимося порадами щодо догляду за цією унікальною рослиною. Підготуйтеся дізнатися все про те, як забезпечити ідеальні умови для вашого “доларового дерева”, щоб воно радувало вас своєю красою на довгі роки.
Вибір ідеального грунту для заміокулькас
Заміокулькас (Zamioculcas zamiifolia), відомий також як доларове дерево, є популярною кімнатною рослиною, яка відзначається своєю невибагливістю та декоративністю. Однак, для забезпечення його здорового росту та розвитку, важливо підібрати правильний грунт. Ось основні аспекти, які потрібно врахувати.
Склад грунту
Грунт для заміокулькас повинен бути легким, пухким та добре дренованим. Ідеальний варіант – це суміш, яка включає:
Листовий землю;
Перегній;
Грубозернистий пісок або перліт для поліпшення дренажу.
Співвідношення компонентів може бути приблизно таким: 1 частина листової землі, 1 частина перегною та 1 частина піску або перліту.
РН грунту
Заміокулькас віддає перевагу нейтральному або слабокислому грунті. РН-баланс повинен коливатися в межах 6.0-7.0. Щоб виміряти рівень кислотності, можна використовувати спеціальні тестери або індикаторні смужки.
Дренаж
Ефективний дренаж є критично важливим для запобігання загниванню коренів. У дно горщика обов’язково має бути насипаний шар дренажного матеріалу, такого як керамзит або гравій. Також рекомендується використовувати горщики з отворами на дні.
Пересадка та підготовка грунту
Пересаджуючи заміокулькас, важливо акуратно очистити кореневу систему від старого грунту та перевірити її на наявність пошкоджень або ознак гнилі. Після цього рослину можна помістити у новий грунт, дотримуючись наступних кроків:
На дно горщика насипте шар дренажу.
Зверху додайте трохи підготовленої суміші грунту.
Розмістіть рослину в центрі горщика та акуратно засипте корені грунтом, уникаючи заглиблення точки росту.
Легко утрамбуйте грунт навколо рослини.
Полийте заміокулькас, але не перезволожуйте грунт.
Догляд за грунтом
Після посадки заміокулькасу важливо підтримувати грунт у легкому та вологому стані, але без застою води. Регулярно перевіряйте верхній шар грунту на сухість перед поливом. У зимовий період полив має бути рідкісним, оскільки рослина входить у стан спокою.
Заключні рекомендації
Правильно підібраний грунт для заміокулькас – запорука його здоров’я та краси. Не забувайте про регулярний догляд, своєчасну пересадку та контроль за станом грунту. З дотриманням цих простих правил ваш заміокулькас буде радувати вас своїм пишним зеленим листям довгі роки.
FAQ: Грунт для заміокулькаса
Який грунт найкраще підходить для заміокулькаса?
Для заміокулькаса ідеально підходить добре дренований, легкий і повітропроникний грунт. Можна використовувати спеціалізовану суміш для сукулентів або купити універсальний грунт і змішати його з перлітом або піском для поліпшення дренажу.
Чи потрібно додавати пісок у грунт для заміокулькаса?
Так, додавання піску в грунт для заміокулькаса може поліпшити дренаж і запобігти застою води у кореневій системі, що дуже важливо для здоров’я рослини.
Як часто потрібно пересаджувати заміокулькас?
Заміокулькас потрібно пересаджувати приблизно кожні 2-3 роки або коли коренева система заповнює весь горщик. Найкращий час для пересадки – весна або початок літа.
Чи потрібен заміокулькасу грунт з високим вмістом органіки?
Ні, заміокулькасу не потрібен грунт з високим вмістом органіки. Він краще росте в грунті, який містить достатньо мінералів і має хороший дренаж, щоб запобігти гниттю коренів.
Як підготувати грунт для посадки заміокулькаса?
Для посадки заміокулькаса грунт потрібно підготувати, змішавши універсальний грунт з додаванням перліту, вермикуліту або грубозернистого піску для поліпшення дренажу. Також можна використовувати готову суміш для сукулентів. Перед посадкою рекомендується простерилізувати грунт, щоб уникнути зараження шкідниками та хворобами.
Чи знали ви, що успіх вирощування лаванди значною мірою залежить від правильного вибору грунту? Лаванда – це рослина, яка вимагає особливих умов для росту, і одним з ключових аспектів є саме грунт. У цьому блозі ми розглянемо, які характеристики повинен мати ідеальний грунт для лаванди, як його підготувати та які помилки слід уникати. Ми також обговоримо, як впливає тип грунту на аромат та здоров’я рослин. Приготуйтесь дізнатися все про вибір та підготовку ідеального грунту для вирощування чарівної лаванди!
Вибір ідеального грунту для лаванди
Лаванда – це рослина, яка вимагає особливого підходу до вибору грунту. Щоб забезпечити їй оптимальні умови для росту, слід звернути увагу на кілька ключових аспектів.
Основні вимоги до грунту
Дренаж: Лаванда не терпить застою води, тому грунт має бути добре дренованим.
Родючість: Грунт повинен бути помірно родючим, але не надто багатим на органіку.
pH рівень: Лаванда віддає перевагу легко лужним або нейтральним грунтам з pH від 6.5 до 8.
Складання ідеальної суміші
Для створення ідеального грунту для лаванди можна використовувати наступну суміш:
1 частина піску + 1 частина перегною + 2 частини садової землі
Така суміш забезпечить хороший дренаж і необхідні поживні речовини для росту лаванди.
Покращення дренажу
Якщо грунт в саду важкий і схильний до застою води, можна додати гравій або вермикуліт для покращення дренажу. Це можна зробити так:
Додати 1 частину гравію або вермикуліту на 1 м² грунту
Регулювання pH рівня
Для коригування pH рівня грунту можна використовувати доломітове борошно або садову вапно. Це допоможе досягти більш лужного середовища, яке віддає перевагу лаванда.
Мульчування
Мульчування допомагає зберегти вологу і захистити кореневу систему від перегріву. Використовуйте органічні матеріали, такі як деревна стружка або кокосове волокно.
Підживлення
Лаванда не потребує частого підживлення. Використовуйте комплексні мінеральні добрива з низьким вмістом азоту, щоб не стимулювати надмірний ріст зеленої маси.
Підсумок
Створення ідеального грунту для лаванди вимагає уваги до деталей, але результат вартий зусиль. Забезпечивши рослині відповідний дренаж, родючість, pH рівень і догляд, можна насолоджуватися пишним цвітінням та ароматом цієї чудової рослини.
Часті запитання про грунт для лаванди
Який грунт найкраще підходить для вирощування лаванди?
Лаванда віддає перевагу добре дренованому, нейтральному або лужному грунту. Ідеальний грунт для лаванди повинен бути легким, пухким і не утримувати надлишок вологи. Додавання піску або гравію може покращити дренаж.
Чи потрібно змінювати грунт для лаванди щороку?
Зазвичай не потрібно змінювати грунт для лаванди щороку, якщо він добре дренований і має відповідний рівень pH. Однак, може бути корисним додавати органічні речовини або компост для підживлення рослин.
Як підготувати грунт перед посадкою лаванди?
Перед посадкою лаванди грунт потрібно ретельно перекопати, видалити бур’яни та коріння інших рослин. Додайте пісок або гравій для поліпшення дренажу, а також можна внести вапно, якщо грунт кислий.
Чи впливає тип грунту на аромат лаванди?
Так, тип грунту може впливати на аромат лаванди. Грунт, який добре дренований і має високий вміст мінералів, зазвичай сприяє більш інтенсивному аромату лаванди.
Як часто потрібно поливати лаванду в залежності від типу грунту?
Лаванда потребує помірного поливу, особливо якщо вона висаджена в добре дренованому грунті. У період активного росту поливають регулярно, але не допускають застою води. У грунті з високим вмістом глини потрібно поливати рідше, щоб уникнути перезволоження.
Чи знали ви, що правильний вибір грунту може стати вирішальним фактором у здоров’ї та рості вашого фікуса? Фікуси – це популярні домашні рослини, які відомі своєю здатністю очищати повітря та додавати затишку до будь-якого інтер’єру. Однак, не всі знають, що успіх у вирощуванні цих рослин починається з вибору правильного грунту. У цьому блозі ми розглянемо, чому вибір грунту для фікуса є таким важливим, які компоненти повинні бути присутніми в ідеальному субстраті, та як самостійно підготувати оптимальне середовище для вашого зеленого друга. Зануримося в світ грунтів і дізнаємося, як забезпечити найкращі умови для росту та розвитку фікуса.
Вибір ідеального грунту для фікуса
Фікуси – це популярні кімнатні рослини, які потребують особливого догляду та умов для зростання. Одним з ключових аспектів є вибір правильного грунту, який забезпечить здоров’я та активний розвиток рослини. Оптимальний грунт для фікуса повинен бути пухким, здатним утримувати вологу, але при цьому забезпечувати хороший дренаж.
Склад грунту
Грунт для фікуса має містити наступні компоненти:
Торф – забезпечує легкість та пухкість субстрату.
Перліт або вермикуліт – покращують аерацію та дренаж.
Компост або гумус – вносять необхідні поживні речовини.
Пісок – забезпечує додатковий дренаж.
Пропорції компонентів
Для самостійного приготування грунту можна використовувати наступні пропорції:
2 частини торфу
1 частина перліту або вермикуліту
1 частина компосту або гумусу
1/2 частини піску
РН-баланс
Фікуси віддають перевагу слабокислому або нейтральному грунті з рН від 6 до 7. Якщо необхідно скорегувати рН, можна додати доломітове борошно для підвищення рН або сірку для зниження рН.
Дренаж
Добрий дренаж – це запорука здоров’я кореневої системи фікуса. На дно горщика обов’язково потрібно насипати шар дренажного матеріалу, такого як керамзит або гравій, товщиною близько 2-3 см.
Заміна грунту
Фікуси потребують пересадки кожні 2-3 роки зі зміною грунту. Це дозволяє оновити поживні речовини та запобігти засоленню субстрату.
Готові суміші
На ринку існує багато готових сумішей для фікусів. При виборі такого грунту важливо звернути увагу на склад та рекомендації виробника. Готові суміші зазвичай вже містять усі необхідні компоненти та мають оптимальний рН.
Заключні поради
При виборі грунту для фікуса важливо враховувати тип рослини та її індивідуальні потреби. Не забувайте про регулярний полив та підживлення, щоб забезпечити рослині всі умови для здорового зростання. Пам’ятайте, що правильний догляд починається з якісного грунту.
Популярні запитання про грунт для фікуса
Який грунт найкраще підходить для фікуса?
Для фікуса ідеально підходить добре дренований, пухкий грунт з нейтральним або слабокислим рН. Можна використовувати спеціалізовані суміші для фікусів або змішати універсальний грунт з перлітом або вермикулітом для поліпшення аерації.
Чи потрібно додавати пісок у грунт для фікуса?
Додавання піску може покращити дренаж грунту, але важливо використовувати гострий або річковий пісок, а не морський, щоб уникнути засолення грунту. Зазвичай краще використовувати перліт або вермикуліт для цієї мети.
Як часто потрібно міняти грунт для фікуса?
Грунт для фікуса рекомендується міняти кожні 2-3 роки або коли ви помічаєте, що він став занадто щільним, втратив свої дренажні властивості або з’явилися ознаки хвороби рослини.
Чи можна використовувати універсальний грунт для фікуса?
Так, можна використовувати універсальний грунт для фікуса, але рекомендується додати компоненти, які покращують дренаж і аерацію, такі як перліт або вермикуліт.
Які добавки можна використовувати для поліпшення грунту для фікуса?
Для поліпшення грунту для фікуса можна використовувати органічні добавки, такі як компост або кора сосни, а також мінеральні компоненти, такі як перліт, вермикуліт або кокосове волокно, щоб забезпечити кращу аерацію і водопроникність.
Чи замислювались ви коли-небудь, чому деякі квіти ростуть буйно та радують око, а інші в’януть, незважаючи на всю вашу турботу? Секрет успіху часто криється у правильному виборі грунту для квітів. Грунт є фундаментом для здоров’я та краси ваших рослин, адже саме він забезпечує коріння всіма необхідними поживними речовинами, водою та повітрям. У цьому блозі ми розглянемо ключові аспекти вибору ідеального грунту для квітів, обговоримо різні типи грунтів та їх властивості, а також надамо корисні поради щодо догляду за рослинами. Приготуйтеся дізнатися, як забезпечити вашим квітам найкращі умови для росту та цвітіння!
Вибір правильного грунту для квітів
Грунт є основою здоров’я та краси кімнатних та садових квітів. Вибір відповідного грунту забезпечує правильне харчування, водний баланс та підтримку кореневої системи рослин. Розглянемо ключові аспекти, які слід враховувати при виборі грунту для квітів.
Типи грунтів та їх характеристики
Універсальний грунт – підходить для більшості видів кімнатних рослин, містить необхідні поживні речовини.
Спеціалізований грунт – призначений для конкретних видів квітів, наприклад, орхідей, сукулентів, азалій тощо.
Біогрунт – містить живі мікроорганізми, які сприяють кращому засвоєнню поживних речовин.
Гідрогель – використовується як доповнення до звичайного грунту для підтримки водного балансу.
Складові ідеального грунту
Якісний грунт для квітів має містити:
Торф – забезпечує легкість та повітропроникність.
Перегній – джерело органічних поживних речовин.
Пісок або перліт – для поліпшення дренажу та запобігання застою води.
Мінеральні добрива – для забезпечення необхідних мікроелементів.
РН-баланс грунту
Важливим показником є кислотність грунту. Більшість квітів віддають перевагу слабокислому або нейтральному грунту з РН від 5,5 до 7. Для вимірювання РН можна використовувати спеціальні тестери або індикаторні смужки.
Як підготувати грунт до посадки
Перевірте грунт на наявність шкідників та хвороб.
Простерилізуйте грунт, якщо це необхідно, випікаючи його в духовці або заливаючи окропом.
Змішайте грунт з додатковими компонентами, якщо потрібно змінити його структуру або поживні властивості.
Забезпечте хороший дренаж на дно горщика, використовуючи керамзит або гравій.
Поради щодо догляду за грунтом
Регулярно перевіряйте вологість грунту, уникаючи перезволоження.
Вносьте добрива згідно з потребами конкретного виду квітів.
Рихліть грунт, щоб забезпечити доступ повітря до коренів.
Замінюйте або оновлюйте грунт у горщиках принаймні раз на рік.
Заключні рекомендації
Правильний вибір грунту – це запорука здоров’я та краси ваших квітів. Не економте на якості грунту, адже від цього залежить довговічність та розвиток рослин. Враховуйте особливості кожного виду квітів та їхні вимоги до грунту, і ви побачите, як ваші рослини будуть віддячувати вам рясним цвітінням та здоровим зростанням.
Популярні запитання про грунт для квітів
Який грунт найкраще підходить для кімнатних квітів?
Для кімнатних квітів найкраще підходить спеціалізований грунт, який містить необхідні поживні речовини та має оптимальну структуру для забезпечення дренажу та аерації коренів. Важливо вибирати грунт відповідно до конкретного типу рослини, наприклад, для сукулентів існують спеціальні субстрати.
Чи потрібно додавати перліт або вермикуліт у грунт для квітів?
Так, додавання перліту або вермикуліту може покращити структуру грунту, забезпечуючи кращий дренаж та аерацію кореневої системи. Це особливо важливо для рослин, які не терплять застою води у коренях.
Як часто потрібно міняти грунт у квіткових горщиках?
Грунт у квіткових горщиках рекомендується міняти приблизно раз на 1-2 роки, або коли ви помічаєте, що грунт втратив свої поживні властивості, став занадто щільним або засоленим.
Як визначити, що грунт для квітів виснажений?
Виснаження грунту можна визначити за декількома ознаками: зниження швидкості росту рослин, блідість листя, відсутність цвітіння, а також якщо грунт стає дуже щільним, сухим або засоленим.
Чи можна використовувати універсальний грунт для всіх видів квітів?
Універсальний грунт може бути використаний для більшості видів кімнатних квітів, але для деяких специфічних рослин, таких як орхідеї, азалії, сукуленти, краще використовувати спеціалізовані субстрати, які враховують їхні особливі потреби.
Помідори, улюблені садівниками по всьому світу, є не просто улюбленою культурою, а основним продуктом у багатьох садах Якщо ви прагнете виростити найсоковитіші помідори у вашому районі, вам не варто шукати більше. Ми пропонуємо вам дев’ять томатних хитрощів, які дійсно працюють, а також бонусну техніку, яка може зробити революцію у вашому садівничому досвіді.Приготуйте свої зелені пальці, і давайте зануримося в ці перевірені часом стратегії.
1. Стратегічне підживлення для ситних помідорів
Підживлення має вирішальне значення для росту ваших помідорів, але вся справа в часі та складі Замість того, щоб заливати рослину азотом протягом усього її життя, перейдіть на добриво з високим вмістом фосфору і калію, таке як Томатний тон від Еспома Органік, як тільки почнуть розвиватися квіти і плоди. Це гарантує, що поки рослини розвивають сильну листову основу в молодості, енергія перенаправляється на виробництво плодів пізніше.співвідношенню NPK 3-4-6 ви уникнете надмірного розростання листя та забезпечите врожайність.
2. Ферментація насіння для тривалого зберігання
Для тих, хто планує заздалегідь, ферментація насіння томатів може подовжити термін його зберігання до десяти років і гарантувати, що воно не буде хворіти Відмовтеся від методу паперових рушників і замість цього вичавіть перестиглі помідори разом з насінням у банку для ферментації.Цей процес видаляє желатинову оболонку, полегшуючи посадку насіння та знижуючи ризик бактеріальних і грибкових захворювань.
3. Дозрівання зелених помідорів з фруктовими сусідами
Ранні заморозки або шкідники можуть змусити вас збирати помідори, поки вони ще зелені. На щастя, помістивши ці недозрілі плоди разом з фруктами, що виробляють етилен, такими як яблука або банани, в закритий простір, ви можете прискорити їх дозрівання.Не забудьте покласти їх квітучою стороною догори в один шар, щоб запобігти кашоподібності, і перевіряйте їх щодня, щоб зафіксувати ідеальну стиглість.
4. Послідовна посадка для безперервного врожаю
Уникайте перевантаження одночасним врожаєм, або вибираючи сорти з різними термінами дозрівання, або розподіляючи час посадки в шаховомуНаприклад, помідори черрі дозрівають швидше, ніж біфштекси, і, розподіливши посадку улюбленого сорту в часі, ви розподілите врожай, забезпечивши постійне постачання свіжих помідорів замість перенасичення.
5.посадка для міцної кореневої системи
Використайте потенціал вашої рослини томатів, заглибивши її при пересадці на третину Стебла рослин пустять додаткові корені, створюючи більш розгалужену і стійку кореневу систему.Однак садівники в холодному кліматі повинні переконатися, що температура ґрунту сприяє укоріненню.
6.Мистецтво обрізки томатів
Якщо ви наближаєтеся до кінця вегетаційного періоду з великою кількістю недозрілих томатів, подумайте про те, щоб “обрізати” рослину, обрізавши її зростаючі кінчикиЦе перенаправить енергію рослини з росту у висоту на дозрівання наявних плодів, що забезпечить кращий урожай до перших заморозків.
7.Оптимальне сонячне світло для різних розмірів томатів
Великим сортам томатів, таким як біфштекси, для нормального плодоношення потрібно більше сонячного світла, ніж їхнім меншим побратимам.Виділіть для великих сортів сонячніші місця в саду, щоб вони отримували 10-12 годин сонця, тоді як помідори розміром з вишню і смородину можуть процвітати і при дещо меншій кількості.
8.Клонуйте ваші улюблені томати для збільшення врожаю
Деякі рослини томатів можна клонувати, просто укорінюючи здорову присоску або верхівку у воді або ґрунті, минаючи фазу проростання насіння і заощаджуючи дорогоцінний час.Це може стати порятунком, якщо ви хочете продовжити урожай до пізнього сезону.
9.або подвійні пагони для економії місця
Коли місця не вистачає, привчіть свої помідори рости з одним абоЦей метод не тільки економить місце, дозволяючи розмістити більше рослин у вашому саду, але також може призвести до більш раннього та впорядкованого врожаю.
Бонус Хактоматів на сухому ґрунті для насиченого смаку
Натхненні виноградарством, вирощування томатів на сухому ґрунті може стати вашою наступною пригодоюЦя технологія, яка передбачає повну відмову від поливу рослин, спонукає коріння заглиблюватися вглиб у пошуках вологи та поживних речовин, що потенційно посилює смак плодів, подібно до вин, вирощених на сухому ґрунті.
Маючи у своєму репертуарі ці хитрощі вирощування томатів, ви станете на шлях до вирощування ефективного та щедрого на врожай саду Приготуйтеся дивувати одними з найсоковитіших помідорів. І пам’ятайте, не зупиняйтеся на досягнутому!
Лаванда – красива рослина, що підкорює витонченим, тонким ароматом. Вона вже дуже давно набула широкої популярності у садівників. Пухнасті кущі лаванди, що рясніють яскравими суцвіттями-колосками – чудова рослина для бордюрів, альпійських гірок і рокаріїв.
Звичайно, щоб отримати розкішну клумбу доведеться постаратися. Догляд за лавандою потрібний регулярний. До комплексу заходів необхідно включити:
розпушування ґрунту;
ліквідацію бур’янів;
полив;
обрізання;
внесення добрив;
підготовка до зими.
Лаванда – теплолюбна рослина. Тому вирощувати цей багаторічник у відкритому ґрунті можна далеко не в будь-якій кліматичній зоні. У холодному кліматі слід висаджувати кущі у вазони і при першому ж натяку на похолодання оперативно переносити їх у тепле місце. Як культура горщика можна вирощувати будь-які сорти лаванди.
Місце для посадки лаванди
Запорука успішного вирощування лаванди – правильний вибір місця для посадки. Найбільше рослині сподобаються відкриті ділянки, добре освітлені сонячним промінням. Кущики приживуться і в тіні, ось тільки багатого і тривалого цвітіння досягти не вдасться.
Коріння рослини реагують на високий рівень вологості грунту. Тому варто утриматися від висадження лаванди на заболочених ділянках та територіях, де надто високо лежать ґрунтові води. Якщо іншого варіанта немає, можна спробувати спорудити височину і вже на ній посадити кущі. Надлишок вологи біля коріння легко усунути за допомогою дренажного прошарку.
Лаванда вимогливо відноситься і до рівня кислотності та структури ґрунту. Тому, якщо є сумніви, краще перестрахуватися – перед посадкою внести в ґрунт трохи золи дерев або вапна. Це ефективні розкислювачі ґрунту. Для забезпечення її пористої структури досить регулярно вносити на грядку компост. Він не лише розпушить ґрунт, а й доповнить його поживними речовинами.
Особливості посадки лаванди
Посадка лаванди – відповідальний процес. Дорослі кущі погано переносять пересадку. Якщо доведеться її робити, то акуратно і тільки з об’ємною грудкою землі. Краще відразу визначити, де розташовуватимуться кущики, вирощені з насіння, живців або відводків.
Відстань між сусідніми екземплярами має бути приблизно рівним їх максимальній висоті. Тоді кущики будуть пишними. А для отримання струнка бордюру скорочуємо цей параметр вдвічі. Так можна досягти максимальної монолітності блоку насаджень.
Живці лаванди укорінюються досить швидко. Алгоритм посадки простий: поглибити на пару сантиметрів у пухку ґрунтову суміш, прикрити плівкою та регулярно зволожувати ґрунт. Живці, що укорінилися, акуратно викопати і пересадити на обране місце.
Відведення – це гілки рослини, що укорінилися. Для отримання посадкового матеріалу слід навесні відігнути одну з нижніх пагонів убік. Місце зіткнення з рівнем землі зафіксувати та присипати ґрунтом. Коли утворюється грудка коріння, відведення обережно відрізати гострим ножем. Місце зрізу присипати товченим вугіллям, щоб захистити від процесів гниття. Все – відведення готове до посадки.
Посів насіння лаванди
Лаванду складно розмножити насінням. Але якщо немає можливості придбати дорослу рослину або гілочки, можна спробувати і посів насіння.
Дуже важливий етап – стратифікація. Насіння лаванди необхідно витримати деякий час за низьких температур. Тут можна піти двома шляхами: посадити їх наприкінці осені відразу в ґрунт або здійснити штучну стратифікацію. Перший спосіб підходить лише для теплих кліматичних зон. При значних заморозках насіння може загинути. Тому краще зупинити вибір на другому варіанті.
Для штучної стратифікації насіння необхідно перемішати з невеликою кількістю піску, висипати в ємність, загорнути поліетилен і поставити в холодильник. Витримати їх там не менше ніж півтора місяці. Краще – довше. І тут сходи з’являться швидше. Потім можна висівати насіння в ящики (наприкінці зими) або парники на вулицю (наприкінці весни).
Насіння та саджанці лаванди ви знайдете у нашому каталозі, де зібрані пропозиції великих садових інтернет-магазинів. Вибрати насіння та саджанці лаванди.
При посіві насінням чекати цвітіння доведеться цілий рік. У перші сезони саджанці тільки розвиватимуться, нарощуючи кореневу систему. І лише через рік, а може навіть через два, вони порадують садівника симпатичними колосками-суцвіттями.
Обробка ґрунту біля кущиків
Лаванда не любить щільні ґрунти . Її коріння дуже потрібна хороша циркуляція повітря. Крім того, звичайно, потрібно позбавлятися бур’янів-шкідників поруч із лавандою. Тому розпушування землі та прополювання мають стати регулярною процедурою.
Можна зробити простіше – організувати на грядці з лавандою хороший шар, що мульчує . Як мульчу можна використовувати листя, що перегнило, або декоративні різнокольорові субстрати. Але в будь-якому випадку біля основи стовбура ґрунт повинен залишатися неприкритим. Це убереже рослину від гниття.
Поливати лаванду потрібно дуже обережно . Рясне зрошення може призвести до загнивання коріння та пожовтіння надземної частини рослини. Посуха теж погано відбивається на рослині – лаванда не загине, але цвітіння не буде таким розкішним, як хотілося б. Ідеальний режим поливу – у міру висихання ґрунту.
Обрізка кущиків лаванди
Цей етап догляду за лавандою не можна назвати обов’язковим. Але тільки обрізання можна досягти формування красивих пишних кущиків . Тож не варто відмовлятися від корисної процедури.
Першу обрізку необхідно провести відразу після того, як зав’януть колоски-суцвіття. Коротити пагони потрібно буквально на пару сантиметрів. Наприкінці теплого сезону проводиться кардинальніша обрізка. Але тут теж не варто виявляти надмірний ентузіазм. Якщо укоротити всі гілки до рівня дерева, що одеревіла, кущ може загинути.
Внесення добрив
Як добрива для лаванди відмінно підходять мінеральні комплекси, які продаються у всіх садово-городніх та квіткових магазинах. Їх слід вносити у період початку цвітіння. Концентрація – 2 ст. ложки на відро води. Розчином, що вийшов, потрібно пролити грунт по периметру кущиків.
За розвиток зеленої маси відповідають азотні добрива (2 ст. ложки на цебро). Тому вони незамінні на початку вегетації (зростання). А ось у другій половині літа їх використовувати заборонено . Під впливом азоту значно продовжується термін вегетації. Як наслідок – рослина не встигає підготуватися до зимівлі.
Від використання добрив можна взагалі відмовитися, якщо під кущиками лежить товстий шар мульчі з компосту. Розкладаючись під впливом зовнішніх факторів, він протягом усього сезону постачатиме рослині поживні речовини.
Підготовка лаванди до зими
Для кущиків лаванди, які мають зимувати у відкритому грунті, можна організувати надійне укриття. Щоправда, у теплих кліматичних зонах можна обійтися і без цього, за словами експертів, лаванда добре переживе зиму, навіть якщо температура опуститься до -25°С. Якщо очікуються морози сильніші за цю позначку, утеплення необхідне. Крім того, не зайвим буде перестрахуватись у тих випадках, коли зима може виявитися малосніжною.
Наприкінці сезону кущі лаванди підрізають. Зверху на грядку укладаються гілки (краще від хвойних дерев). А ось звичне утеплення у вигляді шару листя не підходить. Під ним лаванда може загнити.
Загалом, догляд за лавандою не такий складний, як може здатися на перший погляд. Використання мульчі з компосту позбавить прополок, розпушування та внесення підживлення. Тому садівнику залишиться тільки своєчасно обрізати кущики, щоб вони росли міцними і рясно цвіли.
Актуальне питання “Як зберегти лаванду взимку?” задала читачка нашого сайту. Ви можете почитати поради та взяти участь в обговоренні.
Види лаванди
Багато хто асоціює кущі лаванди з незмінним фіолетовим кольором. Насправді відтінки різних сортів підкорюють різноманітністю. Існують екземпляри з синіми, білими, рожевими і навіть зеленими кольорами. І це лише основна палітра. А відтінків суцвіть-колосків ще більше. Але забарвлення – не єдина відмінність між різними сортами лаванди.
Відповідно до загальноприйнятої класифікації, виділяють дві великі групи: англійська та французька лаванда .
Англійська лаванда – володарка вузьких листочків та видовжених колосків-суцвіть. Варто відзначити, що саме цей вид набув найбільш широкого застосування. Такі сорти спокійно зимують у середній смузі, не потребуючи викопування пізньої осені.
Французька лаванда – найбільш примхлива рослина. Зовні вона схожа на попередній вигляд, але листя у неї ширше, а суцвіття коротше. Традиційно використовується як горщикова культура. Адже навіть незначні морози до -15 ° С можуть миттєво занапастити рослину.
Чебрець, він же богородська трава – рослина, яка часто зустрічається на дачних ділянках. У південних регіонах країни він зростає у дикій природі. Детально про посадку чебрецю та його вирощування, розміщення на дачній ділянці ви можете прочитати у публікаціях Чабрець – букетик для Богородиці. Посадка та догляд та чебрець у вашому саду: види та сорти.
Чабрець – популярна садова рослина
А в цій статті йдеться про корисні властивості рослини, її використання в народній медицині та протипоказання до вживання.
У чому користь чебрецю
Найбільше ця культура цінується за високий вміст ефірної олії, яким зумовлений і сильний аромат, і цілющі властивості чебрецю: сприятливий вплив на дихальну та травну систему, спазмолітичну та бактерицидну дію.
Крім того, трава чебрецю містить багато вітаміну С, мінеральні солі, органічні кислоти, дубильні речовини, гіркоти, флавоноїди та інші корисні елементи. Поєднання діючих речовин обумовлений спектр корисних властивостей рослини.
Чабрець заспокоює нервову систему та допомагає позбутися симптомів стресу; сприяє відновленню сил за загальної перевтоми; знімає спазми, надає розслаблюючу дію; покращує пам’ять та підвищує імунітет.
Трава чебрецю має протизапальні, ранозагоювальні та бактерицидні властивості; застосовується як відхаркувальний, потогінний, сечогінний та знеболюючий засіб.
Трава чебрецю має безліч корисних властивостей
Рослина покращує роботу травного тракту, сприяє підвищенню апетиту, стимулює діяльність підшлункової залози, нормалізує обмін речовин. Препарати чебрецю знімають шлункові та кишкові коліки, зупиняють процеси бродіння в кишечнику, надають вторгнень.
Протипухлинні властивості чебрецю використовуються в лікуванні різних форм злоякісних та доброякісних новоутворень. У народній медицині чебрець також застосовують для відновлення ослабленого статевого потягу, позбавлення алкоголізму (у суміші з іншими травами), вигнання гельмінтів.
Які хвороби лікує чебрець
Препаратами чебрецю лікують кашель, ангіну, застудні захворювання, бронхіти та бронхіальну астму. Під час епідемії грипу корисно розвішувати в будинку пучки сухої трави або марлеві мішечки з чебрецем. При кашлі рекомендують розтирати груди чебрецевою олією ; з ним також роблять інгаляції при ангіні, ларингітах, фарингітах. І від нежитю корисна олія з чебрецю — її закопують у ніс. Чай з чебрецю (1 ч. ложка сухої трави на склянку окропу, наполягати 20 хвилин, процідити) п’ють при застудних захворюваннях і бронхітах.
Настої та відвари чебрецю застосовуються для лікування колітів, кишкових кольок, запорів, метеоризму, панкреатиту, холециститу. Горілчана настойка рослини покращує травлення; олію використовують для лікування проносу, метеоризму та виведення гельмінтів. Антигельмінтними властивостями має також настій суміші трав — полину гіркого, чебрецю та пижми.
П’ють чай із чебрецем при безсонні, нервових розладах, стресах. А ще можна просто зробити ароматну подушечку із сушеним чебрецем; корисна і ванна з додаванням олії чи настою трави. Зовнішній настій застосовують для лікування шкірних захворювань, фурункулів, вугрової висипки; його додають у воду для полоскання горла та порожнини рота при ангіні, захворюваннях ясен, різних запальних процесах.
При захворюваннях суглобів, ревматизмі, радикуліті, остеохондрозі, розтягненнях зв’язок застосовують розтирання та ванни з маслом чебрецю, а також спиртову настойку трави. Корисна для хворих суглобів мазь : 200 г топленого вершкового масла або внутрішнього жиру ретельно змішати з 50 мл спиртової настойки чебрецю; зберігати у холодильнику. Олію з чебрецем використовують і в лікувальних, і в косметичних цілях
Масло втирають у шкіру голови при випаданні волосся та лупи; змащують їм укуси комах, щоб усунути свербіння та запалення. Зміцнити волосся і позбавити від лупи допомагає і ополіскування голови після миття настоєм чебрецю (4 ст.ложки сухої подрібненої трави залити 1 л окропу, настояти півгодини, процідити; використовувати 1 раз на тиждень).
Сушена трава чебрецю, розтерта в порошок , застосовується як присипка для лікування трофічних виразок і ран, що не гояться.
Докладніше про те, як застосовувати цю рослину при різних недугах читайте у добірках:
Рецепти здоров’я: чебрець від грипу та застуди
Рецепти здоров’я: чебрець від болю в суглобах
Коли і як заготовляти лікарську сировину
У лікарських цілях використовується трава чебрецю, яку заготовляють під час цвітіння, у суху погоду. Стебла рослини досить міцні, тому краще зрізати їх ножицями, щоб не висмикнути кущик з коренем.
Як і всі рослини, що містять ефірні олії, чебрець не можна сушити на сонці – він втрачає свої корисні властивості. Сушать зібрану сировину в тіні – під навісом або в приміщенні, що добре провітрюється. Зберігають у темному сухому місці, склавши в ємності, що щільно закриваються.
У нашому каталозі, що поєднує пропозиції великих садових інтернет-магазинів, ви можете вибрати насіння або саджанці чебрецю, щоб виростити цю корисну рослину на своїй ділянці.
Протипоказання до застосування чебрецю
Використовувати цілющі препарати на основі чебрецю не рекомендується, якщо у вас порушені функції щитовидної залози; є виразка шлунка або дванадцятипалої кишки; атеросклероз судин головного мозку; миготлива аритмія; гіпертонія. Протипоказаний чебрець також при гепатиті та пієлонефриті; утриматися від його застосування слід і за вагітності.
Жоржини – розкішні рослини з тривалим терміном цвітіння. За однією з легенд, жоржини раніше росли лише в королівському саду і охоронялися як зіниця ока. Якось юний садівник викрав квітку і посадив під вікном коханої. Садівника кинули у в’язницю, проте квітка перестала бути прекрасною таємницею і стала доступною простому люду.
Згідно з іншою легендою жоржина виросла, коли земля відтанула після льодовикового періоду, на місці останнього згаслого вогнища. Її поява стала своєрідним символом перемоги життя та початком нової ери. Про посадку жоржин і догляд за ними я хочу розповісти вам у цій статті.
Свіжі жоржини
Батьківщина жоржин — гірські райони Мексики. Колись давно коріння цієї квітки вживали в їжу давні ацтеки. У Європі ж смакові якості рослини не оцінили, а ось дивовижна краса і витонченість квітки всім припали до смаку.
Свою латинську назву – Dahlia – квітка отримала на честь знаменитого шведського ботаніка Даля. А жоржиною в Росії його назвали на ім’я відомого ботаніка та географа Йоганна Георгі.
Як обрати місце для вирощування Жоржин?
Жоржини не дуже вимогливі рослини. Вони можуть прижитися навіть у густій тіні. Але розмір і забарвлення суцвіть від такого місця розташування можуть помітно постраждати. Хочете довше насолоджуватися гарними бутонами? Висадіть жоржини у легку півтінь. Краса рослини від цього не змеркне, а ось термін цвітіння буде максимальним.
Єдина умова, яку необхідно обов’язково дотримуватися – помірний рівень вологості. Бульби жоржин схильні до загнивання, тому в низинах їх висаджувати не варто. Експерти радять перед висадкою рослин облаштувати на грядці дренажний шар із битої цегли або керамзиту.
А ось щодо типу ґрунту можна не переживати. Жоржини нормально почуваються і на суглинках, і на піщаних ґрунтах, і на родючому чорноземі. Тому їх можна сміливо висаджувати на будь-якій ділянці.
Посадка
Бульби жоржини садять тільки навесні або навіть раннім літом, коли мине загроза заморозків і грунт добре прогріється. Якщо ви саджаєте жоржини ранньою весною, потрібно обов’язково ретельно вкрити їх. Але краще не поспішати — заморозки назад можуть погубити бульби рослини.
Для посадки жоржин потрібно викопати поглиблення, орієнтуючись на розмір бульби. Врахуйте, що крім самого кореневища в лунці повинні поміститися добрива – компост або гній, що перепрів (що пролежав рік-два), тому розмір повинен бути відповідний. Бульба в ямці повинна розташовуватися так, щоб коренева шийка на пару сантиметрів височіла над поверхнею землі.
Кореневою шийкою називається ділянка, яка починається вище за кореневища. Саме тут розташовуються ростові бруньки – зародки нових пагонів. Заглиблення цієї ділянки бульби загрожує загниванням. Тому правильно витримувати глибину посадки дуже важливо!
Щоб прискорити цвітіння, жоржини можна попередньо проростити . Для цього бульби слід помістити на шар легкого грунту або звичайної тирси і прикрити зверху поліетиленом. Дуже важливо залишити невелику щілину, щоб забезпечити нормальну циркуляцію повітря. Бульби необхідно регулярно зрошувати з пульверизатора вони повинні бути завжди зволоженими. У такому міні-парнику ростові бруньки швидко прокинуться після періоду «зимової сплячки». Тому заповітні квіточки прикрасять сад на кілька тижнів раніше.
Стебла жоржин, потужні на вигляд, насправді легко ламаються при сильних поривах вітру, тому їх потрібно підв’язувати . Для цього під час посадки бульб необхідно відразу обладнати підпірку – вставити в ямку кілочків і прикопати його разом з бульбою. Адже через кілька місяців вбити кілочків поруч із кореневищем так, щоб не пошкодити його, буде досить складно.
Для невисоких видів можна використовувати тридцятисантиметрові кілочки. А для рослих рослин потрібно роздобути як мінімум півметрові підпірки. В ідеалі використовувати не один кілочок, а відразу кілька, вбиваючи їх по периметру куща. Цей прийом дозволить добре зафіксувати навіть найпотужніші рослини.
Бульби жоржин не здатні пережити сувору зиму. Тому навіть у середній смузі їх рекомендується викопувати пізно восени, щоб захистити від заморозків .
Догляд за Жоржинами
Щоб жоржини вас порадували рясним цвітінням, необхідно іноді приділяти їм увагу.
Пасинкування
Пасинкуванням називається видалення зайвих стебел. Втім, воно не є обов’язковою умовою вирощування жоржин.
Пасинкування допомагає отримати потужні стебла та великі бутони. Адже, як відомо, що менше пагонів залишається на кущі, то швидше вони розвиваються. Ідеальна кількість стебел – два чи три. Більше залишати не рекомендується. На цьому пасинкування не закінчується. Процедура не втрачає актуальності протягом усього сезону. Для отримання розкішного куща потрібно своєчасно видаляти всі паростки, які регулярно з’являються в пазухах (біля основи) листя.
Поливи та підживлення Жоржин
Поливати жоржини доведеться регулярно, але без зайвого ентузіазму. Якщо перестаратися, рослина може втратити привабливість або навіть загинути. Поливати слід так, щоб вода промочила ґрунт приблизно на тридцять сантиметрів. Цього буде достатньо, щоб квітка отримала оптимальну дозу цілющої вологи. Під час поливів дуже зручно вносити добрива: органіку (гній або компост), азотні добрива, суперфосфат, золу з дерева.
Якщо при посадці лунка була добре удобрена, то перше внесення підживлення можна трохи відкласти доти, доки не почне утворюватися зелена маса. Якщо грунт не був добрив, то вже через тиждень слід подбати про підживлення органікою. Зробити це не складно. Достатньо викопати по периметру куща лунки, всипати в них добрива, а потім вирівняти ґрунт граблями. Повторювати процедуру рекомендується раз на два тижні.
У наступному ролику ви побачите, як потрібно доглядати жоржини влітку. Наш постійний автор Тетяна (Тульська область) розповість про підживлення, пасинкування, а також покаже, як можна зробити оригінальний тин для підтримки стебел квітів.
Види жоржин
Сьогодні існують тисячі сортів жоржин та кілька видів їх класифікації. Серед цього розкішного асортименту можна знайти дивовижні екземпляри найнеймовірніших форм і кольорів. Є тут і міні-жоржини з компактними кущиками, і гіганти, висота яких перевищує метр – вибір практично безмежний.
Комірцеві жоржини – володарі пелюсток різних розмірів: в середині вони короткі і згорнуті в «трубочки», а на зовнішній частині суцвіття – довгі та плоскі.
Голчасті жоржини відрізняються від інших сортів тонкими пелюстками, кожен з яких закручений в щільну трубочку. Їхня довжина може дуже сильно варіюватися. Крім того, варто відзначити один з підвидів – напівгольчасті жоржини. Їхні пелюстки більше схожі не на голки, а на витончені конуси.
Кулясті жоржини – володарі пишних круглих суцвіть. Пелюстки великі, м’ясисті. Кожен із них злегка згорнуть у трубочку. Суцвіття пухке, м’яке.
Помпонні жоржини – близькі родинні кулясті. У них теж пухнасті суцвіття, що складаються з трохи скручених пелюсток. Але за розміром помпонні квіти помітно поступаються своїм побратимам, які суцвіття на дотик щільніші.
Німфейніжоржини разюче відрізняються від інших видів. Вони мають плоскі суцвіття. У центрі – пухнаста серединка з коротких трубчастих пелюсток. Найчастіше вона виглядає опуклою. Окантовка квітки – низка широких плоских пелюсток.
Анемоновидніжоржини чимось схожі на комірцеві. Усередині розташовані коротенькі витончені трубочки. По периметру – широкі пласкі пелюстки.
Піоноподібні жоржини – володарі пишних суцвіть. У кожному з них – кілька рядів овальних широких пелюсток, а в середині красується група коротких, закручених у витончені трубочки.
Ось, мабуть, і все про ці чудові квіти. Як бачите, вирощування жоржин — справа не така вже й складна. Якщо дотримуватися цих простих рекомендацій, розкішні бутони, обрамлені смарагдовою зеленню, будуть красуватися в саду з середини літа до перших заморозків.
Клематис – ніжний та чарівний красень, розкішний спокусник наших сердець. Його можна нагородити ще не одним десятком приємних і щирих епітетів, але навіть найзахопленіші слова не передадуть всієї принади цієї ліани — її треба бачити.
Клематис може сміливо конкурувати за красою з екзотичними заморськими дивовижками: великі квіти різноманітних забарвлень водоспадом обрушуються в сад із двометрової висоти. Як будь-який красень, клематис змусить господарів подбати про себе, без цього не дочекатися його пишного цвітіння. Але як благородний джентльмен, він віддячить за працю, подарувавши можливість кілька тижнів милуватися розкішними квітками. Вирощування клематисів не становить особливої складності Вирощування клематисівне представляє особливої складності, і завести їх у своєму саду може кожен, кому припала до душі ця прекрасна квітка.
Посадка клематису
Незважаючи на вибагливість, порозумітися з клематисом можна. Давайте спробуєм. Спочатку розберемося, що любить ця ліана. Для посадки клематису необхідне сонячне місце, захищене від сильних вітрів як зимових, так і літніх. Але, рятуючи його від вітру, не варто садити рослину надто близько до стіни або суцільного паркану. Відстань від цегляної стіни має бути не менше півметра, а від металевих парканів взагалі розташовувати якнайдалі.
Я свої клематиси мало не занапастила близьким сусідством з таким парканом. Росли мої чудові ліани в кількості п’яти штук уздовж сітчастої огорожі. Величезні п’яти- і трирічні розкішні кущі, всі забарвлення.
Мої клематиси добре росли біля сітчастої огорожі. Фото автора
І тут вирішуємо, що сітчастий паркан необхідно замінити і вибираємо суцільний металевий профнастил. Сказано зроблено. Змінили. Як я не берегла своїх красенів – закриваючи, огорожуючи – все одно вони постраждали від неакуратності будівельників огорожі. Але це не найстрашніше. Жах почався влітку. Мої клематиси опинилися практично в духовці: сонцепек на фоні залізної огорожі, відстань до якої близько 40 см, без подиху вітерця. І це з нашим кубанським літом, яке починається в перших числах травня і закінчується до кінця жовтня, коли майже весь сезон температура екстремально висока! Вони почали чахнути: сохло листя, гілки, майже не було цвітіння. Восени я пересадила їх (вірніше те, що залишилося від колись розкішних кущів) в інше місце. Наймолодший клематис загинув, а решта, значно постраждавши, вижила. Тепер обживаються на новому місці навколо ажурної альтанки.
Повертаючись до сумної теми, хочеться застерегти дачників, у яких ці ліани висаджені біля стін: дуже важливо, щоб не стікала вода з даху. Всі клематиси не терплять перезволоження, особливо в холодну пору року.
Період висадки
Весна та осінь. Якщо саджанець придбаний пізно восени, його прикопують, якщо куплений влітку (у цей період можна купувати посадковий матеріал тільки із закритою кореневою системою), садять так само, як весняні та осінні.
Висаджують клематиси навесні та восени. Фото автора
Тільки запам’ятайте: до повного укорінення його обов’язково потрібно притінити і уважніше поставитися до регулярного поливу. Якщо у саджанця підсушене коріння, його бажано помістити у відро з прохолодною водою на 6-8 годин. Добре додати у воду препарат «Епін».
Вибрати насіння та саджанці клематисів можна в нашому каталозі, де представляють свої товари різні інтернет-магазини.
Місце для посадки клематисів
Місце для посадки вибирають сухе, без застою води навесні. При грунтових водах, що близько залягають, обов’язково роблять дренаж не менше 20 см з битої цегли або щебеню. Посадкову яму копають розміром 60х60х60 см. Заправляють її сумішшю компосту, перегною, садової землі, взятих у рівних пропорціях. Додають пісок, 150 г суперфосфату та 400 г доломітового борошна. У посадковій ямі формують горбок з приготовленого ґрунту, на ньому розташовують саджанець, акуратно розправляють коріння по горбку. Засипають грунтом, що залишився, добре поливають. Кореневу шию злегка заглиблюють.
Всім відомо, що клематис – ліана, тому їй необхідно забезпечити опору.
Ґрунт та підживлення
Грунту клематиси віддають перевагу легкому, повітропроникному, добре удобреному. Дуже погано ставляться до перегріву ґрунту, тому необхідно мульчування шаром 5-15 см, і дуже бажано, особливо у південних районах нашої країни, притінення кореневої зони. Для цього добре підходять однорічні квіти. Багаторічні рослини близько до коріння ліани розташовувати не варто. Один від одного клематиси садять не ближче 1,5-2 м. Так вони не конкуруватимуть за харчування та місце.
Догляд
Полягає у своєчасному достатньому поливі та підживленні.
Полив
У спеку рясний полив (по можливості бажано зрошувати і листя) знадобиться 2-3 рази на тиждень, обов’язково після заходу сонця.
При нестачі вологи дрібнішають квіти і скорочуються терміни цвітіння.
Підживлення
Підгодовують клематиси навесні та влітку, 1-2 рази на місяць, чергуючи органічні (не використовувати свіжий гній!) та мінеральні добрива. Першого року після посадки їх взагалі можна не підгодовувати.
Підготовка до зими
До важливих етапів догляду можна віднести обрізку та підготовку до зимівлі. Терміни та ступінь укриття залежать від кліматичної зони. А взагалі, за моїми спостереженнями, хорошим орієнтиром на початок робіт можуть стати троянди: вкрили на зиму троянди — отже, клематиси теж час вкривати. Проводити роботу краще за сухої погоди, не чекаючи сильних морозів.
Всі клематиси досить зимостійкі, страждають не так від морозів, як від випрівання. Тому навесні важливо не затягувати зі зняттям укриття. І тут головне – знайти золоту середину: щоб не заморозити рослину, але й не дати загинути від випрівання.
Види клематисів
Залежно від типу цвітіння розподіляють на три групи.
До першої групи (А) відносять квітучі навесні на пагонах минулого року. Обрізають восени, залишаючи пагони довжиною 1-1,5 м, видаляючи незрілі, зламані, старі. На зиму основу куща підгортають перегноєм (торфом, тирсою, сухим листям і так далі) на висоту 30-50 см.
До другої групи (В) обрізки відносять квітучі на пагонах і минулого, і цього року. Їх обрізають двічі: перший раз – відразу після цвітіння, другий раз – восени, залишаючи пагони завдовжки 70-100 см.
Сорти групи Флорида
Восени знімають із опори, укладають на лапник. Зверху знову кладуть лапник, на нього плівку і шар листя.
Сорти групи Патенс
Буду дуже рада, якщо мій скромний досвід допоможе вам порозумітися з королем ліан — клематисом. Якщо виникнуть питання з посадкою, доглядом чи вирощуванням — питайте, із задоволенням поділюся своїм практичним досвідом.
Коли власники заміських будинків відкрили для себе привабливість зелених галявин, виробники садової техніки поспішили запропонувати різноманітні варіанти газонокосарок та тримерів. Але хороших інструментів недостатньо – внаслідок регулярного догляду за трав’яним покриттям утворюється пристойна кількість скошеної газонної трави. І як наслідок – необхідність її утилізації.
Після стрижки газону завжди залишається багато трави
Якщо перед вами виникає питання, куди подіти траву після косіння, є кілька досить ефективних способів використання цього матеріалу. Скошена газонна трава це цінний матеріал для садівника, не потрібно її викидати. У статті розповімо про варіанти застосування газонної трави в садівництві.
1. Компост – правильне застосування трав’яного «сміття»
Не поспішайте відправляти зрізану зелену масу у звичайну скриньку для відходів — зробіть з неї корисне та якісне добриво для грядок та клумб. Якщо ще не обзавелися компостером, обов’язково підберіть відповідну готову модель або самостійно змайструйте для своєї ділянки таку штуку.
Відправляйте траву до компосту
Зелений вміст бункера газонокосарки перепріє і перетвориться на добрива, навіть якщо просто помістити його в ємність – готову або саморобну. Але якщо ви зацікавлені в правильному компості, який для дозрівання укладається шарами з різних органічних матеріалів (його періодично ворушать і роблять інші маніпуляції), майте на увазі, що свіжа скошена трава відноситься до азотистих органічних залишків.
Компост у мішках – альтернативне компостування
Вам краще вибрати альтернативний спосіб компостування – в мішках :
якщо у вас на ділянці не дуже багато місця для влаштування повномірної компостної скриньки,
вам хочеться якнайшвидше отримати цінний продукт (всього через 1,5-3 місяці),
вас лякає необхідність важкої фізичної роботи з перелопачення купи дозріваючого компосту.
Компостування у мішках
Строго кажучи, процес, що відбувається у мішках, не зовсім компостування. У традиційному варіанті беруть участь аеробні мікроорганізми, тому для правильного перебігу приготування компосту така важлива аерація. Мішок же наповнюють, масу щільно утрамбовують, випускають зайве повітря і герметично закривають – у справу вступають анаеробні мікроорганізми, яким доступ кисню протипоказаний. Саме тому такий спосіб найбільше підходить для власників великих газонів, у яких одночасно утворюється велика кількість зеленої маси: у мішок для компостування всі інгредієнти укладаються відразу – і нічого не додається згодом, як при звичайному методі.
Для приготування добрива із скошеної газонної трави можна використовувати міцні поліетиленові пакети для сміття великого обсягу. Але у продажу є спеціальні сумки для компостування, що закриваються зверху і мають зручний клапан в нижній частині для відбору готового продукту.
Компостувати траву можна у поліетиленових сумках
У швидкий компост можна додати і традиційні матеріали – кухонні відходи, дрібні гілки, солому, листя. А можна обмежитися лише скошеною газонною травою.
2. Зелене добриво
Для приготування рідкого зеленого добрива, так званої трав’яної бражки, можна використовувати скошену газонну траву. Вона ідеальна для такого підживлення, оскільки подрібнена зелень прискорює процес зброджування. Порубану газонокосаркою зелену масу поміщають у бочку (близько третини обсягу), заливають водою і залишають на деякий час, приблизно на пару тижнів. Термін залежить від температури навколишнього середовища: що тепліше, то швидше.
Скошену газонну траву можна використовувати для приготування рідкого зеленого добрива
Можна як затравку додати в бродилівку трохи пива або квасу, ЕМ-препарати. А можна чудово обійтися і без них: на поверхні трави та листя присутня достатня кількість диких дріжджів. Для більшої «нажерливості» майбутнього підживлення деякі городники додають у ємність лопату гною або курячий послід — тут вже на ваш розсуд і в залежності від наявності у вас необхідних інгредієнтів.
3. Мульчування
В наш час, мабуть, всі любителі городити чули про такий агротехнічний прийом, як мульчування, – вологу в грунті зберігає, бур’яни приструнює, від розпушування грядок позбавляє, плоди від гнилі захищає, плюс стає харчуванням для рослин. І всі ці радощі доступні власнику скошеної трави. Багато хто не тільки чув про мульчування, а й широко його використовують, тому їм немає потреби пояснювати, куди подіти з газону скошену траву.
Мульчування – корисний та популярний агротехнічний прийом
Гаряча активна мульча
Якщо звичайне мульчування, завдяки популяризаторам органічного та розумного землеробства, сьогодні практикують багато хто, то про активну мульчу та її використання чули не всі. Суть тут коротко така – звичайна мульча у вигляді сіна, соломи, тріски та інших матеріалів потенційно їстівна для ґрунтових жителів. Однак вона далеко не відразу може ними для цих цілей (в результаті яких живильні речовини отримують рослини) використовуватися. Спочатку органічна речовина починає розкладатися під дією ферментів самих (ще живих) клітин – цей процес називається автолізом. При цьому оболонки руйнуються, і вміст рослинної або тваринної клітини стає доступним мікроорганізмам, що мешкають у ґрунті. Ще довше відбувається розкладання сухих рослинних решток.
В активній мульчі цей природний процес пришвидшується. Чим більше пошкоджені рослинні залишки (нарізані, зім’яті), тим процес саморуйнування клітин буде активнішим. І подрібнена ножами газонокосарки зелена газонна трава якнайкраще підходить для цієї технології.
Приготування гарячої активної мульчі
Щоб отримати активну мульчу, свіжоскошену траву збирають у стожок або поміщають у поліетиленовий мішок, як при приготуванні компосту в мішках. Коли температура субстрату підвищується (тому таку мульчу ще називають гарячою), роблять мульчування, укладаючи матеріал товстим шаром, але так, щоб маса гарячої мульчі не торкалася стебел рослин.
У шарі активної мульчі розкладання органіки відбувається швидше, отже, рослини отримують поживні речовини теж швидше. Крім того, відбувається виділення вуглекислого газу, що є компонентом фотосинтезу.
Всі, хто коли-небудь намагався косити газон, знають, наскільки це серйозна і відповідальна праця. Але що робити, якщо під ніж постійно намагається потрапити провід? Звичайно ж, звернути свій погляд на потужну акумуляторну газонокосарку LMO 36-40 Battery Set. Це дитя прогресу та високих технологій дозволяє швидко і якісно скошувати траву з малою кількістю перерв у роботі, а все завдяки великій робочій ширині та місткому травозбірнику. І ніяких дротів, що заважають!
Косилочна система 2 в 1 дає вам вибір – розподілити стебла рослин, що зрізаються, по газону (що буде служити йому природним добривом) або зібрати їх в травозбірник і потім застосувати на свій розсуд.
І не забудьте про додаткові приємні характеристики цієї моделі:
– 5-ступінчасте регулювання висоти зрізу трави дозволяє косити газон будь-якого типу;
– рукоятка легко фіксується у різних кутових положеннях, що дозволяє людині будь-якого зростання виконувати роботи у зручній вертикальній позі;
— в комплект поставки входять акумулятор та швидкозарядний пристрій.
4. Укриття рослин на зиму сухою газонною травою
Якщо скошеної трави у вас багато, висушена, вона може використовуватися для створення захисту від морозів для посадок полуниць, багаторічних декоративних рослин, підзимових посівів. Споруджуючи зимові будиночки над рослинами, не забудьте про основні правила використання подібних матеріалів – суха трава для укриття має бути саме сухою. Також необхідно забезпечити відтік води від укриття навесні та під час відлиг. І не забудьте вчасно розібрати утеплення: навесні сіно продовжуватиме служити утеплювачем, тільки тепер не даючи ґрунту відтавати.
Сіно добре збереже полуничну плантацію взимку
5. Сіно для зберігання овочів та фруктів
Крім живих рослин, сіно добре захищає взимку овочі та фрукти у сховищах. Наприклад, пристойний шар цього матеріалу буде потрібно для створення овочесховищ у вигляді траншей та буртів. У сіні добре зберігаються яблука зимових сортів, дозарюються і лежать майже до Нового року томати.
У ящиках із сіном добре зберігаються яблука
6. Теплі грядки
Якщо ви плануєте спорудження теплих грядок, то відходи від вмісту газону стануть у нагоді і там. Як наповнювач гряд придатна і свіжа, і висушена трава.
Трава з газону стане в нагоді для влаштування теплих гряд.
7. Свіжа трава та сіно – їжа для тварин
Кролики, кози, свійський птах, деякі вихованці будуть раді свіжій зеленій траві. А ще з неї можна зробити силос (соковитий корм, що готується зброджуванням зеленої маси) і сінаж – підв’ялену скошену траву, герметично упаковану при досягненні 50% вологості. Якщо не утримуєте тварин, можливо, ваша пропозиція зацікавить когось із сусідів.
Для утримання кроликів потрібна і свіжа трава, і сіно
8. Скошена трава та дачний туалет
Вважається, що свіжоскошена трава нейтралізує неприємні запахи дачної вуличної вбиральні, її рекомендують кидати у вигрібну яму. А у вигляді сіна вона підійде для використання в туалеті, що компостирує.
Ми розглянули вісім варіантів застосування вмісту травозбірника газонокосарки. Можливо, ви знаєте, як ще можна використовувати скошену газону, адже це зовсім не сміття, а цінний для власника саду та городу матеріал. Поділіться своїми варіантами у коментарях.
Читайте також:
Сіно та солома: 8 способів застосування на дачі
Супермульча для городу: матеріали, які радить використовувати Микола Курдюмов
Як виростити картоплю під соломою
Газон: стригти чи не стригти — ось у чому питання…
Як доглядали газони 300 років тому і як це роблять зараз. Цікаві факти
Журавлина – дуже цінна лісова ягода, збирати її досить складно, але користь від її застосування величезна. Ягоди містять вітаміни С, Е, К1, РР, Ст. У м’якоті журавлини містяться корисні кислоти: лимонна, яблучна, бензойна, щавельная, янтарна, а також глюкоза, пектини, фруктоза, бетаїн. Смачні ягоди лікують застуду, цукровий діабет, швидко виводять каміння з нирок, допомагають впоратися з цингою.
Журавлину можна виростити у власному саду, не потрібно їздити по лісі в пошуках врожайної галявини.
У цій статті – все про вирощування садової журавлини.
Техніка вирощування журавлини в саду: п’ять правильних кроків
Щоб збирати багатий урожай журавлини з садових грядок варто ближче познайомитися з агротехнікою вирощування цієї цінної ягоди. Журавлині потрібна увага і особливий догляд, а почати було б правильніше з вибору місця.
Де журавлину посадити, щоб рослина відчувало себе відмінно, швидко зростала і давала високий урожай – цим питанням стурбовані садівники, які вирішили вирощувати в саду цю чудову ягоду.
Крок перший – критерії вибору місця для вирощування Журавлини
Місце для посадки кущів журавлини необхідно вибирати на відкритій ділянці з гарним сонячним освітленням – ви ж пам’ятаєте, що найбільші ягоди в лісі бувають на купині, добре освітленій сонцем?. Якщо відкритих ділянок немає, то посадки можна розмістити півтіні, рослина може легко переносити короткочасне легке затінення гілками дорослих дерев.
Крок другий – вибір ґрунту
Який ґрунт потрібен для посадки журавлини:
Для вирощування якгоди підходять вологі ґрунти на основі верхового (рудого) торфу з показником рН 3,5-5,0. Глибина залягання ґрунтових вод не повинна перевищувати відстані 25 см від верху водоносного шару до поверхні грунту. Кущі журавлини прекрасно приживаються на берегах садових водойм.
Увага! Глибина залягання ґрунтових вод на рівні 0,4-0,5 м сприяє кращому росту журавлини, на рівні 25-35 см – швидкому дозріванню ягід і високій врожайності.
Якщо на садовій ділянці залягає невідповідний грунт, доведеться замінити його спеціальним субстратом:
Гумус лісовий – 1 ч.
Пісок – 1 ч.
Лісова (хвойна) земля – 1 ч.
Верховий торф – 2 ч.
Журавлина в природі росте в симбіозі з грибком, який допомагає рослині засвоювати поживні речовини, без цього рослина не може повноцінно розвиватися. Щоб не загинули саджанці садової журавлини, потрібно перенести трохи грунту з того місця, де росте лісова журавлина, в сад.
Крок третій – термін посадки
Саджанці журавлини можна висаджувати у відкритий грунт навесні і восени. У весняний час найкращий термін для цього – квітень, вірніше початок місяця. Грунт відтанув на глибину 10 см – час настав висаджувати журавлину. А ось лунки під посадку культури можна заздалегідь приготувати восени.
Глибина посадкової ями – 10 см.
Ширина – 10х10 см.
Відстань між окремими кущами – 20 см.
Перед посадкою саджанців корисно пролити лунки теплою водою. В одну підготовлену посадочну лунку можна садити по 2 рослини.
Після посадки корисно замульчувати грунт під кущами ялиновими голками, сосновою корою або іншими матеріалами, які сприяють підкислення грунту.
Крок четвертий – полив
Вирощування журавлини на садовій ділянці неможливо без поливу, ця культура дуже любить вологу, тому пересушування грунту може привести до загибелі кущів.
Необхідно налагодити достатній полив регулярний, раз в тиждень корисно сильно заливати рослини для глибокого проникнення вологи в грунт. Воду для поливу слід підкисляти, доводячи рН до 4. Для підкислення поливної води можна використовувати лимонну кислоту або оцет.
Крок п’ятий – підживлення
Висаджену розсаду необхідно не тільки поливати водою, забезпечити рослинам потрібне повноцінне харчування, тому один раз в 2 тижні варто вносити під кущі збалансоване мінеральне добриво. Можна використовувати готові суміші для хвойних рослин, рододендронів або азалій. Надлишок поживних речовин може нашкодити саджанцям більше, ніж їх недолік.
Догляд за журавлиною
Навесні, влітку і восени за рослиною слід проводити ретельний догляд, який полягає в наступному:
Селекціонери щільно працюють з культурою, радуючи садівників оригінальними сортами журавлини з хорошою зимостійкістю і високими врожаями. Огляд популярних сортів наведено в таблиці.
Найменування сорту
Опис
Врожайність
Журавлина великоплідна Стівенс
Округлі щільні ягоди красивого кармінно-вишневого відтінку довжиною до 25 мм
До 3 кг
Журавлина великоплідна Рубіновий розсип
Яскраві дрібні ягоди кармін кольору, довжина – 2 см, приємного освіжаючого смаку
Близько 2 кг
Журавлина великоплідна Ерлі Блек
Округлі чорно-червоні ягоди з блискучою шкіркою. Довжина – 17 мм Морозостійкість Висока – до -45С.
Близько 2 кг
Журавлина великоплідна Бен Лір
Щільні вишневі ягоди, довжина – 18 см
2 кг
Вибрати відповідний сорт журавлини для вирощування у відкритому ґрунті легко – практично всі рослини дають багатий урожай кисло-солодких корисних ягід, легко переносять морозні зими, відрізняються стійким здоров’ям.
Полуниця – одна з найбажаніших, цінних і одночасно трудомістких культур. При бажанні нескладно виростити полуницю з насіння, з огляду на те, що Ви отримуєте оздоровлений посадковий матеріал, який сьогодні проблематично придбати в садових центрах.
Посів насіння полуниці можна проводити з ранньої весни до кінця червня, так як це багаторічна культура. Незалежно від строків посіву насіння рясне плодоношення Ви отримаєте тільки на наступний рік.
Практичні поради по посіву насіння полуниці
Грунт можна підібрати універсальний, просіяний через сито, рН – нейтральний. Щоб грунт був стерильний, варто провести прогрівання протягом 2-3 годин в духовій шафі при температурі 100 ⁰С.
1-й день найбільш трудомісткий
Готовим грунтом заповнити ємність для розсади висотою 10-15 см Поверхню необхідно злегка ущільнити і добре зволожити. Грунт повинен бути вологим. Насіння полуниці дуже дрібні, і сіяти їх треба поверхово, тобто розсипати по поверхні вологого грунту, ні в якому разі не присипаючи землею.
Саме звичка присипати насіння грунтом дуже часто є причиною невдачі.
Після посіву ємність необхідно помістити в тепле (20-25 °С) і досить світле місце. Накрити склом або поліетиленовою плівкою.
До появи сходів дуже важливо правильно і дуже акуратно зволожувати посів, краще це робити обприскувачем. Ні в якому разі не допускати пересихання грунту! Хорошою профілактикою захворювання є обприскування розчином протигрибкових засобів для захисту рослин, як «Фітоспорин».
2-й і наступні дні догляду за висіяною полуницею
Один раз в день проводити огляд посіву – при цьому відбувається провітрювання посадки – і зрідка слід зволожувати грунт обприскувачем.
Перші пагони з’являються на 20-25 день. До того ж, проростають вони, як правило, досить нерівномірно: період між першим і останнім сходами може скласти 15 і більше днів.
При появі пагінців поступово привчати їх до життя без укриття в кімнатних умовах. У фазі одного-двох справжніх листків, можна поливати їх більш рясно і поступово привчати до відкритого повітрю.
Після появи п’ятого-шостого справжнього листка можна пересадити в ґрунт.
Шановні садівники, якщо дотримуватися всіх вищевказаних практичних порад, то Ви отримаєте оздоровленну розсаду полуниці.
Ароматна, соковита, ожина набирає все більшу популярність завдяки виведенню селекціонерами бесшипых сортів з великими ягодами. Для того, щоб гарантовано щорічно збирати багатий урожай, потрібно правильно доглядати за ягідними кущами з ранньої весни. У цій статті – все про догляд за ожиною навесні.
Ожина: вирощування і догляд
Якщо для посадки ожинових кущів спочатку було вибрано правильне місце, були підготовлені ями з родючим грунтом, рослини підгодовували за схемою, значить вимерзання ягідним посадкам не загрожує. У регіонах з суворими зимами проводять з осені легке укриття ожини лапником і снігом, ранньою весною необхідно відкрити кущі, інакше вони можуть подпревать, потім проводять ряд необхідних заходів по догляду за рослинами.
Догляд за ожиною ранньою весною: шість кроків необхідних
Велику та смачну чорну ягоду можна щорічно збирати у власному саду, але при цьому важливо виконувати нескладні заходи по догляду за посадками ежевичными, що дозволить не тільки ласувати смачними ягодами, але і допоможе не перетворити сад у непролазні хащі, адже чагарник має тенденцію хаотично і швидко розростатися.
Ще при посадці дуже важливо обмежити поширення ожини по ділянці, для чого по бічних сторонах грядки вкопують вертикально в землю металеві листи, плоский шифер, пластик на глибину 0,6-0,8 м.
Не встигли зробити це під час посадки? Нічого Страшного – вкопати обмежувачі зростання ранньою весною, відступивши від центру куща приблизно на 0,7-1, 0 м.
Крок перший – зняття укриття
З настанням весняного тепла, дуже важливо вчасно провести зняття зимового утеплення з кущів ожини.
Важливо! Сонечко Весняне, різниця нічної і денної температур і талі води можуть спровокувати виникнення конденсату всередині укриття, що може спричинити загнивання ягідних кущів, поява на пагонах цвілі і вогнищ грибкових захворювань.
Багато садівники запитують, в які терміни краще всього знімати укриття. Однозначної відповіді на це питання не існує – все залежить від кліматичних умов району вирощування ягідної культури і безпосередньо від погоди.
Відкривати кущі ожини краще всього після того, коли мине загроза поворотних заморозків. Пригнуті до землі пагони, вкриті шаром торфу або землі, можна відкривати в два прийоми – прибрати сніг і спочатку грунтовий шар, а після остаточного встановлення тепла, зняти рулонні матеріали.
Важливо! Знімати утеплювач з ягідника необхідно в суху тиху погоду.
Крок другий – весняна обрізка
Дуже важливий крок для догляду за ожиною навесні – правильна обрізка кущів. Після періоду зимового спокою необхідно не просто вирізати пошкоджені морозом пагони, але одночасно з обрізанням провести правильне формування куща.
Важливо! Ожина цвіте і дає урожай на пагонах минулого року, тому на зиму кущах тільки злегка підстригають верхівки, а тільки видаляють гілки старше 2-х років.
Не всі садівники проводять обрізку кущів ожини восени, тому після зимівлі важливо зробити це правильно. У цей час проводять одночасно два типи обрізки, використовуючи гостро відточені інструменти:
Санітарна – під час цієї процедури видаляють обмерзшие, загиблі, пошкоджені та хворі пагони, які служать вхідними воротами для інфекції. Обрізані гілки спалюють.
Формуюча – цей тип обрізки передбачає видалення всіх старих пагонів (старше 2-х років), їх вирізують на рівні грунту.
Ягідні кущі омолоджуються, вони здатні принести високі врожаї соковитих ягід, які значно збільшуються в розмірах.
В результаті проведеної обрізки вдається уникнути хаотичного розростання кущів ожини, що приводить до виникнення в саду непрохідних хащів, в яких переплутані віджилі мертві гілки з продуктивними плодоносними пагонами.
Розчищення ягідника з ежевичными посадками і видалення старих гілок дозволяє попередити спалах інфекційних захворювань.
Кущі ожини після обрізки легше обслуговувати, до них спрощується підхід для поливу і збору врожаю.
Важливо! До обрізання можна приступати після того, як зійде сніговий покрив, а температура підніметься до позначки +5 +7 ° С, але зволікати з цією процедурою не рекомендується.
Приблизні терміни проведення обрізки ожинових кущів у весняний час:
Південні регіони – з початку березня до середини квітня.
Центральні райони Росії, включаючи Підмосков’ї – з кінця квітня.
Урал, Сибір – остання декада травня.
Якщо весною в саду висаджують нові кущі ожини, обрізку проводять відразу ж під час посадки, кожен пагін вкорочують до 20-25 см.
Крок третій – підв’язування пагонів до шпалери
Для зручності догляду за ягідним чагарником, навесні, прив’язуючи пагони до шпалери, можна відразу розділити однорічні та дворічні гілки. Наприклад, вліво від центру куща однорічні пагони прив’язують до шпалери, а вправо – дворічні, на яких і буде формуватися урожай поточного року.
Ожина формує високі пагони (від 1,5 м), тому їх необхідно акуратно підв’язувати до шпалери, інакше рослина утворюють непрохідні хащі. Для підв’язки використовують різні шнури, мотузки, дріт в ізоляції.
Крок четвертий – профілактика захворювань
Після зимівлі й обрізки, кущі ожини корисно обробити по листю спеціальними препаратами (фунгіцидами) від грибкових інфекцій, культура часто уражається антракнозом, сірою гниллю, білої і пурпуровою плямистістю, іржею. При сильному зараженні рослини цими захворюваннями, обробку слід повторити. Щоб не допустити поширення інфекцій, кущі ожини слід регулярно прополювати, рихлити грунт, дуже допомагають порятунку від бур’янів мульчуючі матеріали.
Крім грибкових захворювань, кущі ожини можуть заражатися вірусними інфекціями, збудників яких переносять комахи шкідники. В першу чергу слід знищувати тлю, яка сприяє розповсюдженню вірусних захворювань. Хворі рослини слід оглянути, вирізати і спалити хворі пагони або знищити весь кущ. До вірусних інфекцій відносяться курчавість, жовта сітчатість і мозаїка.
Ще на кущах ожини може розвиватися бактеріальний рак, потворне викликає розростання стебла біля кореневої шийки. Такі екземпляри найкраще знищити.
Крок п’ятий – обробка від шкідників
При посадці ожини варто пам’ятати про погане сусідство. Малина, троянда, глід, полуниця (суниця) – погані сусіди для ожини, ці культури мають спільних шкідників, тому зараження ягідника може мати велику площу і високу інтенсивність при близьких посадках цих культур.
Окремі кущі ожини варто висаджувати на відстані 1 – 3 м один від одного.
Посадкам ожини може шкодити капустянка, тому з осені варто вжити заходів по усуненню цього шкідника та ліквідації кладок. Попелиця не тільки висмоктує соки з молодих пагонів, але переносить і віруси, що викликають серйозні захворювання ожини, тому ранньою весною, при виявленні шкідника, необхідно обробити ягідні посадки інсектицидами проти цього шкідника.
Ожина схильна поразок травневих жуком, малинными комарики, поруч і кліщами пильщика і довгоносиків, проти цих шкідників застосовують системні препарати.
Важливо! Обробку ожини можна проводити на стадії відростання молодих пагонів і перед цвітінням.
Більш повно про догляд за ожиною навесні відео розповість.
Крок шостий – проведення поливу і підгодівлі
Якщо ожина на початку вегетації не отримує достатньої кількості води, ягоди будуть дрібними і сухими, а приріст зеленої маси буде мізерним. Перший полив проводять незабаром після обрізки кущів, але тут варто враховувати обсяг опадів, що випали, перезволоження загрожує загниванням кореневої системи. Потім рослину поливають 1 раз в приблизно 2 тижні, але з урахуванням природної вологості грунту.
Добрива вносять тільки під дорослі кущі ожинові, приблизно з 3 року життя. Навесні рослини підживлюють азотними сполуками, що стимулює відростання зеленої маси.
Можна використовувати наступні склади:
Коров’як – розводять у пропорції 1:10 у чистій воді.
Компост (гній вивітреної) – вносять під кущ у кількості 4-6 кг
Нітрофоска – 10-15 г на кущ.
Сечовина – розлучається 30 г на 1 відро води.
Пташиний послід – 1:5 (10), настоюється в чистій воді.
Настоєм поливають грунт під кущами (виливають у пристовбурні кола до 2-3 відер).
В період цвітіння і утворення зав’язі, кущі ожини підживлення фосфором і калієм. При нестачі мікроелементів листя ягідного куща можуть деформуватися та змінювати забарвлення:
Дефіцит заліза — листя поступово жовтіють і обпадають.
Недолік калію – на листовій пластинці з’являється облямовує обідок бурого відтінку, лист набуває блакитне забарвлення, може виникнути курчавість. Плоди дрібнішають, дозрівають нерівномірно.
Борне голодування – на проявляються жовті жилки листі, сама листова пластинка стає дуже крихкою. Зниження кількості зав’язей.
Дефіцит кальцію — спостерігається відмирання верхівкових бруньок і засихання стебел з верхівки.
Недолік марганцю і магнію – хлороз розвивається з почервонінням (побурінням) самих жилок.
При нестачі молібдену жилки на листовій пластинці знебарвлюються, з’являються бліді плями, втрачається тургор.
Дефіцит міді призводить до відмирання верхівкових бруньок, а ягідні кістянки не утворюють насіння.
Часті питання по догляду за ожиною
Питання
Відповідь
Чому стебла ожини вкрилися мокнучими плямами після зимівлі?
Занадто пізно було знято утепляющее укриття.
Чому відростає дрібна листя на пагонах?
Рослина недостатньо рясно поливали.
Чому спостерігається сильне розростання куща, при цьому формуються дуже великі листки?
Передозування азотних добрив.
Чому кущі ожини не набирають колір?
Незбалансованість добрив, висока частка азоту, відсутність фосфорно-калійної підживлення.
Чому ожини кущі, посаджені восени, замерзли?
Рослина посаджено не навесні, а восени – воно не встигло прижитися.
Неналежне укриття на зиму, відсутня попередня підготовка до зимівлі.
З якого матеріалу можна зводити опори під кущі ожини?
Незважаючи на міцність металевих конструкцій, краще не використовувати їх для опори стебел ожини – влітку метал сильно нагрівається, і пагони отримують термічні опіки.
Весняний догляд за ожиною дуже важливий, слід ретельно виконувати всі необхідні рекомендації, тоді можна сподіватися на багатий і щедрий урожай ягід.
З настанням березня дедалі гостріше постають питання посадки нових плодових і ягідних культур на садовій ділянці. Особливо спокусливо посадити нові сорти полуниці. За садівниками тисячі переглянуті тривалу зиму каталогів, обрані врожайні сорти суниці з ягодами величезними, зроблені замовлення.
Хто не встиг замовити новинки, запрошуємо в інтернет-магазин фірми Directhit, де ви, безсумнівно, зможете вибрати кращі сорти суниці світової селекції. Правила посадки полуниці навесні – у цій статті.
Переваги і недоліки посадки полуниці навесні
Класично склалося, що пересадку і посадку полуниці проводять ближче до осені, зазвичай ці роботи планують на серпень. Але саме навесні, до початку нового посадкового сезону з’являються нові сорти суниці, оновлюється асортимент біля магазинів, тому часто доводиться проводити посадку знову куплених кущів у весняний період.
Вважається, що саджанці з закритою кореневою системою можна висаджувати в кінці літа, а посадковий матеріал з відкритою кореневою системою краще всього висаджувати в грядки навесні. Але за великим рахунком і весняної, і у осінньої посадки є свої плюси і мінуси.
Перевагами весняної посадки полуниці є:
Висока вологість грунту на ділянці, що дозволяє зменшити полив пересаджених ягідних кущів.
Відмінна приживлюваність рослин в теплу пору року.
Відсутність небезпеки вимерзання слабких рослин в зимовий період.
Формування міцних рослин до зимового періоду з розгалуженою кореневою системою, отросшей за літо.
Мінусом весняної посадки суниці та полуниці у відкритий грунт є той факт, що урожай в перший рік вирощування отримати не вдається, перші ягоди достигнуть тільки через рік.
Цікаві статті про суниці:
Сорти суниці, які забезпечать вас урожаєм з весни до осені
Суничні хіти: в які будуть популярні сорти 2018 році
Урожайний підвіконня: як виростити суницю в кімнаті і на балконі
Терміни проведення посадкових робіт навесні
Полуниця – примхлива культура, тому вибрати термін для посадки ягідної розсади у відкритий грунт варто ретельно. Загальні правила –висаджувати молоді ягідні кущі можна навесні при стійкій температурі повітря +15 с і не менше.
У різних районах країни цей час буде відрізнятися, оскільки в північних районах висаджувати полуницю у відкритий грунт можна лише до кінця травня, в середній смузі – до середини травня, на півдні – з середини квітня. Терміни ці досить умовні, адже щороку погода в певні періоди може кардинально відрізнятися.
Підготовчі Роботи
Підготовчі роботи на ділянці, призначеній під посадку полуниці, варто почати не пізніше, ніж за місяць. За цей час необхідно прибрати з території сміття, вибрати з грунту камені і спалити всі рослинні залишки. Варто нагадати, що під ягідні грядки виділяють місце на південно-західних ділянках вашого саду.
Якщо ці роботи були виконані восени, а також ділянка була вскопан, варто провести розрівнювання і боронування ґрунту.
Вирощування полуниці можна проводити в родючому грунті з додаванням піску і перегною. Якщо земля на ділянці підходяща, варто внести перед посадкою суперфосфат і золу. Можна провести перевірку рівня кислотності грунту, полуниця відмінно росте і розвивається в грядках з реакцією ґрунту в межах рН 5,5-6,5.
6 важливих кроків щодо висаджування розсади суниці навесні
Приготування посадочних лунок (глибиною до 10 см) – їх розміщують в рядах з відстанню не менше 30 см від сусідніх кущів. У кожну лунку додають перегній та золу в невеликих кількостях. Перед посадкою проводять полив лунок водою.
Обробка коріння перед посадкою кущів у грунт слід замочити підсохлі коріння полуниці у воді (біопрепарати), після чого їх умочують в рідку бовтанку для запобігання передчасного висихання.
Висаджування розсади – кожен кущик акуратно висаджують у лунку, стежачи за тим, щоб коріння не загорталися вгору, а вільно помістилися в поглибленні. Слідкуйте за сердечком – центральна точка росту не повинна бути заглиблена в землю, засипана грунтом, залита водою. Ідеальне положення сердечка – на одному рівні з поверхнею грядки.
Якщо сильно заглибити рослина, нирка буде підсихати, а якщо, навпаки, посадити близько до поверхні ґрунту будуть підсихати коріння. При будь-якому з варіантів саджанці полуниці будуть погано рости.
Початківці садівники не знають, як правильно висаджувати кущики суниці. Для наочності проілюструємо посадку полуниці навесні фото:
Не рекомендується закладати плантацію полуниці на тих ділянках, де раніше вирощували пасльонові культури. Ідеальні попередники для суниці – злакові рослини.
Періодичні прополки грядок з суницею і видалення бур’янів значно підвищить врожайність культури.
При зміні погодних умов, проливних дощах, різких похолоданнях не лінуйтеся закрити грядки з саджанцями суниці плівкою.
Весняна посадка полуниці набирає все більших обертів, адже саме навесні можна замовити в інтернеті новітні сорти ягід з високою врожайністю. Відвідайте сайт компанії Directhit, де зібрані найкращі сорти полуниці та суниці з різнокольоровими великими ягодами, володіють чудовим смаком.
Найкращий час для посадки малини навесні настає з середини квітня. Весняна закладка малиннику особливо хороша там, де великий ризик підмерзання саджанців – у місцевостях з важкими глинистими або кам’янистими ґрунтами, в районах з безсніжними вітряними зимами.
Перше правило весняної посадки малини: не пропустіть час
Посадкові роботи слід завершити якомога раніше. Адже рослині чекає важка багатоетапна робота. Саджанець повинен зуміти:
вкоренитися,
виростити стебло,
закласти плодові бруньки на ньому,
сформувати на кореневище нирку заміщення для власного стебла майбутнього року,
утворити придаткові коріння з зачатками нащадків.
І на все на це рослині відводиться час від моменту посадки до початку жовтня або навіть середини вересня.
Тому терміни посадки малини навесні вкрай стислі. Рослина рушає в зростання дуже рано – тільки-но грунт прогріється до плюсової температури. Конкретні дати початку і закінчення робіт залежать від клімату регіону: посадочні операції слід починати відразу ж після відтавання землі, щоб завершити їх до набухання і розкриття нирок. Оптимальний період – з середини (а то і з початку) квітня по травень. Якщо ви садите малину пізніше – вона не принесе врожаю цей рік, і перші ягоди ви зможете зняти тільки на наступний сезон.
Корисні статті про малині:
Чим ремонтантна малина відрізняється від звичайної і як за нею доглядати
Що таке малинове дерево і виростити
Урожайна обрізка малини: метод А. Р. Соболєва
Підготовка грунту для вкорінення саджанців
Посадковий матеріал – кореневі нащадки, які виросли на кореневищах маточного рослини, – дозріли ще до попередньої осені. Малинові кущі, як правило, поділяють у вересні – в той момент, коли знову виросли стебла набувають червонуватого відтінку і закладають на зберігання, якщо посадка планується тільки навесні. У регіонах, де взимку посадка загрожує великими втратами, нащадки прикопують. Садівники стверджують, що прикопані саджанці – все переносять першу зиму, а з посаджених восени виживають лише 30-50%.
Важливий аспект – передпосадкова підготовка ділянки. Чорноземний грунт скопують на повний багнет. На каштанових суглинках, збіднених грунтах виконують перевал:
викопують смужку шириною 60 см і глибиною 40-50 см;
дно траншеї вспушивают;
укладають на самий низ родючий верхній шар,
другим ярусом поміщають грунтосуміш – субстрат садової землі, змішаної з компостом або перегноєм в пропорції 1:1.
У результаті повинна вийти яма глибиною 30-40 см,
Органіку додають з розрахунку 3-3,5 кг речовини на кущ. Якщо гній в дефіциті, в лунки вносять мінеральні добрива: суперфосфат – 30 г, сіль калію – 10 г, сечовину або селітру – 15 р. Найкраще застосовувати комбінований спосіб: добрива вносять спільно в половинних порціях.
При підготовці грунту для посадки малини приділяють велику увагу позбавленню від бур’янів. Ретельно видаляють кореневищні і коренепаросткові рослини. Землю обробляють препаратами для знищення личинок дротяників, травневого жука.
Посадкові ями слід заготовлювати заздалегідь. При плануванні робіт враховують цей нюанс також: малину садять навесні, коли грунт у лунках вже осіла, ґрунт ущільнився. Після виконання земляних робіт слід почекати із закладенням живців хоча б три тижні.
Малина схильна до грибкових і вірусних захворювань, тому якості садивного матеріалу приділяють велику увагу: адже малинник закладається на 8-10 років. Старі плантації з ураженими рослинами мало підходять для заготівлі саджанців. Для посадки відбирають здорові екземпляри із сформованими мочкуватими коренями довжиною близько 15 див. Кращими саджанцями вважаються ті, у яких коренева шийка має товщину від 8 до 10 мм.
Як розташувати малинник на ділянці
Схему висадки саджанців малини навесні вибирають, виходячи з власних уподобань. Стрічкові посадки гарні на великих плантаціях. У цьому випадку рослини садять під лінійку з інтервалом 0,5 м. Для підтримки кущів по краях ряду вкопують кілки, між якими натягають шнур в три яруси. Між смужками залишають проходи шириною 1,25 м. За легко стрічковими насадженнями доглядати, проте шпалери перетворюють сад в маленьку ферму.
Більш декоративно виглядають куртини – острівці малини з 5-6 рослин. Групи рослин висаджують навколо стовпчика, на вершині якого знизу протягнуті шнури. Такі пірамідальні посадки займають досить мало місця, до рослин зберігається зручний доступ.
Після закінчення весняної посадки малину остригають: залишають лише коротиші завдовжки 15-20 см Рослини обов’язково поливають, навіть якщо земля при посадці була вологою.
Чорна, червона і біла смородина – дуже популярна ягідна культура, з смачними, корисними ягодами. Невибагливий чагарник плодоносить щорічно багато садівники і не здогадуються про те, що якщо здійснити правильний догляд за смородиною ранньою весною, то можна не тільки збільшити врожайність, але і продовжити термін життя рослини.
Зняття укриття зі смородини ранньою весною
У зимовий період чорна смородина знаходиться в стані спокою, при настанні відлиги догляд за чорною смородиною навесні починається зі зняття зимового укриття. Знаходження довгий час під волокном або під природним утеплювачем, в період потепління, не дозволяє стеблу смородини розвиватися, харчування не надходить до нирок. Як тільки температура досягла межі -15-18 градусів, можна зняти з чагарнику матеріал і прибрати природний утеплювач.
Тонкощі догляду за смородиною навесні
Весняний догляд за смородиною включає в себе 4 основні заходи, від яких залежить активний розвиток та живлення рослини і, як наслідок, урожайність культури.
Після зняття укриття, рекомендується провести прибирання опалого листя, сміття, залишків мульчі. В смітті і опалому листі можуть розмножуватися і розселятися шкідники. Прибираючи сміття, ви попереджаєте розвиток хвороботворних бактерій. Обов’язково граблями Сміття збирається і спалюється.
Грунт навколо кущів за зимовий період значно ущільнилася і пропускає недостатня кількість вологи і кисню до кореневої системи. Виправте ситуацію, проведіть розпушування, смородина любить пухкі, повітропроникні грунту. Поєднайте розпушування з прибиранням бур’янів. Кущі смородини не люблять такого сусідства. Глибина розпушування не повинна перевищувати 10-15 см, інакше є ризик завдати пошкодження кореневої системи.
Для активного росту і розвитку смородини потрібна вологий грунт. Зберегти вологу і вберегти кореневу систему від перегріву, а так само сповільнити ріст бур’янів допоможе мульчування. В якості мульчі можна використовувати перегній або скошену траву.
Весняний полив, дуже важлива частина весняного догляду за чорною смородиною. Для виключення захворювань кореневої системи кущів, слід використовувати для поливу теплу воду. На один кущ має піти близько 5 літрів води. Частота поливів повинна бути не менш одного разу в тиждень. Смородині потрібен регулярний полив до закінчення цвітіння. Надалі поливи скорочуються.
Дотримуючи всі рекомендації по весняному догляду, можна чекати рясного врожаю.
Способи профілактики смородини від хвороб і шкідників
Обробка смородини від хвороб і шкідників, важлива процедура весняного догляду.
Найоптимальніший спосіб позбутися від шкідників, сховалися в гілках на корі і тріщинах, обливання чагарнику окропом. При поливі використовуйте металеву лійку з розсіюючим наконечником. Полив виробляєте душа методом, віддавайте перевагу не тільки бічних гілках, а й центральної частини смородини.
Важливо! Обливання окропом потрібно проводити до того, як почнеться формування нирок. В іншому випадку можете пошкодити рослину.
Добре зарекомендував себе спосіб обробки смородини народними засобами: відваром цибульного лушпиння, настоєм з кульбаб і чистотілу.
Не варто забувати про хімічних препаратах, якщо настої і відвари не впоралися з поставленим завданням, фунгіциди точно знищать шкідників. Ця процедура повинна проводитися до моменту цвітіння, бажано, в період появи бруньок. Фунгіциди вбивають не лише шкідників, але й корисних комах. Варто це враховувати при обприскуванні чагарнику.
Санітарна та формувальне обрізування смородини навесні
Смородина чудово переносить морози (залежно від кліматичних умов) з допомогою укриття. Сильні морози і перепади температур можуть пошкодити і негативно позначитися на деяких пагонах. Пошкоджені і зламані гілки не будуть плодоносити, берегти їх не варто. Рання санітарна обрізка смородини чорної, це невід’ємна частина весняного догляду.
Гілки старше 4 річного віку плодоносити не будуть, тому для чагарнику вони будуть додатковим навантаженням. Такі пагони вирізають повністю.
Минулорічні пагони за рік сильно виростають, для їх росту і розвитку рослина витрачає багато сил. Залиште на чагарнику 6-7 самих сильних і міцних пагонів, інші обріжте. Рослина буде гармонійно розвиватися і не виснажиться. Закінчите весняну обрізку формуванням крони, укоротіть пагони не менш ніж на 1/3 довжини. Смородина активізує ріст бічних бруньок.
При обрізанні, особливу увагу потрібно звернути на потовщення або шишечки. У Роздувся кора вигляді горошини, говорить про вредителе який оселився, почковом кліща. Почковые кліщі часто поселяються на кінчиках гілок, тому частина зараженого втечі краще зрізати. Зрізані частини обов’язково спалюйте, інакше, шкідник може поширитися по ділянці.
Підживлення смородини навесні, необхідна частина раннього відходу. Після закінчення двох років після посадки смородини, закладений поживний субстрат встиг виснажитися, у цей період необхідно почати підживлення азотними добривами. Сечовина або аміачна селітра, лідери за вмістом азоту. На кожен квадратний метр, потрібно внести близько 10 г сечовини, або стільки ж аміачної селітри.
Якщо ви хочете добитися активного росту пагонів, вдамося до такої хитрості: у відрі (12 літрів) з теплою водою розчиніть чайну ложку борної кислоти. Два рази в тиждень обприскуйте розчином кущі смородини. Ріст пагонів не змусить себе довго чекати!
До підкормкам чорної смородини потрібно застосовувати з обережністю і не перестаратися, інакше можна замість врожаю отримати, пишну зелень.
Чорна смородина навесні, вимагає особливого, уважного догляду. Виконання всіх рекомендацій і послідовне проведення заходів по догляду, дозволить вам насолоджуватися здоровим виглядом чагарнику і з задоволенням використовувати рясний, великий урожай ягід.
Малино-полуниця – це дивовижна рослина, яке поєднує зовнішні ознаки малини, а смакові якості – полуниці і ожини.
Це не гібрид, рослина має безліч назв: тибетська, або розолистная малина спокуслива, ежеклубника, малиника, малино-полуниця. Вид належить до сімейства Рожеві, в природі ареал проживання рослини розташований в Азії, Австралії та Африці.
Малино-полуниця по зовнішньому вигляду і габітусу куща дуже схожа на звичайну малину – її пагони покриті сіро-коричневою корою, яка може бути гладкою, а іноді має опушення з м’яких бурих волосків.
Листя складаються з п’яти або семи пластинок, що сидять на одному черешку. Забарвлення листя зелена, край пластинки має сильні щербини.
Цвіте малино-полуниця невеликими одинарними або здвоєними квітами, які з’являються на верхівках пагонів. Віночок квітки має білу забарвлення, складається з 5 пелюсток.
Ягоди мають форму збірної кістянки, вони невеликого розміру від 0,8 до 1,2 см в діаметрі, їстівні. Забарвлення ягоди – червона, у повній стиглості – бордово-пурпурова.
Переваги вирощування малини розолистової
Незвичайне рослина може стати родзинкою у ландшафті будь-якого саду, адже цю рідкісну різновид нечасто зустрінеш на дачних ділянках. Рослини переваги можна Перераховувати дуже довго, ось основні з них:
Рідкісна садова культура – малино-полуницю можна вважати малопоширених рослиною, її масово не вирощують для одержання ягід, швидше малинику використовують для прикраси садового ландшафту.
Простота вирощування – рослина швидко приживається в саду, не вимагає особливого догляду, відмінно зимує і швидко розмножується кореневою порослю. Щоб обмежити розростання кущів, при посадці відразу встановлюють захисні екрани з металевого листа або плоского шиферу.
Висока декоративність – малино-полуниця оригінальна ефектна в будь-який час і, особливо красиві кущі в період плодоношення. Безліч дрібних ягід рясно покривають верхівки пагонів, плодів змінюючи відтінок з червоного на пурпуровий. Красу рослини збільшує той факт, що ягоди не приховані під листям, відкриті і вони мають вертикальне положення, тому врожай дуже легко збирати.
Придатність для створення садових огорож – ефектна розолистная малина чудово підходить для створення густих непрохідних живоплотів. Зелена стінка може досягати значних розмірів (до 1 м), під час плодоношення кущі дуже декоративні, а восени листя набувають красиві пурпурно-вохряні відтінки. Малиника відмінно підходить для декорування і зонироания саду. Рослина ідеально гармонує з кучерявими однорічними і багаторічними культурами.
Їстівні ягоди – малино-полуниця дуже врожайна культура, її ягоди мають незвичайний смак і аромат полуниці, незважаючи на дрібні ягоди, настільки вони численні, що урожай становить значні розміри.
Малино-полуниця: посадка і догляд
Посадка рослини нічим не відрізняється від посадки звичайної малини.
Важливо! Для попередження травм рук шипами малино-полуниці, всі роботи виконуються в міцних брезентових рукавицях.
Для посадки кущів необхідно вибрати місця з хорошим освітленням, особливо підходящими будуть ділянки, орієнтовані в південному напрямку. Чудово росте малино-полуниця у південних стін будинку.
Посадки можна розташовувати поодиноко або рядами.
Відстань між кущами – від 0,7 до 0,9 м.
Відстань між рядами – від 1,5 м.
Тибетська малина зовсім невимоглива до грунтів, погано росте культура тільки на дуже кислому ґрунті. Але для посадки краще всього вибрати ділянку з дренованим родючим грунтом. У кожну посадочну яму корисно додати відро торфу і половину відра перепрілого гною.
Рослини дуже зручно висаджувати восени, час вибирають так, щоб до заморозків кущі встигли відростити нові корені. Кущ повинен добре зміцнитися в ґрунті, інакше рослина може вимерзати.
Після посадки кущі малини розолистной потрібно грунтовно полити.
На зиму пагони дорослої малино-полуниці вирізують до основи, знову посаджені кущі не обрізають, пагони підгортаючи землею на 25-30 див.
Догляд
Тибетська малина дуже невибаглива рослина, потребує мінімального догляду, відмінно росте навіть у початківців садівників, радуючи урожаєм кожен рік.
Рослина потребує регулярних поливах, особливо в сильну спеку. Однак перезволожувати кущі малини не слід, застій води сильно впливає на здоров’я рослини. Не рекомендується вирощувати культуру в низинах і на ділянках з високим рівнем грунтових вод.
Проводять Для збереження вологи в грунті мульчування, це допомагає стримати зростання бур’янів. Відповідні матеріали для мульчування: торф, перегній, компост.
Малино-полуниця пригнічено відчуває себе при розростанні бур’янів, які можуть зменшувати інтенсивність сонячного освітлення і витягають поживні речовини з грунту. Прополку тибетської малини варто проводити регулярно протягом літа. Одночасно з прополкою варто проводити розпушування верхнього шару ґрунту, що підвищить приплив повітря до коріння.
Тибетську малину Підгодовують з ранньої весни органічними сполуками, можна використовувати настій коров’яку або пташиного гною. Підійде і комплексне мінеральне добриво без хлору. З другої половини літа необхідно скоротити полив кущів азотовмісними добривами, віддавши перевагу калійно-фосфорних складам.
На зиму дорослі кущі обрізують на пеньок, залишаючи не більше 3 см, потім проводять підгортання нижній частині рослин сухою землею або торфом. Взимку полуничну малину додатково вкривають, присипаючи посадки снігом.
Посадка агрусу восени, на думку експертів садових, — ідеальний варіант. Це стосується як розмноження рослини відводками, так і посадки нового сорту. Восени також бажано пересаджувати з одного місця на інше дорослі кущі. Звичайно, можливий варіант з весняним садінням, але практика показує, що найкращий час для «північного винограду» — саме осінь.
Плюси посадки восени
Посадка аґрусу в кінці дачного сезону має масу переваг:
Рослини добре вкорінюються. Восени вся енергія спрямована на кореневу систему. Сприятливий режим для її розростання — температура +11-12 градусів вдень та +5-6 — у нічний час. Приживлюваність «осінніх» саджанців становить від 95 до 100%.
Великий вибір та гарну якість посадкового матеріалу в розсадниках і магазинах. Відводки і живці виростають за літо до саджанців з хорошими корінням.
Достатня кількість органіки — опале листя, солома, бадилля рослин. Отриманий компост можна використовувати при посадці і обійтися без неорганічної підживлення промислового виготовлення.
Більше часу для посадки, так і місце знайти простіше.
Відсутність необхідності в ретельному догляді за посадками.
До ризиків осінньої посадки відносять високу ймовірність тривалих дощів і неочікуваних температурних перепадів. Мінімізувати їх можна вибором часу посадки. В умовах помірного клімату агрус садять ближче до кінця вересня. У південних регіонах оптимальний час посадки — жовтень-листопад. У будь-якому випадку, саджанці висаджують до настання стійкого холоду. Якщо запізнитися, то вони не встигнуть вкоренитися.
Як правильно вибрати саджанці і місце посадки
Оптимальний варіант для посадки агрусу восени — 1-1,5-однорічні кущі, які вже скинули листя – у нас в осінньому асортименті продаються саме такі.
Вкрай бажано висаджувати рослини в грунт відразу після отримання. Якщо чекати до поїздки на дачу потрібно кілька днів, то зберігати куплений саджанець до посадки потрібно у вологому середовищі: упаковку проколіть в декількох місцях, щоб коріння дихали. Грунт Перевірте, якщо він сухий, то зволожите його з розпилювача або опустіть коріння прямо у транспортному тарі у відро з водою на короткий час.
«Північний виноград» — рослина, тому бажано вибрати під посадки відкриті ділянки, добре освітлені сонцем. Непогано розвивається в півтіні аґрус.
Категорично не підходять під такі посадки затінені, низинні, перезволожені, заболочені ділянки. Рішенням проблеми може стати посадка на штучній височини.
Підготовка грунту для посадки агрусу
Найкраща грунт під аґрус — легка, пухка й родюча, з нейтральною реакцією. Рослина відмінно розвивається на супісках, суглинках. Агрус погано росте на кислих грунтах. Для зниження кислотності користуються деревним вугіллям, крейдою, гашеним вапном. Для розпушення глинистих грунтів їх змішують з піском.
Оптимальна відстань між саджанцями — 1,2-1,5 м. Інтервал між рядками — 2,0-2,5 м. Це необхідно, оскільки кущі з часом сильно розростаються. Якщо загустити аґрус, він перетвориться в живопліт. Розміри ями (діаметр/глибина) становить 0,5-0,6 м. Кореневу шийку заглиблюють на 60-70 мм як мінімум, щоб пагони, що ростуть від кореня, були сильнішими. Яму з саджанців треба засипати родючим грунтом складу з розрахунку на 1 яму:
грунт від викопування ями;
перегній або компост — 1 відро;
кісткове борошно — 0,3-0,4 кг (можна замінити 80-100 г суперфосфату);
деревна зола — 0,3-0,4 кг
Яму наполовину заповнюють грунтовою сумішшю, поливають водою. По центру роблять конусоподібний горбик, в центр якого ставлять саджанець. Коріння укладають так, щоб вони не вигнулись вгору. Лунки засипають залишилися родючим шаром, ущільнюють грунт. Роблять стовбурову лунку і рясно поливають рослину (приблизно 10 л води під кущ). Після садіння надземну частину куща обрізають до 100-150 мм (4-6 нирок), щоб всі сили йшли на укорінення.
Кращі і гірші попередники
Для того, щоб отримати хороший урожай агрусу, потрібно знати, які рослини є по сусідству, а також і те, після чого була виконана посадка. Добрими попередниками для агрусу є:
пряна зелень;
червона смородина;
інші сорти аґрусу;
томати.
Не слід висаджувати крыжовниковые кущі поруч з малиною, чорною смородиною, фенхелем, а також високими деревами, що дають густу тінь.
Великий асортимент агрусу представлений на нашому сайті. Є безколючкові сорти, які не наколють вам руки при зборі врожаю. Висока Морозостійкість рослин, урожайність відмінна!
Рододендрон – ніжна рапсодія саду, цвітіння цієї рослини зачаровує і чарує. Рослину можна з упевненістю віднести до садової еліті, мати на ділянці хоч один кущ рододендрона мріють усі. Але культура має багато особливостей агротехніки вирощування, тема цієї статті: рододендрон, вирощування і догляд.
Ботанічна довідка: рододендрон
Рослина відноситься до сімейства Вересові, вид зустрічається в помірному і субтропічному поясі, природний ареал поширення рододендронів в нашій країні – Кавказ, Сибір і території Далекого Сходу. Рослини можуть мати форму чагарнику прямостоячого або стланиковой форми. Розмір квітів варіюється від 2 до 20 см.
Всього відомо 18 видів рослин, які прийнято поділяти на 3 групи:
Вічнозелені – щільна шкірясте листя залишається на високих пагонах навіть взимку. Великі Воронкоподібні квіти можуть мати різноманітне забарвлення. Висота рослин цієї групи може досягати 2,5 м.
Полувечнозеленые – невисокі чагарники, які відмінно переносять зимівлю у відкритому грунті. Восени опадає Листя частково з пагонів, залишаються тільки у верхівкових мутовках, з яких навесні розвивається новий листяний покрив. Рослини відрізняються рясним і тривалим цвітінням.
Листопадні – рододендрони цієї групи можуть цвісти два рази в рік, щедре весняне цвітіння переходить у стан літнього спокою, а восени на рослинах знову з’являються бутони. Листя на зиму опадають як у всіх листопадних видів.
Ефектні рододендрони можна вирощувати у відкритому грунті, зимових садах, оранжереях, домашніх умовах. Про те, як правильно садити рододендрон – розповімо нижче.
Рододендрони у відкритому грунті: посадка і догляд
Вибір місця для посадки рододендрона має важливе визначальне значення. Можна висадити кущі в півтіні або на сонці, але найкраще знайти ділянку, яка ще й захищений від сильного вітру.
Для цих рослин дуже важливий склад грунту – рододендрони відмінно ростуть і розвиваються на ділянках з показниками кислотності грунту від 4,0 до 5,5 рН. При значному закислении грунту, рослини починають хворіти, тому на ділянках з не відповідною грунтом, потрібно провести повну її заміну.
Посадка рододендрона: найкращий склад ґрунту
Садова земля – 0,5 ч.
Торф – 3 ч.
Соснова кора – 1 ч.
Можна приготувати субстрат по-іншому:
Хвойна земля – 2 ч.
Листова земля – 1 ч.
Торф – 3 ч.
Третій варіант грунтової суміші для посадки рододендронів:
Перепревшая кора хвойних дерев – 2 ч.
Верховый торф – 2 ч.
Дернова земля – 1 ч.
Коренева система рододендронів лежить у верхніх шарах ґрунту, коріння тонкі утворюють щільний ком, тому дуже важливо постачання коренів киснем, тому грунт повинен добре пропускати вологу і повітря, бути легким, але при цьому – поживним.
На важких глинах та суглинках, що формують щільний земляний пласт, вирощування рододендронів не рекомендується, такі материкові грунту необхідно замінити на стадії підготовки посадкових ям.
На піщаних ґрунтах можна виростити пишні кущі рододендронів, але попередньо перед посадкою (восени) вносять додаткові поживні речовини, з розрахунку на 1 га площі потрібно:
Торфу – 600 т.
Листової землі – 150 т.
Сульфату амонію – 400 кг.
Подвійного суперфосфату – 300 кг.
Сульфату калію – 300 кг.
Для рододендронів дуже важливо зберігати кислотність ґрунту в межах від 4,0 до 5,5 рН. При поливі цей показник змінюється, грунт для рододендронів з часом стає менш кислою, тому дуже важливо щорічно проводити заміри і вживати заходів до підтримання кислотності на належному рівні.
Краще всього висаджувати рослини у відкритий ґрунт ранньою весною, але посадочні місця для рододендронів готують з осені.
Підготовлена посадкова яма повинна мати розміри вдвічі більше земляного кома. Яму заповнюють ґрунтовою сумішшю, кущ встановлюють у центр, стежачи за вертикальністю положення стовбура. Порожнечі і пазухи заповнюють грунтом, стежачи за тим, щоб не залишалося «кишень», після чого рясно поливають рослину.
Увага! На ділянках з високим рівнем ґрунтових вод посадку рододендрона проводять в ями, на дно якої попередньо покладений шар дренажу.
Поверхня пристовбурового кола корисно замульчувати торфом або сосновою корою для збереження вологи в грунті.
Догляд за рододендроном
Після посадки слід дуже ретельно доглядати за рододендроном.
Рослини регулярно поливають м’якою підкисленою водою. Недолік або надлишок вологи відразу позначиться на зовнішньому вигляді рослини – крона почне втрачати листя, які попередньо жовтіють.
Якщо під кущами мульча укладена, бур’яни практично не проростають, але кілька разів за сезон необхідно видаляти бур’янисту рослинність, яка з’являється біля рододендронів.
Коріння Тонкі, розташовані близько до поверхні грунту, не дозволяють проводити глибоке розпушування, при крайній необхідності грунт під кущами можна злегка розпушити, дуже акуратно і обережно.
У сильну спеку рододендрони варто зволожувати по листю – обприскування допомагає рослинам пережити несприятливий час. Воду для обприскування необхідно добре відстоювати, фільтрувати, інакше на листі залишаться негарні вапняні плями.
Підживлення кущів проводиться з першого року посадки. Можна використовувати настій розклався гною, суперфосфат і мікроелементи (останні можна використовувати при позакореневому підживленні через обприскування крони).
Рододендрон на підвіконні
Цю рослину можна вирощувати в контейнерах, прикрашаючи патіо або підвіконня в квартирі. Рододендрон в домашніх умовах вимагає такого ж догляду, як і у відкритому грунті.
Для посадки використовують керамічні або пластикові контейнери з дренажними отворами. Всередину горщика укладають шар керамзиту. Грунт необхідно приготувати збалансований з відповідною кислотністю.
Для збереження гармонійної форми рослини, рододендрон щорічно обрізають.
Чим підкислити грунт
У Збереження кислотного балансу ґрунті – один з наріжних аспектів, дозволяє сподіватися, що рослина буде гармонійно розвиватися.
Підкислення грунту під рододендронами можна виконати наступними способами:
Додати до ґрунті вересковую землю або сфагновий торф.
На 1 м2 грунту додати сірчанокислий алюміній в кількості 150 р.
На 10 л води додати 5 г сірчаної кислоти.
Також можна підкисляти воду для поливу лимонною кислотою або оцтом.
Кращі сорти рододендронів
Вибираючи рододендрони для саду, кожен квітникар виходить з особистих уподобань, особливостей ландшафтних композицій та інших аспектів. Хочеться порекомендувати унікальні сорти, які прикрасять будь-який сад, перетворивши його на квітучий оазис.
Найменування сорту
Опис
Висота
Рододендрон Голд
Ефектні насичено-жовті квіти приємно контрастують з малахітовою зеленню листя. Дуже яскравий сорт.
Від 1 до 1,5 м
Рододендрон Распутін
Величезні лавандово-рожеві квіти вінчають кінці всіх пагонів.
1,3 м
Рододендрон Блю Сільвер
Грона блакитних кольорів покривають практично весь кущ. На одному місці може вирощуватися до 30 років.
Від 0,8 м до 1,0 м.
Рододендрон Розеум Елеганс
Пінна шапка рожевих квітів, сорт можна використовувати для створення живоплотів
До 2,5 м
Знайдіть свій рододендрона сорт – це рослина нікого не залишить байдужим.
Сучасний сад важко уявити без всіляких декоративних кущів. Завдяки неймовірній різноманітності видів і садових форм, чагарники легко справляються з будь-яким завданням ландшафтного дизайну: вони можуть послужити невиразним тлом для квітників або стати ефектними домінантами композицій, розділити сад на функціональні зони або зв’язати воєдино розрізнені ділянки, зіграти на контрасті або на тонких нюансах відтінків.
Що б ви не задумали, яку б ідею не побажали втілити – декоративні кущі допоможуть відшукати найкраще рішення. І при цьому вони менш вимогливі до догляду, ніж більшість трав’янистих багаторічників!
Як не загубитися у різноманітті декоративних чагарників
Садівник, відкриває для себе світ декоративних чагарників, часом губиться в його достатку і починає купувати рослини, орієнтуючись більше на емоції та враження, ніж на доводи розуму. Такий підхід ускладнює життя і самому власникові саду, і його рослинам, тому давайте складемо “дорожню карту”, яка допоможе вибрати саме ті рослини, які вам дійсно потрібні.
1. Декоративно-листяні і красиво-квітучі кущі
Серед декоративних красиво квітнучих кущів чимало видів, які незмінно привертають увагу садівників. Різноманітні гортензії, спіреї і рододендрони, звичні бузки, рідкісні для наших садів вейгели, дейції скумпії і – всіх і не перелічити. Вони розрізняються термінами і тривалістю цвітіння, вимогами до тепла і ґрунтових умов, забарвленням квіток і розміром куща – вибір величезний.
Але не варто думати, що чагарники, чиє цвітіння не настільки привабливе, заслуговують менше уваги: декоративно-листяні породи можуть бути не менш яскравими і виразними. Безумовний лідер серед них – барбарис, який поєднує невибагливість з неймовірною різноманітністю форм: варіюється і розмір куща, і його форма і забарвлення листя. З одних лише барбарисів різних сортів ви можете скласти приголомшливу композицію, яка при мінімальному догляді буде довгі роки прикрашати ваш сад.
Зверніть увагу також на такі декоративно-листяні кущі як:
пузиреплодник;
самшит;
бересклет;
дерен;
кизильник;
бірючина.
Звичайно, треба розуміти, що такий поділ частково умовний: деякі види мають привабливе листя й при цьому красиво, хай і недовго, цвітуть. Такі, наприклад, глоди, бузина, калина, деякі види спірей і пузиреплідників та інші.
2.Кущі гіганти та карлики
Дуже важливо при виборі декоративних кущів звертати увагу на розмір дорослої рослини, адже ці цифри варіюються в дуже широкому діапазоні. Для маленьких садів і деяких видів ландшафтних композицій (наприклад, рокаріїв) необхідні компактні, мініатюрні сорти, в той час як для виконання інших завдань (наприклад, створення високого живоплоту) потрібні високі, добре облистнені чагарники.
Візьміть на замітку: важлива не тільки висота, але і діаметр куща: деякі рослини мають розкидисту, широку крону, в інших гілки спрямовані переважно вгору, треті формують компактну півсферу. Від розміру і форми чагарнику залежить і його розміщення в саду, і відстані, які необхідно витримувати при посадці. При цьому характеристики сортів часто істотно різняться – будьте уважні, купуючи саджанці, що сподобалися.
3. Теплолюбиві і морозостійкі декоративні кущі
Дуже важливий параметр – зимостійкість обраної рослини, яка може змінюватись навіть у межах одного виду: наприклад, серед популярних рододендронів і гортензій є сорти, що витримують найсуворіші зими, так і теплолюбні пестуни, які в холодних регіонах не зимують навіть під укриттям.
Погано переносять морози гарно квітучі кущі: скумпії, магнолії, бобовники, гібіскуси та інші. Деякі швидкорослі види – наприклад, теплолюбна буддлея – взимку обмерзають, але швидко відновлюються і рясно цвітуть, якщо не постраждала коренева система. Інші – наприклад, форзиція – в холодних регіонах можуть мати потребу в укритті; при обмерзанні такі рослини здатні відновлюватися, але цвісти вже не будуть. Ці нюанси треба розуміти і враховувати при виборі саджанців, щоб згодом уникнути прикростей і розчарувань.
4. Вічнозелені і листопадні кущі
Більшість поширених в наших садах видів декоративних кущів відносяться до листопадних, але зустрічаються і вічнозелені види. Чому це важливо знати? В умовах холодного клімату вічнозелені чагарники, які навіть відрізняються гарною морозостійкістю, часто страждають взимку від вітру і сонця, що висушують листя. Для таких рослин потрібно з особливою старанністю вибирати місце в саду, а в холодну пору року їм найчастіше потрібне притінення для захисту від сонячних опіків.
5. Вимогливі і невибагливі декоративні кущі
Вимоги до догляду декоративних кущів в цілому зазвичай дуже скромні – але лише за умови грамотного створення умов для вибору місця посадки, підбору компаньйонів і т. д.). Вибираючи саджанці, обов’язково враховуйте потреби кожної рослини – тільки в цьому випадку можна отримати максимальний декоративний ефект, витративши мінімум сил на догляд. Кущі, розміщені у невідповідних умовах, наврядчи в повній мірі розкриють свій потенціал, і вже точно не можна буде віднести до категорії безпроблемних, незалежно від властивих їх видами особливостей.
Подивіться на нашу табличку, щоб переконатися в тому, що відповідні декоративні кущі можна підібрати практично для будь-якого саду:
Посухостійкі
Вологолюбні
Тіньовитривалі
Для кислих ґрунтів
Для лужних ґрунтів
Барбарис
Гортензія
Калина звичайна
Рододендрон
Самшит
Бирючина
Верби (всі види)
Бузина
Гортензія
Кизильник
Карагана (акація жовта)
Горобинник
Сніжноягідник
Ірга канадська
Бузина Чорна
Кизильник
Дерен Білий
Рододендрон
Піеріс
Чубушник
Бересклет Європейський
Бузина
Дерен
Кальмія
Форзиція
6. Краса і користь
Якщо ви людина практична і не хочете займати місце в саду “марними” рослинами, вам варто звернути увагу на кущі, що поєднують красу і користь. Такі рослини не тільки прикрасять ділянку, але і принесуть урожай. Ось деякі з них:
Чагарник
Декоративні властивості
Корисні властивості
Глід
Красивий у цвітінні, до осені його прикрашають яскраво-червоні плоди; кущі мають красиву форму, підходять для живоплотів і одиночних посадок
Плоди глоду володіють цілющими властивостями; взимку вони служать кормом для птахів
Горобина (звичайна та чорноплідна)
Горобинові кущі красиві і в цвітінні, і з плодами; у горобини звичайної дуже ефектна осіння забарвлення листя; горобина чорноплідна відмінно формується і підходить для живоплотів
Плоди горобини застосовуються в кулінарії і народній медицині, їх можна заготовляти різними способами. Восени і взимку горобина служить кормом для птахів
Калина звичайна
Кущі мають красиву форму, дуже ошатні в цвітінні, восени приваблюють яскравою забарвленням листя; з другої половини літа служать прикрасою кущів грона червоних ягід
Ягоди калини звичайної – цінна харчова та лікарська сировина
Ірга звичайна
Ірга вельми приваблива в пору цвітіння; її кущі підходять для формування високих живоплотів, можуть бути використані в одиночних і групових посадках
Ягоди ірги дуже полюбляють птахи; вони також використовуються в кулінарних цілях і як лікарська сировина
Ліщина звичайна
Великі, розлогі кущі ліщини мають красиву фактуру, ефектні й виразні; існують садові форми з фіолетовим забарвленням листя
Лісові горіхи – смачний і корисний харчовий продукт
У якості декоративних можна вирощувати також звичні ягідні кущі – наприклад, дуже ефектні штамбові форми агрусу і червоної смородини; безсумнівно прикрасить сад ожина, формована на шпалері.
7. Цілі і завдання
І звичайно ж, при виборі декоративних чагарників необхідно орієнтуватися на ті цілі і завдання, які ви маєте намір вирішити з їх допомогою. Потрібен яскравий акцент в саду – віддайте перевагу рясно і тривало квітучим кущам, наприклад, гортензіям. Хочете оформити садові доріжки акуратними бордюрами – придивіться до компактних сортів барбарисів або спірей. Потрібна висока жива огорожа – садіть жимолость татарську, бузину, карагану (жовту акацію).
Безумовно, при цьому слід враховувати все те, про що було сказано раніше: зовнішні особливості обраних рослин, їх вимоги до умов вирощування і догляду, сполучуваність і так далі.
Коли, де і як садити декоративні кущі?
Саджанці з відкритою кореневою системою висаджують на постійному місці навесні або восени. При цьому для весняно квітучих і кущів з ранньою вегетацією (форзиції, спіреї весняні, магнолії, бузина, калина, бузок та інші) краща осіння посадка. Саджанці з закритою кореневою системою (у контейнерах) можна висаджувати протягом усього сезону.
Місце для посадки вибирають з урахуванням вимог культури. Пам’ятайте про те, що правильне розміщення в саду (з відповідним грунтом, освітленістю і т. д.) – запорука здоров’я і довголіття ваших декоративних кущів. Пересадити дорослий кущ досить важко, а часом і неможливо, тому варто ретельно продумати розташування вибраних рослин в саду з урахуванням їх розвитку.
При посадці кущів дуже важливо дотримуватися оптимальних відстаней між сусідніми рослинами, від рослин до садових будівель та інших ландшафтних об’єктів), які обумовлені розмірами дорослої рослини, так і особливостями створюваної композиції (так, в живих огорожах саджанці розміщують щільніше, ніж у вільно зростаючих чагарникових насадженнях).
Якщо вибрані вами декоративні кущі схильні до утворення кореневої порослі (деякі види спіреї, бузок, горобинники, шипшини) або самосіву (калина звичайна, карагана, бузина), це слід враховувати при створенні композицій з їх участю.
Посадку здійснюють в ями (при груповому розміщенні і одиночному) або траншеї (при закладці живоплоту будь-якого типу). Їх заповнюють ґрунтовим субстратом, склад якого визначається вимогами висаджуються культур.
Як доглядати за декоративними кущами
Для всіх видів декоративних чагарників обов’язковий елемент догляду – регулярна обрізка. Навесні необхідно провести санітарну обрізку, видаливши всі пошкоджені, сухі, ослаблені, хворі, загущачі кущеві пагони – це запорука здоров’я рослини. Протягом сезону рекомендується обрізати зів’ялі суцвіття (у красиво-квітучих чагарників), видаляти пошкоджені і хворі пагони (по мірі необхідності).
Нюанси формувальної обрізки визначаються як особливостями самого куща, так і його місцем в ландшафті, а до омолоджувальної обрізки вдаються у тих випадках, коли необхідно дати “друге життя” старим або запущеним рослинам.
Вимоги до харчування залежать від виду, але більшість декоративних чагарників добре відгукується на весняне (на початку вегетації) внесення комплексних добрив. В іншому догляд зазвичай зводиться до поливу в суху погоду (крім посухостійких чагарників) та осіннього прибирання опалого листя.
Посадивши декоративні куші, ви при мінімумі турбот отримуєте ефектні, довговічні, привабливі протягом всього сезону садові композиції.
Наприкінці весни в саду зацвітають дивовижні рослини клематиси, величезні квіти яскравих забарвлень або безліч дрібних суцвіть ніжних пастельних тонів – всі сорти клематисів надзвичайно ефектні і витончені. Використовують Рослини для створення вертикальних композицій, особливо ефектно виглядають клематиси на декоративних арках і перголах, посаджені в парі плетистими трояндами. Для того, щоб милуватися дивовижними квітучими багаторічниками багато років, необхідно виконувати всі агротехнічні заходи при посадці і вирощуванні культури. У цій статті – все про вирощування клематисів та догляді за чарівними квітучими ліанами.
Клєматіс: вибір місця для посадки
Для вирощування витончених ліан з яскравими оригінальними квітами варто правильно підібрати ділянку, адже клематиси – визнані капризулі, і не будуть рости і радувати цвітінням у невідповідних умовах.
Освітлення –можна саджати клематиси на сонці, але в умовах жаркого спекотного літа, рослини часто обгорають, майже до білого відтінку вигорають навіть самі яскраві пелюстки, тому на півдні для посадки клематисів виділяють ділянки в півтіні.
Грунт для посадки цієї рослини грунт потрібно готувати дуже ретельно. Для посадки культури ділянки в низині, особливо з надмірно вологим, солоним або кислим грунтом, не підійдуть категорично.
Рослина Погано розвивається на глинистих і щільних ґрунтах, а також на торфовищах і піщаних ділянках.
Ідеальний склад грунту для вирощування оригінальних барвистих ліан – збагачений живильними речовинами суглинок. Заздалегідь готують Грунт, проводять глибоку перекопування з розпушуванням грунтовним.
Для клематисів велике значення має хороша дренажна здатність ґрунтів на ділянці посадки. При весняній посадці кущів у відкритий грунт роботи з поліпшення грунту проводять восени, при запланованій осінній посадці, підготовку грунту починають за місяць до виконання робіт.
Якщо материковий ґрунт не підходить для вирощування клематисів, варто провести його покращення:
У глинистий грунт додають торф, пісок і поживний листовий перегній в рівних частинах.
Торфовища покращують додаванням піску і родючої землі в рівних пропорціях.
В піщаний грунт додають суглинок або глину.
Грунт з надмірною кислотністю попередньо известкуется, для чого додають на 1 м2 вапно (крейда, доломітове борошно) в кількості 300 р.
Передбачте захист від вітру – посадки клематисів слід розташовувати в захищених від вітру місцях, численні великі квіти сильно пошкоджуються поривами сильного вітру, що значно зменшує декоративність квітів.
Відстань між окремими рослинами –близько 1-1, 3 м.
Як розмножити клематис у відкритому грунті
Клематиси можна висаджувати в сад навесні і восени. При весняній посадці, враховуючи заздалегідь проведену перекопування ділянки, яку провели осінній період, необхідно приготувати посадкові ями. Якщо попередня підготовка не була проведена восени, ділянку очищають від сміття, перекопують, оновлюють грунт, а потім приступають до підготовки ям.
В залежності від розміру кореневої системи саджанців, готують посадочні ями двох типів:
Легкий ґрунт – 50х50х50 см.
Щільний грунт – 70х70х70 см.
У вологому грунті необхідно зробити в посадкових ямах дренаж з битої цегли або гальки. Після укладання дренажу наповнюють ями родючою землею з додаванням суперфосфату, золи, перепрілого гною або дозрілого компосту.
Важливо! Варто передбачити ухил для стоку з пристовбурних кіл дощової води або вжити інші заходи по зменшенню надмірної вологості грунту.
Перед посадкою саджанців у відкритий грунт варто оглянути кореневу систему, видалити підсохлі пошкоджені коріння. При необхідності коріння саджанців замочують у воді або біопрепаратах перед посадкою.
Висаджують саджанці клематисів в тиху безвітряну погоду.
В посадкові ями засипають підготовлений грунт, формуючи конус. На верхній частині горбика встановлюють саджанець, розправляючи корені по сторонам ґрунтового конуса. Коріння Обсипають землею, при цьому коренева шийка повинна бути заглиблена кілька:
Саджанці віком до року – заглиблення на 5-10 див.
Дорослі рослини – коренева шийка може бути заглиблена на 10-12 див.
Одночасно з посадкою саджанців встановлюють міцну опору невеликого діаметру. Рослини поливають і мульчують, або висаджують однорічні квіти: календулу, низькорослі флокси, тагетес. Для росту рослини необхідно передбачити опору у вигляді трельяжів, арок. Для розподілу ваги рослини на опори і запобігання сплутування пагонів, клематиси необхідно підв’язувати, направляючи стебла по опорі, домагаючись гармонійної форми рослини.
Догляд за клематисами відкритому грунті
Для того, щоб клематиси радували своїм зовнішнім виглядом і пишно цвіли, важливо правильно виконувати вимоги щодо догляду, особливо це стосується поливу, внесення добрив і обрізку кущів.
Як поливати клєматіс
Дуже важливий аспект в організації догляду за саджанцями клематисів, висаджених у відкритий грунт – правильний полив. Після посадки молоді рослини поливають 1 раз в тиждень, при жаркій погоді полив збільшують до 2 разів на тиждень. Не рекомендується поливати струменем під корінь рослини, при необережному поливі можуть оголитися коріння.
Важливо! Рослини вимагають рясного поливу, волога повинна проникнути на глибину до 70 см, тому дуже зручно вкопати пластикові труби в пристовбурних колах в деякому віддаленні від рослин і наповнювати їх водою, дотримуючись встановлений графік поливу.
Підгодівля клематисів
Якщо при посадці саджанців у відкритий грунт в грунт були закладені поживні речовини, проводити підгодівлю слід з літа. В інших випадках, внесення добрив проводять у такі строки:
Весна, період відростання пагонів – рослини підгодовують азотовмісними добривами, можна використовувати настій курячого посліду, коров’яку або аміачну селітру.
Період бутонізації – поєднують підгодівлю мінеральними та органічними сполуками.
Влітку – кожен місяць необхідно проводити позакореневе підживлення шляхом обприскування зеленої маси розчином сечовини в розведенні 1 ч. л. на 10 л води, під корінь рослини поливають розчином марганцівки (2-3 г на відро) і борної кислоти (1-2 г на 10 л води).
Після цвітіння – в грунт додають суперфосфат, сульфат калію та спеціалізоване осіннє добриво, наприклад – Кеміра осінь. Корисно додати під кожну рослину пригорщу золи.
Обрізка клематисів
Незнання клематисів групової приналежності призводить до того, що після обрізки рослини не цвітуть. Саджанці чарівною ліани варто купувати тільки в спеціалізованих компаніях, де чітко вказують ботанічну приналежність сорту до певної групи.
Отже, як потрібно обрізати клематиси в зиму. Вся справа в тому, що ці рослини умовно поділяються на 3 групи за способом обрізки:
Квітки клематиса з’являються на пагонах минулого року – рослини цієї групи зацвітають ранньою весною, їм обрізка протипоказана, бо інакше не вдасться отримати повноцінне цвітіння. До цієї групи відносяться ломиноса сортаМалыш, AlbinaPlena, Жанна д’арк, Рубенс, Монтана Грандифлора, Памела Джекмен.
Клематиси, квітучі на торішніх і нових пагонах – кущ покритий квітами з весни до кінця літа. У цю групу включені сорти Мульти Блю, Джоан Піктон, Лавсониана, Мадам леКультр. Пагони рослин цієї групи восени вкорочують злегка, видаляючи тільки засохлі, укладають на зимівлю як виноградні лози.
Екземпляри, квітучі виключно на нових пагонах – цвітіння триває з середини літа до вересня, пагони вимагають кардинальної осінньої обрізки. До цієї групи відносяться сорти Кардинал Руж, Зірка Індії, Дюрана, Пам’ять Серця, Віола, тангутика.
Важливо! Якщо ви не знаєте, до якої групи відноситься ваша рослина, поспостерігайте за термінами цвітіння ліани, так можна з високою часткою ймовірності вважати, що росте у вас в квітнику рослина, до однієї з трьох груп.
Як виростити клематиси в контейнерах
Крім відкритого грунту, виростити княжик можна в контейнері. Оригінальна квітуча стіна прикрасить балкон і патіо, рослина в контейнері буде радувати яскравими квітами в оранжереї.
Контейнер може бути з кераміки, дерева, дихаючого пластику. Розміри – 60х60 см, висота від 50 см. На дно контейнера укладають дренаж з керамзиту або гальки, а потім заповнюють сумішшю листової землі, перегною, торфу і піску. Рослину висаджують також як і у відкритий грунт. Важливо вибрати місце для рослини – це не повинен бути спеку. Для попередження перегріву землі, в горщик літники подсеивают, утворюють густий килим: иберис, аліссум, арабис, лобелію або петунію мелкоцветковую.
Для опори рослини встановлюють драбинки або трельяжі. Пагони акуратно підв’язують до опори. Через 2-3 роки рослина потребує пересадки у відкритий грунт. Обрізку на зиму виконують у відповідності з груповою приналежністю сорту.
Догляд за рослиною здійснюють за тією ж агротехніці, як і для клематисів, висаджених у відкритий грунт.
Клематиси для холодного клімату
Ломонос настільки чарівна квітка, що його хочеться мати в своєму саду навіть тим садівникам, що живуть в районах з коротким теплим періодом. Що робити якщо літо триває 2 місяці, а зима настає без попередження? Вихід є – клематиси в контейнерах. При похолоданні можна занести прекрасні рослини в теплицю або оранжерею, і вони не піддаватимуться впливу морозів.
Але іноді хочеться милуватися кущем клематиса, що росте безпосередньо в грунті. В такому випадку, зверніть увагу на гібриди, створені спеціально для проблемного клімату. Не купуйте південні різновиди рослини, вони навряд чи зможуть адаптуватися в суворих умовах.
Кращі сорти клематиса для вирощування в умовах короткого літа і холодної тривалої зими: Комтес де Бушо; Жанна д Арк; Пурпуа Полону Елеганс; Міс Беймен; Надія; Лютер Бербанк. Кожен рік селекціонери виводять нові морозостійкі сорти клематисів – стежте за новинками в Directhit.
Друга половина зими. До початку городніх робіт залишилося зовсім небагато часу – кілька тижнів. Щоб виростити хорошу розсаду томатів, перців, баклажанів, треба чимало постаратися. Перш за все, переглянути запаси насіння. Визначити, які насіння підкупити, а які не вселяють довіри і від них треба позбутися. Крім цього, забезпечити майбутньої розсаді найсвітліше місце, живильний грунт і захист від шкідників. Про це і поговоримо в нашій статті.
Вибір ємності для посіву
Зараз в магазинах багатий вибір тари для вирощування розсади. Ящики, горщики, контейнери різних розмірів. Вони повинні мати дренажні отвори. Для посіву дуже дрібного насіння використовують прозорі пластикові контейнери з кришкою. Рослинам, які не люблять пересадку, відмінно підійдуть торф’яні таблетки або горщики. Якщо немає спеціальної тари, можна скористатися упаковкою від соків або молочних продуктів. Не забудьте зробити у них дренажні отвори.
Відбір Насіння
В першу чергу варто звернути увагу на вік насіння і безжально відбракувати ті, які лежать вже дуже довго. Зверніть увагу, що у різних культур різні терміни придатності
Всі види капусти – 3-5 років.
Бобові – 5-7 років.
Гарбузові – 6-8 років.
Пасльонові – 3-4 року.
Зонтичні – 1-2 роки.
Ріпчаста Цибуля – 1-2 роки.
Відсортувати насіння можна в слабкому розчині кухонної солі. Їх висипають в банку з підсоленою водою і перемішують. Через кілька хвилин порожні і щуплі насіння спливають. Життєздатні опускаються вниз, їх просушують і використовують для посіву.
Профілактика появи павутинного кліща
Павутинний кліщ – дуже дрібний шкідник, якого важко помітити, але він завдає величезної шкоди рослинам. Ознакою його присутності є тонка павутина на нижній стороні листя і дрібні білі цятки на них. На розсаду кліщ може перейти з кімнатних квітів. Тому дуже важливо вчасно помітити і вжити заходів для знищення цього шкідника.
Рослини можна обробити розчином господарського мила. Листя і гілки великих рослин можна намилити губкою, а ніжні листочки розсади доведеться обприскувати з пульверизатора. Через 3-4 години акуратно змити мильний розчин. Якщо через деякий час ви виявите павутинного кліща, то обробіть рослини і всі поверхні навколо них дозволених для використання в житлових приміщеннях препаратом Фітоверм (2 мл на 1л води). Через тиждень повторіть обробку.
Підготовка стелажів
Щоб розмістити ящики з розсадою, потрібно багато місця. Виходом з положення є використання стелажів. Вони можуть бути підлогові з великою кількістю полиць або маленькі, які можна ставити на підвіконня. Стелажі повинні бути міцними і стійкими, красиво виглядати. Відстань між полицями повинна бути такою, щоб рослини не заважали один одному, до них був легкий доступ для поливу та догляду. Треба передбачити можливість підсвічування, щоб розсада не страждала від нестачі освітлення.
Монтаж підсвічування
Для досвічування розсади можна придбати спеціальні фотолампы. Так само для освітлення рослин придатні світильники або світлодіодні лампи. Звичайні лампи розжарювання непридатні. Не Вони економічні, мають невідповідний для рослин спектр і занадто сильно нагріваються. Для фотосинтезу рослин необхідний спектр, який дає сонячне освітлення. Червоно-оранжеві промені необхідні для проростання насіння, синьо-фіолетові – для росту листя і пагонів. Фитолампы і світлодіодні лампи розміщують не ближче 10 см від розсади. Щоб підсилити ефект, можна встановити світловідбиваючі екрани. В ясні сонячні дні штучне освітлення можна зменшити, а в похмуру погоду – збільшити.
Дотримання цих рекомендацій дозволяє виростити якісну розсаду і отримати відмінний урожай здорових і смачних плодів.
Передпосівна обробка насіння
Щоб насіння швидше зійшло, їх треба правильно підготувати. Існує кілька таких способів.
Замочування
Насіння слід загорнути в мокру тканину, покласти в підходящу ємність і прикрити поліетиленовим пакетом, щоб тканина не висихала дуже швидко.
Тривалість замочування насіння.
Капуста насіння бобових – 15-20 годин.
Буряк столовий, насіння пасльонових сімейства– 24 години.
Кавуни, дині, цибуля – 36 годин.
Насіннєвий матеріал можна замочувати в комплексних мінеральних добривах або стимуляторів росту. Це підвищує життєздатність сходів.
Ось ще кілька порад.
Насіння більшості городніх культур можна пророщувати в моху. У намочений мох укладають насіння і прикривають іншим шаром. Мох довго зберігає вологу, зернятка в ньому прокльовується дуже швидко і відмінно приживаються.
Ще один маловідомий спосіб пророщування насіння: зрізати лист алое, зробити в ньому поздовжній розріз і вкласти в нього насіння на добу. Сік алое служить природним стимулятором росту, насіння помідорів сходять на 3-4 день, перцю на 7-8 день.
Барботирування насіння
Барботирование – це витримка насіння у воді з температурою + 20 градусів, через яку пропускається повітря з допомогою акваріумного компресора. Цей метод допомагає видалити з оболонки насіння ефірні масла, які затримують проростання. Час обробки насіння різних культур відрізняється.
Чорнушка цибулі – 14-24 години.
Зонтичні (морква, петрушка, селера) – 12-24 години.
Хрестоцвіті (редис, капуста) – 8-12 годин.
Помідори – 15-20 годин.
Солодкий і гіркий перець – 24-36 годин.
Диня і огірок – 16-18 годин.
Кавун – 24-36 годин.
Барботирование підвищує схожість насіння і значно підвищує якість розсади.
Прогрівання насіння
Прогрівання застосовується для гарбузових культур. Воно збільшує кількість жіночих квіток, тим самим підвищує врожайність.
Насіння можна прогрівати на батареї, тривалість залежить від її температури. Якщо дозволяє погода, насіння прогрівають на сонці протягом 5-10 днів, перемішуючи для рівномірного прогріву. Сонячний обігрів знищує інфекцію на поверхні насіння.
Загартовування
Загартовування насіння застосовується для підвищення стійкості рослин до низьких температур. Насіння замочують до появи проростків не більше 1 мм. Потім їх поміщають на нижню полицю холодильника і витримують 3-5 днів, після чого висівають.
Протруювання насіння
Протруювання (знезараження) відноситься до числа обов’язкових передпосівних обробок. Якщо куплені насіння пофарбовані в червоний, зелений або інший колір, значить, вони пройшли цю процедуру та додаткове протруювання їм не потрібно. В інших випадках ця обробка обов’язкове. Вона дозволяє знищити збудників грибних, вірусних і бактеріальних інфекцій. Знезараження проводиться за допомогою фунгіцидів або марганцевокислого калію (марганцівки), яку зараз купити важко, але їй можна знайти заміну.
Інші засоби для знезараження
2-3-х % розчин перекису водню. Його нагрівають до температури 38-40 градусів, насіння витримка 7-8 хвилин
Також можна використовувати готові протравлювачі, що продаються в садових магазинах. Для обробки тари можна застосовувати засоби для дезінфекції рук, що продаються в аптеках.
Закласти виноградник на ділянці одного разу вирішує кожен садівник, і у нього відразу виникає питання про терміни висаджування кущів винограду. Теоретично це можна зробити восени, але посадка саджанців винограду навесні має ряд переваг. У цій статті ви прочитаєте все про плюси, терміни та особливості весняного вкорінення лози і отримаєте максимально докладну інформацію.
Переваги посадки винограду навесні
Відповідні умови –погодні з настанням весняного тепла зменшується небезпека вимерзання посаджених саджанців винограду.
Швидка адаптація рослини – після посадки молоді виноградні кущі швидко рушають у ріст, дають хороші прирости.
Є запас часу для підготовки посадочних місць – ще з осені готують ділянку під весняну посадку винограду. Після збирання врожаю садівників з’являється вільний час для підготовки грунту під нові виноградники.
Поряд з перевагами весняної посадки виноградних кущів у відкритий грунт, є деякі недоліки. Особливо актуальні два з них:
Навесні на молоду поросль можуть нападати перезимувалі шкідники, які прокинулися з приходом тепла, тому доведеться більш уважно доглядати за посадженими виноградними кущами.
Для весняної посадки важко придбати необхідні сорти винограду, що пов’язано з ажіотажним попитом на посадковий матеріал.
Терміни весняної посадки винограду
Одна з головних вимог при посадці винограду у весняний час – правильний вибір терміну посадки. Існують на цей рахунок правила:
Саджанці з відкритою кореневою системою висаджують у відкритий грунт з кінця квітня, але при цьому дуже важливо враховувати, щоб повітря прогрілося до +15С, а грунт – до +10С.
Живці з закритою кореневою системою можна висаджувати у відкритий грунт пізніше, починаючи з другої половини травня до початку літа.
Вимоги до вибору ділянки
При виборі ділянки під посадку виноградних лоз варто керуватися наступними вимогами:
Освітленість – яскраве сонце, виноградник не повинні затінювати високі рослини, в ідеалі від дорослих дерев слід відступити на 6 метрів, від чагарників на 3 м. Ділянки під вирощування винограду повинні розташовуватися на південних або західних ділянках саду.
Захист від вітру та збереження тепла – виноградники добре розташовувати з південної сторони будинку, від нагрітих сонцем каміння рослини отримують додаткове тепло.
Грунт для посадки винограду не підходять ділянки з мокрим і солоним грунтом, не рекомендується розміщувати посадки на місцевості з високим заляганням ґрунтових вод. Не підійде ділянка з сипучим піщаним грунтом. Ідеальний склад ґрунту – чорнозем розсипчастий з хорошою дренуючої здатності, товщина живильного шару – не менше 0,6 м.
Підготовка ділянки до посадки лози
Ділянка під посадку винограду готують завчасно. Територію очищають від сміття, вибирають каміння і висапують бур’яни. Особливо важливо прибрати і спалити залишки від культурних рослин – гілки, сучки, листя, бадилля, гнилі плоди обов’язково знищуються.
Після очищення ділянки дуже важливо ретельно перекопати його, при цьому кнопку можна проводити восени, навіть якщо посадка виноградних саджанців запланована на весну. Перекопування виконують за допомогою лопати на глибину 0,7 – 1,0 м. Верхній родючий шар переміщують вниз.
Ділянку вирівнюють, проводять при перекопуванні планування – високі купини зрізають і засипають нерівності і ями.
Як посадити виноград навесні: докладна інструкція
Навесні, восени зораний грунт, слід ретельно розпушити, після цього проводять розмітку рядів для посадки виноградних кущів.
Ряди орієнтують з півночі на південь, між окремими рядами залишають від 2,5 до 3,0 м, посадочні ями розташовують з відстанню до 2 м.
Кожна посадкова яма повинна мати наступні розміри:
Глибина – від 80 см до 1 м в залежності від розміру кореневої системи виноградного саджанця.
Ширина – від 60 см. до 1 м.
На дно ями обов’язково укладають шар дренажу з щебеню або битої цегли, перемішаного з крупним піском. Корисно відразу вкопати в яму пластикову трубу, через яку буде живити саджанці водою і добривами.
Внесення добрив в посадкову яму проводять до посадки, додають гній, золу, перепрілий компост, суперфосфат і сульфат амонію, але варто пам’ятати, що надлишок поживних речовин може завдати значної шкоди рослинам. Збагачена земля укладається на дно посадкової лунки, засипають коріння саджанців звичайною землею з додаванням невеликої кількості перегною. Нижній шар грунту заливають водою (від 1 до 2 відер), потім висаджують саджанці.
При посадці кущів великої кількості, можна приготувати траншеї посадочні, але важливо пам’ятати, що відстань між окремими рослинами повинна бути не менше 2 м.
Після посадки і поливу саджанців проводять мульчування верхнього шару ґрунту, використовуючи сіно, тирса та інші матеріали. Дуже важливо зберігати сталу вологість грунту, щоб коріння молодих рослин не пересихали. Мульча не тільки допомагає зберегти вологість, але і перешкоджає вимиванню з ґрунту поживних речовин під час випадання опадів. Є ще одна перевага при використанні мульчі – виноградник не заростає бур’янами.
Тонкощі посадки винограду живцями
Іноді виноградник висаджують живцями, але слід бути готовими до того, що приживаються далеко не всі рослини.
Способів посадки живців винограду декілька:
Під нахилом – таким чином, вдається отримати розгалужену кореневу систему саджанців.
Дугоподібна – використовують при посадці важко укорінюються сортів. В дугу згинають Держак при посадці, що гарантує появу коренів по всій площі згину.
Виростити виноградник не просто, але при витраті невеликих зусиль, вдається отримати здорові урожайні кущі і щорічно збирати багатий врожай ягід яхонтових.
Всі садівники знають, що при вирощуванні розсади з насіння, проведення робіт з черенкованню плодових культур, неможливо досягти 100% позитивного результату, адже частину живців може загинути, а насіння – проростуть тільки наполовину. Щоб уникнути таких прикрих промахів, необхідно правильно підготувати посівний матеріал до проращиванию, для чого можна використовувати різні прийоми.
У цій статті – все про пророщуванні насіння і живців з допомогою препарату Корнерост, який може змусити рости навіть найслабші живці і старі насіння.
Стимулятор коренеутворення Коренеріст: склад та способи застосування
Корнеріст – це біостимулятор для рослин, який виготовлений на основі солі калію (індол-З) — оцтової кислоти. Подразнюючий живі тканини рослин, препарат стимулює розвиток каллюса, з якого згодом утворюються нові корені. У вологому грунті порошок перетворюється в особливу речовину – Гетероауксин, який виступає в ролі стимулятора подальшого коренеутворення. Порівняно з чистим Гетероауксином, Корнеріст має пролонговану дію на рослини, що допомагає розвитку міцної кореневої системи на живцях з високою всмоктуючою здатністю.
Крім індолілу до складу Корнеросту включені такі мікроелементи-фосфор, калій, молібден і марганець, які сприяють посиленому харчуванню укорінюються рослин в період формування кореневої системи.
Корневін являє порошок світло-кремового кольору, з кристалічною структурою, який легко і без залишку розчиняється у воді.
Переваги і недоліки Коренеросту
Для початку поговоримо про позитивні якості Корнеросту, які роблять препарат незамінним при укоріненні живців і посіві насіння культурних і декоративних рослин.
Отже, застосування Корнеросту допомагає:
Поліпшити схожість насіннєвого матеріалу.
Підвищити стійкість рослин до ряду несприятливих факторів. Особливо ефективно препарат допомагає рослинам вистояти при природних катаклізмах: посуха, зливові дощі, поворотні заморозки, перепади температури, рясні роси, тумани.
Збільшити розмір і кількість бульб і цибулин.
Стимулювати цвітіння декоративних однорічних рослин, прискорюючи цей процес на кілька тижнів.
Прискорити коренеутворення будь-яких рослин.
Збільшити розміри плодів у овочевих і плодових культур.
Запобігти осипання плодів з дерев.
Концентрований розчин Корнероста допомагає позбутися від бур’янів.
Підвищити імунітет кімнатних і вуличних рослин.
Позитивний ефект від застосування препарату спостерігається тільки при використанні Корнеросту в дозуванні, зазначеної виробником. Перестаратися з використанням не рекомендується, адже тоді можна спостерігати абсолютно протилежний ефект – рослини зупиняються в рості; їх коріння швидко загнивають і відмирають, що загрожує загибеллю саджанців, розсади, дерев і чагарників.
Корнеріст нешкідливий для людей і тварин, препарат віднесено до 3 ступеня небезпечності (помірно небезпечний), тому при користуванні популярним стимулятором, дотримуйтеся обережності і правила особистої гігієни. При випадковому проковтуванні препарату, прийміть активоване вугілля і випийте кілька склянок води.
Корнеріст: як правильно застосовувати препарат
Інструкція по застосуванню Корнероста завжди вказана виробником. Існує два способи застосування препарату:
Запилення сухою речовиною – порошком опудривують коріння рослин, у нього вмочують живці перед висадкою їх в живильні ящики. Дуже важливо при покупці препарату звертати увагу на термін виготовлення. Після розкриття упаковки, порошок пересипають в герметичну, суху, скляну тару.
Використання приготованого свіжого розчину – один пакет Корнеросту розводять у чистій воді в пропорціях, зазначених на упаковці. Приготовлений розчин можна зберігати, тому його використовують відразу після розведення речовини у воді.
Укорінення троянд з Корнеростом
Троянди – визнані фаворити садових клумб, ці розкішні квіти часто звикають самостійно. Застосування Корнероста допомагає скоротити час утворення коренів на молодих рослинах.
Спосіб застосування Корнероста
Дозування
Обмакування живців перед висаджуванням в сухий порошок – злегка змочіть нижню частину стебла водою, опудрите сухим Корнеростом, залиште речовину на 1-4 години.
Опудрити нижню частину живця тонким шаром (близько 1 см), витримати 1-4 години.
Опудрювання коріння троянд дорослих – перед посадкою нанесіть тонкий шар порошку Корнеросту на всю кореневу систему. Надлишки слід змахнути м’якою кистю або ватним тампоном.
На око, рівним тонким шаром опудривают всі корені при пересадці.
Додавання в посадкову яму – цей спосіб підходить при осінньому пересаджуванні троянд, коли встановлюється помірна температура повітря, адже у спеку застосування Корнеросту викликає зворотний ефект і загнивання коренів.
Стінки посадкової ями опудрують порошком Корневін, корисно відразу додати до сухої суміші фунгіцид, що запобігає грибковим захворюванням.
Опудрювання проводять акуратно розподіляючи порошок тонким шаром.
Замочування живців троянд в розчині Корнероста
Упаковку препарату розводять у теплій воді на 5 л.
Живці замочують на 12 годин, після чого висаджують на дорощування в теплицю або парник.
Аналогічно трояндам, Корнерост застосовують при живцюванні декоративних і ягідних чагарників.
Пророщування насіння з використанням Корнероста
Перед посадкою насіння на розсаду, їх можна обробити Корнеростом для прискорення появи сходів. В даному випадку зручно користуватися розчином препарату, який готують у концентрації 1/3 ч. л. сухої речовини на 1 літр води. Але не все насіння потрібно обробляти стимуляторами. Насіння з щільною шкіркою не варто замочувати в біопрепаратів – він може спровокувати появу плісняви і загибель проростків. Не можна користуватися рідкими розчинами для вкорінення пилоподібних насіння, їх замочування майже завжди призводить до загнивання посівного матеріалу.
Замочування насіння перед посадкою на розсаду проводять не менше 6 годин.
Обробка посадкового матеріалу і розсади
Крім насіння, Корнеростом обробляють саджанці плодових та декоративних дерев, чагарників, квіткову і овочеву розсаду.
Найменування культур
Приготування розчину
Час і доза впливу
Цибулини, бульби, кореневища
5 г на 5 літрів розчинити в теплій воді
18 годин
Саджанці дерев
5 г на 5 л води розчинити в теплій воді
Полив під кожну рослину в кількості 2 л
Ягідні та декоративні чагарники
Розведення 5 г на 5 л
Полив в кожну лунку в кількості 350 мл
Розсада овочевих культур
Розведення 5 г на 5 л
Полив під корінь 50 мл приготованого розчину
Розсада квітів та декоративних трав
Розведення 5 г на 5 л
Полив під корінь 40 мл розведеного розчину.
Використання Корнероста набагато збільшує відсоток укорінення рослин, тому препарат користується популярністю у садівників. Використовуйте його по інструкції, щоб дати саджанцям і кореневищам максимум можливостей для приживлюваності.
Персик – один з найбільш смачних літніх плодів, цю культуру намагаються мати на ділянці багато садівники, але, на жаль, в північних районах вирощувати це дерево досить складно. Проте вихід, як завжди, є – тепер можна виростити на ділянці колоновидную форму персика в контейнері. Низькорослі компактні деревця будуть прикрашати ділянку у теплий час, з настанням холодів контейнер з персиком можна переставити в зимові теплиці або підвальні приміщення для зберігання в зимовий час.
Сучасні сорти відрізняються підвищеною стійкістю до холодів – правильно підібрані саджанці не залишать вас без врожаю солодким ароматних персиків. Сьогодні в статті – все про те, як і коли садити персик, правила посадки, догляд в перший рік життя дерева у відкритому грунті.
Основні правила посадки персика весною та восени
Посадка персика – це процес, що вимагає ретельного підходу та розуміння основних правил посадки. Щоб ваш персика радував щедрими врожаями, слід враховувати декілька ключових аспектів, які відіграють критичну роль у розвитку саджанців. Однією з основних вимог є правильний вибір часу для того, щоб посадити персик. І весна, і осінь мають свої переваги та особливості у контексті садіння персиків.
Під час весняної посадки персика, коли земля вже добре прогрілася, але бруньки на деревах ще не розпустилися, персикам забезпечується достатньо часу для укорінення та адаптації перед настанням спекотного літа. Восени ж посадка персика також ефективна, оскільки це дозволяє саджанцям встановитися і встигнути укорінитися до перших заморозків. Однак, слід пам’ятати, що осіння посадка вимагає до себе додаткового утеплення кореневої системи.
Обираючи місце для персика, важливо знайти сонячне і захищене від вітру місце, а також звернути увагу на якість грунту, який має бути добре дренованим і поживним. Правила посадки також включають у себе вимогу до глибини та ширини посадкової ями, яка має бути приблизно на 20 см ширшою від кореневої системи саджанця, щоб корені могли вільно розташовуватися без деформації.
Перед тим як посадити персик, слід почекати кілька годин, щоб коренева система просочилася водою, що значно сприятиме швидкому укоріненню. Також не зайвим буде внести в яму компост або перегній, що покращить поживність грунту. З самого початку, важливо стежити за тим, щоб посадка персика була проведена правильно, оскільки це запорука міцного здоров’я дерева. Наостанок, не менш важливою є постійна увага і догляд за персиком після посадки. Правильний полив, обрізка, захист від шкідників та хвороб – все це впливає на здоров’я та продуктивність вашого персикового дерева. Дотримуючись всі правила посадки і догляду, можна розраховувати на те, що ваш саджанець персика перетвориться на міцне, плодоносне дерево, що буде тішити вас чудовими плодами протягом багатьох років.
Вибір ділянки та підготовка грунту для саджанців персиків
Вибір правильного місця для саджанців персика є ключовим аспектом, який виразно впливає на подальший розвиток дерева та його врожайність. Персик полюбляє сонячні високі місця, захищені від холодних вітрів, це повинно бути враховано при визначенні ділянки. Перед посадкою персика точно знадобиться ретельна підготовка грунту. Рекомендації посадка персика радять, що грунт повинна бути добре дренована, родюча, нейтральна або слабко-лужна. Підкислений грунт може бути поправлений вапнуванням.
Копаючи яму для посадки персика, важливо гарантувати, що вона буде достатньо просторою. Загальноприйняті рекомендації для саджанців персика вимагають ями глибиною та шириною не менше 60 см. Для підвищення поживності грунту, на дно ями краще додати компост або перепрілий гній, змішавши його з верхнім шаром землі. Додавання мінеральних добрив теж може сприяти кращому росту кореневої системи саджанця.
Під час посадки персика особлива увага повинна приділятися корінню саджанця. Воно має бути розміщене вільно і розправлено, що забезпечить достатній контакт з грунтом та сприятиме кращому приживанню. Самі саджанці персика варто вибирати за віком – перевагу віддають одно- або дворічним деревцятам, що мають вже добре сформовану кореневу систему та здатність адаптуватися до нових умов швидше.
Після закінчення посадки персика, потрібно забезпечити регулярний, але не надмірний полив, оберігаючи дерево від затоплення. Мульчування ділянки навколо стовбура допоможе зберегти вологість та знизить кількість бур’янів. Не можна забувати про різноманітний догляд, який включає обрізку, захист від шкідників та хвороб. Дотримуючись зазначених рекомендацій посадка та враховуючи вже викладені основні правила посадки персика весною та восени, можна сподіватися на міцне здорове дерево з рясним урожаєм. Грамотно підібрана ділянка, правильна підготовка грунту та уважний догляд після посадки – ось запорука вдалого вирощування персиків у вашому саду.
Як посадити персик: поетапне керівництво
Ви вже визначилися з вибором ділянки та здійснили підготовку грунту для майбутнього саджанця персика, тож прийшов час дізнатися, як посадити персик, щоб ваше дерево росло здоровим і щедро вас тішило урожаєм. Перш ніж приступити до посадки, важливо вибрати правильний саджанець. Вибирайте однорічні чи дворічні саджанці з розвиненою кореневою системою та без ознак хвороб. Після цього можна розпочинати процес посадки персика, слідуючи поетапному керівництву.
Спершу викопайте посадкову яму, котра повинна бути вдвічі більшою за об’єм кореневої системи. Це важливо для того, щоб корені персика могли вільно розташуватися в ямі і легше адаптуватися до нових умов. У дно ями внесіть органічні добрива, наприклад, компост чи перегній, які забезпечать молодий рослині необхідні поживні речовини. Пам’ятайте про належний дренаж, тому на дно можна додати шар битої цегли чи камінців.
Коли яма готова, можна приступити до безпосередньої посадки персика. Помістіть саджанець у центр ями, акуратно розправте корені і почніть засипати їх землею, але переконайтеся, що коренева шийка саджанця залишається на рівні поверхні землі. Ретельно утрамбуйте землю навколо коренів, щоб уникнути утворення повітряних кишень, які можуть нашкодити рослині. Завершуючи посадку, рясно полийте саджанець. Полив має бути достатньо глибоким, щоб вода доходила до всіх коренів.
На цьому процес садити персик не закінчується. Важливо також пам’ятати про регулярний догляд за молодим деревцем, зокрема про полив, внесення добрив, обрізку і захист від шкідників та хвороб. Весняна і осіння подача добрив допоможе дереву рости сильним та здоровим, а своєчасна обрізка сприятиме формуванню крони та збільшенню урожайності. Дотримуючись цих простих, але дуже важливих правил посадки та догляду, ви зможете насолоджуватися соковитими і ароматними плодами своїх рук праці. Дотримуючись вищезазначених рекомендацій щодо того, як посадити персик, ви забезпечите собі ефективний старт у вирощуванні цих чудових фруктів. Садити персики – це не тільки процес посадки, а й про любов та турботу, яка пізніше вилиється у вигляді чудового врожаю, який безперечно радуватиме вас та вашу родину.
Сусідство персика із іншими садовими культурами
При вирощуванні персиків, особлива увага має бути приділена не тільки основним правилам посадки, але й цікавим моментам, наприклад, сусідству персика з іншими садовими культурами. Благополучне сусідство в саду може не лише поліпшити зростання та плодоношення персика, але й захистити рослини від різноманітних хвороб і шкідників. Важливо пам’ятати про те, що саджанці персиків воліють добре освітлені місця, і вони не повинні конкурувати за світло й поживні речовини з великими деревами або швидкорослими рослинами.
Існують певні культури, які вважаються хорошими сусідами для персика. До таких відносяться наприклад, різні види лохини або невеликі фруктові кущі, які не затінюють кореневу зону персика і допомагають підтримувати оптимальний мікроклімат в саду. Необхідно також відзначити, що пересадка персика повинна проводитися з особливою увагою до кореневої системи дерева, адже стрес від переміщення може негативно вплинути на подальше плодоношення і здоров’я рослини.
Крім того, добрі сусіди для персика можуть включати в себе трав’янисті рослини та квіти, які приваблюють корисних комах для запилення: бджіл, метеликів, ос. Це може бути м’ята, лаванда або тиміан, які також перешкоджають розмноженню шкідників і тим самим зменшують необхідність хімічного захисту рослин. Розуміючи, як садити персик і пересадка персика, землевласники можуть підвищити якість та кількість урожаю. Водночас, є рослини, які можуть бути шкідливими сусідами для персиків. Це, зазвичай, рослини, які виділяють молочний сік або мають сильно розвинену кореневу систему, здатну забирати поживні речовини від персика. Тому при виборі місця для саджанців персиків слід уникати такої близькості. Здоров’я та врожайність персика багато в чому залежать від освітленості, плодючості грунту і правильного догляду, включаючи вчасний полив, розпушування грунту та підгодівлю. Розуміння всіх аспектів процесу посадки, від вибору саджанців до ретельного догляду за молодими деревами, забезпечить умови для здорового зростання та багатого урожаю персиків.
Догляд за саджанцями персика після посадки
Після успішної посадки саджанців персика, наступним важливим етапом є їх грамотний догляд. Вирощування персиків – це процес, що вимагає особливої уваги, особливо в перші роки життя рослин. Для того, щоб саджанці персика активно росли й розвивалися, потрібно дотримуватися ряду правил. Частковий полив є обов’язковим, особливо протягом перших тижнів після посадки, якщо лише погода не балує дощами. Старайтесь підтримувати грунт довкола молодих дерев вологим, але не допускайте застою води.
Для підтримки здоров’я та росту саджанців персика, не забудьте про мульчування, яке не тільки збереже вологу, але й убезпечить кореневу систему від сильних коливань температури та забезпечить надходження поживних речовин. Органічні мульчі, такі як компост або тирса, можуть використовуватися для цієї мети. Обрізка також є ключовою частиною догляду за персика, оскільки вона допомагає формувати крону і стимулює розвиток плодових гілок. Підгодівля саджанців, що містить комплекс мінералів, рекомендована декілька разів на рік, переважно в період інтенсивного росту та після збору врожаю.
Окрім регулярної обрізки й підгодівлі, протягом перших років життя саджанців персика слід вживати заходи для захисту від хвороб та шкідників. Зокрема, необхідно вчасно виявляти та ліквідувати такі загрози, як листкові воші та плодожерки. Стежте за листям та плодами, а у разі виявлення слідів пошкоджень, застосовуйте відповідні інсектициди чи фунгіциди. Пам’ятайте, що найкращий захист – це профілактика, тому так важливо дотримуватися агротехнічних правил. Вирощування персиків вимагає терпіння та постійної уваги, але винагорода у вигляді соковитих, ароматних плодів вартує цих зусиль. Завдяки належному догляду, ваші персики будуть радувати не тільки вас, але й вашу родину та друзів. Слідкуйте за грунтом, поливом, мульчуванням, обрізкою, підгодівлею та захистом від шкідників, та ви зможете успішно вирощувати персики, які задовольнять не тільки ваш ідеал садової краси, але й смакові переваги.
Підбір оптимального часу для посадки персиків: переваги весняної та осінньої посадки
Починати садити персик слід, враховуючи низку чинників, зокрема кліматичних умов регіону. Важливо не просто посадити персик, а вибрати для цього найбільш вдалий час. Оптимальний період для посадки персика – це рання весна або осінь. Весняна посадка персика має чималу перевагу через те, що земля достатньо прогріта після зими, і коренева система має час адаптуватися та посилитися до настання спекотного літа. Крім того, волога від талого снігу забезпечує достатнє зволоження грунту, що сприяє кращому приживанню саджанців персиків.
Тим не менш, посадити персик восени теж можливо. Осіння посадка персика дозволяє рослині відновитися в більш прохолодних умовах, що також є плюсом для формування міцної кореневої системи. Перед тим, як посадити персика осінню, слід забезпечити що грунт добре підготовлена та збагачена необхідними мікроелементами. Це особливо актуально, якщо мова йде про важкі і не досить родючі грунти. Вибір ділянки для саджанців персиків має бути уважним, а місце — сонячним та захищеним від вітрів.
Враховуючи період адаптації рослини, слід випереджати ризики, які можуть виникнути після посадки. Отож, догляд за саджанцями персика після їх посадки має бути систематичним і включати полив, розпушування грунту, внесення добрив та захист від шкідників і хвороб. Підбір оптимального часу виходить на перший план у контексті підвищення шансів на успішне вкорінення та розвиток персиків. Підкреслимо, що персика можна успішно посадити як весною, так і восени, якщо дотримуватись відповідних рекомендацій та забезпечити належний догляд. Сумарно, кожен час посадки має свої нюанси і вимагає від садівника індивідуального підходу. Посадка персика вимагає знання і дотримання багатьох правил, а оптимальний вибір періоду для цієї процедури може стати залогом майбутнього урожаю. Тож, немає однозначної відповіді на запитання коли краще посадити персик. Ретельно вивчіть особливості вашого регіону, приділіть належну увагу підготовці грунту і виберіть час, який найкраще підійде для розвитку міцного і здорового персика у вашому саду.
В останні роки в аматорському садівництві середньої смуги все більший інтерес викликає рідкісний для цієї зони ягідний чагарник – жимолость, з їстівними плодами. У світі відомо близько 200 видів жимолості, і серед них лише деякі належать до групи їстівних.
Це жимолості Камчатська, Їстівна, Турчанінова, Алтайська, Палласа, Регеля, Ілійська і Мелкосітчаста. Ці види переважно далекосхідного і східносибірського походження.
Жимолость здобула Високу популярність завдяки ранньому дозріванню ягід з приємним своєрідним смаком, зимостійкості та стійкості до весняних заморозків, невибагливості до умов вирощування і невимогливості до догляду.
Ягоди жимолості мають не тільки добрим смаком, але і багаті поживними речовинами і вітамінами. В ягодах міститься значна кількість сухих речовин (до 10-16%), цукрів (до 8-12%), органічних речовин, пектинів, дубильних і фарбувальних речовин.
Крім того, в них накопичується велика кількість Р-актиновых сполук, представлених антоціанами, катехінами, антоціанами.
Вміст аскорбінової кислоти в плодах жимолості може досягати 60-90 мг. Окрім вітамінів С і Р в її ягодах є провітамін А, вітаміни В1, В6, В9.
Ще тріщать морози і вирують снігові заметілі, а нетерплячі городники вже починають відраховувати дні до посіву. Звичайно, в саду в цей час зовсім мало роботи, а ось вдома… Вже пора діставати насіння, заносити приготовану з осені землю і починати готувати розсадні ящики, тому що багато хто культури потрібно висівати саме в лютому.
Посів в першій половині лютого
Незважаючи на те, що на початку лютого світловий день ще зовсім коротка, деякі сорти овочів і квітів вже можна сіяти в ящики і миски.
1. Капуста. На початку лютого можна починати посів кольрабі, білокачанної і цвітної капусти. При цьому якщо ви не пикируете розсаду, а висаджуєте її в грунт прямо з ящиків, то терміни посіву потрібно відсунути на кінець місяця. Справа в тому, що за два тижні неабияк додаткових корінці розростуться і вам буде важко роз’єднати їх без втрат.
Для посадки капусти краще всього використовувати власну земляну суміш, а не торф’яну, яка продається в магазині. Потрібно змішати в рівних пропорціях пісок, перегній і дернову землю, всі грудочки ретельно розім’яти і одержаний грунт пропарити в друшляку на водяній бані або в духовці. Цей спосіб допомагає врятувати розсаду від чорної ніжки, яка дуже любить молоді рослини.
Порада: обов’язково використовувати люмінесцентні лампи для підсвічування, інакше паростки будуть тягнутися до вікна і виростуть довгими і слабкими.
2. Квіти. Перша декада лютого – ідеальний час для посадки:
пеларгонії;
гвоздики Шабо;
бегонії.
Для посіву рекомендується самостійно змішувати грунт з листового перегною, піску й дернової землі. Не забудьте його пропарити або пролити окропом зі слабким розчином марганцівки.
Посівна у другій половині місяця
Після 15 лютого можна активніше займатися розсадою і готувати ще більше посадочних ящиків.
Болгарський перець. Зазвичай у парники або теплиці висаджуються 70-80-денні рослини. Тому, щоб «виселити» розсаду на постійне місце проживання в травні, її треба сіяти 12-20 лютого.
Баклажани. Термін посіву такий же, як і у перців. Вже з 12 лютого можна починати готувати посівний матеріал і ящики. Зазвичай баклажани прокльовується через 10-12 днів, а пересаджувати їх у грунт можна вже через 60-70 діб.
Суниця (полуниця). Звичайно, суницю можна подсеивать протягом усього літа, але саме лютнева посадка дозволить спробувати перший врожай у цьому ж сезоні. До кінця літа буде зрозуміло, які з кущів вийшли сильними і життєздатними. Слабкі рослини потрібно буде видалити і посадити на їх місце більш потужні.
Ріпчасту цибулю з насіння. Розсада повністю готова до висадки в грунт уже у двомісячному віці. Треба додати до цього терміну ще 5-6 днів на сходи і виходить, що кращий строк посадки – це 24-28 лютого.
Селера. Ніжна культура, яка буде готова до зростання на відкритому повітрі тільки через 70 днів. До цього часу потрібно додати 10 днів на сходи, і виходить цілих три місяці. Звичайно, його потрібно сіяти вже зараз, в середині лютого! Інакше селера просто не встигне набратися сил.
Помідори. Має сенс посіяти в лютому високорослі і великоплідні сорти, які належать до середнього або среднепозднему терміну дозрівання. З рештою поспішати не варто: термін плодоношення не прискориться, а розсада може сильно витягнутися і ослабнути від нестачі світла. Навіть при посіві пізніх сортів обов’язково використовуйте лампи для підсвічування.
Квіти. Починаючи з 15 лютого вже можна зайнятися посівом чорнобривців, петунії, лев’ячого зіва, лобелії.
Вони, Щоб все добре зійшло, потрібно скористатися нехитрим методом:
Розкласти насіння по поверхні ґрунту.
Затягнути розсадний ящик харчової плівкою або прозорим поліетиленовим пакетом.
Поставити її на нижню полицю холодильника рівно на два тижні.
Після закінчення зазначеного часу ящик варто вийняти і поставити на світлий теплий підвіконня. Сходи будуть дружні, а розсада міцна і сильна.
Як тільки сніговий насип починає танути під променями ласкавого весняного сонечка, рослини прокидаються і тягнуть зелені паростки назустріч життєдайного світла. Полуниця навесні прокидається теж рано, в цей час потрібно правильно доглядати за ягідними кущами, інакше багатого врожаю дочекатися важко. У цій статті – все про правильний догляд за полуницею ранньою весною.
Весняний догляд за полуницею: коли починати роботи
В різних кліматичних поясах час початку весняних робіт на полуничних грядках може сильно відрізнятися, тому розрізняють кілька термінів, придатних для догляду за полуницею навесні:
Південні регіони – догляд за насадженнями полуниці можна починати після танення снігового покриву, в реалі це час припадає на початок березня.
Центральні райони – сприятливий період для ранньовесняного догляду за кущиками перезимувала полуниці настає у другій половині березня.
Північні регіони – початок заходів по догляду за полуничними грядками варто приурочити до середини квітня.
Догляд за полуницею ранньою весною: правила агротехніки
Ранньою весною потрібно прибрати з грядок з полуницею укриття, якщо ягідник утеплювався на зиму. Плівковий утеплювач акуратно згортають в рулон, мульчуючі шари з листя або трави граблями видаляють, зачищаючи поверхню грунту жорсткої мітлою.
Не варто побоюватися, що грубі механічні дії зашкодять перезимувалим рослинам – здорова полуниця має розгалужену кореневу систему і міцно тримається в землі. Орудуючи граблями, можна висмикнути тільки слабкі, хворі рослини.
Догляд навесні за полуницею повинен бути спрямований на максимальне видалення органічних залишків з грядки, адже в листі і мульчі можуть зимувати шкідники, які з настанням тепла активізуються і можуть нанести вагомий шкоду полуничним посадкам. В опалому і засохлому листі акумулюється велика кількість збудників інфекційних грибкових захворювань, саме тому варто вберегти посадки від спалахів небезпечних захворювань.
Розпушування та поливання
Після проведення прибирання, варто почати розпушування грунту під садової суницею. Робити це потрібно з обережністю, адже коріння полуничних кущів залягають дуже близько до поверхні. Безпосередньо поблизу рослин варто рихлити вручну загостреною дерев’яною паличкою на невелику глибину, дозволяється рихлити міжряддя мотикою.
Розпушування допомагає поліпшити аерацію грунту і перешкоджає висиханню ґрунту під кущами. Дуже важливо при розпушуванні стежити за тим, щоб грунт не потрапляв в центр куща – сердечко не повинно бути завалене землею.
Якщо при розпушуванні грунту вдається виявити кущі з оголившимися корінням, варто провести підгортання рослин, стежачи за тим, щоб точка росту залишалася на поверхні. Рослини, углубившиеся в грунт за час зимівлі, варто трохи підняти, звільнивши точку росту.
Після зимівлі грунт на ділянці насичений вологою, тому деякі садівники вважають необов’язковим полив ягідника, але це неправильно. Волога з ґрунту випаровується щодня, тому через короткий час рослини можуть відчувати дефіцит води, тому ранньовесняні поливи потрібно проводити обов’язково.
Поливають кущі полуниці ввечері або вранці, використовують теплу воду. Приступати до поливу необхідно тоді, коли вдається візуально визначити дефіцит вологи в грунті. При випаданні опадів, полив не проводять до просихання грядок. Режим поливу полуничних грядок до початку цвітіння – 1 раз в тиждень.
Важливо! Необхідність поливу полуниці навесні визначають за станом грунту, для чого відривають неглибокий шурф (глибина – 30 см). Знизу беруть грунт і стискають в долоні, якщо після розслаблення долоні грунт розсипається на великі сегменти, поливати рано. Якщо грунт не формується, а розсипається в пил – необхідність поливу очевидна.
Для достатнього зволоження грядки грунт зволожують на глибину до 40 см. Политі грядки корисно замульчувати свіжою соломою.
Весняне підживлення полуниці
Ранньовесняне підживлення полуниці дозволяє наситити ґрунт поживними речовинами, які необхідні для росту рослин. Щоб полуничні кущі швидко рушили зростання, рослини підживлюють за весну кілька разів:
У фазі формування 2-3 листків.
Перед цвітінням.
В період утворення зав’язей.
У момент внесення поживних речовин, важливо знати, які добрива потрібні рослинам в цей момент. Живильні суміші вносять безпосередньо в ґрунт, для стимулювання росту зеленої маси, полуничні кущі потребують підгодівлі азотними добривами (селітра, карбамід).
Застосування складів, що містять селітру, допомагає прискорити відростання нового листя, а також впливає на збільшення розміру ягід. Недолік азоту згубно позначиться на стані ягідних кущів – зменшиться приріст листків і буде очевидно їх измельчание.
Водний розчин аміачної селітри готують по наступному рецепту:
1 ст. ложку сухої речовини розчиняють у відрі ємністю 10 л води. Полив проводять по вологому грунту під корінь кожного рослин. Норма внесення поживного складу – від 0,5 до 1 л на кожен полуничний кущ. Крім селітри можна підгодувати рослини сечовиною, що допоможе поліпшити смак і цукристість стиглих ягід.
Під кожен кущ полуниці можна додати жменю попелу, особливо ефективна зола від згорілих хвойних рослин.
Весняна обрізка садової суниці
Обрізку старого і засохлого листя необхідно провести навесні, але при цьому необхідно діяти вкрай обережно. Уважно оглядають кожен кущ, під час обрізання дуже прискіполиво видаляючи осередки захворювань.
Перше, що видаляють з кущів – засохле листя. Висота обрізки – 5-7 см. Якщо листя пошкоджені інфекціями, їх видаляють повністю.
При необхідності видаляють відрослі вуса вже восени, молоді розетки.
Жорсткі залишки полуничного листя дуже важливо зрізати гострим ножем, щоб не травмувати всю рослину. Не можна тягнути за лист, намагаючись відірвати його – велика небезпека пошкодження сердечка і нових молодих листків.
Зрізані листя, розетки і вуса бажано спалити.
Обробка полуниці від хвороб і шкідників
Завершальний етап весняного догляду за полуницею: обробка від шкідників і хвороб. Проводять обприскування кущів на ягідних грядках в тиху сонячну погоду, вранці або на заході.
Першу обробку проводять після видалення мульчуючих утеплюючих шарів, для чого використовують 2-4% бордоської рідини.
Корисно провести обробку насаджень від грибкових інфекцій, використовуючи такі фунгіциди: Фітоспорин, Фітоцид, Фундазол, Топаз, Колоїдна сірка.
Від шкідників проводять обробку кущів препаратами Актелік, Гетерофос, Карбамід.
Всі препарати розводять строго у відповідності з інструкцією виробника, обробку проводять з дотриманням заходів особистої безпеки.
“Американська ромашка” – так іноді називають ехінацею пурпурову, чиї великі суцвіття дійсно нагадують ромашкові. Втім, їх схожість обмежується лише формою: суцвіття-кошик з опуклим центром, оточеним безліччю довгастих, нерідко поникающих крайових квіток (пелюсток). Північноамериканська гостя наших садів відрізняється від звичних оку ромашок рідкісним багатством забарвлень і дуже тривалим цвітінням. Давайте познайомимося з нею ближче.
Особливості ехінацеї та її вимоги
Ехінацея пурпурна – високодекоративний невибагливий корневищний багаторічник з сімейства складноцвітих. Батьківщина рослини — прерії Північної Америки, тому головна вимога ехінацеї при розміщенні її в саду – велика кількість сонця. Вибирайте для посадки відкриті світлі ділянки; в півтіні цвітіння виявиться значно слабкіше, а кущі будуть розвиватися повільніше. Правильний вибір місця і послужить запорукою довголіття рослини: в хороших умовах ехінацея може рости без пересадки 5-6 років (деякі сорти – до 10 років).
Грунт краща пухка, родюча, з нейтральною або слаболужною реакцією. Піщані і супіщані грунти ехінацею також цілком влаштують, тільки поливи і підживлення потрібно частіше.
А ось на щільною, важкої, кислому грунті вона буде рости погано – якщо у вас на ділянці саме така, внесіть під посадку пісок або інші матеріали для розпушення і поліпшення структури грунту, підвищення його водо – і повітропроникності, а також доломітове борошно для зниження кислотності.
Крім того, вибираючи місце для посадки, врахуйте, що ехінацея не переносить перезволоження і застою води – її коріння при цьому загнивають, рослини можуть вражатися нематодами. Не садіть її в низинах, подбайте про хорошого дренажу.
В цілому це рослина посухостійка і не пред’являє особливих вимог до догляду, але добре відгукується на помірний полив і підгодівлі комплексними мінеральними добривами навесні (у період відростання листя) і влітку – коли утворюються бутони. Мульчування грунту під посадками допоможе скоротити догляд, запобігаючи швидке випаровування вологи і пригнічує бур’яни.
Ехінацеї зацвітають у другій половині літа – у липні-серпні, залежно від сорту). Суцвіття великі (в середньому 10-12 см в діаметрі), прості, махрові або напівмахрові, рідше двоярусні, різних забарвлень. Цвітіння триває до двох місяців, але навіть після цього багато сортів (переважно з простими суцвіттями) зберігають декоративність: великі, виразні “шишки” з насінням на високих міцних квітконосах розставляють цікаві акценти в осінніх квітниках.
Квітки в эхинацей відмінно зберігаються зрізку; іноді їх використовують також для сухих букетів. У насадженнях рекомендується видаляти прив’ялі суцвіття, щоб продовжити цвітіння. На зиму рослини обрізають на висоті 5-10 см від грунту. .
Ехінацея добре Зимує, хоча холодні безсніжні зими можуть бути для неї небезпечними. Щоб запобігти вимерзання, восени добре замульчуйте посадки компостом і накрийте гіллям – він затримає сніг, який послужить прекрасним захистом коріння. І не поспішайте переживати, якщо навесні рослина не поспішає рушати в ріст: ехінацеї прокидаються досить пізно, тому причин для занепокоєння немає.
Розмноження ехінацеї та її посадка
Ехінацея розмножується як вегетативно (поділом куща), так і насінням. При насіннєвому розмноженні найкращі результати дає підзимовий посів свіжих насіння, однак і з покупних в домашніх умовах отримати якісні сіянці зовсім не складно. Але можливості насіннєвого розмноження ехінацеї в аматорському садівництві обмежені: вибір сортів невеликий, а при посіві самостійно зібраним насінням сортові ознаки найчастіше не зберігаються.
Придбання кореневищ або саджанців у контейнерах значно розширює горизонти, роблячи доступними найрізноманітніші сорти і гібриди. А вибрати є з чого! Ехінацеї Сучасні – це вже не просто рожеві “ромашки”, їх суцвіття вражають різноманітністю забарвлень, розмірів і форм:
Найкращий час для посадки американських ромашок — рання весна (кінець квітня початок травня). У теплих регіонах практикується також осіння посадка – у вересні, проте там, де клімат відрізняється непередбачуваністю, а зими бувають суворими, висаджувати (а також ділити) ехінацеї восени все-таки небажано.
При висадці розсади або саджанців з закритою кореневою системою не заглубляйте рослини – не розміщуйте їх так, щоб вони опинилися на тій же глибині, на якій вони росли в горщику. Кореневищ При посадці стежте, щоб коренева шийка залишалася на рівні поверхні грунту. Розправте коріння в посадкової ямки, акуратно засипте грунтом, злегка ущільніть і добре полийте. Посадки Замульчуйте компостом.
Ехінацеї ростуть швидко. При посадці враховуйте розміри дорослої рослини, щоб вибрати правильний інтервал (від 40 до 60 см між кущами). У загущених квітниках можливі спалахи грибних хвороб навіть у таких невибагливих і досить стійких до захворювань як кольорові ехінацеї.
Також навесні проводять поділ старих рослин, що сильно розрослися. Викопаний кущ акуратно поділяють руками або розрізають за допомогою ножа; іноді старі кореневища доводиться навіть розрубувати лопатою. Отримані поділом кущики відразу ж висаджують на підготовлені місця. Для кращого вкорінення можна використовувати стимулятори (наприклад, Циркон).
Ехінацея в саду та її компаньйони
Завдяки виразній фактурі куща і рясному тривалому цвітінню ехінацея знаходить досить різнобічне застосування в садовому дизайні. Вона підходить як для групових, так і для одиночних посадок, поєднується з різними квітковими та декоративно-листяними культурами, злаками і навіть невисокими кущами (наприклад, спірея) або хвойними рослинами.
Безумовно, не може обійтися без різноманітних ехінацей модний квітник в природному стилі. Тут їх компаньйонами стають просо прутевидне, ковила, монарда, багаторічні айстри, котовник, сідач. Виразні і ніжні посадки яскраво-рожевих сортів з шавлією, ліатрісами.
Компанію ехінацеям можуть також скласти лилейники, деревію, рудбекії, кореопсис, дербенник, амаранти. Низькорослі, компактні сорти ехінацей розміщують на передньому плані квіткових композицій; підходять вони і для контейнерних посадок. Високорослі сорти з міцними стеблами можуть зіграти сольну партію в квітнику, а можуть і гармонійно влитися в складну композицію в ролі рослини заднього плану.
Але яку б роль ви не відвели ехінацеї в своєму саду, будьте впевнені — без уваги вона точно не залишиться!
Крупноквіткова еустома, розкішна красуня на високому стрункому стеблі – прекрасна і примхлива. Вважається, що вона – аксесуар принцес. З недавнього часу, лизиантус став обов’язковим атрибутом букетних кошиків для зірок і чемпіонів.
До недавнього часу насіння еустоми були доступні лише спеціалізованим підприємствам. Але, нарешті, перед квітникарями-любителями відкрилася можливість вирощувати эустому теж самостійно, а не купувати за шалені гроші.
Ця декоративна культура родом із субтропіків по праву вважається самою дорогою. До особливостей характеру елітного квітки можна віднести такі звички:
вимагає дотримання температурного режиму;
вкорінюється при 12-годинному світловому дні;
діленням не розмножується;
росте тільки в стерильному ґрунті;
боїться морозу;
може розвиватися 2 роки.
Перший раз цвіте без проблем. Після другого сезону квітки дрібнішають, рослина хворіє. З часом хвороби множаться настільки, що боротися з ними практично марно.
Зате однорічна, що набрало чинності рослина вражає красою, свіжістю і тривалістю цвітіння. Щільні бутони, розкриваючись, перетворюються в пишні махрові суцвіття поліхромні. Кожен стебло стає схожий на букет: на одному квітконосі може одночасно перебувати 25 віночків. Яскравий наряд еустома зберігає протягом двох – чотирьох місяців: з липня по жовтень, до самих заморозків.
Насправді догляд за эустомой – захоплююче заняття і, загалом, нескладне. Технології її розведення відпрацьовані до дрібниць. Квітучий лизиантус Виростити в домашніх умовах, порадувати себе і близьких королівським подарунком при бажанні може будь-який початківець квітникар.
Основні правила вирощування →
Квітка рекомендується вирощувати як однорічну культуру. Це найбільш доцільний метод: так вдається щорічно отримувати нові здорові рослини, які придатні і для прикраси клумб, і для складання букетів.
Ірландську троянду на перших порах завжди обробляють як тепличний вигляд. Це зручно:
По-перше, квітникар до самого моменту пересадки в грунт залишає собі можливість зберегти квітка повністю життєздатним.
По-друге, час висадки насіння визначається тільки термінами цвітіння. При вигонці на зрізання можна орієнтуватися на дати свят урочистостей, до яких слід приурочити цвітіння. Посадку для прикраси рабаток і міксбордерів в саду, слід починати якомога раніше.
Найнадійніший спосіб розведення еустоми, на відміну від усіх інших видів культивування рослин, – посадка насінням. Лизиантус має тонкі ніжні коріння, які швидко пересихають при кожній пересадці.
Цей уявний недолік в розведенні – неможливість виростити багаторічну культуру, легко перетворити на перевагу.
Щоб отримати здорові кущі з гарантовано бурхливим цвітіння слід купувати:
сучасні гібриди;
насіння дражоване.
Гібридні сорти хороші тим, що вони – найбільш сильні і максимально пристосовані до всіляких погодних відхилень. А сюрпризи – не рідкість при любительському вирощуванні. Але цим-то домашнє квітникарство чудово і – відмінним результатом всупереч усім примхам.
Як залежать терміни розвитку від умов вирощування →
Як всяка аристократка, ірландська троянда некваплива: прорізаються перші паростки тоді, коли недосвідчені садівники вже втрачають надію. Нормальним вважається розвиток, при якому від загортання насіння до появи сходів проходить 10 днів.
В ідеалі період від появи перших паростків до викиду квітконосів триває, приблизно 25 тижнів – 5,5 місяців. Тривалість окремих етапів життя рослини і перелік основних заходів, які слід провести, наведені в таблиці.
Етапи обробки лізіантуса
Температура пророщування насіння
Тривалість світлового дня
Поява сходів
Пікіровка
Висадка в грунт
Розвиток квітконосів
14-20°С
12 годин
7-12 днів
Поява 2-го справжнього листка – 45 днів
після появи сходів
Поява 8-го справжнього листка – через 3 місяці після
пікіровки
Через 6-12 днів після вкорінення
При встановленні дати висіву бажано враховувати погодні особливості регіону та тип мікроклімату в будинку. Добре, якщо вже є досвід вирощування квітки.
Досвідчені квітникарі зазвичай кущів насіння, які повинні будуть переселитися в сад, висаджують, як мінімум, за півроку до початку цвітіння. Без практики краще перестрахуватися і висіяти лизиантус в жовтні-листопаді.
В реальності терміни настання тих або інших подій в життя еустоми можуть і зрушити в часі. Причина – можливі затримки розвитку квітки. Перелік факторів, що впливають на зростання еустоми, і поради про те, як розрахувати час початку її вирощування наведені нижче.
Розберемо ситуації:
Насіння При посадці з-за нестабільного температурного, світлового та вологісного режиму сходи можуть зійти на 20-й день або ще пізніше.
Однією з поширених, але нешкідливих причин може стати нерозкрита оболонка драже. Її іноді доводиться руйнувати вручну за допомогою зубочистки.
Далі: при пікіровці рослина зупиняється в розвитку на 1 місяць. Тонкі, дуже довгі корінці погано адаптуються до нових умов. Поки еустома юна, вона переносить пересадку. Доросла рослина при порушенні правил пікірування гине.
Пересадку сформувалися саджанців правильніше було б називати перевалкою: рослина слід переносити до нового місця проживання разом з грунтом із земляною грудкою. Але навіть у цих умовах можливі затримки росту.
Причина проста: квітки виросли в горщиках, коренева система, звикла до тепличного грунту. Після переселення на клумбу кущика доведеться подорослішати: ростуть корінці будуть змушені пристосовуватися до реального природного родючості грунту і клімату. Адаптація може тривати до місяця. Можливу затримку в такому випадку також слід врахувати при плануванні посадки.
З урахуванням наведених факторів, доцільніше провести більш ранню висадку насіння. Якщо еустома розквітне раніше червня, вона буде красуватися в контейнерах в будинку. Після приходу справжнього тепла вазони можна винести в сад. Загальний період цвітіння триватиме з 3-х місяців до 4-х.
Гірше, якщо запізнитися з термінами. Пізня посадка призведе до того, що пік цвітіння царственої красуні доведеться на вересень або жовтень. Без додаткового світла при низькій температурі період цвітіння скоротиться до декількох днів.
Технологія вирощування розсади з насіння
Підготовка і висадка насіннєвого драже
Щоб почати потрібні кошти праці:
посадочні стаканчики для грунту, ємністю 50 мл;
грунтосуміш. Оптимальний варіант – готовий склад для фіалок або торф’яні таблетки;
люмінесцентна, а краще – специализированнаяя діодна лампа.
Ґрунтову суміш можна приготувати і самостійно. Для цього слід змішати низинний торф, листяну землю і річковий пісок. Пропорції 2 : 1 : 0,5.
Важливо: лизиантус критично ставиться до кислих грунтів. Торф – навпаки – має кислу середу. Найбільш нейтральна субстанція – це низинний торф. Але і в нього слід додати деревну золу – столову ложку на 0,5 л землі.
Перед висівом драже слід промити посадкову ємність розчином марганцівки. Концентрація – як для дитячої ванночки. Землю також варто продезінфікувати – з годинку протримати в пароварці.
Закладення насіння
Драже занурюють у ґрунт на 0,5 см за допомогою зубочистки. В одну миску можна помістити 1-3 насінини.
Миниплантацию обприскують водою, поміщають в прозорий пакет та ставлять під люмінесцентну лампу.
Температуру забезпечують, як у таблиці – 20о С максимум. Допускається перевищення на 4–5о.
Догляд за насадженнями
Плантацію щодня провітрюють. Поливають обережно: завдання в тому, щоб створити тропіки. Вологість повітря повинна бути високою, а грунт – не замокшей.
Контейнери підсвічують з 7:00 до 19:00.
Сходи раз на тиждень обприскують фундазолом або іншим фунгіцидом.
Один-два рази можна полити плантацію розчином епін.
Пікірування розсади в окремі стаканчики
Використовують 100-грамові ємності, наповнені тій же грунтом. Дезінфікувати контейнери і грунт не слід.
Сіянці пересаджують відразу, як тільки з’явиться другий справжній лист. Зволікання загрожує: довгі корінці ростуть швидко. Чим пізніше відбудеться пікіровка, тим більший стрес буде кущик. І тим пізніше він відновить розвиток.
Висаджені в контейнери рослини обприскують фундазолом.
Підсвічування режим поливу і зберігають.
Результат: через тиждень паростки повинні збільшитися вдвічі.
На початку липня можна перенести квіти на клумби – у відкритий грунт.
Для клумби вибирають сонячне місце з легкої півтінню денний.
Землю в саду попередньо готують: удобрюють, поливають, нейтралізують при необхідності.
Операцію проводять на заході: кущ перевалюють разом з грудкою у вологий грунт.
Глибина посадки – як у горщику.
Лизиантус поливають, намагаючись уберегти листя від вологи, мульчують торфом;
Обов’язково обприскують фунгіцидом.
На цьому спеціальні заходи закінчуються. Подальший догляд за эустомой – як за звичайним здоровим рослиною.
При оформленні саду погляд часто затримується на старому паркані або вимагає фарбування сараї, до яких ніяк не доходять руки. Такі об’єкти можна задекорувати кучерявими рослинами, які вирощують з насіння. Швидкорослі однорічники з яскравими квітами і плодами непрезентабельний здатні перетворити будь-який куточок саду, а витрати на насіння складуть сущі дрібниці. У цій статті – асортимент садових літників для декорування вертикальних об’єктів.
Переваги вирощування витких однорічників
Вирощування витких квітів з насіння має багато переваг:
Економічна вигода – насіння оригінальних рослин мають невисоку ціну, тому для перетворення старого паркану в казку, потрібно зовсім небагато грошей.
Можливість придбання насіння в інтернет-магазині – посівний матеріал витких рослин можна замовити в інтернеті, їх доставлять поштою у будь-який район країни.
Висока декоративність, можливість створення унікальних композицій з однорічних ліан.
Широка колірна гамма витких рослин.
Простота легкість вирощування та догляду за рослинами.
Швидке зростання витких рослин для декорування саду.
Асортимент рослин для вертикальних композицій
Вибираючи рослини для декорування вертикальних стін, парканів, альтанок або пергол, варто враховувати вимоги культур до освітленості. Серед лиановидных рослин існують відокремлені групи для вирощування в тіні і на сонці.
В’юнкі рослини для тіні і півтіні
Одне з найпопулярніших рослин для вирощування в тіні – іпомея. Існує маса різновидів сортових з квітами блакитний, лавандовий, рожевою, білою, аметистовой і строкатою забарвлення. Класична іпомея являє трав’янисту ліану з тонким міцним стеблом. Листя можуть мати гитаровидную або сердцелистную форму. Численні бутони утворюються в короткі терміни після посіву насіння, цвітіння триває до осені.
Оригінальні квіти з ніжними пелюстками можуть досягати від 4 до 12 см в діаметрі, вони розпускаються після заходу і залишаються відкритими до ранку.
Різнокольорові іпомеї створюють напрочуд ніжну композицію на тлі плюща або дівочого винограду.
Висаджують насіння іпомеї відразу в грунт, потрібно тільки дочекатися настання стійкого тепла, рослина не переносить заморозків. Насіння рослини досить великі, їх зручно висаджувати в клумбу, витримуючи певну відстань. Попередньо варто замочити насіння перед посадкою в розчині марганцівки або біостимуляторів. Товста шкірка перешкоджає проростанню сіянців, її попередньо варто наколоти гострою голкою.
Після замочування насіння висаджують у відкритий грунт. На півдні цю операцію проводять у середині травня, в північних районах – у червні.
Ипомею з насіння можна виростити і через розсаду, тільки варто пам’ятати, що рослина не переносить пересадку, тому насіння можна сіяти відразу в торф’яні стаканчики, щоб не порушувати цілісність коренів при посадці у відкритий грунт.
Ще один різновид популярної іпомеї – квамоклит. Ніжна периста зелень утворює потужний полог з великою кількістю яскравих дрібних пятилепестковых квітів. Квамоклита Забарвлення може бути білою або рубіново-червоною, особливо оригінально виглядають різні сорти, посаджені в одній композиції.
Догляд за іпомеєю полягає у своєчасному поливі, внесення добрив та видаленні бур’янів. Шкідники нападають на ипомею рідко, тому рослина прикрашає сад з кінця весни до осені.
Рослини-ліани для сонячних місць
Асортимент однорічних витких рослин для сонячних місць набагато ширший. Одне із самих оригінальних рослин – тунбергия Чорноока Сюзанна. Ніжні пагони з дрібними листочками усипаний численними бутонами, які відростають з пазух кожного аркуша. Кожна квітка тунберга прикрашений яскравим темною плямою в центрі, поєднання оксамитово-чорного вічка з яскравими пелюстками жовтого, кремового або білого відтінку виглядає дуже яскраво і святково.
Через розсаду Вирощують тунбергию, в’юнкі рослини відразу висаджують біля опор, щоб дати можливість лиановидным стеблах швидко відростати і підніматися вгору.
Цвітіння рослини триває все літо, іноді в період сильної спеки, тунбергия уражається павутинним кліщем. Допоможуть впоратися з шкідниками препарати Фітоверм, Фуфанон, Актеллик.
Ще кілька різновидів лиановидных рослин для сонячних місць:
Найменування
Опис
Висота
Кобея
Квіти Оригінальні фіолетово-білого забарвлення, культуру вирощують через розсаду (посів насіння в лютому).
До 3 м
Азаріна
Ніжні білі квіти рясно покривають ліану граціозну – дуже витончено і вишукано. Ліана сильно галузиться, швидко заповнює опори і трельяжі.
До 3,5 м
Декоративна квасоля
Яскраво-червоні квіти декоративної квасолі вогняними краплями живуть на потужних пагонах з міцними листям. Просте вирощування і необтяжливий догляд – кущі однорічній квасолі вдається виростити навіть новачкові.
Від 1,5 до 3 м
Гіацинтові боби
Долихос відмінно росте в будь-якому кліматі вирощується як однорічник. Ніжно-бузкові кисті під час цвітіння прикрашають потужні пагони з зеленими або пурпуровими листям. Чарівна рослина – кращий вибір для початківців квітникарів.
Від 3 до 4 м, іноді потужні ліани можуть досягати до 10 м
Родохитон
Чарівна ліана з незвичайними пурпурними квітами поникающей форми. Родохитон Вирощують через розсаду, насіння краще сіяти в лютому в окремі стаканчики.
До 4 м
Їстівний декор – плодові ліани
Все більшу популярність набуває створення вертикальних садових композицій з використанням однорічних овочевих ліан. Серед овочевих рослин багато красивих видів для декорування трельяжів, стін, балконів і огорож.
Мелотрія шорстка – оригінальна рослина з безліччю дрібних округлих плодів, схожих на смугасті арбузики.
Гарбуза Декоративні – потужні ліановидні рослини з унікальними і різноманітними плодами. Різнокольорові гарбуза дозрівають в кінці літа, але навіть під час цвітіння ця ліана виглядає дуже яскраво і весело. Вирощують гарбузи на сонці.
Квасоля овочева – оригінальне витка рослина з довгими стручками яскраво-фіолетового відтінку. Дуже красиво і незвично. Квасолю вирощують у композиціях із запашним горошком, бобами і азариной.
Момордика – екзотична ліана з вузько-розсіченим листям і незвичайними плодами помаранчевого кольору. Горбиста шкірка овально-витягнутих плодів контрастує з червоними насінинами, які видно при розтріскуванні верхніх покривів під час дозрівання.
Огірок в’юнкий Пухнастик – незвичайне овочева рослина з округлими плодами ніжно-зеленого кольору. Шкірка покрита дрібними волосками, м’якоть схожа на огірок. Рослина чудово росте на сонці і у півтіні, не вимагаючи особливого догляду.
Відмінні композиції можна виростити у власному саду з овочів і декоративних витких лиановидных квітів. Купити Насіння можна вже зараз.
Ароматна, соковита, ожина набирає все більшу популярність завдяки виведенню селекціонерами бесшипых сортів з великими ягодами. Для того, щоб гарантовано щорічно збирати багатий урожай, потрібно правильно доглядати за ягідними кущами з ранньої весни. У цій статті – все про догляд за ожиною навесні.
Ожина: вирощування і догляд
Якщо для посадки ожинових кущів спочатку було вибрано правильне місце, були підготовлені ями з родючим грунтом, рослини підгодовували за схемою, значить вимерзання ягідним посадкам не загрожує. У регіонах з суворими зимами проводять з осені легке укриття ожини лапником і снігом, ранньою весною необхідно відкрити кущі, інакше вони можуть подпревать, потім проводять ряд необхідних заходів по догляду за рослинами.
Догляд за ожиною ранньою весною: шість кроків необхідних
Велику та смачну чорну ягоду можна щорічно збирати у власному саду, але при цьому важливо виконувати нескладні заходи по догляду за посадками ежевичными, що дозволить не тільки ласувати смачними ягодами, але і допоможе не перетворити сад у непролазні хащі, адже чагарник має тенденцію хаотично і швидко розростатися.
Ще при посадці дуже важливо обмежити поширення ожини по ділянці, для чого по бічних сторонах грядки вкопують вертикально в землю металеві листи, плоский шифер, пластик на глибину 0,6-0,8 м.
Не встигли зробити це під час посадки? Нічого страшного – вкопати обмежувачі зростання ранньою весною, відступивши від центру куща приблизно на 0,7-1, 0 м.
Крок перший – зняття укриття
З настанням весняного тепла, дуже важливо вчасно провести зняття зимового утеплення з кущів ожини.
Важливо! Сонечко Весняне, різниця нічної і денної температур і талі води можуть спровокувати виникнення конденсату всередині укриття, що може спричинити загнивання ягідних кущів, поява на пагонах цвілі і вогнищ грибкових захворювань.
Багато садівники запитують, в які терміни краще всього знімати укриття. Однозначної відповіді на це питання не існує – все залежить від кліматичних умов району вирощування ягідної культури і безпосередньо від погоди.
Відкривати кущі ожини краще всього після того, коли мине загроза поворотних заморозків. Пригнуті до землі пагони, вкриті шаром торфу або землі, можна відкривати в два прийоми – прибрати сніг і спочатку грунтовий шар, а після остаточного встановлення тепла, зняти рулонні матеріали.
Важливо! Знімати утеплювач з ягідника необхідно в суху тиху погоду.
Крок другий – весняна обрізка
Дуже важливий крок для догляду за ожиною навесні – правильна обрізка кущів. Після періоду зимового спокою необхідно не просто вирізати пошкоджені морозом пагони, але одночасно з обрізанням провести правильне формування куща.
Важливо! Ожина цвіте і дає урожай на пагонах минулого року, тому на зиму кущах тільки злегка підстригають верхівки, а тільки видаляють гілки старше 2-х років.
Не всі садівники проводять обрізку кущів ожини восени, тому після зимівлі важливо зробити це правильно. У цей час проводять одночасно два типи обрізки, використовуючи гостро відточені інструменти:
Санітарна – під час цієї процедури видаляють обмерзшие, загиблі, пошкоджені та хворі пагони, які служать вхідними воротами для інфекції. Обрізані гілки спалюють.
Формуюча – цей тип обрізки передбачає видалення всіх старих пагонів (старше 2-х років), їх вирізують на рівні грунту.
Ягідні кущі омолоджуються, вони здатні принести високі врожаї соковитих ягід, які значно збільшуються в розмірах.
В результаті проведеної обрізки вдається уникнути хаотичного розростання кущів ожини, що приводить до виникнення в саду непрохідних хащів, в яких переплутані віджилі мертві гілки з продуктивними плодоносними пагонами.
Розчищення ягідника з ежевичными посадками і видалення старих гілок дозволяє попередити спалах інфекційних захворювань.
Кущі ожини після обрізки легше обслуговувати, до них спрощується підхід для поливу і збору врожаю.
Важливо! До обрізання можна приступати після того, як зійде сніговий покрив, а температура підніметься до позначки +5 +7 ° С, але зволікати з цією процедурою не рекомендується.
Приблизні терміни проведення обрізки ожинових кущів у весняний час:
Південні регіони – з початку березня до середини квітня.
Центральні райони Росії, включаючи Підмосков’ї – з кінця квітня.
Урал, Сибір – остання декада травня.
Якщо весною в саду висаджують нові кущі ожини, обрізку проводять відразу ж під час посадки, кожен пагін вкорочують до 20-25 см.
Крок третій – підв’язування пагонів до шпалери
Для зручності догляду за ягідним чагарником, навесні, прив’язуючи пагони до шпалери, можна відразу розділити однорічні та дворічні гілки. Наприклад, вліво від центру куща однорічні пагони прив’язують до шпалери, а вправо – дворічні, на яких і буде формуватися урожай поточного року.
Ожина формує високі пагони (від 1,5 м), тому їх необхідно акуратно підв’язувати до шпалери, інакше рослина утворюють непрохідні хащі. Для підв’язки використовують різні шнури, мотузки, дріт в ізоляції.
Крок четвертий – профілактика захворювань
Після зимівлі й обрізки, кущі ожини корисно обробити по листю спеціальними препаратами (фунгіцидами) від грибкових інфекцій, культура часто уражається антракнозом, сірою гниллю, білої і пурпуровою плямистістю, іржею. При сильному зараженні рослини цими захворюваннями, обробку слід повторити. Щоб не допустити поширення інфекцій, кущі ожини слід регулярно прополювати, рихлити грунт, дуже допомагають порятунку від бур’янів мульчуючі матеріали.
Крім грибкових захворювань, кущі ожини можуть заражатися вірусними інфекціями, збудників яких переносять комахи шкідники. В першу чергу слід знищувати тлю, яка сприяє розповсюдженню вірусних захворювань. Хворі рослини слід оглянути, вирізати і спалити хворі пагони або знищити весь кущ. До вірусних інфекцій відносяться курчавість, жовта сітчатість і мозаїка.
Ще на кущах ожини може розвиватися бактеріальний рак, потворне викликає розростання стебла біля кореневої шийки. Такі екземпляри найкраще знищити.
Крок п’ятий – обробка від шкідників
При посадці ожини варто пам’ятати про погане сусідство. Малина, троянда, глід, полуниця (суниця) – погані сусіди для ожини, ці культури мають спільних шкідників, тому зараження ягідника може мати велику площу і високу інтенсивність при близьких посадках цих культур.
Окремі кущі ожини варто висаджувати на відстані 1 – 3 м один від одного.
Посадкам ожини може шкодити капустянка, тому з осені варто вжити заходів по усуненню цього шкідника та ліквідації кладок. Попелиця не тільки висмоктує соки з молодих пагонів, але і переносить віруси, які викликають серйозні захворювання ожини, тому ранньою весною, при виявленні шкідника, необхідно обробити ягідні посадки інсектицидами проти цього шкідника.
Ожина схильна поразок травневих жуком, малинными комарики, поруч і кліщами пильщика і довгоносиків, проти цих шкідників застосовують системні препарати.
Важливо! Обробку ожини можна проводити на стадії відростання молодих пагонів і перед цвітінням.
Більш повно про догляд за ожиною весною розповість відео.
Крок шостий – проведення поливу і підгодівлі
Якщо ожина на початку вегетації не отримує достатньої кількості води, ягоди будуть дрібними і сухими, а приріст зеленої маси буде мізерним. Перший полив проводять незабаром після обрізки кущів, але тут варто враховувати обсяг опадів, що випали, перезволоження загрожує загниванням кореневої системи. Потім рослину поливають 1 раз в приблизно 2 тижні, але з урахуванням природної вологості грунту.
Добрива вносять тільки під дорослі кущі ожинові, приблизно з 3 року життя. Навесні рослини підживлюють азотними сполуками, що стимулює відростання зеленої маси.
Можна використовувати наступні склади:
Коров’як – розводять у пропорції 1:10 у чистій воді.
Компост (гній вивітреної) – вносять під кущ у кількості 4-6 кг
Нітрофоска – 10-15 г на кущ.
Сечовина – розлучається 30 г на 1 відро води.
Пташиний послід – 1:5 (10), настоюється в чистій воді.
Настоєм поливають грунт під кущами (виливають у пристовбурні кола до 2-3 відер).
В період цвітіння і утворення зав’язі, кущі ожини підживлення фосфором і калієм. При нестачі мікроелементів листя ягідного куща можуть деформуватися та змінювати забарвлення:
Дефіцит заліза — листя поступово жовтіють і обпадають.
Недолік калію – на листовій пластинці з’являється облямовує обідок бурого відтінку, лист набуває блакитне забарвлення, може виникнути курчавість. Плоди дрібнішають, дозрівають нерівномірно.
Борне голодування – на проявляються жовті жилки листі, сама листова пластинка стає дуже крихкою. Зниження кількості зав’язей.
Дефіцит кальцію — спостерігається відмирання верхівкових бруньок і засихання стебел з верхівки.
Недолік марганцю і магнію – хлороз розвивається з почервонінням (побурінням) самих жилок.
При нестачі молібдену жилки на листовій пластинці знебарвлюються, з’являються бліді плями, втрачається тургор.
Дефіцит міді призводить до відмирання верхівкових бруньок, а ягідні кістянки не утворюють насіння.
Часті питання по догляду за ожиною
Питання
Відповідь
Чому стебла ожини вкрилися мокнучими плямами після зимівлі?
Занадто пізно було знято утеплююче укриття.
Чому відростає дрібна листя на пагонах?
Рослину недостатньо рясно поливали.
Чому спостерігається сильне розростання куща, при цьому формуються дуже великі листки?
Передозування азотних добрив.
Чому кущі ожини не набирають колір?
Незбалансованість добрив, висока частка азоту, відсутність фосфорно-калійної підживлення.
Чому ожини кущі, посаджені восени, замерзли?
Рослина посаджено не навесні, а восени – воно не встигло прижитися.
Неналежне укриття на зиму, відсутня попередня підготовка до зимівлі.
З якого матеріалу можна зводити опори під кущі ожини?
Незважаючи на міцність металевих конструкцій, краще не використовувати їх для опори стебел ожини – влітку метал сильно нагрівається, і пагони отримують термічні опіки.
Весняний догляд за ожиною дуже важливий, слід ретельно виконувати всі необхідні рекомендації, тоді можна сподіватися на багатий і щедрий урожай ягід.
Яблуневий сад – мрія будь-якого садівника! Посадка яблуні навесні дуже відповідальна і кропітка завдання. Від того як, коли і де буде проведена посадка саджанців яблунь, приживлюваність буде залежати їх подальша врожайність.
Вибір саджанців і підбір сорту яблуні
Важливим фактором для одержання великого врожаю служить вибір саджанців. Купівля яблунь «з рук» свідомо погана ідея. Гарантувати сорт ніхто не буде, а вже про щеплення і мови не йде. Вибирайте сорти максимально адаптовані до ваших регіональних кліматичних умов. Купуйте саджанці в спеціалізованих розплідниках і магазинах, уважно вивчайте відгуки і характеристики – так ви будете впевнені в пристосованості культури.
Сорти яблунь поділяються на групи: літні, осінні і зимові.
Літні сорти дерев починають плодоносити в серпні, плоди можуть зберігатися до двох тижнів, але зазвичай їх із задоволенням з’їдають відразу ж після знімання.
Осінні сорти яблунь плодоносять у вересні, і плоди зберігають свої властивості протягом місяця.
Зимові сорти починають плодоношення настає в кінці вересня і ці яблука можна зберігати протягом півроку.
Терміни весняної посадки яблунь
Для посадки яблунь навесні, потрібна плюсова температура. Молоді рослини, потрібно висадити до того, як розкриються бруньки. Як тільки повітря прогріється, можете приступати до посадки. Для кожного регіону строки посадки яблуні різні, наприклад:
У південних округах посадка яблунь припадає на середину квітня.
У середній смузі посадка саджанців яблуні проводиться в кінці квітня.
У Сибіру, можна приступати до посадки яблунь не раніше середини травня.
Точний діапазон дат для вкорінення яблуневих саджанців навесні залежить від кліматичних особливостей регіону.
Вибір місця і підготовка ґрунту
В залежності від сорту, потрібно визначитися, в якій стороні ділянки посадити саджанці яблуні. Якщо ви вибрали високорослі сорти, то додайте саджанці на північній стороні саду, якщо сорт низькорослий, то для нього підійде південна сторона. Для яблуні переважно вибрати відкрите, просторе, сонячне місце, на якому до цього не росли дерева. Велике значення має такий фактор, як ґрунтові води. Близьке залягання ґрунтових вод, може незабаром розмити грунт і дерево загине. Сприятливим буде сусідство з грушею, сливою, горобиною.
Для хорошого розвитку і росту яблуні потрібен родючий грунт. Якщо умови ґрунту не відповідають, можна приготувати поживний субстрат для закладки в посадкову яму.
Посадкову яму треба підготувати за два тижні до посадки саджанців. Якщо саджанців кілька, то на відстані 3-4,5 метрів викопайте посадкові ями. В залежності від сорту, середній розмір посадкової ями 80-90 см в діаметрі, глибиною 60-65 див.
Викопайте грунт і розділіть його верствам. Верхній, родючий шар відкладіть окремо.
На дно ями насипте дренаж з битої цегли та вбийте по центру опору.
Половину верхнього шару грунту змішайте з перегноєм і компостом і опустіть в яму поверх дренажу, ретельно полийте водою і залиште на 10-14 днів.
Особливості грунту можна виправити наступним чином:
грунт з переважанням глини розбавляється піском 2/1;
піщаний ґрунт перемішайте з перегноєм і торфом у співвідношенні 2/1/1.
Правильна посадка яблунь
Саджанці перед посадкою помістіть у воду, на добу.
Коли посадочні ями відпочили, відстоялися, можна приступати до посадки саджанців яблуні.
У підготовлену яму засипте родючий ґрунт так, щоб утворився горбик, близько 20 див.
Встановіть саджанець близько опори і розрівняйте коріння. Поступово засипаючи родючим грунтом, акуратно утрамбуйте, щоб не залишалося порожнеч.
Ні в якому разі не заглубляйте щеплення, вона повинна бути на 3-5 см вище рівня землі!
Яблуню Прив’яжіть до опори, сильний вітер і опади можуть зламати гілки накренілась саджанець.
Ретельно полийте рослини водою, на один саджанець піде приблизно 3-4 відра води.
Навколо Місце посадки замульчуйте соломою або перегноєм, це дозволить довгий час утримувати вологу.
Наступний полив, після посадки саджанців, проводите через тиждень.
Обрізування саджанців яблуні у весняний період
Весняна обрізка молодий яблуні формує крону майбутнього дерева.
Гострим секатором і садовим ножем зріжте верхівку, залишивши у рослини кілька нирок (пагонів), для формування міцних, бічних гілок.
Пагони, що ростуть вгору, будуть конкурувати зі стовбуром, тому їх потрібно видалити.
На рослині потрібно зберегти 5-6 бруньок рівномірно розміщених по стовбуру і ростуть горизонтально.
Весняна підгодівля яблунь для хорошого старту
Весняна підгодівля для свіжих посадок яблунь, допомагає дереву прижитися і сформувати запас поживних речовин для майбутнього врожаю. Візьміть за правило вносити добрива в пристовбурні канави. Зробити її не складно, для цього на відстані 0,5 метрів навколо саджанця, вирийте неглибоку траншею.
Першу підгодівлю проводите через місяць після посадки.
Для першого підживлення підійде змішаний з водою перегній. Змішайте до стану сметани і залийте у стовбурову канаву.
Відмінною заміною може послужити розчин сечовини. На 30 літрів візьміть 300 г сечовини. Вилийте 2-3 відра розчину у стовбурову траншею.
Для підгодівлі можна використовувати сірчанокислий калій і суперфосфат. Використовуйте згідно інструкції по застосуванню.
Не рекомендується:
Вносити добриво прямо біля стовбура, дерево може отримати опік.
Використовувати для підгодівлі яблуні свіжий гній, це згубно для кореневої системи дерева.
Щоб виростити прекрасний яблуневий сад, яблуні треба оточити турботою і увагою, а також дотримуватися правил весняної посадки та догляду. Адже правильна посадка яблуні, це запорука високого врожаю!
Краса квітучих гортензій заворожує і вражає – величезні шапки квітів покривають потужні кущі з весни до осені. Вишукані квіти часто змінюють свій відтінок до закінчення періоду цвітіння, багато сортів змінюють забарвлення пелюсток на зелену або білу – клумба з гортензіями завжди фантастично красива. Гідрангея – знахідка для тіньового саду, невибагливі рослини прекрасно ростуть у півтіні, радують буйним цвітінням кожен рік. Багато садівники не наважилися придбати гортензії для своєї колекції, мотивуючи тим, що примхлива рослина, вимагає копіткого догляду і погано зимує, але ця думка помилкова. Серед гортензій багато видів, які не потребують особливих умов для вирощування і прекрасно переносять суворі зими, саме з ними ця стаття детальніше познайомить своїх читачів.
Проблемна зимівля: чи варто ризикувати і садити гортензії?
Росія-величезна країна, тому клімат на її території суттєво відрізняється. Говорячи про вирощування гортензії, ми не будемо зачіпати південні території, саме там рослина показує повною мірою свою красу і чарівність, прикрашає вулиці міст і приватні квітники, зачаровуючи перехожих великою кількістю незвичайних пишних суцвіть.
Чи можна досягти таких результатів у 3 і 4 кліматичних зонах, де зимова температура може досягати і -20 С, і З -41? На перший погляд здається, що це нереально, але ризик вимерзання рослин знижується завдяки товстому шару снігу, який випадає на території нашої країни кожну зиму. Під білим покривалом гортензії чудово зимують.
На рослини, що вирощуються у відкритому грунті в районах з тривалими суворими зимами, діє ще ряд факторів, частина з яких допомагає рослинам успішно перезимувати. Але і садівник може допомогти своїм вихованцям пережити зимовий період, провівши ряд підготовчих робіт:
Утеплення кореневої системи – для цієї мети можна використовувати дерев, тирса, листя опале, торф’яний грунт, спеціальний укривний матеріал.
Захист наземної частини рослин – пригинання стебел до землі з подальшим укриттям (актуально також для винограду і декоративних ліан), руберойдом, плівкою, снігом, пінопластом, грунтом. Пристрій спеціальних коробів для захисту окремих кущів і дерев, зведення загального короби з подальшим укриттям рослин (зазвичай практикується в розарії).
Завчасна підготовка рослин до зимівлі – проводиться з кінця літа. Полив зменшують, щоб деревина визріла і витримала зимівлю, проводять спеціальні підживлення калій.
Мульчування грунту – шар мульчі здатний надійно захистити кореневу систему від морозу.
Снігозатримання та укриття снігом – найпростіша захист від морозу. Сніг відмінно утеплює кореневу систему декоративних і культурних рослин, саме тому їм вкривають пристовбурні круги і клумби.
Незважаючи на складні кліматичні умови, існує ряд факторів, що впливають на зниження ризику вимерзання зимуючих рослин. Що стосується вирощування гортензій, то варто вибрати види, стійкі до впливу холодної зими.
Зимостійкі гортензії – не міф, а реальність!
Незвичайно популярна гортензія має кулясті або гроновидні суцвіття всіляких відтінків, особливо популярні сорти з двокольорового забарвленням. Рослина представляє особливий інтерес з-за своєї особливості міняти колір пелюсток залежно від рівня кислотності грунту – квітникарі можуть самі керувати цим процесом, змінюючи відтінок пишних шапок. Серед існуючих видів гидрангеи, можна відзначити стійкі до суворих зим рослини і неженок, які не винесуть зимівлю у відкритому грунті, але прекрасно ростуть і цвітуть у контейнерах.
Гортензія волотиста – лідер по морозостійкості
Високоросла рослина з оригінальними кистевидными суцвіттями різноманітного забарвлення, які з’являються на пагонах поточного року. Цей вид гортензії найбільш підходить для вирощування в 3-4 кліматичних зонах з двох причин:
Взимку рослина витримує при зниженні температури до – 28С.
Досить проводити надійне утеплення кореневої системи перед зимівлею, адже у цього виду цвітіння настає на пагонах, відростаючих навесні. Якщо восени провести часткову обрізку крони, добре утеплити кореневу частину, гортензія волотиста прекрасно збережеться навіть в районах з суворими зимами.
У цьому сезоні компанія пропонує великий асортимент сортів гортензії волотисте з оригінальною забарвленням:
Ванілла Фрейз – довгі (до 30 см) гроновидні суцвіття пофарбовані в тони полуничного джему і ванільного морозива. Надзвичайно ефектне і яскраве поєднання відтінків дозволяє використовувати кущ в оформленні стильних ландшафтів.
Пінк Даймонд– рожеві китиці цього сорту чимось схожі на рожеву бузок. Численні квіти з’являються на пагонах з червня по вересень.
Пінк Леді – біло-рожеві китиці квітів видають тонкий ніжний аромат. Сорт Рожева Леді ідеально підходить для посадки в саду ароматів.
Сандей Фрайз – компактний сорт, що не перевищує висоту 1,2 м. Рясне цвітіння настає в першій половині літа. Квіткові кисті великі, близько 30 см, забарвлення квітів ніжна перламутрово-лавандова. Вишуканий сорт прекрасно підходить для вирощування в півтіні і на сонці.
Гортензія Деревоподібна
Високорослий міцний кущ може досягати 1,5 м, крона розлога, широка. Суцвіття округло-кулясті, діаметром до 25 см складаються з безлічі ніжних квітів. Цей вид гортензії один з найбільш зимостійких – рослина прекрасно зимує у відкритому грунті при – 40 З, рекомендується вирощувати в 3-4 кліматичних поясах. Можна проводити утеплення кореневої частини рослини шаром снігу. В каталозі 2018 року гортензію деревоподібну Анабель є сорт з молочно-білими квітами.
Варто садити крупнолисту гортензію в середній смузі?
Сама теплолюбна з усіх видів гидрангей – крупнолистная. Останнім часом виведені нові морозостійкі сорти, що дозволяє вирощувати рослину у відкритому ґрунті з укриттям на зиму, дотримуючись правила підготовки кущів до періоду зимового спокою. Вид, при вирощуванні у відкритому грунті, не переносить зниження температури взимку більш ніж до – 20 С.
У місцевостях з суворими зимами, завжди є можливість висадити улюблене рослина в контейнери і декоративні ємності. На літо горщики з гортензією виносять в сад, використовуючи для створення декоративних композицій, обрамлення доріжок, створення яскравих куточків в тіньових ділянках саду, де гортензія прекрасно сусідить з хостами, гейхерами і папороттю. Взимку контейнери з рослинами прибирають на зберігання в підвали або теплиці, або продовжують вирощування куща кімнатних умовах, де гортензія служить чудовою прикрасою інтер’єру. Цей вид часто вирощують у квіткових горщиках для прикраси кімнат.
Живете в районі з суворими зимами, але хочете вирощувати крупнолисту гортензію? Не біда – перейдіть на контейнерне вирощування. Чарівна рослина прекрасно розвивається в контейнерній культурі, радуючи щорічним пишним цвітінням. Висота куща не перевищує 1,5 метрів, рослини в горщиках зазвичай досягають 60-90 см, розростаючись в ширину. На літо горщики з гортензією виносять в сад, взимку їх прибирають на зберігання в підвали або теплиці, або продовжують вирощування куща в кімнатних умовах.
Для успішного вирощування гортензії крупнолистної в горщиках, слід пам’ятати, що рослина потребує спеціального грунті з підвищеною кислотністю. Якщо немає можливості придбати готовий грунт, можна приготувати суміш для посадки самостійно, змішавши торф’яну землю, пісок, перепріли хвойні голки, роздроблену кору сосни. На дно контейнера укладають дренажний шар з керамзиту. Рослина потрібно рясно поливати, особливо влітку. Гортензії Підживлюють спеціальними складами (можна використовувати підгодівлю для азалій і рододендронів). Рослина містять в півтіні або на розсіяному сонце. Ідеально підходять східні північно-східні і ділянки саду.
Забарвлення суцвіть гортензії крупнолистної відрізняється великою різноманітністю, найбільш популярні сорти:
Блакитні: НиккоБлю (від 1,2 до 1,5 м); БлюБоденси (висота 1,5 м); Блю (від 1 до 1,5 м).
Рожеві: Мадам Емілі Муиллер (кущ висотою від 1 до 1,5 м).
Червоні: Ред Міс Хепберн (висота рослини від 1 до 1,5 м); Роткелхен (від 1 до 1,25 м).
Білі: сорт Вайт (висота від 1 до 1, 5 м).
Двоколірні: Блаумайс (двухтоновые бузкові квіти); Либелле (висота від 1 до 1,5 м).
Будь-який з цих сортів можна замовити на сайті компанії Directhit. Висаджувати гортензії в сад найкраще навесні, тому ще можна встигнути поповнити колекцію декоративних рослин незвичайно красивими рослинами з величезними фантастичними квітами.
Лохина користь для здоров’я не можна недооцінювати. Ця смачна ягода є справжнім скарбом завдяки своїм численним властивостям. Властивості лохини включають велику кількість антиоксидантів, які допомагають захистити клітини від пошкоджень вільними радикалами та підтримують загальне здоров’я. Лохина містить також вітаміни С і К, а також манган, запобігаючи розвитку низки захворювань.
Сорти лохини відрізняються за розміром, смаком та періодом дозрівання, але майже всі вони сповнені важливих для здоров’я елементів. Ягід лохини зазвичай споживають у свіжому виді, але вони також популярні у вигляді соку лохини чи додаванні до різноманітних страв. Екстракт лохини часто використовують у косметичних засобах через його антиоксидантні властивості, які можуть покращувати стан шкіри. Крім того, через високий вміст корисних речовин, лохина користь принесе не тільки при її прямому споживанні, але й у вигляді різноманітних продуктів на її основі.
Поради як зберегти смак ягоди дуже прості: зберігати їх в холодильнику або заморозити для подальшого використання. При заморожуванні лохини утримують свої поживні властивості та смак, що робить їх ідеальною закускою чи інгредієнтом у будь-який час року. Таким чином, ви можете насолоджуватися лохиною та її користю незалежно від сезону.
Перелік корисних властивостей лохини
Багата на антиоксиданти, що допомагає захищати організм від вільних радикалів.
Містить вітамін C, який сприяє зміцненню імунної системи.
Джерело вітамінів групи B, зокрема B6, що важливе для регулювання нервової системи.
Містить різноманітні мінерали, такі як марганець, який є важливим для кісткової структури та обміну речовин.
Допомагає покращувати здоров’я серцево-судинної системи завдяки флавоноїдам.
Має властивості, що знижують рівень холестерину в крові.
Може поліпшувати чутливість до інсуліну і сприяти контролю рівня цукру в крові.
Підтримує здоров’я головного мозку та сприяє кращій пам’яті та когнітивним функціям.
Покращує здоров’я шкіри завдяки своїм протизапальним властивостям.
Допомагає у боротьбі зі старінням завдяки високому вмісту антиоксидантів.
Може мати корисний вплив на зниження ваги, оскільки має низьку калорійність та високий вміст клітковини.
Сприяє здоров’ю очей і може запобігати ушкодженням, пов’язаним з віковими змінами
Користь лохини для здоров’я та вживання лохини в раціоні
Безперечно, користь лохини для здоров’я є величезною, що робить її цінним доповненням до щоденного раціону. Лохина містить множину антиоксидантів, які здатні протидіяти вільним радикалам, запобігаючи передчасному старінню та низці хронічних захворювань. Вживання лохини сприяє покращенню зору завдяки великій кількості вітаміну А та лутеїну, контролює рівень цукру в крові – важлива властивість для людей з діабетом.
Ягоди лохини рекомендують включати в харчування регулярно, аби максимально зберегти вітамінний та мінеральний баланс у організмі. Крім цього, лохина містить важливі речовини, які позитивно впливають на роботу серця та судин, зокрема, антоціани, що покращують еластичність судинних стінок.
Сік лохини можна використовувати як освіжаючий напій, який не лише задовольняє спрагу але й подає насичений набір корисних речовин. Екстракт лохини широко застосовують у косметології, адже він надає антивіковий ефект та запобігає появі зморшок. Варто зазначити, що користь лохини не обмежується лише свіжими ягодами — заморожена лохина зберігає свої корисні властивості і це чудовий варіант для тих, хто хоче насолоджуватися їх смаком взимку. Таким чином, користь лохини та її вживання в раціоні несумнівно позитивно відображається на здоров’ї, добавляючи не лише ароматний смак до щоденного меню, але й цілий розсип корисних елементів, необхідних для зміцнення організму.
Як правильно їсти лохину для максимальної користі
Їсти лохину – це не лише смакове задоволення, але і надзвичайно корисна для здоров’я звичка. Лохина містить масу вітамінів, мінералів і антиоксидантів, що робить її однією з найбільш поживних ягід. Щоб отримати максимальну користь лохини, варто включати її в раціон регулярно, але не забувати про розумні межі, щоб уникнути алергічних реакцій чи іншого дискомфорту. Користь лохини можна посилити, поєднуючи ягоди з іншими корисними продуктами, наприклад, з натуральним йогуртом чи вівсянкою.
Особливість лохини полягає в її унікальному складі: лохина містить вітамін С, групу вітамінів В, а також калій, фосфор і залізо.
Ідеальний час для вживання лохини – ранок, оскільки це забезпечить вас енергією на весь день та сприятиме кращому засвоєнню поживних речовин. Без перебільшення, лохина користь здоров’ю приносить у кожній своїй ягоді, сприяючи покращенню зору, стабілізації рівня цукру у крові та захисту серцево-судинної системи.
Для збереження смаку лохини та її корисних якостей, її рекомендують зберігати у холодильнику та не мити до самого вживання. Також, не забуваймо, що лохина містить антиоксиданти, які запобігають окисному стресу в організмі. Вживаючи лохину ви не лише насолоджуетесь її смаком, але й допомагаєте своєму тілу залишатися здоровим та молодим. Враховуючи всю користь лохини, не дивно, що вона стає все популярнішою серед цінителів здорового способу життя.
Поради щодо зберігання лохини: як зберегти смак і властивості лохини
Лохина – це смачна і корисна ягода, яка заслуговує на те, щоб бути правильно збережена. Для зберігання лохини важливо знати ключові аспекти, що дозволяють зберегти смак ягоди та властивості лохини. Свіжість і якість ягід безпосередньо впливають на користь лохини для здоров’я, тому слід дотримуватися декількох важливих правил. Перше з них – використовувати лохини незабаром після покупки або збору, адже чим свіжіша ягода, тим краще вона зберігає свій смак і властивості.
Для тих, хто хоче зберігати лохини довше, можна використовувати холодильник або морозильну камеру. У холодильнику лохини можуть зберігатися кілька днів, при цьому важливо уникати конденсату та вологи, що може призвести до псування ягід.
Заморожування – це чудовий спосіб зберегти смак ягоди та властивості лохини на довший період. Лохина не втрачає корисних речовин при заморожуванні, тож це чудовий варіант для зберігання. Заморожувати слід вимиті та висушені ягоди, розкладені в один шар, щоб уникнути їх склеювання.
Крім того, лохина може зберігатися у вигляді джемів, компотів та інших консервованих продуктів, що також є хорошим варіантом для тих, хто цінує властивості лохини і хоче насолоджуватися її смаком протягом року. Маючи на увазі ці поради щодо зберігання лохини, ви зможете максимально зберегти смак ягоди та властивості лохини, роблячи цю ягоду корисною та смачною частиною свого раціону.
Протипоказання до вживання лохини та безпечні норми
Незважаючи на велику кількість корисних властивостей, існують певні протипоказання до вживання лохини. Ця ягода може викликати алергічну реакцію у людей з індивідуальною непереносимістю. Також варто бути обережними людям з діабетом, оскільки лохина містить цукри. У випадках, коли у вас є проблеми з травленням, особливо з запаленням кишківника або панкреатитом, вживання лохини слід обмежити. Вагітним жінкам та годуючим матерям також рекомендується консультація з лікарем перед тим, як включати лохини в раціон.
Безпечна норма вживання лохини для дорослої людини становить приблизно 150-200 грамів на день. У випадках переїдання лохини можуть виникнути такі симптоми, як головний біль, зниження артеріального тиску або збільшення кількості цукру в крові. Тому не варто забувати про помірність, навіть коли мова йде про такий корисний продукт, як лохина.
У підсумку, любителям лохини важливо пам’ятати про протипоказання і дотримуватися рекомендованих норм споживання. Завжди слухайте своє тіло і при появі будь-яких симптомів несприятливої реакції негайно скоригуйте дієту. Лохина – це справді виняткова ягода з багатством користі для здоров’я, але тільки коли ви вживаєте її розумно та відповідально.
Перелік ризиків при вживанні лохини
Взаємодія з ліками: лохина може взаємодіяти з певними ліками, такими як кроворозріджувальні препарати, що збільшує ризик кровотечі.
Алергічні реакції: деякі люди можуть мати алергію на лохину, що може викликати кропив’янку, зуд, набряк та інші симптоми.
Містить вітамін К: високий вміст вітаміна К може бути проблематичним для людей, що приймають варфарин або інші антикоагулянти.
Високий вміст цукру в сушених лохинах: може сприяти збільшенню ваги та підвищенню рівня глюкози у крові у людей з діабетом.
Ризик застійних процесів у кишківнику: надмірне споживання лохини може викликати затримку стільця та проблеми з травленням.
Пестициди: якщо лохина вирощена з використанням пестицидів, є ризик накопичення токсинів у організмі.
Оксалати: лохина містить оксалати, що можуть ускладнити стан для осіб з каменями у нирках.
Жири та калорії у випадку вживання лохини в солодких стравах та напоях: може сприяти зайвій вазі та нездоровому харчуванню.
Фруктоза: високий рівень фруктози в лохині може викликати проблеми для людей з фруктозною непереносимістю.
Потенційна контамінація: свіжі ягоди можуть бути забруднені бактеріями, такими як Е. coli або сальмонела, якщо не будуть належним чином оброблені.
Солодку і запашну суницю люблять вирощувати практично всі садівники. Рідко зустрінеш ділянка без цієї ягідної культури. Та й розсаджувати легко нові плантації – укоренил вуса ремонтантних сортів навесні, а до кінця літа вже і ягоди висять. Але безусую суницю швидко розвести не виходить, поділ дорослих кущів знижує врожайність, іноді доводиться пропустити цілий сезон, поки нові рослини наберуться сил і зацвітуть.
Нові врожайні сорти не завжди вдається купити розсадою, а так хочеться завести суницю з червоними, білими або жовтими ягодами. На цей випадок теж є вихід – виростити власні саджанці суниці з насіння. Я вже чую море незадоволених заперечень: важко саджати насіння дрібне, за слабкими сіянцями потрібен ретельний догляд, потрібна попередня стратифікація, але власна розсада виростає адаптованої до місцевих умов, швидко рушає в зростання після пересадки у відкритий грунт і швидше дає врожай. Але про все по порядку.
Суниця з насіння: способи вирощування
Вирощування розсади суниці з насіння можна проводити двома способами:
Класичний варіант – потребує обов’язкової попередньої стратифікації посівного матеріалу.
Екстремальний – посів проводять у окріп, при цьому стратифікацію можна не проводити. Такий спосіб ще не користується широкою популярністю, викликає побоювання у деяких садівників, але застосувати його можна в тому випадку, якщо пропущено строки стратифікації.
Для відома! Насіння суниці дуже дрібні, в 1 г може міститися від 1700 до 2000 штук.
Перш, ніж перейти безпосередньо до опису способів пророщування насіння суниці, варто поговорити про те, де ці насіння можна придбати.
Садові центри інтернет-магазини пропонують готові насіння перевірених сортів і ексклюзивних новинок, завжди можна підібрати сорти не тільки для одержання багатого врожаю, але і для прикраси садового ландшафту. Дрібноплідні сорти суниці гарні для посадки на альпійській гірці, в підвісних кашпо і ящиках. Спадаючий ягідний каскад виглядає дуже мальовничо. Великоплідні сорти сіють для багатих врожаїв.
Можливий посів суниці насінням, взятими з свіжих стиглих ягід, але цей спосіб виправданий тільки в тому випадку, якщо ніяк не вдається придбати готові рослини або насіння ягід бажаного сорту, заготовлені в спеціальних насінницьких господарствах.
Вирощування розсади суниці з насіння класичним способом
Перед ягідної вирощуванням розсади, треба купити свіжі насіння, а зробити це бажано заздалегідь, щоб встигнути провести всі передпосівні заходи.
Для відома! Зазвичай насіння суниці зберігають схожість близько 3 років. Це не означає, що зберігається довше цього терміну, насіннєвий матеріал на 100% втратить схожість. Просто зі старих насіння сіянців виходить набагато менше, вони і розвиваються вкрай нерівномірно, що не дуже зручно при заповненні розсадою садових грядок.
Передпосівна обробка насіння гарантує, що схожість буде вище, міцніше сіянці, і вони швидше адаптуються при посадці у відкритий грунт. Посадка розсади суниці з насіння повинна проводитися після передпосівної підготовки, яка включає в себе два етапи: замочування і стратифікація.
Стратифікація – пробудження насіння зі сплячки допомогою короткого впливу холоду. Таким чином, вдається обдурити природу, якій наказано суничним ягодам всю зиму перебувати в холоді.
Для стратифікації посівний матеріал розкладають на вологі шматочки білої тканини або ватяні диски, поміщають їх у пластиковий контейнер з кришкою і отворами для повітрообміну, накривають вологою тканиною або серветкою, витримують 3 доби при температурі від +16С до +18С. Після цього контейнер поміщають в холодильник на полицю на 2 тижні. Наступний етап – пророщування насіннєвого матеріалу на світлі – контейнер виставляють на світле місце, забезпечуючи температуру не менше +18С, щодня стежать за проростанням сходів. При цьому способі стратифікація і замочування насіння проходять одночасно.
Стратифікація: спосіб другий. Для нього буде потрібно пластиковий контейнер з кришкою, суміш садової землі і піску, яку насипають у ємність і злегка зволожують. Висипають насіння суниці По поверхні грунту, не закладаючи в землю, накривають снігом і прибирають контейнер в холодильник на 2 тижні.
Після стратифікації контейнери виставляють на світло (необхідно 12 годинне освітлення) при температурі +18 +20С. Через 3-4 дні після появи сходів починають проводити провітрювання, піднімаючи кришку кілька разів в день. Розсада суниці швидко росте й міцніє, її пікірують у стадії 2-3 аркуша.
По термінах вирощування розсади хочеться зауважити наступне:
Ранніми Січневі вважаються посіви, вимагають обов’язкової підсвічування сіянців.
Ідеальні терміни для вирощування сортовий суниці з насіння – друга половина лютого) і перша половина березня. Такі саджанці не встигають вирости і прекрасно переносять пересаджування у відкритий грунт.
Насіння – в окріп або екстремальний спосіб вирощування розсади суниці
Цей спосіб вирощування розсади суниці з насіння багатьох просто шокує, але він працює. Насіння можна сіяти безпосередньо з пакета, стратифікація не потрібно. В Докладний опис методу дано статті – «Посів насіння у окріп»
Готові почати? Тоді беремо пластиковий прозорий контейнер, наповнюємо його земляною сумішшю (листова земля, торф, пісок), утрамбовуємо поверхню (злегка) і акуратно розкладаємо насіння по поверхні. Потім поливаємо грунт сильно гарячою водою, закриваємо кришку і загортаємо контейнер з насінням в теплий рушник або старий шарф і ставимо на 50 хвилин на гарячий радіатор опалення. Після цього контейнер потрібно витримати в світлому місці, в теплі, сходи з’являться протягом тижня.
Не всім вдається обзавестися заміським апартаментами або хоча б шістьма дачними сотками. Але, якщо у вас є хоча б невеликий балкончик, ще не все втрачено: свою тягу до рослинництва ви можете реалізувати і на цій скромній площі.
Тільки уявіть, як чудово буде виглядати ваш балкон, прикрашений яскравими суцвіттями, які не тільки радують око, але й пахнуть з ранку до вечора. До речі, сьогодні на балконах вирощують не тільки квітучі, але і плодоносні рослини. А це значить, що ваше хобі може принести відчутну користь сім’ї.
Вибираємо рослини для свого балкона
Зайшовши в будь-який магазин для дачників, ми відчуваємо себе дитиною в крамниці з іграшками. Зупинити нас може тільки усвідомлення того, що бюджет, виділений на покупки, стрімко зменшується. Але як не помилитися у виборі і не накупити зайвого? І які рослини підійдуть конкретно для наших пари квадратних метрів, виведених на вулицю? А адже кожній рослині потрібні певні умови для успішного розвитку.
Для верхніх поверхів. Як правило, нагорі ветренее, ніж внизу. Ампельні рослини і штамбові деревця в горщиках в таких умовах не виживуть. Вибирайте не підвісні, а підлогові кашпо, розміщуючи їх уздовж балюстради. У таких кашпо добре виглядають низькорослі і сланкі рослини. Наприклад, братки, чорнобривці, бегонії, герань, аліссум або маргаритки.
В тіні. Зазвичай вважають тіньовими балкони, що виходять на північну або північно-східну сторону. Відмінне місце для різного роду ліан, в числі яких хміль, дівочий виноград і каприфоль. Аспарагус і папороть теж входять в число любителів тіні. До них можуть приєднатися розкішна фуксія, а також бальзамін, лобелія і віола.
На сонці. Південна сторона зазвичай залита сонячним промінням, але цей фактор теж створює свої складності. Такі світлолюбні, але ніжні рослини, як троянди, наприклад, потрібно буде притіняти. Цю функцію можна доручити ипомее, каприфоль або запашного горошку. Зате сонце і спеку добре переносить петунія. Люблять сонечко гвоздики, годеция, агератум і герань.
На захід або схід. Такий варіант розташування балкона сміливо можна назвати оптимальним. Тут навіть на скромних двох квадратних метрах можна реалізувати цілий ландшафтний проект. Можна встановити невеликі деревця вазонах, а по торцевій стіні пустити ліану. В підвісних кашпо розмістіть ефектні ампельні композиції. Використовуйте диасцию, сцеволу або нолану.
Якщо ви людина практична і вас привертає не квітник, а город, слід пам’ятати, що використовувати в їжу можна тільки ті рослини, які вирощені подалі від автотрас і автостоянок. На західних і східних балконах добре ростуть шавлія, орегано, м’ята, базилік і коріандр. Північні використовують для посадок кропу, петрушки і салату. А південні – для томатів, гарбузів і навіть мандаринових дерев.
Коли настає час поливу
Звичайно, як і будь-які рослини, балконні теж потребують поливу. І чим спекотніше на вулиці, тим частіше доводиться їх поливати. Але полив повинен бути своєчасним. Він залежить від багатьох факторів:
місце розташування самого балкона і рослини на ньому;
кількість і якість субстрату;
індивідуальна потреба в поливі.
Можна просто перевірити субстрат пальцем, щоб дізнатися, наскільки він зволожений. Якщо ваш палець, потрапивши в грунт, на глибині кількох сантиметрів не відчуває вологу, настав час поливу. Крім «тесту пальцем» можна використовувати контрольні рослини. Безвольно повислі листя і квіти санвиталии, наприклад, без слів говорять про те, що прийшла пора використовувати лійку.
Поливати балконні рослини краще рано вранці або ввечері. Не беріть для поливу холодну воду прямо з водопроводу. Віддавайте перевагу дощової або просто теплій воді, яка вже отстоялась. Краще, якщо краплі не будуть потрапляти на листя: зволожуйте кореневу зону рослини.
Як підгодовувати балконних мешканців
Всі рослини, що живуть в умовах балкона, мають потребу в поживних речовинах нітрохи не менше, а іноді і більше своїх побратимів, що ростуть у відкритому грунті на дачних ділянках. Адже вони знаходяться в обмеженому просторі і можуть сподіватися тільки на свідомість квітникаря, який підгодує їх.
Тому рослинники ті, які відразу купують субстрат високої якості, збагачений довгостроковими добривами, завжди будуть у виграші. Але і їм доведеться підгодовувати свої рослини рідкими добривами вже через чотири-шість тижнів. І далі регулярно робити такі підживлення комплексними мінеральними або домашніми добривами.
Якщо ви віддасте перевагу домашнім підкормкам, то застосовувати їх доведеться приблизно раз у два тижні. Роблять їх на основі спитого чаю або кави, золи, бананової шкірки, подрібненої яєчної шкаралупи і так далі. Рецептами таких зілля квітникарі охоче діляться у відповідних групах соціальних мереж.
Необхідно враховувати й те, що балконні рослини можуть потребувати залозі. До таких культур належать петунія, калібрахоа, сцевола, ромашка і многолетнии маргаритки.
Слід пам’ятати, що у всьому потрібно знати міру. На підгодівлю це правило поширюється також.
Навіщо видаляють зів’ялі квіти
Якщо ви вирощуєте рослини на балконі заради квітів, а не плодів, вам необхідно своєчасно видаляти зів’ялі бутони. Тоді культура спрямує всі свої зусилля на утворення нових кольорів, а не на плодоношення. Якщо до складу входить безліч суцвіть дрібних квіток і видалити ті, що вже відцвіли, проблематично, можна просто, скориставшись гострим секатором, вкоротити кущик, щоб дочекатися нової хвилі цвітіння.
Що робити з балконними рослинами з настанням холодів
Якщо ваш балкон засклений, а його стіни утеплені, можна вибрати для нього такі рослини, які зможуть перезимувати прямо на місці. В іншому випадку рятувати від холоду тимчасових балконних мешканців доведеться всередині квартири.
Отже, температуру до – 5 градусів стойко перенесуть еріка і верес, ялівець і бересклет, а також лавр, туя, гортензія, пеларгонія і кипарис. Якщо ж зима доволі тепла, і температура не опуститься нижче 5-7 градусів, то можна без побоювання залишити зимувати будь-які цитрусові, самшит і навіть деякі квітучі культури.
Вибираючи рослини для свого балкона, ви можете віддати перевагу невибагливим культур і насолоджуватися мініатюрним садом, не докладаючи особливих зусиль. А можна зробити ставку на ефектних капризуль. Звичайно, сил і часу на них ви витратите набагато більше, зате відчуєте справжню гордість, коли отримаєте гідний результат.
Процес, як правильно сіяти перець на розсаду, починається з вибору якісного насіння та підходящої грунтової суміші. Насамперед, забезпечте насіння гарним проростанням, попередньо замочивши їх у теплій воді на кілька годин. Потім, приготуйте контейнери для посіву, які мають бути чистими та мати отвори для дренажу. Розсаду сіють зазвичай на глибину близько 0,5-1 см, рівномірно розподіляючи насіння по поверхні грунту, а після – обережно присипають землею.
Після того, як ви посіяли насіння, забезпечте оптимальні умови для їх проростання: температуру близько 25-28 градусів Цельсія та регулярне, але не надмірне зволоження. Підтримка високої вологості повітря може бути досягнута шляхом встановлення плівки або скла над контейнером з посівом перцю. Як тільки з’являться перші сходи, забезпечте розсаді достатньо світла для запобігання витягування.
Одним з ключових моментів у вирощуванні розсади перцю є пікіровка – процес, що полягає у пересадці рослин у більш просторі ємності після того, як у них сформуються кілька пар справжніх листків. Це забезпечить кращий розвиток кореневої системи та більш міцні рослини.
Кожен крок від як сіяти перець до вирощування розсади має свої нюанси. Наприклад, занадто ранній посів перцю може призвести до того, що розсада буде готова до висадки в грунт до настання безперервно теплої погоди, а занадто пізній – що перці не встигнуть визріти до кінця сезону. Тому необхідно дотримуватись рекомендованих термінів та агротехніки.
Уважно вивчіть інструкцію на упаковці з насінням, де зазначені оптимальні строки посіяти насіння перцю для вашого регіону. Тепло та світло – два головних чинники, які впливають на якість розсади перцю, тому зверніть особливу увагу на створення та підтримання цих умов. Регулярний догляд, такий як полив, підживлення та захист від шкідників, допоможе отримати здорову та сильну розсаду перцю, готову до висадки в грунт або теплиці. Якщо у вас виникатимуть питання про те, як сіяти перець, не бійтеся шукати поради у досвідчених городників чи на фахових ресурсах.
Обираємо строки та техніку посіву перцю
Ключем до успішного вирощування перцю на розсаду є правильний вибір строків та техніки посіву. Звертаючи увагу на місячний посівний календар, городники можуть визначити оптимальні дні для сіяння перцю, коли стадії Місяця найбільш сприятливі для розвитку рослин. Згідно календаря городника, який займається посівами згідно натуральних ритмів природи, місячний посівний календар забезпечує інформацію про благополучні та несприятливі дні для робіт на землі, що є особливо важливим для тих, хто планує посівний матеріал.
Вибираючи дату для посіву перцю на розсаду, слід враховувати, що перець – теплолюбна рослина і вимагає достатнього періоду росту перед висадкою в грунт. Тому рекомендується вибирати дати, коли земля достатньо прогріється і не буде загрози весняних заморозків. Посівний календар допомагає визначити такий проміжок часу, зазвичай, оптимальний термін посіву перцю на розсаду – це кінець лютого – початок березня.
Під час посеву важливою є техніка посіву перцю для досягнення найкращих результатів. Семена перцю рекомендується поміщати на глибину до 0.5-1 см у вологу, але не мокру, поживну суміш. Після посіву контейнери з семенами вкривають фольгою або склом та поміщають у тепле місце для прискорення проростання. Після появи сходів плівку або скло знімають, і сіянці забезпечують достатньо світла та помірного поливу.
Слідкування за правильністью посівного матеріалу та дотримання рекомендацій посівного календаря значно підвищує шанси на отримання здорової та міцної розсади перцю. Посівний календар, який включає в себе місячний посівний календар, є важливим помічником для городників. Використовуючи його, можна покращити якість розсади перцю на розсаду і в подальшому забезпечити добротний урожай щедрих та соковитих плодів.
Технологія вирощування якісної розсади перцю
Технологія вирощування якісної розсади перцю досить проста, проте вимагає уваги та дотримання певних правил. Перш за все, важливий відбір насіння та якісного ґрунту. Для сіяння перцю на розсаду необхідно використовувати тільки здорове та міцне насіння, щоб забезпечити кращий початок розвитку рослини. Перед посівом рекомендується здійснити знезараження насіння, а також використати стимулятори росту для прискорення їх проростання. Під час вирощування розсади перцю слід забезпечити достатню кількість світла та тепла, враховуючи, що перець — це теплолюбна рослина.
Обираючи строки посіву перцю, важливо пам’ятати, що розсада перцю має вік від 55 до 60 днів, перед тим як її слід висаджувати у відкритий ґрунт або теплицю. Тому планування вирощування розсади є ключовим для отримання міцних та здорових рослин. Вирощування розсади перцю в домашніх умовах передбачає контроль вологості ґрунту та регулярний полив, але без застою води, оскільки це може призвести до розвитку грибкових захворювань. Також надзвичайно важливою є вентиляція, тому розсади не потрібно залишати у закритих приміщеннях без доступу свіжого повітря.
Для досягнення успіху у вирощування розсади, рекомендується регулярно проводити огляд розсади на предмет захворювань та шкідників. Профілактичні заходи та своєчасна обробка допоможуть зберегти стан розсади перцю і забезпечити високу якість молодих рослин. Використовуючи ці прості поради, можна легко виростити якісну розсаду перцю, яка пізніше перетвориться на багатий врожай в саду або теплиці.
Від посадки перцю до отримання міцної розсади
Посадка перцю – це відповідальний етап домогтися високого врожаю смачних плодів. Чи вдасться вам виростити розсаду перцю, яка буде здоровою і міцною, залежить від багатьох чинників. Початковий крок – це грамотне підбирання насіння і правильна посадка перцю. Заглиблюючись у тему вирощування розсади перців, слід зазначити, що насіння потребують попередньої обробки та пророщування. Вибір строків сівби також важливий, адже від того, коли буде закладена розсада перцю, залежить і строк її висадки у відкритий грунт.
Обираючи техніку посіву перцю, варто дотримуватися правил та забезпечити насінню максимально комфортні умови для проростання. Поливаючи розсаду перцю, пам’ятайте про температурний режим та необхідність світла для зростання. Вирощування розсади перців – це постійна праця, яка включає регулярний догляд, підживлення, адже на кожному етапі розвитку рослини мають свої потреби. Особливу увагу приділіть вибору ґрунту: він має бути насичений корисними мікроелементами, що є одним із запорук сильної розсади перцю.
Технологія вирощування якісної розсади перців не обходиться без правильної схеми розміщення рослин. Забезпечте достатній простір для кожного сходу, щоб запобігти скручуванню коріння та забезпечити доступ світла та повітря до рослин. Важливо також враховувати час пересадження розсади перцю у більші ємності, як це запобігатиме переростанню та забезпечить більш рівномірний ріст.
Весь процес вирощування розсади перців потребує терпіння та уваги. Слідкування за здоров’ям листя, коріння, вчасне виявлення та ліквідація шкідників і хвороб – це необхідні умови, щоб виростити розсаду перцю, яка у майбутньому дасть багатий урожай. Не забувайте про важливість адаптації рослин до зовнішніх умов перед висадкою у відкритий грунт, що відоме як загартування розсади перців.
Узагальнюючи сказане, від посадки перцю до отримання міцної розсади – це шлях, який вимагає чіткого розуміння вирощування та постійної уваги. Проте витрачений час та зусилля безсумнівно окупляться, коли на вашому столі з’являться ароматні, соковиті плоди, вирощені власноруч.
Як підготувати насіння перцю для посіву?
Підготовка насіння перцю для посіву є важливим етапом на шляху до отримання якісної розсади. Проростити насіння перцю необхідно для прискорення їхнього зростання та підвищення шансів на успішне вирощування. Щоб насіння перцю добре проросло, потрібно знати декілька простих, але важливих правил. Спершу слід вибрати якісне насіння; зверніть увагу на терміни придатності та виробника. Насіння перцю має бути без пошкоджень та форми властивої даному сортові.
Перед тим як почати пророщування, насіння перцю полюбляють поміщати у слабкий розчин марганцівки або спеціальні стимулятори росту, що допомагає дезінфікувати їх та пробуджує до росту. Після замочування, насіння перцю витягують та обережно розкладають на вологий матеріал, наприклад, на вологу марлю чи паперові рушники. Це допоможе їм рівномірно проростити насіння. Вологе середовище має бути не холодним – оптимальною є кімнатна температура.
Для того, щоб забезпечити кращі умови для висіву, важливо створити так званий “тепличний ефект”. Можна накрити посіви поліетиленовою плівкою або склом, але не забувати регулярно провітрювати їх, щоб уникнути утворення конденсату та запобігти розвитку грибкових захворювань. Коли насіння перцю почне прокльовуватись, поліетилен або скло потрібно буде зняти, щоб маленькі сіянці не “випарувалися”.
Пророщене насіння перцю готове до посіву на розсаду. Висіваючи насіння у грунт або спеціальні контейнери, необхідно дотримуватися рекомендацій виробника щодо глибини посіву та оптимальної відстані між ними. Не забувайте, що насіння перцю під час посадки потребує достатньої вологи, але перезволоження може привести до розвитку хвороб. Правильне пророщування насіння та увага до умов посіву забезпечать вам здорову та міцну розсаду перцю.
Секрети ефективної посадки перцю
Секрети ефективної посадки перцю полягають не тільки в виборі якісного насіння, а й у дотриманні правильної техніки посіву та вирощуванні розсади перцю. Щоб зрозуміти, як сіяти перець на розсаду, необхідно враховувати чимало нюансів. Для початку, головне увагу приділити підготовці ґрунту, адже перцю подобається легка та поживна земля, багата на органіку. Перед тим, як перейти безпосередньо до посіву, слід звернути увагу на якість насіння перцю, часто проводячи його пророщування перед сівбою.
Коли прийшов час для посіву перцю на розсаду, важливо дотримуватися правильних строків. Зазвичай це роблять за 8-10 тижнів до планованої дати висадження розсади перцю на постійне місце. Технологія вирощування якісної розсади перцю передбачає створення оптимальних умов: тепло, достатньо світла і регулярний полив. Важливо своєчасно проводити пікірування розсади перців, що допоможе формуванню сильних і здорових коренів.
У процесі вирощування розсади перцю вдома, а також при її подальшому догляді, варто застосовувати комплексні підживлення для підтримки росту та розвитку молодих рослин. При посадці перцю до отримання міцної розсади важливу роль відіграє температурний режим, який має бути не нижчим за 25 градусів вдень і 18 градусів вночі. Обережне поводження з розсадою перців гарантує, що рослини не будуть травмовані та зможуть розвиватися без стресу.
Підготовка насіння перцю для посіву займає значне місце серед секретів ефективного посадка. Це може включати замочування в стимуляторах росту та дезінфекцію. Слід знати, що ослаблене або пошкоджене насіння не дасть міцної розсади перцю, тому вкрай важливо звертати увагу на кожну деталь процесу.
Дотримуючись усіх зазначених порад та секретів ефективного посадка перцю, можна досягти вражаючих результатів у вирощуванні розсади перцю вдома. Успіх покладається на терпіння, увагу до деталей та любов до садоводства, яка дозволить виростити міцну та здорову розсаду, готову до перенесення на відкритий грунт та подальшого плодоношення. Пам’ятайте, що кожна маленька перемога на шляху від посадки перцю до отримання міцної розсади наближує до соковитих та ароматних плодів, які радуватимуть вас у вашому врожаї.
Як правильно пікірувати розсаду перців?
Коли справа доходить до вирощування розсади перців, пікірування стає одним з вирішальних моментів. Щоб зрозуміти, як правильно пікірувати розсаду перців, необхідно ознайомитись з основними етапами та правилами цієї процедури. Пікірування – це пересадка молодих рослин з загальної ємкості у індивідуальні горщики чи стаканчики, що сприяє кращому розвитку кореневої системи і загальному зміцненню розсади перців.
Перше, що потрібно зробити – очікувати появи справжніх листків у розсади перців. Коли розсада перців досягне стадії двох-трьох справжніх листочків, можна приступати до пікірування. Необхідно діяти обережно, аби не пошкодити крихкі рослини. Використовуйте спеціальний пікіровочний стержень або дерев’яну паличку, щоб акуратно вийняти кожен сіянець з загального контейнера.
Підготуйте нові горщики з дренажними отворами та заповніть їх свіжим, родючим грунтом для розсади перців. Зробіть у грунті отвори і акуратно посадіть у кожен по одній рослині. Після пересадки розсаду перців потрібно полити теплою водою, але уникати затоплення коренів.
Також, пікірувати розсаду перців потрібно в теплому і добре освітленому місці. Це забезпечує комфортні умови для акліматизації рослин після стресу, зумовленого пересадкою. Пам’ятайте, що після пікірування розсаді перців може знадобитися додаткова підтримка у вигляді підживлення, але не спішіть з надлишковими добривами. Перець досить вимогливий до умов вирощування, тому стежте за станом розсади та забезпечуйте її належний догляд.
В цілому, коли ви пікіруєте розсаду перців, дозволите їм розвиватися більш міцними і здоровими, забезпечуючи оптимальний простір для зростання кожного перцю. Цей етап є одним із стовпів успішного вирощування розсади перцю, тому поставтеся до нього відповідально і ваші рослини віддячать вам пишними плодами у майбутньому сезоні.
Методи догляду за розсадою перцю після пікіровки
Догляд за розсадою перцю після пікіровки вимагає особливої уваги та відповідних агротехнічних прийомів, щоб міцна та здорова рослина могла в подальшому дати гарний урожай. Однією з ключових процедур після пересадки маленьких сіянців у індивідуальні горщики є забезпечення їх оптимальними умовами для подальшого росту. Систематичний метод догляду за розсадою стартує з правильного поливу. Розсада перцю вимагає регулярного, але не надмірного зволоження грунту. Важливо не допускати застою води, що може призвести до розвитку грибкових хвороб або загнивання коріння.
Після пікіровки, розсада перцю потребує додаткового живлення. Використання балансованих добрив сприятиме кращому розвитку кореневої системи та покращенню імунітету рослин. Крім цього, методи догляду включають регулярне розпушування грунту, що дозволяє забезпечити доступ кисню до коренів перцю.
Оскільки розсада перцю є теплолюбною, важливо уникати різких коливань температури та протягів. Це означає, що розсада перцю повинна перебувати в приміщенні, де температурний режим стабільний, а світла вистачає для фотосинтезу. У міру зростання, розсада потребує більше простору, тому необхідно стежити, щоб листя та стебла рослин не затіняли одне одного.
Тим не менш, однією з головних задач догляду за розсадою перцю після пікіровки є захист від шкідників та хвороб. Своєчасне виявлення ознак ураження та ефективна боротьба з проблемами є запорукою здоров’я і міцності рослин. Ще один аспект догляду за розсадою – жорсткіші процедури загартовування перед висаджуванням у відкритий ґрунт. Поступове зниження температури і збільшення часу, проведеного розсадою перцю на свіжому повітрі, дозволить їй адаптуватися до майбутніх умов вирощування.
Загалом, методи догляду за розсадою перцю після пікіровки мають включати ряд процедур, спрямованих на підтримку вітальності рослин та покращення їх здатності витримувати стресові ситуації, притаманні вирощуванню в умовах відкритого ґрунту. Регулярний та уважний догляд забезпечить хороший стартовий розвиток розсади перцю, а отже – успішне вирощування здорових та плодовитих рослин перцю.
Найкращий час для посадки малини навесні настає з середини квітня. Весняна закладка малиннику особливо хороша там, де великий ризик підмерзання саджанців – у місцевостях з важкими глинистими або кам’янистими ґрунтами, в районах з безсніжними вітряними зимами.
Перше правило весняної посадки малини: не пропустіть час
Посадкові роботи слід завершити якомога раніше. Адже рослині чекає важка багатоетапна робота. Саджанець повинен зуміти:
вкоренитися,
виростити стебло,
закласти плодові бруньки на ньому,
сформувати на кореневище нирку заміщення для власного стебла майбутнього року,
утворити придаткові коріння з зачатками нащадків.
І на все на це рослині відводиться час від моменту посадки до початку жовтня або навіть середини вересня.
Тому терміни посадки малини навесні вкрай стислі. Рослина рушає в зростання дуже рано – тільки-но грунт прогріється до плюсової температури. Конкретні дати початку і закінчення робіт залежать від клімату регіону: посадочні операції слід починати відразу ж після відтавання землі, щоб завершити їх до набухання і розкриття нирок. Оптимальний період – з середини (а то і з початку) квітня по травень. Якщо ви садите малину пізніше – вона не принесе врожаю цей рік, і перші ягоди ви зможете зняти тільки на наступний сезон.
Підготовка грунту для вкорінення саджанців
Посадковий матеріал – кореневі нащадки, які виросли на кореневищах маточного рослини, – дозріли ще до попередньої осені. Малинові кущі, як правило, поділяють у вересні – в той момент, коли знову виросли стебла набувають червонуватого відтінку і закладають на зберігання, якщо посадка планується тільки навесні. У регіонах, де взимку посадка загрожує великими втратами, нащадки прикопують. Садівники стверджують, що прикопані саджанці – все переносять першу зиму, а з посаджених восени виживають лише 30-50%.
Важливий аспект – передпосадкова підготовка ділянки. Чорноземний грунт скопують на повний багнет. На каштанових суглинках, збіднених грунтах виконують перевал:
викопують смужку шириною 60 см і глибиною 40-50 см;
дно траншеї вспушивают;
укладають на самий низ родючий верхній шар,
другим ярусом поміщають грунтосуміш – субстрат садової землі, змішаної з компостом або перегноєм в пропорції 1:1.
У результаті повинна вийти яма глибиною 30-40 см,
Органіку додають з розрахунку 3-3,5 кг речовини на кущ. Якщо гній в дефіциті, в лунки вносять мінеральні добрива: суперфосфат – 30 г, сіль калію – 10 г, сечовину або селітру – 15 р. Найкраще застосовувати комбінований спосіб: добрива вносять спільно в половинних порціях.
При підготовці грунту для посадки малини приділяють велику увагу позбавленню від бур’янів. Ретельно видаляють кореневищні і коренепаросткові рослини. Землю обробляють препаратами для знищення личинок дротяників, травневого жука.
Посадкові ями слід заготовлювати заздалегідь. При плануванні робіт враховують цей нюанс також: малину садять навесні, коли грунт у лунках вже осіла, ґрунт ущільнився. Після виконання земляних робіт слід почекати із закладенням живців хоча б три тижні.
Малина схильна до грибкових і вірусних захворювань, тому якості садивного матеріалу приділяють велику увагу: адже малинник закладається на 8-10 років. Старі плантації з ураженими рослинами мало підходять для заготівлі саджанців. Для посадки відбирають здорові екземпляри із сформованими мочкуватими коренями довжиною близько 15 див. Кращими саджанцями вважаються ті, у яких коренева шийка має товщину від 8 до 10 мм.
Як розташувати малинник на ділянці
Схему висадки саджанців малини навесні вибирають, виходячи з власних уподобань. Стрічкові посадки гарні на великих плантаціях. У цьому випадку рослини садять під лінійку з інтервалом 0,5 м. Для підтримки кущів по краях ряду вкопують кілки, між якими натягають шнур в три яруси. Між смужками залишають проходи шириною 1,25 м. Легко доглядати За стрічковими насадженнями, однак шпалери перетворюють сад в маленьку ферму.
Більш декоративно виглядають куртини – острівці малини з 5-6 рослин. Групи рослин висаджують навколо стовпчика, на вершині якого знизу протягнуті шнури. Такі пірамідальні посадки займають досить мало місця, зберігається зручний доступ до рослин.
Після закінчення весняної посадки малину остригають: залишають лише коротиші завдовжки 15-20 см Рослини обов’язково поливають, навіть якщо земля при посадці була вологою.
В північних районах нашої країни морозні зими – звичайне явище. В ту пору, коли на півдні ще щосили панує пізня осінь, на півночі може лягти сніг, який не зійде вже до самої весни. І температура там нерідко опускається до критичних значень (-35-40°С). Але садівники в цих регіонах теж мріють вирощувати на своїх ділянках плодові дерева і, зокрема, груші. Саме для них селекційними способами були виведені морозостійкі сорти.
Нам не страшний злий мороз
Ті саджанці, які привозять на північ з Краснодара, Молдови чи України гарантовано не переживуть зиму, навіть якщо продавці пропонують вам північні сорти. Вирощені в умовах півдня, вони втрачають свою зимостійкість. Тому садівникам мало знати, які саме сорти є морозостійкими, потрібно ще й враховувати, де вирощені саджанці і на який підщепа щеплені. Пропонуємо вам ознайомитися з ТОП-11 найбільш морозостійких сортів груш.
Ультрараня скороспілка з Мічуриньська
Скороспілка – складний гібрид, отриманий в результаті схрещування старовинного сорту «Цитрон де Карм» (Західна Європа), «Бере Лигеля» та дикої уссурійської груші. Перші соковиті плоди рослини з ніжною м’якоттю, яка має кисло-солодким смаком і трохи пухкою структурою можна спробувати вже 15-20 липня. Груша-Скороспілка славиться рідкісної морозостійкістю і здатна пережити – 40°С.
Висота дерева – 5-6 метрів
Врожайність – до 30 кг з дерева
Вага плоду – 70-80 грам
Стійка до холоду груша Дюймовочка
Дрібні плоди, які у вересні подарує невисока груша Дюймовочка, відрізняються чудовим ароматом, маслянистої структурою і тане солодким смаком. Невибаглива і не примхлива Дюймовочка легко справляється з садовими хворобами і шкідниками, а також з морозами до – 38°С. Компактна рослина радує стабільним урожаєм.
Висота дерева – 1,5-1,7 метрів
Врожайність – 15-25 кг з дерева
Вага плоду – 60-70 грам
Добрянка – подарунок вересня
Не дарма другим ім’ям сорти Добрянка є Сентябрина. Саме у вересні, хоча може і в серпні, ця груша обдаровує садівників ароматними плодами кремового кольору з щільною хрусткою м’якоттю виключного десертного смаку. Цей смак і висока врожайність поряд з зимостійкістю сорти (до – 35°С) робить Добрянку такої улюбленої і затребуваною.
Висота дерева – 4-5 метрів
Врожайність – 50-80 кг з дерева
Вага плоду – 80-100 грам
Бананова – північний бананозаменитель
І правда, навіщо вам банани, коли є відмінна Бананова груша, плоди якої дозрівають вже у другій декаді серпня і у вересні? Плодоношення відбувається щорічно, стабільно і рясно. Плоди відрізняє хрусткость і високий вміст цукру. Рослина характеризується як скороплідний, успішно противостоящее захворювань, посухи і не боящееся морозів (до -35°С).
Висота дерева – 3-5 метрів
Врожайність – 50-80 кг з дерева
Вага плоду – 80-120 грам
Колоновидна Декору – батьківщина великих груш
Дійсно, це невисока колоновидна рослина здатна виробляти великі плоди, які досягають у вазі 250 грам. Яскраво-жовті округло-овальної форми груші не тільки виключно декоративні, але ще й смачні. Їх біло-кремова м’якоть виділяє ніжний аромат, радує солодкістю і буквально закінчується соком. До речі, цей саджанець можна придбати в дуже вигідному для покупця комплекті «Підкорення Сибіру». Морозостійкість до -35°С.
Висота дерева – до 2,5 метрів
Врожайність – 3-8 кг з дерева
Вага плоду – до 250 грам
Безстрашна колоновидна Павловська
Хіба не дивно, що рослина, що виростає у висоту всього лише на 2 метри, може давати врожай 25 кг? При цьому його вага одного плоду досягає 200-250 грам. Груша Павловська володіє цілим переліком унікальних характеристик. Вона не боїться ґрунтових вод, тобто росте і плодоносить там, де всі інші вимокають і загнивають. Не боїться ні шкідників вони, ні морозів (до 32°С).
Висота дерева – 2 метра
Врожайність – 25 кг з дерева
Вага плоду – 200-250 грам
Неймовірна краса колоновидної Кармен
Груша Кармен вражає royal purple своїх плодів, які, в поєднанні з компактністю рослини, роблять її улюбленицею ландшафтних дизайнерів. Вирощувати її можна не тільки на заміській ділянці, але і в зимовому саду або навіть на балконі. Кармен не боїться морозів (до – 30°С).
Висота дерева – 2,5 метра
Врожайність – 3 кг з дерева
Вага плоду – 200 грам
Вікторія – королева вашого саду
Великі груші Вікторії починають зріти вже в серпні. Як тільки на їх ніжною тонкою шкірочкою загоряється малиновий рум’янець, можна приступати до дегустації. Вас захопить м’якоть кремова без яскраво вираженої зернистості. Її солодкий смак сприяє зниженню цукру в крові. Груша Вікторія добре переносить холод до – 30°С.
Висота дерева – 4 метри
Врожайність – до 180 кг з дерева
Вага плоду – 200 -250 грам
Груша Дитяча, а радість для всієї родини
Дрібні плоди сорту Дитяча отримали дуже високу дегустаційну оцінку (4,5 бала з 5). Рослина відрізняється високою врожайністю, самоплідністю і стійкістю до посухи, так і до морозів (до – 30°С). Але все-таки основною перевагою цього сорту є ультрараннее дозрівання плодів. Власник груші Дитяча зможе насолоджуватися першими грушами вже в липні.
Висота дерева – 5-7 метрів
Врожайність – 30-40 кг з дерева
Вага плоду – 85-90 грам
Осіння солодка на вашому столі до Нового року
Сорт груш Осіння солодка відмінно переносить морози до – 30°С. З розвитком і зростанням деревця його морозостійкість зростає до – 35-40°С. Плоди, що дозрівають до середини осені, відмінно зберігаються аж до Нового року. Груші цього сорту вживають і в свіжому вигляді, і у вигляді компотів і варення.
Висота дерева – 4 метри
Врожайність – 40 кг з дерева
Вага плоду – 140-160 грам
Груша Медова: ви бачили все
Якщо у ваші плани входить виростити грушу з унікальними властивостями, вибирайте Медова сорт, і ви не помилитеся. Це рослина почне плодоносити вже через 3-5 років від посадки. Кожна груша цього сорту важить до 500 грам. Врожайність вас неодмінно порадує, а самі плоди здивують не тільки чудовим смаком, але і виключної лежкістю. Зрозуміло, цей сорт теж відноситься до числа морозостійких (до – 30°С).
Висота дерева – 2 метра
Врожайність – 80-100 кг з дерева
Вага плоду – 400-520 грам
Як і будь-яке інше рослина, груші потребують правильного догляду. І починається відхід з вибору місця під посадку. Враховуйте індивідуальні особливості сорту, не забувайте дотримуватися дистанції між рослинами і правильно вибирайте запилювачі. Купуючи в рослини Directhit, ви завжди можете звернутися до наших фахівців за консультаціями. І не забувайте, що сортність і якість саджанців гарантовані.
Чому ми акцентуємо увагу на весняній посадці? Відповідь проста: груша – теплолюбна рослина. Дерево відноситься до тих порід, які восени повільно формує мочки коренів з усмоктувальними корінцями..
Кореневі волоски – орган той кореневої системи, який всмоктує із ґрунту воду й елементи живлення. Живуть вони не більше одного вегетативного періоду в. при пересадці вони першими пошкоджуються. Взимку при нестачі сформованих кореневих волосків настає зневоднення і саджанець підмерзає. Тому груші краще приживаються, будучи висадженими в ранньовесняний період, коли їх можна забезпечити вологою. Особливо важливо дотримуватися цього правила при роботі з зимовими породами дерев.
Оптимальні строки посадки груші навесні
Буває, що весняна посадка грушевих саджанців розчаровує, але причина для засмучення можлива тільки одна – запізнення з термінами. Загальне правило таке: чим раніше, тим краще! Оптимальним періодом вважаються перші 5-6 днів з початку садових робіт – відразу ж, як тільки розмерзнеться земля. Якщо посадка планується пізніше, то саджанець потрібно притіняти і стежити, щоб коріння вистачало вологи.
Технологія посадки дерев завжди складається з 6 етапів:
підбір місця;
підготовка ґрунту;
розмітка ділянки;
викопування посадкових ям;
висадка рослин;
полив і обрізка нових дерев.
Підготовка грунту до весняної посадки груші
Оптимальне місце для груш – майданчик, закрита від північних вітрів будівлями або насадженнями. Вона може Розташовуватися і поряд з південно-західним краєм сусідської ділянки. Груші зимових сортів, як найбільш чутливі рослини, розміщують поблизу від південної стіни будинку.
Практика показує, що на глибоко удобрених грунтах рослини починають плодоносити раніше і рясніше. На слабких ґрунтах плодові дерева довго вступають у фазу плодоношення, гірше розвиваються, частіше хворіють. Тому грушу грунт під слід підготувати.
У багатьох районах центральної частини країни під відносно дрібним живильним шаром залягає дуже щільний, насичений натрієвими солями, грунт – солончак. Нижче розташовані шари, у яких міститься корисний для рослин кальцій.
Щоб підвищити родючість землі, її перекопують на 75 см вглиб. Цілі заходу:
Руйнування малопроницаемого для вологи та повітря підгрунтового шару.
Збільшення потужності гумусного, окультуреного горизонту.
Краще виконати перевал на всій площі, відведеної під фруктову плантацію. Якщо така можливість відсутня, є резон зробити для груші збільшену яму шириною 2-2,5 м,
Якщо основа грунтів – пісок, грунт слід поліпшити. Груша добре росте на суглинкових, проте досить влагопроніцаємой і насиченою поживними речовинами грунті. Тому в пісковики додають глину. У звичайну лунку, шириною 1,5 м, вносять близько 12 відер; в збільшену яму – 20-25 відер. Глину, пісок і чорнозем рівномірно перемішують. На дно ями укладають тонкий шар чистої глини.
Крім того при підготовці ями в неї вносять до 15 кг перегною або компосту, а безпосередньо перед весняним садінням – 60-120 г калійної солі (або 1 кг деревної золи) і 250-250 г суперфосфату. У суглинки добрив вносять більше, а в пісковики менше. Професіонали радять спільно вносити органіку і мінеральні добрива в половинних дозах: на їхню думку, результат виходить набагато вище.
Важливо: забороняється вносити свіжий гній в яму.
Ями для весняної посадки готують з осені. Як виняток допускається риття лунок навесні, за два тижні до висадки груш в грунт.
Розміщення саджанців у саду: груші висота і густота посадки
Розмітку проводять з урахуванням вже стоять будівель і зростаючих дерев. Груша в розплідниках зазвичай прищеплюється на сильнорослі підщепи, тому відстані між сусідніми саджанцями при закладці саду повинні бути 7 х 6 метрів. Однак спочатку може бути і груша щеплена на айву. У цьому випадку рослини можна висаджувати гущі: майданчики 5 х 3 м буде достатньо.
Інтервал посадки груші залежить і від рельєфу місцевості. Якщо ділянка розташована на схилі, вибирають менше із значень. У садах на рівнині відстань між деревами збільшують до максимуму. Найбільший інтервал встановлюють і для зрошуваних садів,
Порушення правил густоти посадки – підступна помилка. Її результати виявляються через 5-7 років, коли мало що вже можна виправити. Крони дерев, що вступили в пору повного плодоношення, замикаються в суцільне шатро. Коріння, приховані від поглядів, також переплітаються. Загущений сад являє сумне видовище: лісопарк без плодів, пам’ятник безцільному праці.
При підборі розміру дерев, кращим правилом можна вважати таке: чим менше площа саду, тим меншого розміру слід підбирати дерева.
Підготовка саджанців до посадки груші
Саджанці груші висаджують звичайно в півтора – дворічному віці. Стандартне має розгалужену рослина, кореневу систему довжиною близько 20-35 див.
Ступінь здоров’я саджанців оцінюють за низкою ознак.
Спочатку визначають колір деревини коренів у зрізі. При весняній посадці коріння зазвичай не обрізають. Виняток роблять для хворих скелетних відростків – їх підрізають дрібними порціями вибірково. Площа прорізу повинна бути мінімальною, поверхню гладкою: роботу виконують гострим інструментом. Мичкувате коріння максимально зберігають на них сформовані кореневі волоски.
Отже:
здорове коріння – біла деревина;
засохлі – коричнева;
замерзлі – чорно-сіра.
Якщо більше половини довжини коренів темні, рослина хворі відбраковують.
Надземна частина повинна бути гладкоствольної з рівними штамбиками. Крона повинна складатися з 3-4 скелетних гілок (для саджанців груші 2 і більше років), рівномірно розподілених по колу і висоті.
Діаметр стовбура біля кореневої шийки повинен бути рівний, приблизно, 15 мм
Нижче точки щеплення, тим більше нижче кореневої шийки, не повинно бути ніяких відростків і пагонів.
Свіжі рани і надрізи на саджанцях восковим тут же замазують садовим варом.
Щоб коренева система зберігала здоров’я, її завжди містять в закритому стані – в прикопанном вигляді або упакованої в контейнер з живильним почвогрунтом.
Ми поставляємо саджанці груші з герметично запакованої кореневою системою, вміщеній в торф’яної субстрат. Завдяки цьому підземна частина рослини зберігає свіжість під час усього періоду транспортування. Якщо ви під час перевезення, перевалки або зберіганні допустили оголення коренів і їх пересихання, перед посадкою помістіть підземну частину груші у водну бовтанку з чорнозему і золи, приготовану в пропорції 1:1 і замочіть її в розчині корневін.
Як правильно посадити грушу
Основні операції однакові для всіх культур.
Перед закладенням саджанця в яму по центру вбивають кол. Землю по краях ями втоптують. Посередині роблять пагорб з родючого ґрунту, на нього з північної сторони кола акуратно ставлять деревце.
Від краю до краю ями укладають посадкову дошку – мірник глибини загортання деревця. Саджанець піднімають так, щоб коренева шийка (вона розташована нижче місця щеплення) була на рівні дошки.
Коріння засипають землею: її подають малими порціями, рівномірно розкидають між корінням. Стовбур регулярно трусять, щоб грунт рівномірно заповнив всі порожнечі. Час від часу землю ущільнюють руками.
Коли яма заповнена, землю втоптують. Ходити починають від краю ями до центру.
По краях ями роблять бурти – так, щоб вийшла лунка глибиною 10-15 см
Під грушу Виливають 5 відер води.
Лунки мульчують компостом. Товщина шару – 8-10 див.
Стовбур підв’язують до кілка м’якою широкою стрічкою. Петлю вільної роблять, у формі вісімки.
Навесні стовбур не підгортають. При ранньовесняній посадці гілки саджанці груші обрізають.
Перше обрізання груші
Спочатку вкорочують найдовшу бічну гілку – видаляють від 1/3 до 1/2 довжини. Діють за принципом: чим довше втечу, тим сильніше його обрізають. Потім інші боковушки обрізають на тому ж рівні. Центральний провідник роблять довшою бічних гілок на 20-25 см. Всього видаляють до 5 нирок на кожному пагоні.
Обрізку проводять або на зовнішню або внутрішню нирку. Завдання полягає в тому, щоб сформувати скелетні гілки під кутом 60о–65о. Якщо гілка розташована під дуже гострим або занадто тупим кутом, її вкорочують так, щоб після нирки залишався шипиків довжиною 0,5 див.
Всього на стовбурі груші формують 4 бічних відростка. Це основа майбутньої крони – скелетні гілки першого порядку.
Чорна смородина – володарка ряду лікувальних властивостей для нашого організму. З ягід ми робимо дуже смачні варення, джеми, компоти, так і просто їмо в свіжому вигляді. З гілок і листя виходять корисні настої та чаї. Смородина – рекордсмен за вмістом вітаміну С.
Кожен досвідчений городник буде прагнути вирощувати у себе це чудове рослина. Однак сортів чорної смородини безліч (налічується близько двохсот), і виникає резонне питання – ягоди якого ж сорти найбільш смачні, корисні, і простіше у вирощуванні? Зараз ви дізнаєтеся про переваги такого прекрасного сорти чорної смородини, як «Титанія».
«Титанія» – сорт родом зі Швеції. Був виведений селекціонерами при запиленні шведського сорту “і kajaanin Муст-Тамас” сортом «Алтайська Десертна» в 1970 році. Зараз «Титанія» є одним з провідних сортів шведської селекції.
Опис сорту
Кущ цієї смородини має злегка підняту форму, пагони довгі і тверді. Крона куща куполоподібна, її діаметр становить приблизно півтора метра. Молоді пагони протягом літнього сезону дають гарний приріст, і це дозволяє виростити гарний кущ вже на другий рік.
Плоди чорні і великі, мають характерну особливість – легкий блиск, дуже густо розташовуються на довгих китицях. М’якоть ягід зеленувата, володіє приємним кисло-солодким присмаком з яскраво вираженим винним відтінком. Щільність м’якоті досить висока, що зумовлює її зручність в транспортуванні.
«Титанія» – прекрасний сорт для промислового вирощування, так як володіє високою і стабільною врожайністю (близько 80цга) та самоплідністю. Але найголовніше – підходить для механізованого збирання врожаю.
Також сорт дуже витривалий, стійкий до:
антракозу;
борошнистої роси;
бурої і білої плямистості;
низьких температур (до -35 градусів);
засух.
Є у цієї диво-смородини і деякі недоліки:
неоднорідні розміри плодів;
дещо кислуватий присмак;
швидко заростають кущі.
У кожного своя думка, але якщо подивитися об’єктивно, то стане ясно, що переваги сорту набагато значніше його мінусів. Втім, така думка підкріплюється практикою – «Титанія» вважається одним з провідних сортів серед селекціонерів і городників.
Посадка і догляд
Найкращим часом для посадки смородини прийнято вважати осінь. Однак чудо-сорт наш з рівним успіхом можна садити і у весняну пору. Якщо ж передбачається висаджування у контейнерах, то про пори року, зрозуміло, можна не дбати зовсім.
Грунт не повинна бути заболоченій або кислої – в іншому випадку необхідно вапнувати її до слабокислого стану. При виборі місця посадки не забувайте, що не можна садити смородину на сильно затінені місця. Відстань між кущами має становити не менше 1,5 метра, так як «Титанія» – сорт потужний і йому необхідно багато місця. Втім, якщо Вам необхідно отримати урожай як можна швидше, можете висадити кущі на відстані приблизно одного метра. Але така посадка піде на шкоду тривалості життя куща і продуктивності.
Обов’язково вирівняйте і перекопайте грунт в місці посадки рослини, не забуваючи ретельно видаляти всі корені бур’янів. Глибина посадкової ями для «Титанії» повинна складати приблизно 35-40 сантиметрів, а діаметр близько півметра. У ямку залити добриво радимо наступне:
Лопата перепрілого гною.
Склянка деревної золи.
Чайна ложка суперфосфату.
Це Все необхідно змішати, засипати в ямку і залити водою (близько 5 літрів). Крім того, не забудьте її промульчировать торфом. Коли рідина вбереться, садіть саджанець під кутом в 45 градусів, при цьому кореневу шийку заглубляйте на 4-6 сантиметрів. При такій посадці перші ягоди можна буде спробувати вже в наступному році, а повноцінний урожай вийти до другого-третього року.
Не забувайте про догляд за смородиною! Він також важливий для розвитку кущів, як і правильна посадка. Ось перелік основних порад по догляду за чорною смородиною «Титанія»:
Розпушуйте ґрунт. Робіть це акуратно, так як коренева система досить близько до поверхні.
Регулярно поливайте. Особливо в посушливе час або під час цвітіння кущів. На один кущ за один раз повинно йти до 30 літрів води.
Видаляйте бур’яни. Не забувайте, що бур’яни – рослини сильні конкуренти в боротьбі за воду та поживні речовини. Усуньте їх, щоб смородині дісталося більше.
Обрізайте кущі. Головна обрізка – навесні, до того, як розпустяться бруньки. Видаліть старі, хворі, поламані, підмерзлі гілки. До речі, не забувайте їх спалювати для запобігання зараження здорових рослин хворобами.
Ось, власне, і все. Тепер Ви можете з належною компетентністю прийняти правильне рішення – вирощувати Смородину «Титанія» у себе на ділянці або немає.
Зима. Природа спить, і дачники в цю пору зазвичай відпочивають, у свої угіддя не навідуються, вважаючи, що до весни на ділянці робити нічого. Чи це Так? Не зовсім. Навіть у холодну пору року саду потрібна наша турбота. Що можна і потрібно робити на дачі взимку?
Організувати снігозатримання
Сніг – краще укриття для будь-яких рослин, під товстим сніговим покривом чудово зимують і троянди, і цибулинні, і багаторічники. Мороз без снігу – серйозна загроза для посадок, так що снігозатримання – одна з пріоритетних завдань садівника.
На відкритих ділянках, що продуваються вітрами, встановлюють невеликі щити-ширми, які стануть перешкодою для снігу і не дозволять вітру спустошувати землю. Розміщуйте їх скрізь, де необхідно зберегти сніговий покрив. Звичайно, це зручніше робити восени, поки ґрунт ще не промерзла, але, як кажуть, краще пізно, ніж ніколи. Якщо підходящих щитів немає, використовуйте підручні матеріали: в’язанки хмизу, лапник і т. д.
Розчищаючи доріжки на дачі, підкидайте сніг на клумби, під кущі та дерева – це захист від морозів, і волога, яка навесні напоїть грунт.
Наст Розбивати
Взимку Погода часто буває нестійкою: морози змінюються відлигами, на зміну яким знову приходять суворі холоду. Внаслідок таких коливань температури на снігу утворюється щільна кірка – наст. Він буває настільки міцним, що витримує навіть вагу людини!
Повітря через таку перешкоду не проникає, і рослини задихаються. Выпревают під настом не тільки багаторічники, але і газонні трави. Щоб подібного не трапилося, потрібно акуратно (не пошкоджуючи посадки) зруйнувати наст за допомогою довгої жердини або граблів. І ймовірно, протягом зими доведеться робити це неодноразово.
Струшувати сніг з гілок
Шапки пухнастого снігу на гілках дерев і чагарників – це дуже красиво. Але важкий, мокрий сніг здатний зламати тендітну від морозу деревину. Частіше за інших страждають хвойні культури, особливо рослини з пірамідальною формою крони, тому на зиму їх акуратно обв’язують міцним шпагатом, стягуючи гілки. Однак і плодові дерева можуть бути пошкоджені сильним снігопадом. Якщо є можливість, час від часу відвідувати свій сад і рослини звільняйте від зайвого вантажу.
До речі, нерідко ламаються від снігу і теплиці, особливо арочні. Якщо ви не можете регулярно очищати їх після рясних снігопадів, зміцніть каркас, поставивши додаткові опори зсередини.
Укриття Перевіряти
Мабуть, одна з найскладніших завдань садівника – якісне зимове укриття теплолюбних багаторічних культур. Небезпечний не лише мороз, але і сильні відлиги, під час яких дбайливо закутані рослини можуть випрівати, тому при затяжному потепління необхідно подбати про їх провітрюванні.
Після рясних снігопадів і сильних вітрів бажано перевірити, чи не пошкоджені укриття, а якщо морози прийшли після теплої сирої погоди – переконатися, що рослини не задихаються під крижаною кіркою, що утворилася на їх зимовому “будиночку”.
Захищати посадки від гризунів
Під сніговим покривом привільно живеться мишам-полевкам, які здатні завдати відчутної шкоди квітника, пошкодити кору дерев і чагарників. А по міцного насту у сади нерідко навідуються зайці. Основні захисні заходи, як правило, проводять восени, але дещо можна зробити і взимку.
Уплотняйте сніг навколо дерев і посадок багаторічників – ця проста операція руйнує мишачі ходи. Стовбури можна захистити пластиковими сітками або обв’язати гіллям, під укриття покласти відлякуючі засоби (наприклад, ганчір’я, просочене березовим дьогтем). З отруйними приманками будьте обережні – якщо все ж таки вирішили використовувати отруту, розкладайте її в місцях, недоступних для птахів, домашніх тварин, грають в саду дітей.
Захищати рослини від сонячних опіків
Небезпека виникає в кінці зими, коли сонячних днів стає значно більше. Хвойні рослини, найчастіше страждають від сонячних опіків в лютому-березні, можна уберегти за допомогою укривних нетканих матеріалів, а краще – мішковини. Іноді замість цього встановлюють захисні екрани, які притіняють посадки, вкривають їх від сонячних променів.
Стовбури плодових дерев зазвичай захищає побілка; якщо ви не встигли побілити дерева восени, це можна зробити під час лютневих відлиг, при плюсовій температурі. Пам’ятайте, що кора молодих дерев більш вразлива, частіше страждає від перепадів температур і сонячних променів.
Знищувати шкідників і збудників хвороб
У зимовому саду на голих гілках плодових дерев добре видно муміфіковані плоди, які важко було помітити в осінньому листі. Такі знахідки необхідно зняти і знищити, щоб запобігти розповсюдженню хвороб і шкідників майбутньої навесні.
Підгодовувати птахів
Птахам непросто взимку, і вони будуть вам вдячні, якщо зможуть знайти на вашій ділянці їжу і укриття від морозу. Але якщо на дачі ви буваєте лише пару раз за всю зиму, споруджувати годівниці не має сенсу – адже регулярно наповнювати їх буде нікому, а птахи швидко звикають до частування.
Хорошим рішенням може стати посадка ягідних чагарників: глоду, шипшини, горобини, чорної бузини та інших – їх плоди стануть їжею для птахів в зимову пору.
Відпочивати і милуватися природою
Зимовий сад по-своєму гарний. Якщо у вас є можливість бувати на ділянці в цю пору – не втрачайте її, відвідуйте свою дачу не тільки заради того, щоб зробити щось корисне, але і просто для того, щоб відпочити від метушні і помилуватися природою. Зараз відмінний час для цього!
Кожному городникові хочеться, щоб розсада з насіння всходила швидко зростала дружно, а до моменту висаджування в грунт, була міцною і здоровою. Тому любителі намагаються застосувати різні агротехнічні прийоми, що допомагають проростити насіння квітів і овочів.
Для посівного матеріалу з твердою шкіркою та сортів з тугою схожістю рекомендується виконувати стратифікацію насіння, при якій необхідно витримати їх при зниженій температурі певний проміжок часу. Так сіють на розсаду насіння полуниці, суниці, лаванди, водозбору та інших рослин. Але нерідко стратифікація не допомагає, сходи бувають рідкісними і слабкими, навіть якщо терміни посіву насіння були витримані у відповідності агротехнікою. У цій статті ми познайомимо вас з методом, що дозволяє без особливих зусиль отримати міцну розсаду, для чого потрібно посіяти насіння в окріп.
Залити окропом насіння зважиться не кожен, особливо якщо вони від рідкісних і дорогих рослин, але для проведення експерименту можна розділити посівний матеріал на 2 частини, прорастив їх різними способами.
Посів насіння на грунт, пролитий окропом
Для проведення експерименту потрібно приготувати земельну суміш, невисокі пластикові контейнери (40 см) і самі насіння. Довжина і ширина контейнера можуть бути від 15 до 25 див.
Ґрунт укладають у контейнер, проливають дуже гарячою водою, відразу укладаючи по поверхні насіння, які злегка вдавлюють в грунт. Потім контейнер накривають темною плівкою, поміщають в поліетиленовий пакет, герметично закривають і загортають. Після цього ємність ставлять на 40-50 хвилин на гарячий радіатор опалення, потім знімають і переносять у тепле місце для проростання насіння.
Дозволяється укладати насіння на суху землю, після чого проливати дуже гарячою водою, в іншому роблять все, як описано вище.
Переваги посадки насіння окріп
Перед посівом насіння не замочують і не обробляють, звичайні для посіву годяться насіння, які зберігаються сухими в пакетах.
Економія часу – при посадці овочів і квітів у окріп спостерігається значна економія часу, яке заплановане на обробку та підготовку насіння при використанні класичних способів вирощування розсади.
Економія препаратів для обробки насіння – не потрібно витрачати біостимулятори, марганцівку і фітоспорин.
Вся операція займає близько години.
Можливі труднощі
При поливі грунту можлива надмірна заливання окропом, що може згодом призвести до заболочування грунту і загнивання садивного матеріалу, тому для виправлення такої ситуації у контейнері потрібно виконати хоча б два зливних отвори, які допоможуть позбавитися від зайвої води.
Для посіву в окріп годяться насіння з товстою шкіркою і туговсхожие культури, звичайні квіти та городні рослини, які не відрізняються проростанням важким, краще вирощувати класичним способом.
Насіння можна пророщувати в окропі
З використанням способу посіву насіння на розсаду у окріп, можна сіяти овочеві, ягідні і квіткові культури.
Найменування культури
Терміни посіву
Аквілегія (водозбір)
Січень-лютий
Віола
Січень
Петунія
Січень-лютий
Лаванда
Січень
Дельфініум
Січень-лютий
Гвоздика китайська
Січень
Гвоздика турецька
Січень
Гвоздика Шабо
Січень
М’ята
Січень-лютий
Люпин
Січень-лютий
Дельфініум
Січень-лютий
Еустома
Січень-лютий
Суниця
Лютий
Полуниця
Лютий
Пастернак
Лютий
Селера
Січень
Пікірують розсаду, вирощену в окропі, в ті ж терміни, як і звичайну, тобто в стадії 3-4 листків. При посадці в окремі стаканчики важливо слідкувати за стерильністю грунту. У цей час можна обробити рослини біостимуляторами для зміцнення і прискорення зростання.
Поекспериментувати з посівом насіння в окріп можна і з іншими садовими культурами, які відрізняються недружно проростанням.
Ефектна і граціозна альстромерія хороша на клумбах і в букеті, рослина іноді вирощують і в горщиках. Легендарна лілія інків потрапила у сади любителів з високих перуанських гір, але незважаючи на різницю кліматичних умовах, вона успішно пристосувалася до життя в північній півкулі. У цій статті – все про вирощування альстромерії з насіння і кореневищ, тонкощі і особливості посівного процесу.
Прекрасна лілія інків зазвичай корені-бульбами розмножуються, але і з насіння можна виростити міцні здорові рослини, пристосовані до різних кліматичних умов.
Правильні дії з посівним матеріалом – гарантія отримання здорової розсади для прикраси квітників, зимових садів і оранжерей, тому нижче детальна інструкція по посіву насіння на розсаду альстромерії.
Важливо! Якщо насіння зібране із сортових рослин, можливість отримання розсади з материнськими ознаками досить висока. При посіві насіння, зібраних з гібридів, велика ймовірність розщеплення сортових ознак – в результаті такого досвіду можуть вийти рослини з дрібними непоказними квітками або, ось чому дуже важливо купувати посівний матеріал від перевірених брендів.
Для проростання насіння альстромерії потрібна попередня стратифікація, без цієї процедури отримати сіянці не вдасться. Стратифікацію можна проводити в побутовому холодильнику, витримуючи насіння при температурі +2 – +4 С протягом 30-60 днів. Важливо пам’ятати, що термін початку стратифікації повинен бути пов’язаний з термінами посіву, який зазвичай призначають на кінець лютого або березень.
Стратифіковане насіння перед посівом проростити, для прискорення процесу можна використовувати биостимулирующие препарати – Епін, сік картоплі або алое.
Наклюнувшиеся насіння висаджують у спеціально приготовлений субстрат, який попередньо знезаражують марганцівкою:
Листова Земля – 2 ч.
Дернова земля – 1 ч.
Торф крупноволокнистый – 0,5 ч.
Пісок або вермикуліт – 0,5 ч.
Якщо самостійне приготування поживного субстрату викликає утруднення, можна використовувати готовий грунт Азалія, розбавлений піском.
Для посіву насіння найкраще використовувати окремі стаканчики, але іноді садять їх в ящики або пластикові контейнери з виконанням наступної пікіровки. У контейнери обов’язково укладають шар дренажу, щоб виключити застій води біля коренів сіянців.
Грунт помірно зволожують, злегка вдавлюють насіння в грунт ємність накривають поліетиленовою плівкою або склом. Контейнер виставляють на світле місце, пророщування сіянців проводять при температурі +18+22, у тому випадку, якщо розсада буде використовуватися для подальшого вирощування в теплиці або закритих приміщеннях. При вирощуванні розсади для відкритого ґрунту температуру після проростання насіння знижують.
Два або три рази в день посіви необхідно провітрювати і прибирати конденсат, що утворився на поверхні скла (плівки). Термін проростання насіння варіюється від 10 до 30 днів, все залежить від навколишніх умов і виконання агротехніки вирощування сіянців.
Пікірують сіянці при відростанні 2-3 пари листків. Через 1-1,5 місяця рослини перевалюють в інші просторі горщики.
Не варто сподіватися, що багаторічна альстромерія зацвіте в рік посіву насіння, чарівні лілії піднімуться на квітконосах тільки через 2-3 роки.
Лілія інків: посадка кореневищами
Прекрасна альстромерія чудово розлучається корені-бульбами, при цьому сортові якості материнської рослини зберігаються і для нових рослин, вирощених способом ділення. Цю операцію краще всього виконувати в осінній час або в кінці літа, якщо цвітіння до того часу вже закінчилося.
З землі викопують рослини обережно м’ясистий корінь, який має численні точки зростання. Приступаючи до поділу, варто відразу запастися товченим деревним вугіллям, яким можна дезінфікувати місця зрізу, ножем і гострим тонким – дуже важливо, щоб лезо не м’яло здорові тканини.
Кожна деленка повинна мати від 5 до 10 точок зростання, місця розрізів відразу опудривают порошком деревного вугілля, після чого висаджують частини корені-бульби на постійне місце.
Важливо! Сік альстремерии отруйний, тому операції по розподілу бульб рослини слід виконувати обережно, роботи рекомендується проводити в гумових рукавичках.
Деленко альстромерії зацвітають на наступний рік, радуючи першими яскравими суцвіттями, але до цього щасливого моменту рослинам доведеться пережити зиму. Клумби з висадженими на початку осені деленками лілії інків варто надійно укрити від морозів, для чого рекомендується використовувати плівкове полотно, дерев, листя, ялинові голки. Грунт обов’язково мульчують – висота укладеного шару утеплювача не менше 10-15 см. Поверх мульчі укладають шар утеплювача, який навесні необхідно вчасно зняти.
Другий варіант посадки деленок альстромерії – посадка в теплицях холодних. У зимовий час рослини захищені від морозу, але навколишня температура дозволяє нирках зберігатися в сплячому стані. У цей час відбувається утворення коренів, а зростання зеленої маси починається з приходом теплої пори року.
Вибір способу розмноження альстромерії – рішення садівника, а ця стаття допоможе виконати роботи з найменшим ризиком.
Основи визначення кислотності ґрунту для урожайності
Для підвищення урожайності значною мірою важливо правильно визначити кислотність ґрунтів. Рівень кислотності ґрунту впливає на доступність поживних речовин для рослин, яка залежить від стану ґрунтового розчину та концентрації іонів водню. Знання ґрунтової хімії дозволяє агрономам оптимізувати рН середовища, забезпечуючи найкращі умови для росту рослин. Кислотність ґрунтів може бути визначена шляхом проведення аналізу ґрунту, який дає змогу не лише виміряти рН, а й зрозуміти, які внесення добрив потрібні для його коригування та досягнення оптимальної кислотності. У нейтральному ґрунтовому розчині концентрація іонів водню збалансована, що є ідеальним для більшості культур, але деякі рослини віддають перевагу легко кислотним або навіть лужним умовам. Тому, досконале розуміння кислотності є ключовим для ефективного фермерства та підвищення врожаю.
Як самостійно визначити кислотність ґрунту з використанням pH-індикаторів
Найменування
Показник
Які рослини садити
Нейтральні Грунти
колір pH 6,5-7,5
Ділянки з нейтральною кислотністю підходять для вирощування капусти всіх видів, цибулі, часнику і буряків. Висаджуючи «газон для ледачих», в який входять конюшина з білими або рожевими квітами, варто також вибирати ділянку з нейтральною кислотністю.
Слабокислі грунту
pH 5,5-6,5
Ці ділянки ідеально підходять для посадки картоплі, огірків, баклажанів і кабачків. З квіткових культур слабокислі грунту підходять для ромену, троянд і багаторічних хризантем.
Кислі грунти
рН 4-5,4
Такі ділянки служать найкращим місцем для вирощування гортензії, висадки садової чорниці.
Розуміння ґрунтової хімії є ключовим для визначення кислотності вашого городу та відповідно для підвищення урожайності. Щоб самостійно визначити кислотність ґрунту, можна скористатися pH-індикаторами, які демонструють рівень кислотності за шкалою від 0 до 14. Цей параметр вказує на концентрацію іонів водню в ґрунті, де низький рівень pH вказує на високу кислотність ґрунту, а високий – на лужний ґрунт. Правильне розуміння кислотності дозволяє вибирати відповідні способи коригування pH, що в свою чергу сприятиме кращому засвоєнню поживних речовин рослинами і, як результат, до збільшення врожайності. Інформація з розділу “Основи визначення кислотності ґрунту для урожайності” допоможе вам зрозуміти, чому контролювання рівня кислотності є таким важливим для вашого саду чи городу.
Вплив кислотності ґрунту на здоров’я рослин
Розуміння впливу кислотності ґрунту на здоров’я рослин є важливою складовою для ефективного вирощування агрокультур. Справа в тому, що рівень кислотності безпосередньо впливає на здатність ґрунтів забезпечувати живлення рослинам, таким чином впливаючи на їх ріст та урожайність. Речовини, необхідні для живлення рослин, краще засвоюються при певному рН ґрунтів, тоді як відхилення від ідеальних показників можуть перешкоджати засвоєнню поживних речовин та іншим важливим процесам. Види кислотності ґрунту можуть суттєво варіюватися, тому внесення вапна чи інших поправочних засобів для регуляції рівня рН стає критично необхідним для підтримки балансу, здоров’я рослин та збільшення урожайності. Вимірювання кислотності за допомогою pH-індикаторів дозволить аграріям точно визначити кислотність ґрунтів і своєчасно вжити необхідних заходів для коригування кислотності ґрунту.
Класи кислотності ґрунту: визначення та значення для агрокультур
Для успішного вирощування сільськогосподарських культур необхідно знати класи кислотності ґрунту, що мають безпосереднє значення для їх здоров’я та врожайності. Рівень кислотності ґрунту, або pH, можна визначити за допомогою спеціального ґрунтового розчину, що вказує на вміст іонів водню. Від кислотності ґрунту залежить, як ефективно рослини зможуть засвоїти поживні речовини. Внесення добрив також впливає на рівня кислотності, тож важливо враховувати pH під час їх застосування. Класи кислотності поділяються на декілька рівнів, від сильно кислих до слабко основних (рН менше 5.5 до рН більше 7.5). Для кожного типу ґрунту існує оптимальний діапазон кислотності, який забезпечує найкращий ріст та розвиток відповідних агрокультур. Таким чином, визначення та регулювання рівня pH є ключовими аспектами для підвищення урожайності.
Залежність росту рослин від кислотності ґрунту
Рівень кислотності ґрунту є вирішальним фактором у процесі живлення та росту рослин. Кожен вид агрокультур має свої вимоги до кислотності ґрунту, від якої залежить їх здатність засвоювати поживні речовини. Види кислотності ґрунту впливають на доступність мікроелементів, які необхідні для повноцінного живлення. Надмірна кислотність може спричиняти гальмування зростання та розвитку рослин, тому важливо знати і підтримувати оптимальний рівень кислотності. Підтримання оптимального рівня кислотності є ключем до підвищення урожайності. Тому важливо визначення кислотності за допомогою pH-індикаторів та своєчасне внесення вапняних добрив для коригування кислотності ґрунту. Класи кислотності ґрунту дають змогу агрономам більш точно визначити потреби рослин в мікроелементах та призначити адекватну кількість вапняних добрив.
Розуміння значення pH ґрунту для ефективного землеробства
Розуміння значення pH ґрунту має вирішальне значення для ефективного землеробства. Відомо, що рівень кислотності безпосередньо впливає на здоров’я та урожайність сільськогосподарських культур. Оптимальний рівня кислотності забезпечує кращий доступ рослин до поживних речовин у ґрунтовому розчині. Звідси необхідність регулярно моніторити кислотність ґрунтів, щоб уникнути негативного впливу високої чи низької kislotnosti ґruntu на ріст рослин. Різноманіття класів kislotnosti ґruntu може вимагати індивідуального підходу до кожної агрокультури. Підтримуючи оптимальний ph ґрунтів, фермери можуть суттєво покращити урожайність та здоров’я рослин. Використання pH-індикаторів допомагає швидко оцінити kislotnist ґruntu і вжити необхідних заходів для її корекції. Знання рН ґрунтів дозволяє грамотно підходити до внесення удобрень та обрати відповідні сорти рослин для кожного типу ґрунту.
Стратегії зниження кислотності ґрунту та їх вплив на урожай
Розуміння рівня кислотності ґрунту є ключовим для ефективного ведення сільського господарства і впливає на якість живлення рослин. Види кислотності ґрунту можуть значно варіюватися, тому стратегії зниження кислотності мають бути обрані відповідно до класу ґрунту, з яким ви працюєте. Зниження кислотності ґрунту за допомогою внесення добрив, таких як вапно, може суттєво поліпшити умови для росту рослин, забезпечуючи краще живлення ґрунту і сприяючи високому впливу на урожай. Підтримувати оптимальний рН ґрунту є надзвичайно важливо для запобігання проблем засвоєння поживних речовин, що є невід’ємною частиною здорового живлення рослин. Внесення добрив має відбуватися з урахуванням їх специфіки, адже не всі добрива однаково впливають на кислотність ґрунту. Отже, ретельний вибір добрив і точне визначення рН, яке можна вимірювати за допомогою pH-індикаторів, є критичним для забезпечення ідеальних умов для росту рослин і, як наслідок, збільшення урожайності.
Як змінити кислотність ґрунту за допомогою міндобрив
Для того, щоб змінити кислотність ґрунту, необхідно розуміти, як добрива впливають на рН ґрунту. Внесення міндобрив з високим вмістом кальцію чи калію може допомогти нейтралізувати кислотність кислих ґрунтів. Це забезпечує краще живлення сільськогосподарських культур, адже більшість з них найкраще ростуть у нейтральному або слабокислому середовищі. Ключовим елементом у зміні кислотності ґрунту є водень: коли його концентрація у ґрунті висока, рН знижується, та стає кислішим. Ретельне внесення добрив дозволяє контролювати рівень кислотності та покращувати урожайність. Збалансований рН надзвичайно важливий для ефективної асиміляції поживних речовин рослинами, що врешті-решт сприяє підвищенню продуктивності землі. Таким чином, правильне внесення міндобрив – ключ до зміни кислотності ґрунту та забезпечення оптимального росту і розвитку сільськогосподарських культур.
Методи підвищення кислотності ґрунту для кислолюбних рослин
Для забезпечення оптимальних умов росту кислолюбних рослин, варто знати методи підвищення кислотності ґрунту, які дозволять коригувати рівень кислотності до потрібного діапазону. Рослини, які воліють кислі ґрунти, потребують оцінки видів кислотності ґрунту, що включає зміну активної, обмінної та залишкової кислотності. Застосування спеціалізованих добрив може значно підвищити кислотність ґрунтів, наприклад, внесення сірки або застосування сульфату амонію. Ці добрива збільшують рівень кислотності, сприяючи кращому засвоєнню поживних елементів кислолюбними рослинами. Правильне внесення цих речовин дозволить аграріям ефективно керувати кислотністю ґрунту, а також оптимізувати показник pH ґрунту для підвищення урожайності. Згідно з рекомендаціями, методи підвищення кислотності повинні поєднуватись з регулярним аналізом ґрунту та врахуванням потреб конкретних культур.
Багато квіткові та овочеві культури вирощують через розсаду – по-іншому в холодному кліматі не дочекатися їх цвітіння або плодоношення. І тут потрібен чіткий план, адже в кожної рослини – свій термін посіву. Важливо нічого не забути: вчасно запастися насіння, грунт приготувати, провести стратифікацію, якщо потрібно, і всі посіяти в свій термін. Спланувати ці роботи на зиму і ранню весну допоможе наша “шпаргалка”.
Корисні статті про посівах насіння.
Як красуню-эустому вирощувати – повна технологія: від розсади до висадки в грунт
Суперпучковые огірки – огляд сортів і поради по вирощуванню
Коли і як сіяти на розсаду айстри
Кілька важливих правил для початку
Перше, що слід розуміти: всі терміни відносні. Садівникові потрібно уточнювати їх самостійно, враховуючи цілу низку факторів:
погодні та кліматичні особливості місцевості;
передбачуване місце посадки (відкритий грунт, парник, теплиця, оранжерея);
наявність умов для розсади (досвечивание, температурний режим, вологість);
особливості обраних сортів.
Ми наводимо орієнтовні терміни для умов середньої смуги Росії – зрозуміло, що в південних регіонах сіяти потрібно раніше, а на півночі – пізніше. Розсаду овочів для парників і теплиць починають вирощувати раніше, ніж для відкритого грунту; пізньостиглі сорти потрібно більше часу, ніж скоростиглих, і так далі – це все, звичайно ж, впливає на вибір часу посіву на розсаду тієї чи іншої культури для конкретної дачі.
Крім того, важливо тверезо оцінити свої можливості. В зимові місяці (січень-лютий) рослин у домашніх умовах необхідно досвечивание – без хорошого додаткового освітлення якісну розсаду не отримати. По мірі росту розсаду потрібно усе більше місця, і чим раніше посіяні насіння, тим більшу площу доведеться виділити з часом для нормального розвитку зростаючих саджанців.
Нарешті, у багатьох культур (особливо овочевих) існують оптимальний вік висадки розсади: переросла гірше приживається і довше, сильніше хворіє, важче переносить період адаптації. Часто краще трохи запізнитися з сівбою, ніж поспішити, – і враховуйте це при складанні власного плану.
Що посіяти в січні
У Січень північних широтах – не найкращий час для висівання на розсаду. Не тому, що холодно, а тому що темно: день ще дуже короткий, і природного освітлення недостатньо для розвитку рослин. Тим не менш, садівники починають розсадні клопоти буквально з перших днів нового року (звичайно, подбавши про досвечивании сіянців). Навіщо це потрібно?
В першу чергу, в січні сіють однорічники та вирощувані в однорічній культурі багаторічні квіти, яким з моменту появи сходів до початку цвітіння потрібно більше 130 днів, – левовий зів (ротики), гвоздика Шабо, лобелію, вербену, эустому (останню можна сіяти навіть в грудні або в кінці листопада). Ранній посів дозволяє отримати до моменту висадки вже квітучу розсаду і значно продовжити період декоративності рослин.
Докладно про посівах квітів читайте у статті: Що посіяти в січні – квіти, які народжуються взимку
Також в цьому місяці висівають багаторічні декоративні, якщо хочуть побачити їх цвітіння вже в перший рік. Підходять для січневого посіву:
дельфініум багаторічний;
примули;
дзвіночок карпатський;
меконопсис;
молочаї;
геленіум;
гайлардії;
кобея.
Січень – саме час займатися рослинами, які вимагають тривалої стратифікації (в тому числі, деревними і чагарниковими). Стратифицируйте лаванду, калюжниця, купальницю, суницю, видові клематиси. Не забудьте про квіти домашні – пора сіяти різноманітні бегонії, бальзаміни, фуксії і пеларгонії. З городніх культур першими в черзі стоять на посів селера (кореневої і черешкова) цибуля порей.
Що посіяти в лютому
Список культур для посіву потроху зростає. Все ще можна висівати антирринумы, гвоздику Шабо, вербену, кобею. Лобелія при лютневому посіві вийде навіть міцніше, ніж при січневому, не так сильно витягнеться і доставить менше клопоту, тільки зацвіте трохи пізніше. А ось эустому для висадки в грунт в цей час сіяти вже пізно – зацвісти вона навряд чи встигне. Втім, ви можете вирощувати її як кімнатна рослина – в цьому випадку термін посіву не критичний.
Докладно про посівах в лютому читайте у статті: Що посіяти в лютому: які квіти і овочі потрібно садити вже зараз
Сійте мелкоплодную суницю – лютий для неї самий відповідний термін. Ще не пізно зайнятися посівами бегоній і пеларгоній, якщо ви хочете вирощувати їх вдома або на балконі; для висадки в грунт бажано завершити посіви цих культур не пізніше першої декади місяця, щоб не чекати цвітіння занадто довго.
Пора сіяти петунії, геліотроп, тунбергию, а також гацании, маргаритки, віоли (анютині вічка), якщо плануєте отримати квітучу до висадки розсаду. В кінці лютого можна висівати колеусы, сальвію, цинерарію. З багаторічників сіють у лютому:
примули;
дельфініуми;
армерії;
дзвіночки;
перстачу;
хризантеми;
деревій;
молодило;
седуми (очитки);
рудбекії;
пряні трави – лаванду, розмарин, чебрець.
У другій половині місяця городники починають сіяти на розсаду овочі з тривалим вегетаційним періодом – баклажани, перець, ріпчасту цибулю (‘Ялтинський’, ‘Эксибишен’ і інші сорти, вирощені з насіння в однорічній культурі). Ще не пізно посіяти на розсаду кореневої селера, але краще зробити це не пізніше середини лютого.
Що посіяти в березні
Березень – основний термін посіву для переважної більшості декоративних та овочевих культур, вирощуваних розсадним методом. Можна продовжувати посіви петуній, лобелій, віоли, маргариток, гацаний, колеус, а крім того, посіяти:
агератум;
однорічні айстри;
геліхрізум;
клеому;
флокс Друммонда;
целозию.
Березневого посіву Багаторічники зазвичай зацвітають лише на наступний рік, зате виростити їх буде значно простіше. Крім раніше перерахованих культур, в березні можна висівати на розсаду:
гейхери;
дороникум;
материнку;
монарду;
ломикамені;
кореопсис;
сідач;
деревію;
ехінацеї;
ясколку.
Городники проводять основні посіви томатів, солодкого та гострого перцю, базиліку. У першій декаді березня бажано завершити посів на розсаду баклажанів і цибулі ріпчастої, що вирощується в однорічній культурі.
Що посіяти в квітні
Квітень – час посіву на розсаду швидко розвиваються однорічників – чорнобривців, циній, жоржин, амарантом. Ще не пізно посіяти аліссум, агератум, айстри, клеому та однорічні флокси.
В холодних парниках або теплицях сіють на розсаду всі види капусти, починають перші посіви зелені і редиски. Якщо ви хочете отримати ранній урожай гарбузових, то квітень – оптимальний термін для посіву на розсаду огірків, кабачків, гарбуза, патисонів. Тільки не забувайте, що ці культури дуже погано приживаються, якщо розсада переросла. Її висаджують у грунт у віці 20-30 днів, тому не варто поспішати, якщо планується висадка у відкритий грунт в червні, а не в травневі теплиці або парники.
Безумовно, ця “шпаргалка” включає далеко не всі культури, які можна вирощувати розсадним методом, – до неї увійшли лише найбільш поширені і популярні рослини. Обов’язково складіть власний план, щоб вчасно придбати потрібні насіння і не пропустити оптимальні строки посіву.
З настанням березня дедалі гостріше постають питання посадки нових плодових і ягідних культур на садовій ділянці. Особливо спокусливо посадити нові сорти полуниці. За садівниками тисячі переглянуті тривалу зиму каталогів, обрані врожайні сорти суниці з ягодами величезними, зроблені замовлення.
Хто не встиг замовити новинки, запрошуємо в інтернет-магазин фірми Directhit, де ви, безсумнівно, зможете вибрати кращі сорти суниці світової селекції. Правила посадки полуниці навесні – у цій статті.
Переваги і недоліки посадки полуниці навесні
Класично склалося, що пересадку і посадку полуниці проводять ближче до осені, зазвичай ці роботи планують на серпень. Але саме навесні, до початку нового посадкового сезону з’являються нові сорти суниці, оновлюється асортимент біля магазинів, тому часто доводиться проводити посадку знову куплених кущів у весняний період.
Вважається, що саджанці з закритою кореневою системою можна висаджувати в кінці літа, а посадковий матеріал з відкритою кореневою системою краще всього висаджувати в грядки навесні. Але за великим рахунком і весняної, і у осінньої посадки є свої плюси і мінуси.
Перевагами весняної посадки полуниці є:
Висока вологість грунту на ділянці, що дозволяє зменшити полив пересаджених ягідних кущів.
Відмінна приживлюваність рослин в теплу пору року.
Відсутність небезпеки вимерзання слабких рослин в зимовий період.
Формування міцних рослин до зимового періоду з розгалуженою кореневою системою, отросшей за літо.
Мінусом весняної посадки суниці та полуниці у відкритий грунт є той факт, що урожай в перший рік вирощування отримати не вдається, перші ягоди достигнуть тільки через рік.
Цікаві статті про суниці:
Сорти суниці, які забезпечать вас урожаєм з весни до осені
Суничні хіти: в які сорти будуть популярні 2018 році
Урожайний підвіконня: як виростити суницю в кімнаті і на балконі
Терміни проведення посадкових робіт навесні
Полуниця – примхлива культура, тому вибрати термін для посадки ягідної розсади у відкритий грунт варто ретельно. Загальні правила –висаджувати молоді ягідні кущі можна навесні при стійкій температурі повітря +15 с і не менше.
У різних районах країни цей час буде відрізнятися, оскільки в північних районах висаджувати полуницю у відкритий грунт можна лише до кінця травня, в середній смузі – до середини травня, на півдні – з середини квітня. Терміни ці досить умовні, адже щороку в певні періоди погода може кардинально відрізнятися.
Підготовчі роботи
Підготовчі роботи на ділянці, призначеній під посадку полуниці, варто почати не пізніше, ніж за місяць. За цей час необхідно прибрати з території сміття, вибрати з грунту камені і спалити всі рослинні залишки. Варто нагадати, що під ягідні грядки виділяють місце на південно-західних ділянках вашого саду.
Якщо ці роботи були виконані восени, а також ділянка була вскопан, варто провести розрівнювання і боронування ґрунту.
Вирощування полуниці можна проводити в родючому грунті з додаванням піску і перегною. Якщо земля на ділянці підходяща, стоїть перед посадкою внести суперфосфат і золу. Можна провести перевірку рівня кислотності грунту, полуниця відмінно росте і розвивається в грядках з реакцією ґрунту в межах рН 5,5-6,5.
6 важливих кроків щодо висаджування розсади суниці навесні
Приготування посадочних лунок (глибиною до 10 см) – їх розміщують в рядах з відстанню не менше 30 см від сусідніх кущів. У кожну лунку додають перегній та золу в невеликих кількостях. Перед посадкою проводять полив лунок водою.
Обробка коріння перед посадкою кущів у грунт слід замочити підсохлі коріння полуниці у воді (біопрепарати), після чого їх умочують в рідку бовтанку для запобігання передчасного висихання.
Висаджування розсади – кожен кущик акуратно висаджують у лунку, стежачи за тим, щоб коріння не загорталися вгору, а вільно помістилися в поглибленні. Слідкуйте за сердечком – центральна точка росту не повинна бути заглиблена в землю, засипана грунтом, залита водою. Ідеальне положення сердечка – на одному рівні з поверхнею грядки.
Якщо сильно заглибити рослина, нирка буде підсихати, а якщо, навпаки, посадити близько до поверхні ґрунту будуть підсихати коріння. При будь-якому з варіантів саджанці полуниці будуть погано рости.
Початківці садівники не знають, як правильно висаджувати кущики суниці. Для наочності проілюструємо посадку полуниці навесні фото:
Не рекомендується закладати плантацію полуниці на тих ділянках, де раніше вирощували пасльонові культури. Ідеальні попередники для суниці – злакові рослини.
Періодичні прополки грядок з суницею і видалення бур’янів значно підвищить врожайність культури.
При зміні погодних умов, проливних дощах, різких похолоданнях не лінуйтеся закрити грядки з саджанцями суниці плівкою.
Весняна посадка полуниці набирає все більших обертів, адже саме навесні можна замовити в інтернеті новітні сорти ягід з високою врожайністю. Відвідайте сайт компанії Directhit, де зібрані найкращі сорти полуниці та суниці з різнокольоровими великими ягодами, володіють чудовим смаком.
Якщо ви не маєте в своєму розпорядженні можливістю підтримувати штучне освітлення, краще приступати до посіву на розсаду у березні, а не в лютому. У перший весняний місяць природного освітлення буде достатньо, якщо ємності помістити на вікно південного напрямку. Сіянці виростуть сильними і міцними, на відміну від своїх бляклих і витягнутих побратимів, вирощених при світловому дефіциті.
Корисні статті про посівах
Корисне знайомство: рідкісні та незвичайні овочеві культури для вашого городу
Як вирощувати альстромерії: покрокова інструкція
Город з родзинкою, або Що посіяти на овочевий клумбі
Які дні найбільш сприятливі для посадки
Дні посіву на розсаду вибирають не випадково. При своєчасному посіві проростання насіння буде дружним і швидким, сіянці виростуть здоровими і сильними, а при подальшої висадки у відкритий грунт краще приживуться. Досвідчені садівники і городники завжди звіряються з місячним календарем. Орієнтуватися на місячні цикли чи ні? Кожен сам вирішує, але їх вплив на розвиток рослин – науковий факт.
Перерахуємо загальні правила посадки, засновані на циклі Місяця:
овочі, плоди яких дозрівають над грунтом, потрібно сіяти в період зростання Місяця;
овочеві культури з плодами, що ростуть у грунті, – на убуваючу Місяць;
квіткові культури висівають на зростаючу Місяць;
сіяти на розсаду в новолуння і повнолуння не можна.
Знаючи фазу Місяця і керуючись правилами посадки, вибирайте оптимальну дату для посіву на розсаду ваших рослин.
Існує ще одна прикмета, пов’язана з датою посівів. Раніше сіяти на розсаду було прийнято в «жіночі дні», якими вважалися середа, п’ятниця і субота. Наші предки вірили, що мати-земля буде добра і щедра саме до цих сіянцям.
Зелень, яку можна посіяти в березні
Цінність зелені при збалансованому харчуванні складно переоцінити. Щоб отримати ранню зелень, вже зараз потрібно посіяти на розсаду. Для цього можна використовувати малу частину насіння, а решта висіяти в грунт, коли він буде досить прогрітий. Використовуючи розсаду зелені, ви отримаєте щедрий урожай пряних трав на цілий місяць раніше звичайних строків.
Зазвичай в березні на розсаду висівають:
Базилік. Мексиканський (коричневий), лимонний і фіолетовий базилік люблять хорошу освітленість, не переносять протягів і мають потребу в регулярному поливі. Погано себе почувають на підвіконнях вікон, що виходять на північ. Базилік пересаджують в грунт при його прогріванні до 15 градусів.
Селера. Перша половина березня – ідеальний термін для посіву на розсаду селери, якщо в цьому рослині вас цікавить лист, а не корінь. Сіянець потрібно витримувати при температурі 15-16 градусів вдень і вночі 11-12. Обов’язкові своєчасне підживлення, полив і загартовування розсади перед висадкою в грунт її.
Салат. Розсаду салату вирощують, щоб отримати ранню зелень. А взагалі-то вже при 5 градусах можливий проростання матеріалу у відкритому ґрунті: салат вважається рослиною морозостойком. Кожні 20 днів посіви оновлюють, щоб салат завжди був на вашому столі.
Ріпчасту цибулю. Як тільки у вашому регіоні остаточно встановиться тепла погода, можна переносити розсаду цибулі в грунт. Подрощенная розсада краще приживається, і ви можете розраховувати на хороший урожай.
Зазвичай для розсади зелені використовуються невеликі стаканчики або касети. В одну ємність поміщають кілька насіння.
В березні Висівають овочі
Овочі, як і зелень, теж хочеться виростити раніше. Це дозволить довше насолоджуватися власноруч зробленим урожаєм – корисним і смачним.
З цією метою ми висіваємо у березні на розсаду:
Капусту. Пекінську і ранню капусту можна сіяти з середини березня, якщо планується, що молоді сіянці будуть рости в теплиці. Діючи так, можна вже на початку червня розраховувати на перший урожай. Сіянці капусти, як і зелені, можна розміщувати в проміжках між іншими культурами.
Помідори. Якщо розсада призначена для вирощування плодів у теплицях, посів можна виконати на самому початку березня. Якщо ж сіянці будуть відразу рости на відкритому ділянці, слід сіяти з 10 по 31 березня.
Перець (болгарський і гострий) і баклажани. Для висадки на відкриту площадку перці і баклажани слід сіяти в першій половині березня. Тоді в кінці травня і на початку червня сіянці віком 60-75 днів можна буде пересаджувати без побоювання.
Гарбуза. З 15 березня і до самого кінця місяця можна сіяти гарбуз, тоді якісна розсада буде готова до середини травня.
Загальний перелік овочів, які висівають у березні, отриманий вами. Залишилося тільки вибрати відповідний сорт і приступити до сівби у відповідності з конкретними рекомендаціями, які враховують особливості культури.
Березневий посів розсади квітів
Квіти – душа будь-якого заміського ділянки, навіть якщо він займає всього 6 соток. Тому й поговоримо про квіткової розсаді, для вирощування якої слід посіяти насіння в березні.
Китайська астра. Яскравими і великими квітами китайської айстри можна прикрасити свій сад вже в липні, якщо посіяти насіння в березні, а сіянці висадити на ділянку в середині травня.
Чорнобривці. Розсада чорнобривців дозволяє побачити їх квіти вже в червні, а не в серпні, як буває при прямому посіві в грунт. Цвісти рослина буде до осінніх холодів, стаючи з кожним днем все пишніше і прекрасніше.
Клеома. Розсада, посіяна в березні, дозволить вам виростити кущі, що досягають у висоту 1 метра з пухнастими суцвіттями на верхівках.
Кобея. Це рослина, що лазить використовується при вертикальному озелененні. Вирощуючи розсаду, не забудьте увіткнути вертикально опору висотою 50-80 см, по якій рослина зможе просуватися вгору.
Петунія. Настали Перші числа березня – прийшла пора сіяти петунію. Вже через 90 днів вона почне цвісти і зможе прикрасити ваш сад.
У березні ми можемо посіяти насіння і інших популярних квітучих рослин: цинії, лев’ячого зіва, лазающей азарины, лобулярії, запашного тютюну, вербени, гацании, флокса Друммонда. Цей список можна доповнити багаторічниками, які багатьом знайомі і улюблені багатьма: примула, мальва, фіалка запашна, гвоздика-травянка, иберис, ехінацея.
Коли ми говоримо про картоплю, відразу в пам’яті виникає Тося Кисліцина з кінофільму «Дівчата». Пам’ятаєте, як вона загибала пальці, перераховуючи способи приготування цього чудового коренеплоду? Так, ми картопля любимо, цінуємо його смакові якості і, саджаючи його навесні, незмінно розраховуємо на отримання рясного врожаю. Ось Так, щоб наші надії виправдалися, треба правильно підготувати бульби перед посадкою.
Цілі передпосадкової обробки
Для правильного розвитку картоплі необхідні комфортні умови росту і розвитку. Але ідеальні умови можливі лише в лабораторіях. У всіх інших випадках бульб потрібно допомагати пережити негоду і інші несприятливі чинники.
Завдяки грамотній підготовці садивного матеріалу можна:
підвищити імунітет рослин до різних захворювань;
збільшити продуктивність насіннєвої картоплі;
захистити від садово-городніх бульби паразитів;
поліпшити якість нового врожаю.
Нічого складного в передпосадковій підготовці коренеплодів немає. Зате досягнутий після неї ефект вас, безсумнівно, порадує.
Підвищуємо врожайність картоплі
Якщо за 2-3 дні до закладання коренеплодів в землю їх обробити стимуляторами росту, в середньому можна збільшити врожайність на 15%. Стимулятори прискорюють проростання бульб, і коренева система у оброблених рослин розвивається активніше. Відбувається активація біологічних процесів, в результаті чого зростає імунітет коренеплодів.
Для цієї мети використовують наступні фітогормони або біостимулятори:
«Энерген»;
«Епін»;
«Потейтін»;
«Циркон»;
«Біоглобін»;
«Байкал»;
«Микон».
При роботі з препаратами дотримуйтесь рекомендацій, зазначених в інструкціях до них.
Пропонуємо вашій увазі і рецепт живильного розчину, який можна приготувати самостійно. На 10 літрів води потрібно додати 40 г суперфосфату, азотних добрив і калійної солі. Отриманої кількості розчину вистачить, щоб обробити 50 кг посадкового матеріалу. Пророщені бульби поливають розчином за 2 доби до посадки, а непророщенные – за добу.
Застосування дезінфікуючих розчинів
Щоб у фазі проростання захистити посадковий матеріал від захворювань і ураження різноманітними шкідниками, необхідно до посадки обробити бульби дезінфікуючими розчинами. Якщо ж додати в дезраствор кислоту борну, він буде додатково стимулювати розвиток рослини.
Обробка здійснюється найбільш зручним з двох способом:
можна замочити бульби в розчині на 2-3 години;
можна обприскати їх за допомогою пульверизатора, тобто застосувати аерозольний метод.
Вибирайте той рецепт, який найбільш зручний і доступний для вас:
10 літрів води додати 1 кг товченого часнику. Посадковий матеріал можна замочити в рідині на 3 години або обприскати аерозольним методом.
На 10 літрів води додати 5 грам мідного купоросу, 0,5 г марганцівки і 15 г борної кислоти. Такий розчин не тільки дезінфікує, але і живить.
Ще один дезинфицирующе-живильний розчин виходить при додаванні 10 г борної кислоти, 60 г суперфосфату, 1 г марганцівки, 40 г сечовини і 5 г мідного купоросу.
Цей розчин застосовується аерозольним способом. До його складу входять 0,5 г марганцівки, 1 г мідного купоросу, 30 г сульфату калію, 15 г борної кислоти і 40 г карбаміду. На 100 кг бульб норма витрати становить 1 літр готового розчину.
Обробляти посадковий матеріал аерозольним способом можна тільки в тому випадку, коли бульби ще не проросли. Якщо ж з’явилися паростки, коренеплоди слід спершу прозеленить, а потім вже обприскати розчином, розведеним удвічі.
Обробка від городніх шкідників
Яким би високоякісним не був посадковий матеріал, всі зусилля дачника можуть піти прахом, якщо не захистити картоплю від шкідників-комах: колорадського жука і дротяників. Сьогодні ринок пропонує широкий перелік засобів хімічного захисту. Перевіреними на практиці і отримали схвалення дачників є наступні препарати:
«Командор»; На один літр води використовують 20-25 мл речовини.
«Табу»; 8 мл засобу на 1 літр води;
«Респект»; На літр води використовують 70-100 мл препарату.
«Клубнещит»; Розчин готують з розрахунку на літр води 70-100 мл
«Престиж»; Від 70 до 100 мл на 1 літр води.
Це препарати допомагають не тільки виростити, але і зберегти урожай, не дозволяючи комах зіпсувати його.
Захист картоплі від хвороб
У процесі свого розвитку рослини піддаються небезпек різного виду. Це і посуха, вимокання і, комахи та хвороби. Коренеплоди можуть постраждати від таких найбільш поширених захворювань:
Фітофтороз. Піддаються Зараженню як бульби, так і зелена частина рослини. Втрати врожаю при ураженні фітофторозом можуть досягати 70%.
Чорна парша. Вражає сходи рослини, не даючи їм розвиватися.
Звичайна парша. Впливає на бульби, знижує терміни зберігання нового врожаю картоплі.
Щоб захистити рослину від хвороб, можна скористатися наступними препаратами:
«Максим» і «Максим Дачник»;
«Кагатник»;
«Престижитатор»;
«Альбіт».
Конкретні пропорції для приготування розчину можна знайти в інструкції, яка додається до кожного з зазначених препаратів.
Крім болячок, зазначених вище, картоплю може вражати й інші захворювання, причиною яких є грибки або бактерії. Боротися з ними допомагають такі засоби:
«Фітоспорін-М»; Цей препарат не чинить впливу на людей, тварин і комах, зате успішно пригнічує збудників різних захворювань і сприяє зростанню і розвитку коренеплодів. Для отримання робочого розчину 50 грам «Фітоспорину-М» розводять у 2-3 літрах води.
«Алирин-Б»; Цей біологічний пестицид теж безпечний, а його робочий розчин виходить шляхом розведення 4-6 таблеток засоби в 10 літрах води.
Процес обробки бульб препаратами захисту досить простий. Бульби Необхідно розкласти на рівній поверхні в один шар, після чого обприскати їх з пульверизатора свіжоприготованим розчином. Вологий після обробки посадковий матеріал потрібно просушити, після чого він повністю готовий до закладення в грунт.
Народні засоби обробки картоплі до посадки
Поки наша хімічна промисловість не могла запропонувати дачникам сучасні ефективні препарати захисту, в хід йшли народні засоби, які і сьогодні не втратили своєї актуальності. Зокрема, дачники використовують розчин марганцівки (5 г на 10 літрів води) і розчин дегтярного мила (40 г на 1 літр води). Обидва розчину застосовують для обприскування бульб. Перед посадкою обов’язково оброблені бульби просушують.
Незважаючи на посилення боротьби з шкідниками і хворобами, щорічно вони повертаються. Тому обійтися без спеціальних препаратів при вирощуванні картоплі практично неможливо. Щоб добитися потрібного результату, при застосуванні хімічних засобів потрібно обов’язково керуватися інструкціями.
Що ви уявляєте, коли чуєте слова “вирощування картоплі”? Виснажливий працю, нескінченні поля, що йдуть кудись за горизонт? Між тим, сучасні городники давно навчилися отримувати хороші врожаї смачної картоплі з невеликих ділянок землі при мінімальних витратах сил і часу. Та й звідки зайвий час і сили у дачника, який вибирається за місто лише по вихідних! У чому секрет? У правильному підході.
Починається Все з сортів
Найчастіше для вирощування на дачній ділянці вибирають скоростиглі сорти, щоб отримати перший урожай як можна раніше. Ранні сорти дозрівають за 40-60 днів, тому при посадці на початку травня можна отримати свіжу картоплю до свого столу вже в червні. Влітку молодий картопля завжди коштує дорого, так що ще й непогана економія виходить.
Популярні й надійні сорти ранньостиглі:
Назва сорту
Термін дозрівання, днів
Врожайність,
бульб з куща
Особливості, переваги
Каменський
40-45
18-25
Надійність, стабільна висока врожайність, великі бульби
Удача
45-50
15-20
Стабільна врожайність, вирівняні великі бульби
Імпала
50-60
16-21
Хороша врожайність, невибагливість
Рів’єра
55-60
13-20
Посухостійкість; перший урожай можна знімати вибірково через 40 днів
Метеор
45-50
10-12
Великі бульби, ранній врожай
Розара
60-65
15-20
Стабільна врожайність, стійкість до хвороб
Дещо інший підхід потрібен, якщо ви хочете забезпечити свою сім’ю картоплею на всю зиму: в цьому випадку слід вибирати лежкі сорти, розраховані на тривале зберігання. Найчастіше вони мають середній і пізній термін дозрівання, але і деякі ранньостиглі можуть відрізнятися гарною лежкістю. Перевірені сорти, придатні для зберігання:
Ред Скарлет (строк достигання 70-75 днів, урожайний);
Ласунок (80-120 днів, майже не пошкоджується колорадським жуком);
На що ще, крім термінів дозрівання, варто звернути увагу? Звичайно, на смак. Але тут радити складно: про смаки, як відомо, не сперечаються. А от якщо говорити про корисні властивості, то можна порекомендувати незвичайні сорти з фіолетовими бульбами, наприклад:
Гурман (термін дозрівання 75-80 днів);
Аметист (65-80 днів);
Блю Салат (70-90 днів);
Північне Сяйво (60-80 днів).
За рахунок високого вмісту антоціанів, які надають бульб екзотичну забарвлення, такий картопля має виражену антиоксидантну дію та благотворно впливає на організм.
Але чим ви керувалися при виборі, не обмежуйтеся одним-двома сортами, адже у кожного з них свої особливості. Саджаючи сорти картоплі з різними характеристиками (термін дозрівання, ступінь стійкості до захворювань і несприятливих погодних факторів і т. д.), ви завжди будете з урожаєм.
Треба готуватися до посадки
Мало просто придбати якісний насіннєву картоплю – його перед посадкою ще треба “розбудити”, щоб сходи були дружніми і міцними. Існує багато Способів підготовки посадкового матеріалу, тут кожен городник вибирає варіанти, виходячи із своїх можливостей. Коротко ознайомимося з основними.
Метод
Короткий опис
Сухе пророщування
У розкладаються Бульби 1-2 шару на світлі; температура в перші 10-15 днів +18…+20 градусів, потім знижується до +15, щоб паростки не витягувалися. Тривалість підготовки 30-40 днів. Результат: пофарбовані міцні паростки з зачатками зелених листочків.
Вологе пророщування
Розкладаються Бульби у вологому субстраті (тирса, торф тощо) і витримуються при температурі не вище +15 градусів протягом 2-3 тижнів. Результат: міцні кремезні паростки і добре розвинені корінці.
Комбіноване пророщування
Спершу Бульби проращиваются на світлі до отримання паростків (протягом 2-3 тижнів), а потім ще 10 днів витримуються у вологому субстраті для розвитку коренів. Результат – як при вологому пророщуванні.
Провяливание
Витримуються в теплі Бульби (+16…+20 градусів) до пробудження вічок (зазвичай не більше 2 тижнів). Спосіб застосовується, якщо немає часу на повноцінне пророщування. Результат: посадковий матеріал з зачатками паростків.
Прогрівання
Застосовується в тих випадках, коли посадковий матеріал пізно витягнутий з холодного сховища, і його необхідно швидко “розбудити”. Бульби розкладають у прохолодному приміщенні (близько +10 градусів) і протягом 3-4 днів поступово підвищують температуру до +22…+25 градусів. Результат: пробудження сплячих вічок на бульбах.
Крім іншого, підготовчий етап допомагає виявити приховані дефекти садивного матеріалу, відбракувати слабкі, непродуктивні бульби, тому пропускати його не рекомендується. Якісна підготовка дозволить отримати швидкі і дружні сходи, а в кінцевому підсумку – підвищити урожай.
Посадка картоплі: терміни і методи
Старовинна народна прикмета стверджує, що картоплю треба садити, коли на березі починають розгортатися листочки: “Коли на березі лист з копійку, садить картоплю кожна сімейка”. В цей час грунт вже достатньо прогрілася, але в неї ще вистачає вологи, необхідної для проростання бульб. Якщо поспішити, посадити в холодну землю, посадковий матеріал може згнити, але навіть якщо цього не станеться, чекати сходів доведеться довго – ніякого виграшу в часі не вийде. Якщо ж запізнитися з посадкою, схожість може виявитися дуже низькою через нестачу вологи в грунті.
Агрономи кажуть, що правильний термін посадки – коли земля на глибині 10 см прогрілася до +10 градусів, а грудку землі, стиснутий в руці, не розсипається, але і вода з нього не тече, – значить, грунт “стигла”, готова до обробки.
Що стосується методів, тут різноманітність воістину величезна. Крім традиційної посадки в рядки гребені і, городники садять картоплю під солому; у високі грядки під мульчу; в бочки і мішки; під чорний нетканий матеріал і так далі. У кожного методу є свої переваги і свої прихильники – все залежить від того, якими умовами ви володієте, які цілі перед собою ставите, яких результатів хочете добитися.
Короткий огляд найбільш поширених методів допоможе вам визначитися, щоб потім дізнатися більше про вибраному варіанті:
Спосіб посадки
Короткий опис
Переваги і недоліки
В лунки (“під лопату”)
Садять зазвичай удвох: перший робить лунки (або просто піднімає лопатою пласт грунту), другий розкладає в них підготовлені бульби. Якщо поодинці садити, зручніше замість лунок зробити борозну.
Метод простий, не потребує додаткових матеріалів та зайвих операцій. Не підходить для важких, холодних, перезволожених ґрунтів.
В гребені
Використовується зазвичай при механізованій посадці: спершу плугом (культиватором) підняті нарізають рядки (гребені), а потім вже в них висаджують підготовлені бульби.
Ґрунт в гребенях швидше прогрівається, бульби захищені від надмірної вологи. Метод не підходить для сухих пухких грунтів і жаркого клімату.
У високі грядки
Дуже популярний у сучасних городників метод. Картопля висаджується в стаціонарні високі гряди з родючим грунтом. Розкладаються рядками Бульби (у шаховому порядку), рясно посадки мульчируются.
Застосування цього методу виключає перекопування і підгортання, прибирати урожай легко. Необхідні витрати на спорудження стаціонарних гряд.
Під солому
Пророщені бульби розкладають по поверхні ґрунту (можна просто по дернині) і ховаються соломою рихлою. По мірі росту кущів додають солому. Якщо соломи немає, її іноді замінюють сіном, але воно часто злежується, ущільнюється, тому деякі вважають таку заміну помилкою.
Не потрібно копати і підгортати, легка збирання врожаю, чисті бульби. Але в соломі легко заводяться гризуни; в сире літо вона може пріти, загнивати. Потрібні витрати на купівлю соломи або заготівлю сіна.
В бочки (відра, мішки тощо)
На дно обраної ємності поміщається грунт (товщина шару залежить від розміру контейнера і обсягу посадок, але не більше 20 см), на нього розкладають підготовлені бульби і засипаються шаром грунту. По мірі росту кущів земля поступово підсипається, а для збирання врожаю з бочки або відра просто витрушують весь вміст.
На великі врожаї при використанні цього методу розраховувати не доводиться. Крім того, треба враховувати, що грунт в ємностях швидко сохне в жарку погоду потрібно полив. Зате не треба копати, підгортати, прополювати, не потрібно багато місця, садити можна де завгодно.
При вирощуванні картоплі рекомендується дотримуватися сівозміни, але у дачників зазвичай немає достатніх для цього посадкових площ, тому садять з року в рік на одному і тому ж місці. Щоб уникнути виснаження грунту, накопичення в ній збудників хвороб і розмноження шкідників використовують посів сидератів – наприклад, гірчиці, фітонциди якої добре знезаражують землю. Одночасно сидерати покращують структуру грунту і служать органічним добривом. Небажано використовувати в якості сидератів злакові культури, жито особливо – вона, як і злісний бур’ян пирій, привертає дротяників, який завдає чималої шкоди врожаю.
Місце для посадки картоплі повинно бути добре освітленим – ця культура світлолюбна, при затіненні пагони витягуються і слабшають, а врожай знижується. Родючість грунту дуже важливо теж, але під посадку не можна вносити свіжі органічні добрива (гній, пташиний послід тощо) – це провокує хвороби бульб, гнилі різноманітні. Тому зазвичай органіку вносять восени, а навесні при посадці використовують фосфорно-калійні добрива (без хлору) або деревну золу (в лунку). Дози добрив залежать від особливостей грунту на ділянці.
Догляд за картоплею
Догляд за насадженнями полягає в прополюванні, підгортанні, поливах підгодівлях і при необхідності, захисту від хвороб та шкідників. Ці Роботи досить трудомісткі, але якщо ви вирощуєте картоплю на невеликій ділянці, догляд можна звести до мінімуму, застосовуючи правильні методи.
Так, наприклад, мульчування посадок (соломою, скошеною травою, сіном, выполотыми бур’янами) замінює підгортання, допомагає зберегти вологу в грунті (дозволяючи скоротити або зовсім виключити поливи), пригнічує ріст бур’янів. Садіння бульб у високі гряди або бочки теж позбавляє від необхідності підгортати рослини і витрачати час на прополку.
Але треба розуміти, що у кожного методу є свої обмеження. То ж мульчування в сире літо може спровокувати гнилі, а картопля в бочках потребує регулярного поливу, особливо в сильну спеку, що складно організувати, приїжджаючи на дачу лише по вихідних. Тому іноді традиційні методи все ж таки виявляються оптимальним рішенням.
Підгортання допомагає збільшити врожай: підсипаючи грунт до кущів, огородник стимулює утворення додаткових підземних пагонів – столонів, на яких формуються бульби. Навесні підгортання, крім того, допомагає захистити сходи від пізніх поворотних заморозків, а влітку перешкоджає надмірному випаровуванню вологи і розпушує грунт, покращує повітрообмін.
Картопля дуже вимогливий до вологості грунту, особливо у фазі появи сходів і під час цвітіння, оскільки воно зазвичай збігається з формуванням бульб. Засуха для більшості сортів критична; в посушливе літо при недостатньому поливі врожай значно знижується. Уникнути втрат допомагає розпушування ґрунту після дощу або поливу і мульчування посадок. Поливи гостро необхідні на пухких піщаних і супіщаних ґрунтах, погано утримують вологу; на влагоемких суглинках часто можна обійтися і без цієї процедури.
Підживлення зазвичай не потрібні, якщо необхідні добрива були внесені при підготовці ґрунту та посадки. Не варто підживлювати “на всяк випадок”: надлишок поживних речовин буває не менш шкідливий, ніж недолік. Так, наприклад, при надлишку азоту (виникає, якщо перегодувати рослини органікою) бадилля розвивається на шкоду врожаю, а в бульбах можуть накопичувати нітрати.
Шкідники і хвороби картоплі
Мабуть, найвідоміші шкідники картоплі – колорадський жук і дротянка. Рідше пошкоджують посадки нематоди (стеблова, золотиста і бліда), капустянка, попелиця, слимаки. Ближче до осені дозріваючий урожай може сильно постраждати від мишей-полівок.
Із захворювань найбільш поширеним є фітофтороз. Крім того, зустрічаються різні гнилі бактеріальні, грибні хвороби (парша, ризоктоніоз, фузаріоз та інші).
Для кожної з цих напастей існує цілий арсенал методів і засобів боротьби, про яких неможливо розповісти в рамках однієї статті. Але городникові по силам помітно знизити ризики, попередити виникнення проблем, застосовуючи прості профілактичні заходи:
використання здорового, якісного садивного матеріалу;
посадка районованих сортів;
вибір сортів, стійких до комплексу захворювань, слабо уражаються шкідниками;
дотримання правильної агротехніки;
розумне застосування засобів захисту рослин.
Прибирання та зберігання врожаю
Рання картопля для літнього споживання прибирають вибірково по мірі дозрівання. Молоді бульби погано зберігаються – максимум 2-3 тижні, тому викопують їх потроху, рівно стільки, скільки потрібно для їжі. Суцільну збирання починають після того, як повністю відмирає бадилля (зазвичай в кінці серпня – на початку вересня). Якщо надземна частина продовжує зростання на початку осені (так буває і з позднеспелыми сортами, і з середньостиглими в сприятливих умовах), врожай збирають у вересні до настання заморозків.
Поспішати не слід: найкраще дозрілі зберігаються бульби – з щільною, досить міцною шкіркою. Але й затягувати з прибиранням теж не рекомендується – це збільшує ризик втрат від гризунів, ранніх сильних заморозків, інших несприятливих факторів.
Копають картоплю в суху, ясну погоду; опади серйозно ускладнюють прибирання, але якщо негода затягнулася, відкладати цю роботу не варто: перезволоження провокує захворювання бульб і знижує лежкість.
Викопану картоплю не слід відразу прибирати в сховище, спершу його протягом 20-30 днів просушують в добре провітрюваному прохолодному приміщенні (при температурі не вище +15 градусів) без доступу світла. Висушені бульби сортують, видаляючи хворі і відкладаючи ті, на яких виявляються незначні пошкодження – для тривалого зберігання непридатні.
Картоплю Зберігають у темних добре вентильованих приміщеннях при температурі +2…+4 градуси і відносній вологості повітря не менше 85%. Підвищення температури призводить до передчасного пробудженню бульб; якщо повітря занадто сухий, картопля в’яне, стає в’ялим; при надмірній вологості виникають гниль і цвіль. В оптимальних умовах та при умові грамотного вибору сортів урожай добре зберігається до кінця весни.
Соковиті круглобокі помідори – найбажаніші овочі на літньому столі. Класичний салат з томатів і огірків люблять повсюдно, а потім настає черга зимових заготовок, і ці овочі знову виходять на перший план, з них варять томат-пасту, їх консервують з іншими овочами і окремо, використовують для приготування лечо, заморожують, а також варять із стиглих плодів ароматну аджику. Величезна кількість сучасних сортів томатів селекціонерами виведено в останні роки. У цій статті – огляд новинок та класичних сортів, порівняльні характеристики, призначення та врожайність томатів.
Під прицілом – сеньйор помідор
Томати бувають різні – кольорові і червоні, високі і низькі, круглі і у формі вершків, великоплідні і дрібні. Для кожної категорії існує своя класифікація.
Сортування по висоті куща
Найменування
Опис
Розміри куща
Індетермінантні
Найбільш високорослі з усіх томатів. При вирощуванні таких сортів обов’язково встановлюють опори під кожен кущ і проводять своєчасне видалення пасинків. У північних районах рекомендується вирощування в теплиці.
Від 2 м і вище, висота стебла не обмежена
Детермінантні
Зростання цих сортів томатів припиняється після закладення 4-5 квіткових кистей, які формуються через кожні 2 аркуша, починаючи з п’ятого чи сьомого. Потрібно підв’язування стебел і видалення пасинків.
Від 60 см до 1 м
Полудетерминантные
Пізньостиглі сорти з високим стеблом. Зав’язі утворюється через кожні 2-3 аркуша. Максимальна кількість суцвіть 9-12. У Сорти рекомендовані для вирощування в теплиці, потрібно підв’язка.
Від 150 до 200 см
Супердерминантные
Низькорослі сорти томатів, які припиняють ріст після формування третьої кисті. Раннє плодоношення, дружна віддача врожаю.
30 до 60 см
Штамбові
Невисокі компактні кущі з коротким потовщеним стеблом, не вимагають підв’язки та пасинкування.
Від 40 до 60 см
Томати: форма і розмір плоду
Томати розрізняються за формою і розміром плодів. Серед ароматних смачних помідорів часто зустрічаються кулясті плоди, сплющені, ребристі, серцеподібні, у формі сливи, витягнуті. В залежності від величини використання томатів різних форм відрізняється. Для консервування вибирають дрібноплідні сорти, які легко помістяться в банки, а великі плоди використовують для приготування салатів і гарячих страв, а також зимових заготовок з перероблених плодів (сік, аджика, томат).
Колекція насіння компанії Directhit пропонує величезну різноманітність насіння сортових томатів з різною формою плодів, нижче огляд деяких з них:
Найменування сорту
Опис
Врожайність
Томат Алтайський богатир
Малиново-червоні плоди мають округло-сплюснуту форму, вагу одного томату сягає до 400 р.
До 12 кг з 1 м2
Апельсин Томат
Округла форма плодів правильна, яскрава помаранчева забарвлення, вага одного томату сягає до 400 р.
До 8 кг з 1 м2
Томат Бананза
Витягнута форма перцевидная, ароматна м’якоть, червона. Вага плодів варіюється від 100 до 120 р.
До 4 кг з 1 м2
Томат Бізон
Форма плоду Сплюснута з широкими ребрами. Незвичайна Забарвлення – малиново-чорна. Вага плодів – до 300 р.
До 6,5 кг з 1 м2
Томат Бичаче серце
Серцеподібні м’ясисті плоди досягають вагою до 600 р.
До 15 кг з 1 м2
Томат велетенська Груша
Незвичайно великі плоди грушоподібної форми, вага одного помідора може досягати до 300 р.
До 9 кг з 1 м2
Томат Дитячі пальчики
Вирівняні плоди циліндричні з середньою вагою 80-100 р.
Від 8 до 9 кг з 1 м2
Томат Намисто шоколадне
Велика кількість сливовидныхплодов незвичайною коричнево-чорного забарвлення. Вага плоду – до 35 р.
До 5 кг з 1 м2
Вибирайте томати по забарвленню
Новинки селекції сортових томатів дозволяють придбати насіння з різноманітною нестандартної забарвленням плодів, сьогодні не рідкість помідори з строкатою, блакитний, чорною, зеленою шкіркою. Екзотичні плоди викликають здивування, а іноді і недовіру до своїх корисних якостей. Спробуємо розібратися, чим корисні кольорові помідори.
Колір шкірки томатів
Корисні властивості
Пропоновані сорти
Помаранчевий і жовтий колір плодів
Містять у своєму складі підвищений відсоток каротиноїдів, а також вітамінів групи В, володіють меншою калорійністю порівняно з червоними томатами. Найчастіше використовуються для приготування свіжих салатів. Корисні при запорах, покращують роботу кишечника, знижують ламкість нігтів і благотворно впливають на гостроту зору.
Нове слово в селекції – стиглі помідори із зеленою шкіркою. Тепер алергіки зможуть поласувати салатом з помідорів без побоювання виникнення шкірних висипань, свербежу та інших негативних проявів алергії, які неминучі при вживанні червоних плодів.
Томат Жаба-царівна; Самоцвіт смарагдовий Ф1;
Самоцвіт нефритовий F1 с;
Цукор зелений;
Чорні, сині, коричневі й фіолетові помідори
Ці плоди не годяться для консервування, рекомендується вживати їх у свіжому вигляді. Але зате в їх м’якоті міститься підвищена кількість ацитанов, які є сильними антиоксидантами, тому чорно-коричневі і синьо-фіолетові помідори сприяють позбавленню від багатьох захворювань.
Томат Вишенька чорна;
Намисто шоколадне;
Цукор коричневий;
Синя гроно Ф1;
Солодка гроно шоколадна;
Чорна гроно Ф1;
Чорна лакомка;
Чорний барон;
Томат Чорний мавр;
Віагра.
Білі томати
Плоди білих помідор сильно відрізняються – вони швидше нагадують фрукти, а не овочі, адже в їх м’якоті знижений вміст щавлевої кислоти, що надає овочам кислуватий присмак.
Підвищений вміст в м’якоті білих томатів флавонова і вітаміну А дозволяє вживати їх у їжу при захворюваннях нирок і печінки, підвищеному відкладення солей і крихкості судин.
Томат Цукор білий.
Помідори для кімнатного вирощування
Окремо хочеться поговорити про сорти томатів, які можна вирощувати в кімнатних умовах. Посадити кущі помідорів в горщик або балконний ящик зовсім просто – варто купити пакетик насіння, сіяти на розсаду і висадити у підготовлені ємності. Рослини для підвіконь відрізняються швидким зростанням, компактними розмірами та значною стійкістю до ряду захворювань. Серед пропонованих сортів можна вибрати ампельні, які чудово ростуть в підвісних кашпо. Мініатюрних томатів Плоди мають різну забарвлення – їх з інтересом вирощують діти, набуваючи навички догляду за рослинами.
Всього два місяці буде потрібно для дозрівання томатів кущової форми сортаРамблинГолдСтрайп. Невисока рослина не перевищує 35 див. Багатий урожай помідорів дозріває на поникающих ампельних пагонах. Плоди мають оранжево-строкату забарвлення. Краще всього вирощувати цю рослину в підвісних кашпо. Аналогічні сорти з кущової формою росту: томат ампельний Тамблінг Тому Єллоу Ф1; Вишневий водоспад Ф1; Червоне достаток Ф1; Балконне диво; ПиадропсF1 та інші.
В інтернет-магазині компанії Directhit можна придбати насіння томатів на будь-який смак, для тих, хто вагається з вибором сортів, пропонуємо укрупнені набори, що включають класичні сорти і новинки світової селекції з різною масою і забарвленням плодів.
Що найчастіше росте на городі у дачника? Зелень на салати, цибуля, часник, редис, огірки, помідори та перець з баклажанами. Можна зустріти кабачки, гарбузи, іноді – патисони. Хтось вирощує капусту білокачанну або кольорову, хтось горох або квасоля, рідше – боби або кукурудзу. Начебто не так вже й мало виходить.
А чи знаєте ви, що корисних і смачних овочів набагато більше? Серед них є й забуті культури – начебто брукви або артишоку, чудасії і екзотичні – бамія, лагенарія, момордика та інші. Експерименти Любите? Хочете що-небудь посадити новеньке, щоб здивувати сусідів і домочадців? Тоді вам неодмінно треба познайомитися з деякими рідкісними і незвичайними овочевими рослинами, які легко виростити на своєму городі.
Корисні статті про городніх культурах.
Як виростити лобелію з насіння
Що таке непасынкующиеся томати, як і їх вирощувати
Суперпучковые огірки – огляд сортів і поради по вирощуванню
Артишок
Коли-то цей овоч був вельми популярний. З часів стародавніх греків і римлян його вважали делікатесом і дуже високо цінували. А потім забули, і зараз артишоки стали справжньою екзотикою – мало хто знає, як їх виростити і як потім приготувати. А все зовсім не складно!
Артишок – теплолюбива культура, що вирощується розсадним методом. Насіння потрібно попередньо замочити до набрякання, потім стратифікувати в холодильнику протягом місяця. Перед закладанням на стратифікацію набряклі насіння змішують з вологим піском, ємність накривають плівкою, щоб субстрат не пересихав.
Посів проводять в лютому-березні, готову розсаду висаджують у травні під укриття або в грунт на початку червня, коли вже не страшні заморозки. До речі, артишок – ще й чудова декоративна рослина, тому для нього не обов’язково відводити окрему грядку. Висадивши свій “експеримент” в квітнику, ви отримаєте ефектний великий кущ з незвичайною різьблений сріблястим листям, а до кінця літа ще й зберете з нього врожай.
У їжу вживають кошики-суцвіття артишоку, зібрані до того, як вони почнуть розпускатися. Їх відварюють або тушкують, фарширують і навіть їдять сирими. До речі, вони володіють цілим рядом лікарських властивостей, а сушене листя артишоку можна заварювати як чай і використовувати такий напій, щоб швидше схуднути.
Бамія
Ця культура широко поширена південноазіатських країнах, вирощують її також у Європі та Америці, а ось на наших городах вона поки зустрічається дуже рідко. Між тим, на неї варто звернути увагу: плоди бамії корисні для травлення і при цьому низькокалорійні; регулярно вживаючи їх в їжу, можна добитися зниження рівня холестерину і оздоровити свій організм. Вважається, що бамія має навіть омолоджуючу дію.
Вирощувати цей чудо-овоч слід теж через розсаду, але оскільки пересадку рослина не дуже любить, бажано використовувати для посіву торф’яні стаканчики і обходитися без пікірування сіянців. Посів на розсаду проводять на початку березня. Врахуйте, що насіння проростають повільно – сходів доведеться чекати до 20-25 днів, тому запасіться терпінням. Можна прискорити проростання, висіваючи насіння після попереднього замочування.
У відкритий грунт рослини висаджують у травні – початку червня, коли мине загроза заморозків, небезпечні для теплолюбної бамії. Урожай збирають у другій половині літа, незабаром після цвітіння – в їжу використовуються плодики-стручки у віці 4-6 днів. Знімають їх у міру утворення, не допускаючи переростання. Але якщо із збиранням плодів ви все ж запізнилися, залиште їх на рослині до повного визрівання – насіння із стиглих стручків можна вживати замість кави.
Зовні рослина бамії нагадує мальву, або шток-троянду, так що ви з успіхом можете і її висаджувати в квітнику. Інший цікавий варіант – декоративна грядка з екзотичними овочами, здатна стати “родзинкою” вашого городу.
Мангольд
Ще одна чудова овочева культура для декоративного городу або квітника. Мангольд – це буряк, тільки листова: в їжу використовуються у нього не коренеплоди, як у звичайної буряків, до якої всі звикли, а соковиті черешки і листя.
Рослина виключно ефектно за рахунок яскравого забарвлення великих черешків – вони можуть бути не тільки зеленими, але і насичено-жовтим, молочно-білими, малиновими, пурпуровими, яскраво-червоними. Нерідко картину доповнюють і кольорові прожилки на потужних темно-зелених листках. Мангольд Непоміченим точно не залишиться!
А його виростити, між тим, нітрохи не складніше, ніж звичайну буряк. Ніякої розсади – насіння висівають безпосередньо в грунт, причому робити це можна неодноразово, щоб отримувати врожай безперервно протягом усього сезону:
підзимовий посів – для самої ранньої зелені;
весняний посів – в квітні-травні, одночасно з посівом звичайної буряків;
посів річний – у липні, для осіннього врожаю і вигонки (взимку, в горщиках).
Сходи з’являються швидко – протягом 10 днів (тому восени не слід поспішати з подзимним посівом – дочекайтеся стійких холодів, щоб у відлигу насіння не проросло). Черешкові сорти готові до збирання через 3 місяці після сходів, листові вживають в їжу вже через 2 місяці. Черешки можна гасити, варити, використовувати для приготування різних овочевих страв; листя застосовуються як капуста – свіжими (у салатах) або відварними.
Мелотрія
Цю рослину називають африканським огірком – його плоди і справді трохи нагадують огірочки, тільки їх забарвлення більше схожа на кавунову. Дуже цікава, незвичайна культура, здатна прикрасити ваш ділянку і урізноманітнити стіл.
У вирощуванні мелотрии ніяких складнощів немає – це не важче, ніж виростити звичні огірки. Навіть простіше, адже мелотрія, на відміну від огірків, досить стійка до хвороб, а її листя не жовтіє і зберігає декоративність до осені. Ця ліана росте дуже швидко, тому ви можете використовувати її, наприклад, для декорування альтанки, огорожі, веранди або інших дачних споруд.
У холодних регіонах краще скористатися розсадним методом, посіявши мелотрию на початку квітня в окремі горщики. Таку розсаду висаджують під плівкове укриття або в теплицю на початку травня – у віці 25-30 днів. Але можна проводити посіви і безпосередньо в грунт, коли мине загроза поворотних заморозків.
Мелотрія сходить швидко, добре розвивається, рано вступає в плодоношення і плодоносить до глибокої осені. Смугасті плодики збирають як огірки, не дозволяючи їм зростати. В їжу використовують у свіжому вигляді (вони і за смаком схожі на огірок) маринують або – як окремо, так і в асорті, з томатами, перцем, іншими овочами.
Момордика
Ще одна родичка огірків і кабачків (момордика відома також під назвою “індійський огірок”) з яскравою, екзотичною зовнішністю: витончена різьблені листя, яскраво-жовті квіти, досить великі пухирчасті плоди спочатку зелені, після дозрівання – жовто-оранжеві. Стиглий плід всередині яскраво-малиновий, м’якоть за смаком нагадує хурму, з кавуновим або динним відтінком – дуже незвично і приємно.
Гостя з теплих країн, момордика в холодних регіонах теплична вирощується як культура. У південних регіонах її можна висаджувати і у відкритий грунт, використовуючи для вертикального озеленення ділянки. Підійде ця рослина також для вирощування на лоджії або балконі, тільки врахуйте, що їй, як і іншим гарбузовим культур, необхідно гарне харчування і регулярний полив – при посадці в контейнер вона зажадає більше турботи, ніж в теплиці.
Щоб раніше отримати урожай стиглих плодів, бажано вирощувати момордику розсадним методом. Посів проводять в кінці березня – початку квітня, в теплицю розсаду висаджують у травні. Південці сіють цю культуру безпосередньо в грунт в першій половині травня. Вона Росте швидко, плоди з’являються вже в середині літа. Їх найчастіше вживають у їжу свіжими; шкірку стиглих плодів застосовують для приготування цілющих настоянок, лікарськими властивостями володіє і м’якоть момордики.
Огурдыня
Якщо поспів звичайний огірок, в їжу він не годиться – його плоди використовують тільки недозрілими. А дозріла огурдыня стає лише смачніше: нестиглі плоди за смаком схожі на огірок, зрілі – на диню. Ось таке перетворення.
Виростити цей гібрид значно простіше, ніж диню в холодному регіоні. Огурдыня урожайна, вага одного плоду може досягати 3, а у деяких сортів і до 5 кг, а на рослині їх утворюється до 20 штук (зрозуміло, при гарному догляді – як всі гарбузові, культура вимоглива до родючості грунту, тепла і поливу). Якщо дині любите, але не хочете зайвих турбот, – садіть огурдыню!
Урожай повністю дозріває в серпні, однак для вживання в їжу годяться і незрілі плоди, які починають збирати вже в кінці червня – липні. На півдні цю рослину культивують у відкритому грунті, в холодних регіонах використовують плівкові укриття і теплиці. Агротехніка – традиційна для гарбузових.
Пепіно
Його ще називають солодким огірком або динної грушею – інтригує, чи не правда? Плоди пепіно мають дійсно незвичайний і приємний солодкий смак, нюанси якого варіюються в залежності від сорту.
Це південна культура, однак садівники успішно вирощують пепіно і в холодних регіонах, використовуючи теплиці і парники. Вибираючи місце для посадки, слід врахувати, що при температурі вище +30 градусів плоди цієї рослини не зав’язуються. Несприятливий для плодоношення і довгий (більше 14 годин) світловий день: на батьківщині пепіно немає “білих ночей”, тому для створення оптимальних умов посадки влітку корисно притіняти.
Вирощують цю культуру через розсаду. Насіння висівають у лютому, в окремі горщики або торф’яні таблетки. Рослини спочатку розвиваються досить повільно, тому запізнюватися не варто. Але врахуйте, що коренева система у пепіно досить потужна, тому по мірі росту розсади потрібно збільшувати обсяг горщика, щоб рослини не відчували дефіциту харчування. В достатку утворюються пасинки рекомендується видаляти, формуючи саджанець у 1-3 стебла.
У будь-садівника деколи виникає бажання обзавестися такою ж красунею, як у сусіда, або виростити юну копію своєї старіючої королеви квітів. Як бути, якщо її назва, невідомо і відшукати потрібний посадковий матеріал у каталогах немає можливості? Саджанці сорту, найменування якого визначено, не завжди можна знайти в продажу теж, та й вони дорого коштують. Рішення є. Щоб майже безкоштовно закласти цілу плантацію чудової садової культури, достатньо оволодіти методами самостійного розмноження троянд з живців і насіння.
Інші цікаві статті про троянди.
Вчасно трояндам дамо добрива – тривалим і пишним буде цвітіння
Вони не підведуть: рясноквітучі троянди з надійним характером
Посадка троянд навесні: терміни, саджанців підготовка, тонкощі і нюанси вкорінення
Живцювання – простий спосіб отримання власних саджанців троянд
Розведення троянд з фрагментів пагонів – популярний, нескладний і кращий для новачків метод розмноження королеви квітів. Вирощування з живців можливо в будь-який період року, але найкращим часом для вкорінення садових видів експерти вважають другу половину червня, початок липня, оранжерейних (з букета) – березень і квітень. Оптимальні умови вирощування:
вологість близька до 100% (не нижче 90%);
розсіяне сонячне освітлення;
стабільна температура°С. 22-25
Живці не всіх видів красивоцветущих чагарників вдається успішно укоренити. Хорошим потенціалом в цьому сенсі мають мініатюрні, поліантові троянди, плетисті рамблеры, багато флорибунди. У чайно-гібридних культиварів первинне укорінення відбувається непогано, однак коренева система у них розвивається надто повільно, саджанці виходять слабкими. Найбільш проблематично укорінення живців великоквіткових паркових і ремонтантних сортів.
Переваги розмноження троянд живцями:
Відносна простота методу.
Доступність садивного матеріалу. Для живцювання можна використовувати пагони вже ростуть на ділянці кущів, стебла квітів з подарованого букета. Поділитися фрагментами пагонів не відмовляться багато інші садівники, особливо під час осінньої обрізки.
Відсутність у вирощених з живців троянд дикої кореневої порослі, віднімає час і додаткові сили квітникаря, чим іноді грішать» щеплені рослини.
Велика довговічність кореневласних троянд, отриманих з живців, в порівнянні з щепленими.
Хороша адаптація до місцевих умов, легке відновлення з сплячих нирок при загибелі надземної частини.
Збереження сортових якостей саджанцем. Вид майбутньої квітки однозначно визначається рослиною, від якого береться держак.
Важливо! Якщо для живцювання використовується гібридна троянда, характеристики батьківської рослини можуть виявитися втраченими. У спадок будуть передані властивості того сорту, який дасть поштовх до розвитку кореневої системи.
Не можна не згадати і про негативні сторони вирощування троянд з живців. У загальному розвитку, опірності хворобам, морозостійкості кореневласні троянди багатьох сортів істотно поступаються щепленим. А перша зимівля може стати останньою для значної частини укорінених живців, якщо не вжити кардинальних заходів щодо їх укриття.
Надійний метод нарізки і вкорінення живців влітку
Цей спосіб передбачає використання для живцювання рожевого куща у фазі бутонізації (забарвлених бутонів). Щоб заготовити повноцінні живці та успішно їх укоренити, потрібно виконати ряд нескладних кроків:
Інструменти, які будуть застосовуватися (ніж, секатор) продезінфікувати, перевірити їх гостроту, при необхідності заточити.
На здоровому кущі троянди, не має ознак захворювань або ураження шкідниками, вибрати напіводеревіли однорічні пагони діаметром з олівець (5-7 мм).
Із середньої частини намічених пагонів вирізати живці з двома–трьома бруньками. Верхній зріз робити прямим, на 5-10 мм вище нирки, нижній – під кутом 45°, відразу під брунькою.
Нижні листя у живців прибрати, верхні вкоротити наполовину. Так вони будуть менше випаровувати вологу.
На добу занурити нижню частину живців в медову воду (1 ч. ложка меду на склянку води) або приготовлений по інструкції розчин стимулятора коренеутворення (Корневін, Гетероауксину).
Для посадки підготувати індивідуальні пластикові горщики, заповнити їх на висоту 6-8 см продезінфікованої почвосмесью, що містить 1 частина листової землі і по 2 частини піску й дернової землі. Можливе використання готового покупного грунту для троянд.
Поверх ґрунтосуміші шаром 3-4 см насипати прожарений грубозернистий пісок або суміш його з вермікулітом (1:1).
Живці висадити похило, заглиблюючи нижній зріз не більше ніж на 2 см (він не повинен стосуватися ґрунтового шару), полити.
Виставити горщики на притінене місце в саду (наприклад, під кущ)
Над кожним черешком міні-тепличку спорудити з скляної банки, пластикової пляшки зі зрізаним дном і т. п., щоб підтримувати необхідну для вкорінення вологість.
Не рідше, ніж через день, навколо теплиць поливати грунт, не допускаючи її пересихання. Живці обприскувати, знявши на цей час укриття. Не допускати потрапляння на рослини прямих променів сонця.
При появі у живців першого аркуша теплички можна прибрати.
Для надійної зимівлі ємності з живцями перенести в підвал, забезпечити рідкісні поливи, щоб не пересихав земляний ком.
Навесні, коли вже не буде загрози поворотних заморозків, висадити вкорінені живці у відкритий грунт.
Важливо! Соковиті жируючі пагони, на яких немає квіток, непридатні для живцювання.
Альтернативний спосіб річного вкорінення живців
Цей метод схожий з описаним вище, але живці не висаджують в горщики, а безпосередньо в грунт, міні-теплички не прибирають до весни, на зиму утеплюють, накидаючи прямо на них листя, солому, лапник і вкриваючи нетканим матеріалом. Всі інші маніпуляції повторюють. Такий варіант хороший для південних місць. В регіонах з суворим кліматом рекомендується викопувати восени саджанці і на першу зимівлю визначати в підвал.
Осіння нарізка і вкорінення живців троянди
Думки садівників з приводу осіннього розмноження троянд розходяться, але його практикують, оскільки при осінньої обрізки можна вибрати багато матеріалу для заготівлі живців. Крім того, деякі квітникарі вважають, що в цьому випадку рослини відчувають менший стрес та краще приживаються.
Принципових відмінностей від річного способу в техніці нарізки живців немає. Зазвичай осіннє живцювання завершують висаджування живців на постійне місце під міні-теплички з укриттям листям, соломою, агрилом.
При загрозі суворої зими або просто за бажанням заготовлені восени живці можна зберегти до весни. Для цього необхідно:
На ділянці Викопати траншейку шириною трохи більше довжини живців і глибиною 15-20 см. По кутах встановити кілочки, щоб навесні було легко її знайти. Дно застелити х/б тканиною або покривним матеріалом.
Живці, з яких видалені всі листя, розмістити в підготовленому поглибленні на невеликій відстані один від одного, прикрити зверху тією ж тканиною, засипати землею.
Місце зберігання живців при настанні морозів утеплити (особливо ретельно, якщо снігу немає).
Після весняного сніготанення витягти і обстежити живці. Ті, у яких у нижній частині є товстий світлий наріст (каллус), готові до висадки в череночник, контейнери або відкритий грунт – в залежності від погоди.
Розведення троянд з насіння – це захоплююче
Вирощування троянд з насіння не надто популярне, оскільки цей процес досить клопіткий, тривалий, до того ж видів і сортів, які можна культивувати таким способом, мало. Багато садівники побоюються застосовувати насіннєвий спосіб розмноження з-за невизначеності результату. Королева квітів – мінливе рослина, навіть з насіння одного плоду можуть бути отримані рослини з різною формою, забарвленням, махровостью квіток.
Однак є хороша можливість використовувати цю непередбачуваність цілеспрямовано: відібрати з вирощених кущиків цікаві екземпляри і продовжити їх розмноження живцюванням. У результаті вдається виростити власні саджанці унікальних троянд: красиво квітучих, що володіють витривалістю, високою зимостійкістю і стійкістю до захворювань. Якщо ви відносите себе до числа захоплених квітникарів, які не бояться експериментів, цей спосіб для вас.
Насіння для розведення троянд можна зібрати з уподобаних рослин самостійно або придбати посівний матеріал в спеціалізованих магазинах. У продажу бувають насіння сучасних різновидів цієї культури, включаючи чарівні флорибунди.
Важливо! Купівля насіння в магазині – не гарантія того, що з них будуть отримані однакові кущі.
Техніка вирощування троянд з насіння
Розведення троянд з насіння передбачає обов’язкову стратифікацію. Можна довірити її природу і погоду, підготовлені посіявши насіння у відкритий ґрунт під осінь. Це прийнятно при наявності великої кількості посівного матеріалу. Результативніше, але складніше вирощування королеви квітів через розсаду: щоб домогтися успіху, знадобляться велика акуратність і терпіння. Готові? Тоді вперед!
До осені запасіться насінням (покупними або зібраними самостійно), а також наступними матеріалами і пристосуваннями:
ватяними дисками;
перекисом водню (3%);
ситечком;
п/е пакетиками;
невеликими рассадными ємностями діаметром не менше 50 мм і з дренажним отвором в дні;
легким родючим грунтом.
Ємності і грунт для розсади потрібні не відразу, вони будуть потрібні після закінчення процесу стратифікації, який вам доведеться організувати штучно:
Змочіть ватяний диск нерозведеною перекисом водню (3%). В якості підкладки згодиться і інший матеріал, який добре утримує вологу, – паперова серветка або рушник, шматочок тканини х/б і т. п.
Розмістіть на диску троянди насіння в один шар і накрийте іншим ватним диском, також змоченим перекисом.
Помістіть цей «сендвіч» в п/е пакет, прикріпіть бирку з назвою сорту.
Пакет Покладіть в овочевий ящик холодильника для стратифікації, яка буде тривати до двох місяців.
Не залишайте без уваги насіння. Періодично провітрюйте і їх оглядайте. Якщо помітите цвіль, вийміть насіння, замочити на 20 хвилин у перекису водню, в укладіть свіжі диски, зволожені перекисом, і знову помістіть в холодильник.
Не пропустіть момент, коли насіння почнуть проростати. Це зазвичай відбувається через 45-60 днів.
Важливо! Насіння, зібрані самостійно, перед закладкою на стратифікацію бажано продезінфікувати, помістивши їх в ситечко і зануривши на 20 хвилин у розчин перекису водню. Для насіння це покупних не потрібно: передпосівну підготовку, включаючи знезараження, беруть на себе виробники.
Коли насіння проклюнуться, можна приступати до посіву:
Заповніть посадочні ємності спеціальним грунтом для троянд з квіткового магазину або легким родючим почвосмесью, приготовленої самостійно.
Пролийте грунт розчином фітоспорину.
Проклюнулися насіння розкладіть по одному в кожен горщик, не заглиблюючи в грунт, лише злегка присипте перлітом або вермікулітом.
Ємності Накрийте прозорим матеріалом (склом, пластиковою кришкою, плівкою), поставте в тепле місце.
Щодня провітрюйте ці міні парники, видаляйте конденсат з кришки, при необхідності зволожуйте грунт.
При появі сходів приберіть кришки.
Забезпечуйте сіянцям температуру повітря 18-20 °С і тривалість світлового дня не менше 10 годин (у фитолампа допомогу).
Через 3 тижні зробіть першу підживлення добривом «Фертика» або рідким гумінових добрив, зменшивши дозу, зазначену в інструкції, в 2 рази.
Далі доглядайте за трояндочками, як за будь розсадою: оглядайте, щоб не пропустити появу хвороб або шкідників, вчасно поливайте, поступово загартовуйте. З настанням стабільного тепла висаджуйте своїх вихованок на постійне місце.
Важливо! Перші з’явилися бутони варто видалити, щоб юні троянди всі сили спрямували на освіту потужних коренів і благополучно перенесли майбутню зимівлю.
Який спосіб вирощування троянд вибрати, вирішуйте залежно від своїх цілей:
Якщо ви хочете виростити троянду ідентичну тій, що вже є у вас (у сусіда, у родички, у подарованому букеті і т. д.), – вам в допомогу укорінення живців.
Якщо ви схильні до експериментів і мрієте закласти розарій з ексклюзивних витривалих рослин, розводьте троянди з насіння.
Якщо ваша мета обзавестися красунею, яка порадує цвітінням вже в поточному сезоні, придбайте готовий посадковий матеріал в надійних розплідниках і садових центрах.
Прямо зараз ви можете замовити саджанці троянд в інтернет-магазині «Directhit». У нашому каталозі представлено безліч чудових сортів і різновидів цієї культури для різних кліматичних зон – вибирайте королеву квітів для свого саду.
В квітучу лобелію неможливо не закохатися. Ціла хмара ніжних квіток-метеликів – яскраво-синіх, небесно-блакитних, білих, пурпурних, червоних – радує око все літо, до осінніх заморозків. Лобелія підходить для вирощування в горщиках, ящиках чи підвісних контейнерах, так і безпосередньо в грунті. Це чудове грунтопокривна і ампельна рослина, чудовий компаньйон для багатьох садових культур, дуже невибагливий і ошатний однорічник.
Вирощують лобелію з насіння через розсаду. Це зовсім не важко, але є деякі особливості, які корисно знати і враховувати, щоб отримати якісний посадковий матеріал. З нашими порадами ви легко впораєтеся з цим завданням.
Що потрібно знати, купуючи насіння лобелії
Лобелія буває ампельна і кущова – звертайте увагу на цей нюанс при виборі насіння. Кущові сорти утворюють компактну квітучу “купину”. Їх можна вирощувати як грунті, так і в контейнерах, якщо вам потрібна композиція, яка буде добре тримати форму і об’єм, не особливо розростаючись.
Кущових сортів не дуже багато, ось найпоширеніші:
‘Віллі Імператор’;
‘Блакитна спалах’;
‘Кришталевий палац’ (‘Кристал Палас’);
сортосерия ‘Рів’єра’.
Ампельні сорти теж придатні не тільки для підвісних горщиків, але і для висадки в квітники, проте їм потрібно значно більше простору, ніж кущовим рослинам. Довгі тонкі пагони ампельних лобелій можуть красиво спускатися водоспадом квіток з балконного ящика або настінного кашпо, а можуть і виступити в ролі квітучого покривала на клумбі.
Асортимент ампельних сортів лобелії надзвичайно широкий. Найчастіше зустрічаються:
‘Сапфір’;
‘Ніагара’;
‘Марго’;
сортосерия ‘Каскад’;
сортосерия ‘Фонтан’;
сортосерия ‘Регата’.
Вибір кольору залежить, головним чином, від ваших уподобань і задумів. Наприклад, сорти з синіми і блакитними квітками – ідеальне рішення для створення квіткового “струмка” або невеликого “озера”. Лобелія безперервно квітне все літо, і такий декоративний елемент стане справжньою прикрасою саду.
Також зверніть увагу на те, що деякі виробники випускають насіння лобелії у вигляді мультидраже. Це дуже зручно при посіві: з одного драже відразу виростає кущик розсади, позбавляючи вас від проблем з пікіруванням.
Куди і як сіяти лобелію
Звичайні (не дражовані) насіння лобелії надзвичайно дрібні, тому сіють їх тільки по поверхні добре зволоженого ґрунтового субстрату, намагаючись розподілити по можливості рівномірно. Існують два способи вирощування розсади цього однолетника – з пікіровкою і без. Розглянемо обидва.
Як посіяти лобелію, щоб сіянці не пікірувати
Не пікірувати сіянці крихітні Щоб, використовують для посіву торф’яні таблетки, краще самого маленького або середнього діаметру. У них сіють насіння дражоване, і звичайні. Останніми злегка “присолюють” поверхня таблетки, а потім дуже акуратно зволожують з пульверизатора, намагаючись не змити водою насіння.
Таблетки з посівами розміщують у микропарнике, який щодня провітрюють, щоб уникнути скупчення конденсату і утворення цвілі. При цьому важливо, щоб субстрат в таблетках не пересихав. У сприятливих умов сходи з’являються через 5-7 днів.
Згодом таблетку з підросли сіянцями просто поміщають в горщик для розсади з відповідною грунтом. Кущик лобелії при цьому не розвалюється, коренева система сіянців не травмується, так і для квітникаря така операція буде значно менш трудомісткою, ніж звичайне пікірування розсади.
Замість торф’яних таблеток можна використовувати пластикові розсадні касети з маленькими отворами, наповнюючи їх звичайним купівельними грунтом. Це менш зручно: при перевалці в окремі горщики земляний ком часто розвалюється, адже у нього немає оболонки, як у таблетки. Зате такий спосіб економічніше: грунт обходиться дешевше торф’яних таблеток.
Порівняйте плюси і мінуси посіву лобелій в торф’яні таблетки, щоб оцінити можливості цього способу:
Переваги посіву таблетки
Недоліки посіву таблетки
Помітна економія часу: перевалка підросла розсади в горщики вимагає менше часу і зусиль, ніж пікіровка.
Микропарники з таблетками займають більше місця, ніж ємності з грунтом при звичайному посіві.
Практично виключені втрати сіянців і пошкодження кореневої системи, неминучі при пікіровці.
Порівняно високі витрати: таблетки обходяться дорожче, ніж пара склянок звичайного грунту для розсади.
Посів лобелії з подальшою пікіруванням розсади
Багато квітникарі сіють лобелію у невеликі контейнери з купівельними грунтом для розсади, а потім сіянці пікірують. Для посіву використовуються неглибокі (3-4 см глибиною) ємності. Грунтовий субстрат злегка ущільнюють і добре зволожують, а потім по його поверхні розсипають насіння, намагаючись зробити це максимально рівномірно.
Для зручності іноді змішують насіння лобелії з сухою кавовою гущею, але це не завжди дає бажаний результат. Посіви при необхідності ще раз зволожують, акуратно розбризкуючи воду з пульверизатора, і накривають поліетиленовою плівкою або склом.
Пікірувати сіянці з такої ємності в окремі горщики потрібно невеликими пучками, які зручно відокремлювати, використовуючи маленькі лопатки і совочки для кімнатних квітів або просто стару чайну ложку. Але потрібно розуміти, що невеликі втрати при цьому способі неминучі: практично ніколи не вдається витягти необхідну кількість сіянців, не пошкодивши інші.
Акуратно відокремлений кущик поміщають в горщик з грунтовою сумішшю, підсипають грунт і злегка ущільнюють його, щоб зафіксувати розсаду. Пересаджені рослини поливають, намагаючись, щоб вода не потрапляла на листя і пагони.
Коли сіяти лобелію
Термін посіву лобелії на розсаду слід вибирати, виходячи з кліматичних умов вашої місцевості, особливостей сорту і можливостей, якими ви володієте. Спочатку сіянці розвиваються дуже повільно, і якщо ви хочете мати до висадки в травні вже квітучу розсаду, посіви потрібно починати в січні. Проте це потребує значних зусиль, тому багато квітникарі вважають за краще сіяти пізніше – в лютому і навіть у першій половині березня. Така розсада зацвіте пізніше, але заощадить вам немало часу і сил.
Врахуйте, що лобелії ампельних сортів приблизно через місяць після появи сходів починають рости дуже активно. Якщо кущові рослини довго зберігають форму, не вимагаючи занадто великого простору, то ампельним необхідний простір для розміщення стрімко удлинняющихся пагонів. Якщо тримати таку розсаду тісноті, тонкі гілочки переплітаються, і при висадці рослини можуть сильно постраждати, коли ви почнете розділяти їх.
Догляд за розсадою лобелії
Догляд нескладний, головне – забезпечити розсаді хороше освітлення і регулярний полив. Лобелія не переносить посуху, тому не допускайте пересихання грунту в горщиках, але і не заливайте посадки – від надлишку вологи розсада гине. Полив розсади до проведення пікіровки в окремі ємності має свої тонкощі.
Якщо ви використовуєте торф’яні таблетки, дуже зручно поливати розсаду, наливаючи воду в ємність, де вони стоять. Це дозволяє гарантовано уникнути попадання вологи на ніжні сіянці. Але будьте уважні: обов’язково відразу зливайте надлишки рідини, якщо вони залишаються, а ще краще – не поливайте дуже рясно, щоб вода не застоювалася.
Якщо для посіву ви використовували контейнер, полив може виявитися досить складною процедурою. Сходи лобелії, як правило, дуже густі, і полити сіянці за допомогою звичайної лійки неможливо. У таких випадках виручає одноразовий шприц без голки: він дозволяє доставляти воду дозовано і точно до коренів рослин.
За недостатнього освітлення і високої температурі в приміщенні лобелії розсада починає витягуватися. Пагони і листя бліднуть, міжвузля удлинняются, рослина може виглядати пригнобленим. Якщо ви помітили, що це відбувається, забезпечте розсаді досвечивание і по можливості знизьте температуру (до +15…+17 градусів). Чим тепліше в приміщенні, тим важливіше хороше освітлення лобелії.
Якщо рослини (особливо ампельних сортів) ростуть занадто швидко, пагони можна прищипувати або акуратно обрізати ножицями. Це, крім іншого, стимулює розгалуження і допомагає сформувати міцний, здоровий, компактний кущик розсади. Але вдаватися до стрижці можна лише в тому випадку, коли розсаді забезпечені оптимальні умови; витягування якщо причина – у нестачі освітлення, прищипування пагонів не вирішить проблему і може лише послабити рослину.
У квітні розсаду лобелії необхідно починати гартувати (на балконі, лоджії, веранди або в холодному парнику на дачі), а в травні, коли мине загроза поворотних заморозків, приходить час висаджувати її в грунт або вуличні контейнери.
Вирощування з насіння лобелії на перший погляд може здатися досить трудомістким, але повірте, це дуже вдячна рослина, яка з лишком винагородить вас за всі клопоти рясним безперервним цвітінням.
Віддзвеніли весняні дзвінкі марші на садових клумбах, цибулинні культури, які так радували квітникарів після тривалої зими яскравими квітами, завершили свою ходу. Відцвілих тюльпанів Клумби з пониклими листям виглядають гнітюче сумно. Багато намагаються якомога швидше висадити на місце поблекших цибулинних квітів розсаду однорічників.
Але однорічні культури вимагають частого поливу, що шкодить цибулин, назріваючим в ґрунті. Викопати цибулини – рано, не викопувати – шкідливо для їх розвитку. У цій статті – все про те, як доглядати за тюльпанами після їх цвітіння.
Червень: що робити з тюльпанами
Після цвітіння тюльпани красені, никнуть і виглядають неохайно. Але в цей час на землі відбувається формування замісної цибулини і дітки. Якщо в цей період неправильно доглядати за посадками, можна позбутися багатьох сортів.
Після остаточного в’янення квітів на рослинах необхідно видалити всі квітконоси. Поливати рослини не припиняють ще 10-15 днів. Швидше всього верхня частина рослин в’яне при високій температурі. У цей час не можна припиняти полив, особливо якщо рослини стоять з зеленим листям. Не можна проводити часті рясні поливи, досить підтримувати грунт в злегка зволоженому стані.
В цей час корисно провести останню підгодівлю, фосфорно-калійні суміші вносять з розрахунку 30 г на 1 м2. Категорично заборонено використовувати для підгодівлі тюльпанів зрілих препарати з високим вмістом азоту і хлору.
Як підвищити декоративність клумби
Коли надземна частина тюльпанів зів’яне, під землею процес нарощування цибулин триває, не рекомендується проводити рясний полив таких клумб. Хочеться швидше привести в належний вигляд квітник, підвищити декоративність клумб, для чого часто використовують переносні контейнери з посадженими літниками. Не рекомендується проводити обрізку жовтих листків, якщо вони повністю не зів’яли, інакше може повністю зупинитися процес утворення дітки. Найкраще листя пригнути до землі і прикрити їх декоративними матеріалами.
Грунт навколо кашпо можна замульчувати кольоровий корою або торфом, прибрати які не складе великої праці при викопуванні тюльпанів в середині літа.
У період з кінця весни до викопування цибулин клумби знову знайдуть закінчений декоративний вигляд. На мульчу можна виставити декоративні садові фігури, які легко забираються при необхідності.
Відмінно виглядає в кашпо на ніжці герань, петунія, лобелія, настурція, бегонія бульбова, арабис, ампельні форми левового зіву, левкої.
При поливі контейнерів вода з дренажних отворів не розтікається по клумбі, де формують цибулини тюльпани, тому можна не побоюватися загнивання молодих цибулин і діток.
Як не втратити дитинку
Якщо цибулини тюльпанів не викопувати кілька років, вони йдуть глибоко в землю, губляться, позбавлені можливості прорости через величезний шар землі. Для того щоб сортова дітки не губилася, а цибулини не заглублялись, ще з осені необхідно вжити деякі заходи.
Восени, під час посадки тюльпанів у грунт, можна скористатися спеціальними ємностями з донними отворами, які обмежують розростання дітки. Влітку варто тільки викопати ємність, жодна луковичка не загубиться.
Якщо висаджують багато цибулин тюльпанів в осінні місяці, на клумбі вибирають верхній шар грунту, викопують котлован (гл. до 20 см), вистилає дно пластиковою сіткою для вікон, виводячи на поверхню її кінці. Поверх сітки Насипають шар родючої землі і розкладають цибулини тюльпанів з проміжком в 5 див. Після тюльпанів періоду спокою і цвітіння, сітку витягають із землі, піднімаючи одночасно всі чотири кута. Всі тюльпани і дитинка залишаться в сітчастому мішку, не загубляться і не травмуються гострими інструментами.
Коли приступати до викопування цибулин
Приступати до викопування цибулин можна тільки після ґрунтовного в’янення надземної частини рослин, але краще всього провести пробну операцію, викопавши кілька цибулин з різних місць клумби.
Луска цибулини повинна бути покрита темними коричневими плямами, дитинко повинна повністю сформуватися. На дорослих цибулинах видно сформувалися коріння.
Слід дотримуватися основні правила:
До роботи приступають в сонячний день, якщо запланований для роботи час почався дощ, роботу можна довести до кінця, але цибулини відразу миють і викладають на провітрювання.
Копати землю потрібно обережно – пам’ятайте, що гніздо з дитинкою може перебувати на значній відстані від центрального стебла.
Особливу увагу слід приділити хворим, сгнившим і муміфікованим цибулин, такий матеріал відразу утилізується і спалюється.
Здорові цибулини обробляють у розчині марганцівки і просушують. Якщо є побоювання, що цибулини тюльпанів вражені гнилизною, варто відбракувати хворі цибулини і посадковий матеріал обробити препаратами від гнилі та грибкових інфекцій.
Щоб зберегти сортові ознаки тюльпанів, викопувати їх варто щорічно.
Як зберігати цибулини до осені
Після викопування цибулин тюльпанів сортують за сортами і розбору, після чого їх сушать у затінку на повітрі. Щоб посадковий матеріал добре зберігся тюльпанів до осінньої посадки, цибулини викладають в ящики з вентиляційними отворами.
Приблизно протягом місяця цибулини просушують при температурі 23-25°С, вологості до 70% в приміщеннях з хорошою вентиляцією. Поступово знижують температуру зберігання посадкового матеріалу:
Серпень – встановлюють температурний режим до 20°С.
Вересень – температуру знижують до 15-17°С.
Дотримання температурного режиму має основоположне значення для розвитку тюльпанів на наступний рік, адже квіткові бруньки і формування квітконосів відбувається якраз в останні літні місяці.
Не варто нехтувати візуальним оглядом цибулин, то можна відразу помітити хворі і загнили екземпляри, які необхідно відразу знищити.
Вже у вересні-жовтні тюльпани і дитинку знову висаджують на клумби в саду, щоб ранньою весною насолодитися яскравим килимом з чарівних весняних квітів, вирощених з власних цибулин.
Запрошуємо в подорож по полуничній літа – світ кулінарії готовий здивувати яскравими смаками і незвичайними ароматними поєднаннями. Ніжні, запашні ягоди з приголомшливим смаком і ароматом як не можна краще підходять для невагомих десертів.
Полуничні бомболони
Який літній сезон не проходить без повітряних, трохи хрустких і смачних пончиків Бомболони? Рецепт італійського майстер-шефа Л. Монтерсино простий у приготуванні і не вимагає особливих навичок у випічці.
Інгредієнти:
Для тіста:
300 г борошна;
80 г цукрового піску;
6 шт. курячих яєць;
80 г слив. масла;
10 г дріжджів;
2 г солі.
Для крему:
6 яєчних жовтків;
150 г цукрового піску дрібного помелу;
по 15 г рисового і кукурудзяного крохмалю;
300 мл молока 2%;
100 мл вершків 33%;
200 мл полуничного пюре.
Для смаження:
2 л рослинного або арахісового масла.
Як приготувати бомболони
Замісити еластичне тісто, загорнути в харчову плівку, поставити в холод на годину.
Тісто Вийняти, розкачати завтовшки 1 см, нарізати кружечки спеціальними формами діаметром 5 див.
Рознос Посипати борошном, викласти кружечки тіста, накрити плівкою, залишити для підйому тесту при температурі 30 °С на 90 хвилин.
Включити невеликий вогонь, поставити ємність з молоком, вершками для нагріву.
Збити в окремому посуді жовтки з цукром. Додати обидва сорти крохмалю, пюре.
Коли маса з молоком і вершками закипить, влити збиті жовтки з крохмалем та полуничним пюре. Збільшити температуру нагрівання.
Як тільки по крайці крему з’являться бульбашки повітря, інтенсивно збити віночком масу за 5 секунд і відразу відставити крем.
Крем Остудити, накривши плівкою, щоб целофан не торкався поверхні.
Нагріти олію до температури 180 С. Бомболони Смажити до приємного золотистого кольору з обох сторін.
Бомболони викладати на серветку, щоб видалити надлишки жиру.
Взяти шприц з кондитерським мішком і довгою тонкою насадкою. Наповнити мішок кремом, начинити кожен пончик. Бомболони з начинкою посипати цукровою пудрою.
Десерт з полуницею «Etonmess» («Ітон Мес»)
Час приготування десерту – 2 години, дана рецептура на 3 людини.
Ітон Мес – десерт англійського походження, популярний в британській приватній школі для багатих хлопчиків (Ітонський коледж). Вважається дуже поживним і корисним, здатним активувати мозкову активність і насладить приємною прохолодою спекотним літнім днем.
Продукти:
50 г готового безе;
200 г вершків 33%;
200 г вимитої і очищеної від хвостиків полуниці;
20 г цукрової пудри;
1 г солі.
Приготування:
Збити вершки і цукрову пудру до пишної піни.
Безе розкришити в крихту великої фракції.
Змішати вершкову піну з безе.
Полуницю розрізати вздовж на 4 частини. У креманки викласти шарами збиті вершки з безе і четвертинки полуниці.
Прикрасити листочками м’яти і цілої ягодами полуниці. Подати відразу, щоб безе зберегло хрустку структуру.
Десерт виходить ніжним, з приємним вершковим смаком і ароматом стиглої полуниці. Ситний і корисний річний сніданок порадує всю сім’ю!
Полуничний сорбе
Сорбе (сорбет) відрізняється від класичного морозива меншим вмістом жирів і вуглеводів. Яскравий, свіжий, легкий десерт ідеально підходить для літнього меню.
Продукти (на 4 порції):
80 мл води;
50 г цукрового піску;
500 р полуниці (вимитої і очищеної від хвостиків);
15 мл лимонного соку;
10 мл лікеру GrandMarnier (для дорослих).
Як приготувати сорбе
Цукор розчинити у воді в окремій ємності при температурі 85 °С (нагрівати 5 хвилин). Отриманий сироп остудити.
Ягоди полуниці в пюре перемолоти, пропустити суміш через сито №2, щоб видалити насіння.
Готове пюре Перекласти в ємність, додати лимонний сік, лікер. Поставити в холод для повного охолодження.
Ввести в сироп полуничне пюре, перемішати.
Перекласти масу в мороженицю і готувати за інструкцією виробника.
Готовий десерт слід подавати у спеціальних келихах, зверху прикрасити листочками м’яти і карамелізованими ягодами полуниці.
Полуничний смузі
Літо – сезон свіжих фруктів, з яких можна приготувати чудові прохолодні напої. Смузі – джерело корисних мікроелементів та вітамінів, освіжає і заряджає організм бадьорістю і енергією. На приготування йде 5 хвилин!
Продукти на 2 порції:
50 г ягід полуниці;
50 г зелені м’яти (або 5 мл м’ятного сиропу);
15 мл яблучного соку без м’якоті;
30 мл соку лайма;
5 кубиків льоду;
250 мл охолодженої кип’яченої води.
Як приготувати смузі
Полуницю очистити, помити, подрібнити в блендері з молоком і льодом.
Зелень м’яти Перемолоти в пюре, пропустити через сито №1,2, можна залишити як є (за бажанням).
Додати м’яту та інші інгредієнти в полунично-молочну суміш, перемолоти в блендері на високій швидкості 3-5 секунд.
Відразу подати у високих склянках з трубочкою для зручності вживання.
Ароматні і смачні літні страви з полуниці відмінно піднімуть настрій і зроблять життя яскравою, соковитою і енергійною!
Ніхто не буде сперечатися, що троянди дуже вишукані та красиві, тому кожен квітникар намагається посадити на ділянці хоча б кілька кущів цих прекрасних рослин.Часто захоплення цією квіткою перетворюється на манію – хочеться зібрати на ділянці всі відомі сорти, першим придбати сортові новинки, а отримавши в подарунок букет вишуканих троянд, так і тягне укоренити живці. До речі, якщо зробити це правильно, з букета троянд можна отримати молоді рослини для саду. Розмноження троянди – тема цієї статті.
Вирощування троянди з живців: агротехніка посадки
Красивий букет, який заворожує незвичайною забарвленням або витонченою формою, цілком може служити посадковим матеріалом для отримання нових рослин для саду. Як посадити держак троянди з букета?
Алгоритм посадки живців зовсім простий, але підготовка матеріалу до посадки має велике значення. Не слід вибирати квіти з повністю здерев’янілим або слабким стеблом, необхідно вибрати для посадки міцні живці, які мають живі бруньки і листя, почали формування молодої кори.
Якщо букет простояв у вазі кілька днів і за цей час воду не міняли, такі живці не придатні для вкорінення, адже хвороботворні мікроби вже піднялися високо по стеблу. Краще всього не затягувати з процедурою, нарізаючи черешки зі свіжого букета. Відрізані головки квітів можна укласти в низьку вазу з водою, що продовжить на деякий час свіжість пелюсток і дозволить помилуватися подарунком довше.
Величезні, чарівні, імпортні троянди не годяться для живцювання, адже перед відправкою в торговельну мережу, ці квіти обробляють хімічними препаратами для збереження свіжості. Кращий варіант – місцеві свіжі черенковать троянди з букета, який не стояв у вазі.
Свіжі квіти перед живцюванням слід потримати ніч у холодній воді. Нижні живці обрізають на 1.2-2 див. Така процедура дозволить наситити квіти вологою, поліпшити тургор листя.
Важливо! Кращі результати вдається отримати при живцюванні троянд з червоними і рожевими квітами. Гірше живцюються жовті і білі троянди.
Проводити вкорінення букетных троянд можна з перших днів літа до вересня. Краще всього проводити операцію в природних умовах. У зимовий період теж можна проводити вкорінення букетных троянд, але в цьому випадку виникає багато ускладнень: живці живих квітів легко обмерзають, в період укорінення слід підсвічувати укореняемый матеріал.
Троянди з живців з букета: підготовка до посадки
Троянди, вибрані для розмноження, треба правильно підготувати до посадки:
Видалити квіти і бутони.
Нарізати живці з середньої частини стебла (довжина 15 см, але не більш як 30 см).
Видалити нижнє листя повністю, верхні – вкоротити наполовину.
Шипи Видалити.
Важливо! Залишають Черешки з 2-3 бруньками, нижня частина обрізається під 45 градусів під нижньою ниркою (відступ – 1 см). Верхній зріз – прямий, безпосередньо над ниркою.
Корисно замочити в нижні зрізи розчині біостимуляторів, для чого використовують епін, мед, сік алое або картоплі, після чого живці висаджують у воду, грунт або вирощують іншим способом.
Способи вкорінення живців рожевих
Спосіб
Опис
У бульбі картоплі
Картоплі середнього розміру знезараження Бульби розчином марганцівки, після просушування в кожному роблять отвір, у яке вставляють живці, попередньо оброблені Корневином.
В саду викопують канавку (гл. до 15 см) і засипають піском дно. На шар піску встановлюють картоплини з живцями, після чого канавки засипають свіжим грунтом. Посадки накривають індивідуальними прозорими ємностями або влаштовують загальне плівкове укриття. Укорінення може тривати від 2 до 3 тижнів, у цей період укривних плівку не знімають, але проводять короткочасні щоденні провітрювання.
У воді
У ємність з чистою водою занурюють нижні частини живців, 1 раз в 2 дні проводять повну заміну води. При виникненні гнильних процесів, ємність миють, обшпарюють окропом і обробляють марганцівкою, після чого знову поміщають туди живці. Укорінення триває 15-20 діб, живці пересаджують в землю при утворенні видимого калюсу.
.
У грунті
Вибирають родючу садову грядку в тихому безветренном місці. Готують траншею, яку засипають піском на 5 див. Живці встановлюють на пісок і обсипають грунтом, зверху накривають банкою або влаштовують загальну теплицю. Деякі любителі залишають молоді рослини під банкою на всю зиму, проводячи додаткове утеплення, в цьому випадку навесні саджанці акуратно привчають до свіжого повітря. При такому вирощуванні молодих кущів троянд з букетных квітів, можлива посадка восени, але не варто затягувати процедуру до заморозків.
Молоді перезимували рослини розсаджують на постійне місце з настанням стійкого тепла. У середній смузі це час припадає на квітень-початок травня. У перший рік молоді троянди можуть дати по одному-два квітки, але для зміцнення кущів, краще не допускати цвітіння, а бутони обірвати.
Посадка навесні молодих рослин має свої переваги – за сезон кущі наберуться сил, зміцніють і самостійно підготуються до зимівлі.
Що робити в тому випадку, якщо букет чарівних троянд подарований в холодну пору, а отримати такий сорт дуже хочеться? Не біда, можна заготовити черешки і зберегти їх до кращих часів.
Як зберегти живці троянд до весни? Відповідь проста – можна використовувати простий спосіб зберігання в землі.
Вирити яму глибоку (до 70 см), вибравши в саду сухе місце.
Перекладіть живці сухою тканиною.
Засипте яму листовим опадом, утепліть пінопластом, дошками, утеплюючими плівками і засипте грунтом.
Взимку можна додатково вкрити це місце снігом.
У кімнатних умовах живці зберігають при температурі +3+5С в підвалі або холодильнику, їх укладають у торф або мох. Необхідно підтримувати Вологість близько 70-75%.
Якщо зробити все правильно, вже через рік у вашому саду будуть благоденствовать нові троянди, даруючи свої витончені ароматні квіти. Цариця квітів, вирощена з букета – це реальність, яка допоможе за сущі копійки отримати ексклюзивні рослини високої декоративності.
Якими б смачними не були цукіні, традиційно вони займають скромне місце в раціоні людини. Зазвичай їх подають як гарнір або закуску, багато рецептів, але є серед них такі, де кабачки головний інгредієнт повноцінного меню? Звичайно є, адже з цукіні можна приготувати чудові спагетті. Причому це займає мінімум часу і подавати їх можна вареними або сирими.
Інші цікаві статті про корисну їжу.
Закуска з томатів “Пальчики оближеш”
Рецепти хрусткої капусти з журавлиною – неймовірно смачно і корисно!
Як приготувати ароматні овочі на грилі: секрети, рецепти
Для сироїдів, вегетаріанців і людей, які стежать за своєю фігурою це ідеальний варіант. Для інших – просто цікаве, смачне блюдо, яке зробить харчування різноманітніше. Щоб вийшов дійсно делікатес, додайте базилік, помідори черрі і моцарелу.
На сухій сковороді обсмажте окремо ядра кедрових горіхів і мигдаль до появи рум’янцю і приємного аромату. Це займе кілька хвилин.
У глибоку чашку блендера занурте крупно порізаний базилік, часник і пармезан. Подрібніть до однорідної маси, потім потрібно всипати горіхи, сіль і перець. Продовжуйте збивати, поступово вливаючи оливкова олія. Неймовірно смачний соус песто готовий.
Як швидко нарізати спагетті з кабачків
Ножем Нарізати тонкі довгі смужки з цукіні звичайно можна, але справа ця складна і трудомістка. Є кухонні пристосування, здатні полегшити процес, зробити його швидким.
Можна скористатися терткою для корейської моркви. Вони можуть бути різної форми, є кухонні комбайни з подібною насадкою. Якщо страва сподобалася і вирішено робити його регулярно, можна придбати спирализатор. Це пристрій, схожий на точило для олівців, тільки набагато більше за розміром. Зафіксуйте одну сторону кабачка в спеціальному утримувачі і обертайте сам спирализатор поступово зрізуючи шари. Вони відразу розділяються на тонкі смужки. У цьому випадку їх довжина виходить дуже великий, якщо є бажання її обмежити, просто зрізайте частина готової локшини кухонними ножицями. У продажу можна знайти спеціальні машинки з ручним або електричним приводом, здатні швидко перетворити будь-кабачок в спагетті.
Приготування Спагетті
Спагетті з цукіні потрібно злегка обсмажити на невеликій кількості оливкової олії і залиште на повільному вогні ще на пару хвилин. Подайте на стіл з розрізаними на дві частини черрі, Моцарелли кульками, соусом песто. Для прикраси використовуйте гілочки базиліка.
Які кабачки можна використовувати для виготовлення спагетті
Для виготовлення спагетті прийнято використовувати зовсім молоденькі цукіні, їх можна не чистити. Шкірка настільки ніжна, що зовсім не буде псувати блюдо. Можна використовувати плоди трохи більші, але з них обов’язково видаліть всю шкірку і насіння. Вибирайте сорти з щільною, але дуже смачною м’якоттю, здатні зберегти форму при термообробці: цукіні Тигр, Колобок Ф1, Цукеша.
Страви з цукіні неймовірно смачні і дуже корисні. У плодах містяться не тільки вітаміни і мікроелементи. Вони прекрасне джерело цінних харчових волокон, які приводять у норму травлення. Крім того низька калорійність корисна для людей, які ведуть малорухливий спосіб життя, бажаючих знизити вагу і прекрасна можливість урізноманітнити стіл під час дієти. Можна Додавати не тільки сир. М’ясо курки або індички зробить обід повноцінним. Якщо спагетті з цукіні попередньо залишити в маринаді з приправ, соку лимона і оливкової олії, їх можна їсти сирими, при цьому смак буде просто дивовижний.
З першим весняним теплом власники земельних ділянок починають нещадну, затяжну і… не завжди виправдану війну з бур’янами. Адже серед них зустрічаються досить декоративні види, які цілком доречні і навіть ефектно виглядають в квітниках. Багато трави, що відносяться до бур’янистих, – незамінні помічники в боротьбі з шкідниками і хворобами садово-городніх культур, цінну сировину для приготування зелених добрив і компосту, прекрасні природні цілителі.
Останнім якість з успіхом застосовується при складанні лікувальних трав’яних зборів, а також у здоровому харчуванні. Докучающие городникам дикороси потужні, витривалі, буквально незнищенні і готові поділитися своєю силою з людиною. Але як рідко люди користуються цією можливістю! У раціоні Бур’яни – нонсенс для більшості, ну хіба що весняні борщ з кропивою відомі багатьом.
Між тим, з трав можна готувати неймовірну кількість корисних і смачних страв: перше, друге, салатів, бутербродів, напоїв, солінь і варення. Особливо актуальна така їжа навесні, коли в городі ще культурної зелені немає, а організм людини вже відчайдушно потребує вітамінів і клітковини. Спробуйте скористатися щедрими дарами природи, реалізуючи запропоновані далі рецепти з використанням їстівних бур’янів.
Які бур’янисті трави належать до їстівним
Таких рослин є чимало. У одних придатні в їжу коріння, в інших-листя, у третіх всі без винятку частини. Кілька прикладів поширених бур’янів.
№ п/п
Назва
Які їстівні частини
Корисні властивості
1
Кульбаба
Всі частини рослини
Джерело вітамінів, мінералів, дубильних речовин. Джерело лютеїну, інуліну і т. д.
2
Яглиця
Найперші молоді листочки, коріння
Містить вітамін С, флавоноїди і кумарини, багата ферментами, солями заліза, марганцю, бору
3
Кропива
Молоде листя
Найбагатший склад вітамінів, мінералів і амінокислот
4
Зірочник (мокриця)
Листя
Містить вітаміни А, В, Е, мікроелементи, кислоти, рутин, нікотинову кислоту
5
Цикорій
Квітки, листя, коріння
Джерело цинку, тіаміну, вітамінів А, В6, С, Е, К, фолієвої та пантотенової кислот, багатьох мінералів.
Багатий каротином, лимонної і нікотинової кислоти, дубильні речовини, вітаміни С і до, мінеральні солі і білками
8
Лопух
Коріння і стебла
Містить полісахариди, безліч мінералів, вітаміни С і Е, рибофлавін
9
Портулак
Паростки
Багатий антиоксидантами, вітамінами С, А, Е і омега-3 жирними кислотами
10
Лобода
Листя і насіння
Унікальна за змістом вітамінів, макро – і мікроелементів, амінокислот, рослинного білка протеїну
Інгредієнтами для вітамінних страв можуть стати також примула, незабудка, медунка, спориш, пастуша сумка, навіть осот і пирій і багато інших рослин, які прийнято вважати бур’янами.
Це цікаво. Святий старець Серафим Саровський тримав 1000-денний піст, харчуючись однією снытью: влітку свіжої, взимку – сушених. Сучасні вчені встановили, що хімічний склад цієї рослини близький до складу крові людини. Яглиця, володіючи виключно високою поживністю, сприяє виживанню у важких обставинах.
На щастя, перед вами зараз не стоїть проблема виживання. Але страви з «бур’янів» безсумнівно допоможуть відновити сили і поліпшити здоров’я. Почати, мабуть, варто з найбільш простих рецептів.
Намазки з трав для бутербродів
Для приготування бутербродів з одного стандартного батона можна використовувати кілька варіантів намазки.
Візьміть по 100 г листя кропиви, яглиці і мокрецю, 3-4 зубки часнику, невеликий корінець хрону, 1 чайну ложку насіння кропу. Зелень добре вимийте, дайте просохнути, пропустіть через м’ясорубку (кропиву попередньо обдайте окропом). У Додайте до трав подрібнений кріп кавомолці, продавлений через прес часник, натертий на дрібній тертці хрін. Все як слід перемішайте і намазуйте на скибочки батона.
Інгредієнти: 200 г вершкового масла і кропиви, 4 ст. ложки (з верхом) сиру, 1 ч. ложка подрібненого насіння кропу, 1 плавлений сирок, пропущений через крупну тертку. Змішайте Всі, подрібніть блендером.
Перемішайте 2 дрібно порізані цибулини, 1 велику моркву, натерту на дрібній тертці, 200 г подрібненого листя яглиці. Додайте за смаком подрібненого насіння кропу. Заправте рослинним маслом (2 ст. ложки) і сметаною (3-4 ст. ложки). Для пікантності можна додати трохи лимонного соку.
Весняний салат «Вітамінна бомба»
Подрібніть ножем зелень яглиці, примули, кропиви в рівних частинах. Додайте покришені пір’я зеленої цибулі і часнику (ви ж організували ще наприкінці зими город на підвіконні?), бруньки чорної смородини. Посоліть і поперчіть за смаком, заправте йогуртом, сметаною або рослинним маслом. Особливий смак салату додасть кедрове масло та додавання невеликої кількості кедрових горішків.
Салат вінегрет «Дачний сюрприз»
Дрібно поріжте 100 г печеного буряка, 1-2 консервованих огірочка, по 50 г листя яглиці, подорожника, кропиви, 1 цибулину. Не зашкодить і добавка дрібно порізаних солоних грибів, якщо такі є. Перемішайте Все, заправте олією і яблучним оцтом, прикрасьте зеленню кропу або петрушки.
Корисний і простий салат з кульбаб
Знадобляться: 250 г молодого листя кульбаби (краще вибілених), 100 г сметани, 10 пір’я шніт-цибулі, за смаком сіль і перець.
Зелене листя (не вибілені) для видалення гіркоти вимочіть півгодини в підсоленій воді або видаліть у них центральні жилки. Поріжте зелень кульбаби і шніт-цибулі, здобріть сметаною, посоліть, поперчіть. Можна замінити сметану майонезом або рослинним маслом з додаванням лимонного соку.
Поета Улюблений салат Гете
Це цікаво. Поет-філософ Німецький Гете запевняв, що завдяки саме цій страві він зберіг здоров’я і чудову працездатність у зрілому віці.
Готувати такий «чарівний» салат нескладно. Подрібніть зелень кульбаби, щавлю, кропиви, бурачника, кропу, петрушки, цибулі. Пропорції довільні, орієнтуйтеся на свій смак. Додайте посічені варені яйця і ріпчасту цибулю. Заправте соусом: 1 склянка кефіру, цедра половини лимона, за смаком сіль і перець.
Весняні щі з травами-бур’янами
Підготуйте продукти:
50 г щавлю (ревеню);
50 г мокреця;
100 г молодого листя кропиви;
2 цибулини;
1 морква;
2 ст. ложки вершкового масла;
2 ст. ложки сметани;
1 варене яйце;
лавровий лист;
сіль.
Щавель (ревінь), мокрець, попередньо ошпарену окропом кропиву нашаткуйте. На вершковому маслі потушкуйте трав’яну суміш, зробіть засмажку з дрібно порізаного цибулі і моркви. Все це завантажте в киплячу воду, посоліть, варіть 10 хвилин. За 5 хвилин до готовності додайте лавровий лист і сухі пряні трави за смаком. При подачі покладіть в суп нарізане кубиками варене яйце і сметану.
Котлети з яглиці і моркви
Вимийте, почистіть і подрібніть на дрібній тертці 500 г моркви, відіжміть сік. 150 г яглиці відваріть в підсоленій воді, відкиньте на друшляк, потім дрібно порубаєте й змішайте з віджатою морквою. Додайте в масу жовтки 2 яєць, 2 ст. ложки борошна, 2 цибулини, пропущені через м’ясорубку, сушений базилік. Ретельно Все перемішайте. Сформуйте котлетки, обваляйте у збитих білках і борошні, обсмажте на олії на добре розігрітій сковороді.
А ось і десерт – сироп з кульбаб
Неймовірно простий рецепт. На дно скляної банки насипте цукровий пісок шаром 5 мм, на нього щільно укладіть квіткові кошики кульбаби, злегка приминаючи їх дерев’яною ложкою. Висота квіткового шару 10 мм Так, чергуючи шари, заповніть банку, зверху добре засипте цукром і щільно закрийте кришкою. Покладіть заготовку в холодильник. Через 50-60 днів ви отримаєте цілюще сироп, який, будучи доданим в чай, додасть йому оригінальний смак і аромат. Такий напій, володіючи тонізуючими властивостями, забезпечить вас бадьорістю і силою.
Легко переконатися, що з «бур’янистих» трав можна скласти повноцінне обіднє меню. А скільки ще існує чудових рецептів! З того ж кульбаби можна приготувати варення, вино, замінник кави, своєрідний «мед», не менш корисний, ніж гречаний. З інших трав – безліч корисних салатів, холодних і гарячих супів, других страв. Дерзайте, і будьте здорові!
Основним часом проведення посівних робіт вважається весна. А чи відомо вам про те, що багато овочеві культури можна сіяти практично все літо?
Зрозуміло, що підходять для цього не всі культури: ті, яким потрібно багато часу для формування врожаю (баклажани, перець, білокачанна капуста та інші), висівати влітку не має сенсу. Відіграють Свою роль і кліматичні умови: довге і спекотне південне літо відкриває перед огородником більше можливостей, ніж коротке і часто не дуже тепле північне. Тим не менш, практика повторних посівів дозволяє городникові:
раціонально використовувати звільняються грядки;
отримувати кілька врожаїв за сезон;
постійно мати на столі свіжі овочі та зелень.
Так що ж можна повторно сіяти влітку і в які терміни?
Це цікаво! Популярні статті про саду і городі.
Вирощування огірків ампельним способом на маленькій площі
Перці-гіганти: що таке індетермінантні сорту і як їх вирощувати
Суперпучковые огірки – огляд сортів і поради по вирощуванню
Крес-салат
Мабуть, одна з найбільш скоростиглих зеленних культур: сходить протягом 2-3 днів, вживати в їжу можна вже через 2-3 тижні. Але для того, щоб постійно бути з урожаєм, сіяти крес-салат слід регулярно, з інтервалом 7-10 днів. А якщо на дачі ви буваєте тільки по вихідних, зробіть додаткову “грядку на підвіконні будинку, адже цю зелень можна вирощувати навіть без ґрунту – на вологої тканини, наприклад.
До речі, на домашні посіви слід повністю перейти в середині літа: крес-салат не любить спеку і під спекотним липневим сонцем рости не буде. У городі його відновлюють посіви в кінці липня – початку серпня і продовжують практично до заморозків.
Кріп
“Парасольки” квітучого кропу знадобляться для зимових заготовок, а для салатів потрібна ароматна зелень. Вона буде на вашому столі весь сезон, якщо кріп висівати протягом літа багато разів, з інтервалом 15-20 днів. Врахуйте, що ця культура світлолюбна і вимоглива до вологи – у жарку суху погоду потрібні поливи, інакше повноцінного врожаю не зібрати.
Також зверніть увагу на те, що ранньостиглі сорти кропу зазвичай швидко зацвітають і дають мало зеленої маси; вибирайте для літніх посівів добре облистнені середньостиглі сорти, наприклад:
Редут;
Грибовський;
Кибрай;
Макс;
Дальній.
Коріандр (кінза)
Шанувальники цього ароматного і дуже корисного рослини знають: вік кінзи недовгий, вже через 20-30 днів (в залежності від сорту і умов) рослини утворюють квітконоси. Однак повторні посіви кожні 10-15 днів дозволяють збирати пряну зелень все літо без перерви. Тільки не забувайте про догляд: при дефіциті вологи коріандр погано розвивається, дрібніє, передчасно зацвітає, а його листя жовтіє.
Петрушка
Зелень листової петрушки влітку часто грубіє, особливо при нерегулярному поливі, але ви можете посіяти її повторно в червні – початку липня, щоб збирати врожай до заморозків. До речі, якщо восени не перекопувати грядку з петрушкою, то навесні ви зможете отримати з неї ранню зелень. Правда, такі рослини утворюють квітконоси вже в травні, але до того часу зазвичай вже поспіває свіжий урожай.
Листовий салат
Ця скоростигла культура не тільки смачна і корисна, але ще і дуже декоративна. Соковиті листя салатів – прості і гофровані, зелені, білі, вишневі або з контрастною облямівкою по краю – чудова прикраса городу. Салат висівають до середини серпня, оновлюючи посіви при необхідності кожні 2 тижні. Деякі сорти (наприклад, популярний ‘Лолло Росса’) стійкі до цвітушності і довго залишаються придатними в їжу – їх можна підсівати рідше, раз в 3-4 тижні.
Горох
Скоростиглі сорти гороху сіють до середини липня (наприклад, на місці, звільненому після збирання озимого часнику). Цю культуру вирощують не тільки заради отримання урожаю, але і як засіб для поліпшення грунту: як і інші бобові, горох має здатність накопичувати азот, а забита в грядки (після збирання стручків) зелена маса покращує структуру грунту і збагачує її органікою.
Буряк
Не встигли посіяти буряк навесні? Ще не пізно! Це можна робити весь червень – до осені отримаєте урожай коренеплодів для заготовок і зимового зберігання. Підходять для літнього посіву переважно ранньостиглі сорти, але треба мати на увазі, що не всі вони відрізняються гарною лежкістю. Якщо ви хочете, щоб коренеплоди літнього посіву зберігалися довше, вибирайте, наприклад, сорти:
Єгипетська плоска;
Болтарді;
Бордо 237;
Грибовська плоска.
Морква
Трапляється, що ранньовесняні посіви моркви сходить погано. А може бути, ви просто вирішили, що посіяли мало. В городі Або місце звільнилося – думаєте, чим його зайняти. Якими б ні були причини, посіяна в червні морква восени дасть повноцінний урожай – звичайно, при дотриманні всіх правил агротехніки: своєчасних прополки і проріджуванні, поливах і розпушуванні грунту.
Багаторічний цибуля
Такі популярні багаторічні культури як шніт-цибуля та цибуля батун раз в 3-4 роки потребують оновлення посадок. Якщо для цього настав час, плануйте посіви з середини червня до середини липня. При гарному догляді (полив, прополювання, розпушування ґрунту) рослини встигнуть сформувати повноцінну кореневу систему до настання холодів, і наступна весна порадує вас раннім врожаєм молодий вітамінної зелені.
Редис дайкон і
Особливість цих культур – нелюбов до довгого світлового дня і високих температур. Тому виростити редис і дайкон в розпал літа буває складно: коренеплоди швидко грубіють, а іноді і зовсім не формуються – рослина утворює квітконіс (“йде в стрілку”, як кажуть городники).
Однак селекціонерам вдалося добитися великих успіхів у створенні сортів редису, відрізняються хорошою пристосованістю до несприятливих факторів. Нестрелкующиеся сорти відносно стійкі до посухи і високих температур, спокійно переносять велику тривалість світлового дня і дають стабільний урожай, в тому числі, при літніх посівах. Якщо ви хочете, щоб свіжий редис був на вашому столі протягом всього сезону, вибирайте, наприклад, сорти:
Меркадо;
Престо;
Сакса;
Тарзан.
Втім, без гарного догляду, що включає регулярні рясні поливи, якісних коренеплодів у літню спеку не отримати навіть у таких стійких сортів. Якщо у вас немає можливості постійно доглядати за грядками, відновлюйте сівба редиски і дайкона у другій половині липня – початку серпня.
Ріпа
Майже забута в наші дні культура потроху повертається на грядки. Сучасні сорти ріпи відрізняються незвичною зовнішністю, відмінним смаком, високою врожайністю і гарною лежкістю. Ріпу сіяти для зимового зберігання можна з середини червня до середини або навіть до кінця липня. Зверніть увагу на сорти:
Снігова куля;
Міланська рожева;
Жучка;
Снігуронька.
Редька
Редьку зимових сортів висівають в липні. Багатьом знайома пекуча і цілюща чорна редька, адже цей коренеплід дивно різноманітний за формою, кольором і смаковими характеристиками. Редька буває не тільки чорна, але і біла, зелена, рожева; округла або подовжена, з гострим або досить м’яким смаком.
Якщо ви знаєте, як вирощувати редиску, то і з редькою проблем у вас не виникне. Але якщо редис не зберігається довго навіть у холодильнику, то зимові сорти редьки відрізняються гарною лежкістю при зберіганні не втрачаючи ні смакових якостей, ні корисних властивостей. А у вас ще є час, щоб вибрати сорти і посіяти цей чудовий у всіх відносинах коренеплід.
Що важливо врахувати при літніх посівах
Влітку (особливо в суху погоду) в землі не вистачає вологи для проростання насіння, тому перед посівом необхідно рясно полити грядку і стежити за вологістю грунту до появи сходів. Навесні на допомогу городникові в цій справі приходить поліетиленова плівка, якою вкривають посіви: вона перешкоджає швидкому випаровуванню води. Але влітку під таким укриттям грунт може перегрітися, і насіння просто “зваряться”. Використовуйте укривні неткані матеріали – вони гірше утримують вологу, зате пропускають повітря і виключають ризик перегріву.
Звертайте увагу на характеристики сортів, які обираєте для літніх посівів. Враховуйте особливості місцевого клімату – чи встигне сформуватися урожай до настання холодів у вашому регіоні?
Не забувайте про сівозміні. Так, овочеві культури родини хрестоцвітих (редис, ріпу, редьку, крес-салат) не слід сіяти там, де до цього росли їхні “родичі” (наприклад, капуста) – підвищується ризик ураження специфічними шкідниками і хворобами, характерними для рослин цього сімейства.
В іншому дотримуйтеся звичайних агротехнічних правил і отримуйте високий урожай. Ви Тепер знаєте: початок літо – не привід припиняти посіви на городі!
Далеко не кожен дачник може похвалитися просторістю свого садової ділянки. Найчастіше на площі скромних розмірів хочеться розмістити овочеві грядки, посіяти пряні трави, посадити плодові чагарники і, звичайно, зібрати достойний урожай. А ще додати мальовничий вид скромною плантації ошатною квіткової клумбою! Але що робити, якщо бажання не збігаються з можливостями? Ясно одне: це не привід сумувати. Приготуйтеся максимально використовувати ґрунтові ресурси: у століття сучасних технологій і креативних ідей немає нічого неможливого!
Принцип комплексних посадок: декоративний город
Для того, щоб оптимізувати маленьке простір городньої ділянки, можна вдатися до прийому поєднаної посадки культур. Така технологія передбачає створення грядок з різних рослин, що дозволяє не тільки ефективно використовувати площу ділянки, але і підвищити врожайність, поліпшити смакові якості культур, захистити від шкідників, рівномірно отримувати партії свіжих овочів і зелені протягом усього сезону.
При формуванні такого «зеленого конвеєра» потрібно дотримуватися важливі прийоми:
Ущільнюючи посіви, на змішаній грядці слід розміщувати культури, різні за термінами дозрівання і розвитку кореневої системи. Наприклад, быстросозревающие редис і салат можна посіяти в міжряддя до пізніх томатам, а шпинатом розбавити кабачки і капусту.
Ретельно підбирати рослини для взаємовигідного сусідства. Варіантів змішаних посадок багато, але необхідно вивчити правила поєднання рослин. Наприклад, цибуля прекрасно сусідить з морквою, гарбуз із квасолею, а часник мальовничо впишеться в полуничну грядку.
Приємною новиною для любителів дизайнерських клумб стане той факт, що технологія комплексних насаджень дозволяє вирощувати на одній грядці овочі і квіти одночасно. Багато декоративні культури і зелень стануть чудовою прикрасою ландшафту. Дуже ефектно виглядає клумбу чорнобривців і петунії серед овочів. А чому б не включити грядку з кучерявої петрушкою і цвітною капустою в квітник?
А якщо з креативом підійти до створення альпінарію, то можна отримати естетичну композицію із запашних пряних трав. Серед каменів органічно впишуться почвопокровный чебрець, м’ята запашна і базилік, підстава прикрасить гірки кущовий кріп, салат або коріандр.
Вертикальні грядки – модний дизайнерський хід
Якщо горизонтальні грядки вже зайняті, можна вдатися до формування насаджень у висоту. Це модне віяння в городництві вирішує відразу кілька проблем:
Компенсація нестачі землі
Полегшений догляд і боротьба з шкідниками
Незвичайне прикраса ділянки
Приклади пристрою вертикальних грядок залежать від фантазії самого садівника. Естетично виглядає комплексна посадка культур у вигляді пірамідальної грядки або сходів.
Полуниця і суниця відмінно росте в пластикових трубах чи підвісних грядках.
Для огірків можна спорудити курінь або помістити в високі бочки.
У догляді за такими насадженнями слід дотримуватися режиму регулярного поливу та підживлення через швидке виснаження ґрунту.
«Африканський город» – мінімум клопоту і турбот
Вирощування овочевих культур у мішках – нова тенденція в сучасному садівництві. Ця ідея запозичена у Африки, де посушливий клімат не дає можливості вирощувати культури у відкритому грунті. Зараз фермери пристосувалися вирощувати в мішках різні рослини: капусту, томати, огірки, будь-яку зелень; непогано прижилися «в мішку» картопля, буряк і кабачок.
«Африканський город» – економічний спосіб використання простору невеликої ділянки. Він відрізняється компактністю і мобільністю, не боїться бур’янів і шкідників, його врожайність не залежить від якості ґрунту на території. Але, як і будь-якої класичної грядці, городу «в мішку» потрібно надавати належний догляд, який зводиться до регулярного поливу, встановлення опорних конструкцій та «фундаменту» у вигляді каменів.
Каскади з ампельних рослин – стильне рішення
Щоб заощадити місце на території, варто придивитися до ампельним сортів рослин. Кучеряве культури, які тягнуться вздовж вертикальних опор, не займають багато місця і при цьому є прекрасним елементом декорування саду.
Наприклад, ліаною з зеленого горошку можна прикрасити паркан або арку, огірки або виноград пустити уздовж мережі-рабиці, а для квасолі або гарбуза в якості опори використовувати будь-яке дерево. Великий вибір ампельних томатів дозволяє вирощувати їх у будь-яких підвісних контейнерах.
Досконалості немає меж
Коли сильно агропространство обмежена, можна задіювати будь-яку територію: балкони, сходи, тераси. Для цього рослини висаджують в контейнери, горщики, вазони, створюючи багатоярусні конструкції, здатні виростити велику кількість овочів і трав.
Щоб скоротити розмір грядок, використовують для посадки карликові сорти рослин, які відрізняються такою ж врожайністю, що і їх високорослі побратими.
Один із дієвих способів – споруда «тимчасової» насипи, розрахованої на те, щоб відплодоносити протягом одного сезону.
Багато садівники прищеплюють плодові чагарники кількома сортами, скорочуючи зайняті площі в рази.
Таким чином, якщо проявити творчу фантазію, задіяти різні ресурси, застосувати відомі агротехнічні прийоми, можна скромний город перетворити в розкішний сад, який стане об’єктом захоплення у володарів найбільшого ділянки на дачі.
Дачний сезон для багатьох починається вже в холодному січні. Особливо нетерплячі городники наприкінці місяця поспішають посіяти на розсаду навіть пізньостиглі сорти овочів, хоча з цим можна почекати. У квіткарів своя турбота – своєчасний посів деяких красивоцветущих рослин, щоб була можливість вдосталь намилуватися ними за літо.
Кого можуть здивувати настільки ранні терміни, але вирощування деяких квіткових культур і справді можна (а окремих – просто необхідно починати в середині зими. Що це за квіти, які тонкощі їх посіву, які умови необхідні для їх культивування, дізнайтеся прямо зараз.
Умови для вирощування розсади квітів взимку
Отримання власної розсади заняття захоплююче і досить вигідне. Профіти, які можна при цьому отримати, такі:
більше шансів прикрасити ділянку саме тими кольорами, які хочеться мати, т. к. вибір насіння в магазинах куди багатша, ніж асортимент готової розсади;
виростити квіти з насіння набагато дешевше, ніж з покупної розсади;
вирощені через розсаду рослини зацвітають набагато раніше, а цвітуть довше порівняно з посіяними безпосередньо в грунт;
потрібно менше трудовитрат на прополку квітників, оскільки культурні рослини відразу домінують над бур’янами;
при правильному підході до вирощування власної розсади якість вища, ніж покупної.
Закономірне питання, який підхід до вирощування розсади слід вважати правильним? Факторів, що впливають на отримання здорової розсади, безліч. Це якість насіння, грунт, посадочних ємностей, а також умови зовнішнього середовища: температура повітря, його вологість, освітленість. Зайве враховувати, сприятливий той або інший день для посівів, – у місячному календарі можна знайти підказку.
Важливі всі фактори в сукупності, але найважче взимку з освітленістю. Природного світла для сходів буває недостатньо навіть у березні, а вже за короткий зимовий день сонечко не в змозі наситити сіянці своїми променями. У цей період Виростити міцну розсаду без досвічування неможливо, не варто і намагатися.
Місця, де ви плануєте розмістити посадочні ємності, доведеться оснастити джерелами штучного освітлення. У їх якості допустимо використовувати люмінесцентні лампи ЛБ, ЛБТ. Але найефективніше спеціальні фитолампы для підсвічування: під їх впливом поліпшується схожість насіння, активізується ріст молодої розсади.
Враховуючи сказане, можна резюмувати, що в січні є сенс сіяти насіння тих квітів, призначених для подальшої посадки у відкритий грунт, у яких тривалий (130-180 днів) період від сходів до цвітіння, або туговсхожие насіння. Тепер варто розглянути, які конкретно культури можна починати вирощувати в січні і деякі нюанси їх посіву.
Які квіти посіяти в січні і як це зробити правильно
Насправді, квітів для січневого посіву досить багато. Для початку слід зупинитися на тому квітці, який не тільки можна, але вже потрібно сіяти на розсаду. Мова йде про старожиле розкішному садів, в який тепер знову тренді – не відставайте від моди на квіти (а така є!).
Гвоздика садова
Садова гвоздика – запашний багаторічник, що частіше вирощується як однорічник, різноманітних сортів і гібридів якого безліч. Особливою розкішшю відрізняється малоквіткова махрова гвоздика, іменована гвоздикою Шабо. Ароматні квіти цієї рослини починають розкриватися через 5, а то і 6 місяців після посіву. Тому друга половина січня і початок лютого – саме час для початку його вирощування.
Технологія посіву проста:
Посадкову ємність заповнити заздалегідь підготовленої вологим грунтом. Нарізати неглибокі борідки (3-5 мм) з інтервалом 25 мм.
В борозенки Розкласти насіння, засипати прожареним піском. Пісок використовувати річковий.
Накрити контейнер кришкою або плівкою, поставити в притінене місце з температурою 18-20°С.
При появі сходів (через 1-2 тижні) укриття прибрати, сіянці тримати у світлому місці, не забувати досвічувати.
В кінці січня можна посіяти і деякі сорти китайської гвоздики, наприклад, Супер Парфайт Ф1.
Водозбір (аквілегія)
Аквілегія – знайомий багатьом трав’янистий багаторічник, в якому вдало поєднуються красива листя і витончені квіти на тонких квітконосах. Різноманітність її видів дає можливість прикрасити цими рослинами будь-який куточок саду, включаючи кам’янисту альпійську гірку. Водозбір добре росте на сонці, в тіні, а особливо любить ажурну півтінь.
Насіння аквілегії схожість втрачають дуже швидко. Найкращий результат можна отримати при підзимовому посіві в грунт свіжозібраних насінин. Але якщо ідея виростити водозбір відвідала вас щойно, причому посівний матеріал покупної, скільки він зберігався, точно не відомо, то необхідно стратифікувати насіння.
Процедура з таким лякаюче-науковою назвою в реальності проста: насіння до посіву потрібно місяць-півтора витримувати в холоді (в холодильнику, наприклад). Оптимально аквилегию на розсаду сіяти в січні, заглибивши насіння на 3-5 мм, а для стратифікації ємність з посівами закопати в сніг. Діставши її ближче до березня, помістити в тепло і чекати дружних сходів, періодично зволожуючи землю з пульверизатора.
Важливо: Насіння аквілегії отруйні! Працювати з ними краще в рукавичках, не кажучи вже про те, що «на зуб» пробувати їх неприпустимо.
Бальзамін (Ванька мокрий)
Це рослина, миле й невибаглива, має один «недолік» – тривалий період розвитку. Але, будучи посадженими в кінці січня, бальзамін цвіте з травня до заморозків. Сіяти потрібно поверхнево, не заглиблюючи насіння, а лише притискаючи до ґрунті. Для проростання накриту плівкою (прозорою кришкою) ємність з посівами необхідно помістити в добре освітлене місце, але не під прямі промені сонця. Сходи з’являються через 2-3 тижні.
Антіррінум великий (snapdragon)
Красивоквітнучі багаторічник, але частіше вирощується в однорічній культурі. Антіррінум одне з найпопулярніших декоративних рослин. Квітки Переваги – холодостійкість, посухостійкість. Різноманіття сортів дозволяє вибрати найбільш підходящі примірники для конкретної клумби.
Посів: розподілити насіння по поверхні вологого грунту, злегка придавити їх і припорошити, краще через сито, тонким шаром землі. Можна сіяти по ущільненому снігу. Помістити під скло або плівку, пророщувати на світлі при температурі близько 23°С. При появі сходів (приблизно через 12 днів) укриття прибрати. Сіянці ростуть повільно, пікірування їм потрібно через місяць. А ви отримаєте до травня квітучу розсаду. Досвечивание обов’язково.
Віола (Анютині вічка)
Ця квітка симпатичний, напевно, особливо представляти не треба – він відомий практично кожному дачникові. Садових гібридів цієї культури з неординарною яскравим забарвленням неймовірна кількість. Якщо зустрінуться здаються незнайомими назви «Віола Віттрока» або «фіалка Віттрока», нехай вас це не бентежить, – йдеться про тих же анютиных оченятах.
Віола, посіяна в кінці січня, дозволить вам насолоджуватися її цвітінням вже в травні. Посів дрібного насіння братків найкраще здійснювати по ущільненому шару снігу на поверхні ґрунту в посадковому контейнері. Насіння присипати 5-міліметровим шаром грунту, накрити склом (целофаном), поставити в прохолодне затінене місце з температурою повітря не вище 17-19°С.
Петунія ампельна і бахромчата
І бахромчаті Ампельні петунії – краса і гордість будь-якої ділянки. Щоб отримати квітучу розсаду до початку травня, найкращий термін для сівби – друга половина січня. Потрібно робити Посів по поверхні вологого грунту, не заглиблюючи насіння, лише притиснувши їх до землі. При вологості 100% і температурі 23-25°С сходи з’являються вже через 4-5 днів. Добре вдається розсада петуній при посадці в торф’яні таблетки.
Важливо: Сіяти інші види петунії в січні не варто – надто вони витягуються з-за короткого світлового дня, вилягають і можуть загинути.
Що ще можна посіяти в січні
Кінець січня – вдалий час для посіву на розсаду багатьох інших кольорів:
бегонії вічноквітучої;
барвінку;
гацании;
гербери;
кальцеолярии;
лобелії;
левкої;
пеларгонії;
примули;
еустоми.
Ідея перерахувати всі можливі культури просто нездійсненна. Уважно вивчайте характеристики рослин, зазначені виробниками, не поспішайте сіяти в розпал зими ті, яким це не потрібно. Однак поспішайте запастися насінням квітів з довгим періодом розвитку, якщо ви плануєте посадити їх на своїх клумбах.
Не відмовляйте собі в задоволенні милуватися чудовими клумбами, рабатками, бордюрами все літо.
Калейдоскоп січневих святкових канікул триває майже цілу декаду, в цей час встигаєш порадіти святу, вдосталь повеселитися і занудьгувати. І тільки садівники вміють цінувати кожну вільну хвилинку зимову, тому вони наводять порядок насіннєвих запасах, а також розмірковують про ранній посадці насіння на розсаду. У цій статті – плюси і мінуси ранньої посадки овочів на розсаду, підготовка насіння, агротехніка вирощування овочевих і квіткових сіянців.
Розсада своїми руками: плюси і мінуси
Для початку хочеться поговорити про необхідність вирощування розсади овочів своїми руками, адже навесні багато фірми і приватні розплідники пропонують достаток готових сіянців різних сортів культурних і декоративних видів. Так навіщо мучитися з зими, залишивши всі підвіконня ящиками з пластиковими або торф’яними стаканчиками, коли можна спокійно придбати весь асортимент овочевих саджанців безпосередньо перед посадкою рослин у відкритий ґрунт?
Незважаючи на трудомісткість ыращивание власної розсади має значні переваги:
Відповідність заявленому сорту – купуючи насіннєвий матеріал у фірмах з високою репутацією, можна бути впевненим, що в підсумку на городніх грядках поспіють саме ті огірки, томати та капуста, які ви вибрали по певним позитивним ознаками.
Обов’язкова обробка насіння перед посівом –коли самостійно проводиться підготовка насіння до посіву (знезараження, замочування, стратифікація, скарифікація, стимуляція, замочування, прогрівання, барботирование), можна не хвилюватися в майбутньому за здоров’я розсади. Купівля молодих рослин з рук такої впевненості не дає.
Загартовування – садівники проводять обов’язкове загартовування розсади, що допомагає сформувати приземкуваті міцні рослини, стійкі до поворотних заморозків. Купуючи розсаду у магазинах чи на ринках, не можна бути в повній мірі впевненим, що рослини пройшли процедуру загартовування і встоять при посадці у відкритий грунт, якщо трапиться короткочасне зниження температури, а це цілком можливо навіть в середині зими.
Терміни посіву насіння – досвідчені городники чітко дотримуються рекомендовані терміни висадки насіннєвого матеріалу в грунт для пророщування, тому власна розсада не витягується і не переростає.
Ось тепер ми підійшли до головного питання цієї статті, в які терміни варто сіяти на розсаду городні рослини?
В які терміни висаджувати овочеві насіння на розсаду
Як правильно посадити насіння на розсаду, і в які терміни це зробити краще? Не так все просто, строки посіву певних культур залежать від багатьох факторів:
індивідуальних термінів проростання насіння;
часу дорощування до пікіровки;
температури навколишнього повітря;
певних фаз місяця, коли можлива посадка овочів в грунт;
місця посадки рослин (тепличний комплекс, парник, оранжерея або відкритий грунт);
передбачуваних термінів збирання врожаю.
Розсади Залежність від температури
Овочі поділяються на холодостійкі і теплолюбні, особливістю цих груп є різні вимоги до температури при выращиваниирастений у відкритому грунті.
Холодостійкі культури (капуста; редька; редис; пастернак; ревінь; морква; буряк) можна висівати безпосередньо в грунт під зиму або ранньою весною в городні грядки, але допускається вирощувати овочі через розсаду.
Теплолюбні культури часто вирощують розсадним способом. До них відноситься огірок, томат, баклажан, гарбуз, перець.
Важливо!Розсада теплолюбних овочів не повинна переростати до моменту висадки у відкритий грунт, інакше вона довго хворіє, погано адаптується на свіжому повітрі, такі рослини дадуть урожай пізніше.
Температурний режим, який варто підтримувати при вирощуванні розсади різних овочів:
Найменування культури
Діапазон температури
Найменування культури
Діапазон температури
Томати
Від +10 до +11С
Гарбуз
Від +10до + 12С
Огірки
Від +13 до +15С
Баклажани
Від +13 до +14С.
Капуста
Від +2 до +3С
Перець
Від +8 до +13 ° с
Кабачки
Від +10 до +12С
Цибуля
Від +2 до +3С
Кавун
Від +15 до +17С
Диня
Від +15 до +17С
При дотриманні такого температурного режиму все насіння проростуть у визначений термін, сходи будуть міцними і дружними.
Індивідуальні терміни проростання насіння
Кожна овочева культура має індивідуальні терміни проростання насіння, які можна дізнатися з таблиці нижче. Звичайно, ці середні значення, адже старі висохлі насіння можуть сходити значно довше, але наведеними значеннями варто керуватися при розрахунку терміну посіву насіння на розсаду овочів в закритих приміщеннях (теплиці):
Найменування культури
Термін у днях
Найменування культури
Термін у днях
Томати
4-6
Гарбуз
4-6
Огірки
4-6
Баклажани
8-10
Капуста
3-5
Перець
8-15
Кабачки
4-6
Цибуля
8-14
Кавун
7-10
Диня
5-7
Кращі місячні дні для посіву насіння на розсаду овочевих
Можна вірити або не вірити в місячний календар, але старожили стверджують, що загадкова планета здатна впливати на швидкість проростання насіння і гармонійний ріст розсади. Тому наведу найкращі дати для посіву розсади овочів в січні (друга половина місяця) і лютому 2018 р.
Овочеві рослини
Дата посіву
Овочеві рослини
Дата посіву
Томати
22-26 січня
28-30 січня
8-11 лютого
18-23 лютого
Гарбуз
26-28 січня
Огірки
24-26 січня
28-30 січня
20-23 лютого
25-27 лютого
Баклажани
24-26 січня
28-30 січня
8-11 лютого
20-23 лютого
Капуста
24-26 січня
28-30 січня
25-27 лютого
Перець
24-26 січня
28-30 січня
8-11 лютого
18-23 лютого
25-27 лютого
Кабачки
24-26 січня
28-30 січня
25-27 лютого
Цибуля
12-14 січня
22-24 січня
Кавун
26-28 січня
20-23 лютого
Диня
26-28 січня
Бобові
26-28 січня
Пряні трави, салат
24-26 січня
6-8 лютого
25-27 лютого
За умови дотримання температурного режиму вирощування розсади і досвічування посадок спеціальними люмінесцентними лампами, можна з упевненістю сказати, що розсаду з насіння можна вирощувати в січні. Проте варто зауважити, що молоді рослини дуже переростуть до травня, коли можна овочі, не боячись поворотних заморозків, пересадити у відкритий грунт. Тому розсада, посаджена в січні, годиться тільки для вирощування в теплиці та отримання ранньостиглих овочів. Єдина культура відкритого грунту, яку слід сіяти на розсаду в січні – це селеру. Овочеве рослина має дуже довгий вегетаційний період (до 160 днів), тому як раз сформується до часу посадки у відкритий грунт.
Оптимальний вік розсади для висадки у відкритий грунт
Овочевому рослині потрібен певний час Кожному, щоб сформувати з насіння міцну розсаду. Приблизні строки вирощування культур (у днях) після посіву і пікіровки до посадки у відкритий грунт.
Ранні томати – до 45-50 днів.
Томати середньостиглі – від 55 днів.
Томати пізньостиглі сорти – від 70 днів.
Огірки – 30 днів.
Баклажани – до 60 днів.
Капуста – від 35 до 40 днів.
Перець – до 65 днів.
Молода розсада легко переносить пересадку, швидше приживається в грядках відкритого грунту або тепличних комплексах.
Бажаний час отримання врожаю
Цей чинник має дуже велике значення, адже при бажанні можна зрушувати терміни отримання якісної овочевої продукції, вирощуючи розсаду трохи раніше чи трохи пізніше. Зазвичай у південних регіонах отримують кілька врожаїв огірків:
В теплиці (надранній) – посів насіння на розсаду в січні-лютому.
Ранні відкритого ґрунту – насіння висівають з середини лютого по кінець березня.
Середній урожай – посів насіння у відкритий грунт або на розсаду у квітні.
Пізній урожай – посів насіння в грунт або на розсаду в червні-початку липня.
Звичайно, тільки від бажання садівника це не залежить, на формування врожаю впливає дуже багато факторів, один з яких – кліматичні умови. Іноді трапляється так, що розсада вирощена в термін, і якість у нього відмінне, а висаджувати її не можна – земля відтанула, і заморозки спостерігаються кожну ніч.
Коли розсаді тепло, а коли холодно
Досвідчені городники поділяють терміни посіву (висаджування розсади в грунт) для холодостійких і теплолюбних рослин на два показника (терміну):
Холод – в цей час можна без роздумів висаджувати у відкритий грунт холодостійкі рослини, а теплолюбні овочі – в теплиці. Визначити цей період допоможе вимірювання температури ґрунту на глибині приблизно 8-10 див. Якщо температура в глибині овочевий грядки дорівнює 8 градусів, то можна сіяти моркву і буряк, цибуля, часник, гірчицю, а помідори, перець і огірки висаджувати на тепличні грядки.
Тепло – у відкритий грунт можна висаджувати томати, перець, баклажани і розсаду інших овочів, що не переносять заморозки. Цей показник можна дізнатися з відомостей метеорологів, а ще він збігається з закінченням цвітіння калини.
Враховуйте дані на пакетику насіння
Кожен пакет насіння крім барвистих картинок і опису має безліч корисних даних. Для розрахунку терміну посіву насіння на розсаду потрібно такий показник, як тривалість вегетаційного періоду, який становить різну кількість часу в овочевих культур.
Цей фактор враховується при розрахунку терміну посадки насіння на розсаду.
Розрахунок посадки насіння на розсаду овочів за строками
Переросла розсада не сприяє рясного урожаю і поліпшення смакових характеристик овочів, тому поспішати з посівом насіння не варто, якщо тільки рослини не призначені для вирощування в тепличних умовах.
Приклад розрахунку посіву насіння капусти на розсаду для вирощування у відкритому грунті.
Візьмемо для прикладу сорт білокачанної капусти ЭлизаF1. Рослина відноситься до холодостійким видами, тому на півдні розсада капусти може висаджені у відкритий грунт вже на початку квітня. Вік розсади перед висадкою повинен бути близько 30 днів. Значить, для південних регіонів капусту можна сіяти в середині лютого – на початку березня. Повновагі хрусткі качани можна збирати вже в червні. Для середньої смуги термін посіву насіння на розсаду зміщується приблизно на місяць – півтора. Цей скоростиглий сорт встигне визріти навіть у помірному кліматі.
У січні, звіряючись з місячним календарем, капусту можна сіяти на розсаду для вирощування в теплиці в терміни 24-26 та 28-30 січня, пересаджування розсади на тепличні грядки – початок березня, урожай дозріє в кінці травня.
Лимон прийшов до нас з Південно-Східної Азії, але зараз вирощується в усьому світі. Листя зелені, еліптичні. Квітки білі, відносно великі, мають дуже приємний запах.
Застосування
Фруктовий сік з лимонів і самі лимони мають різноманітне застосування в домашньому господарстві, у кондитерській сфері, як продукт харчування і в парфумерії. Лимонний сік є відмінним доповненням до соусів, супів і салатів. Жовта шкірка використовується як приправа для соусів, пирогів, печива, тушкованого м’яса та страв з птахів. Лимонний сік використовується для виробництва лимонної кислоти, в той час як з лимонної шкірки виробляють лимонне масло. Додавання лимонного соку в блюдо з риби усуває рибний запах, тому що іони водню з лимонної кислоти поєднуються з триметиламином.
Вирощування
У місці, де буде вирощуватися лимон, повинно бути тепло, і воно повинне добре освітлюватися. Взимку, коли рослина переходить у стан спокою, температура повинна бути нижче 12-15°С, інакше листя почнуть опадати.
Лимонне дерево потребує помірному поливі і частому зрошенні. В період інтенсивного росту і плодоношення необхідно раз на тиждень поливати добривами для цитрусових, а якщо у вас таких немає – звичайними, але в більш високих концентраціях, ніж рекомендовано в інструкції.
Лимон у зв’язку з досить швидким зростанням потребує пересадки, щороку для молодих рослин, рідше – для дорослих.
Лимонне дерево розмножують живцюванням. Саджанці на розсаду беруть влітку (вони повинні мати 3 листа), посадку проводять при температурі близько 25 ° С у відносно вологих умовах (грунт повинен бути вологим.)
Молоді рослини ростуть досить швидко, через два роки можна очікувати перші плоди. Лимон, як і більшість цитрусових, піддається нападу павутинного кліща. Листя варто протирати мильною водою.
Лікарські властивості
Лимонний сік та фрукти містять велику кількість вітаміну С і вітамінів групи В. Велика кількість вітаміну С є найкращою профілактикою проти цинги.
Цікаво знати
Лимон цвіте все літо. Часто буває, що лимон продовжує квітнути навіть під час дозрівання плодів.
Рослини чутливі до низької температури.
Самим великим плодом був лимон вагою в 5 кілограмів, вирощений в Ізраїлі.
Важко уявити сучасний сад без розкішних кущів гортензії, які вражають красою пишних суцвіть. Популярність цієї рослини досить велика ще й тому, що величні гортензії можуть вражати барвистістю своїх кольорів навіть у тіні. Гідрангеї оригінально виглядають в саду при посадці групою, квітникарю буває недостатньо купівлі декількох саджанців для оформлення композиції, але зневірятися не варто – гортензії можна легко розмножувати живцями і відведеннями. У цій статті – всі способи отримання молодих садових гортензій.
Види гортензій
Надзвичайно прекрасні гортензії поділяються на кілька різновидів.
Деревоподібна – серед усіх гортензій, цей вид відрізняється найвищою стійкістю до морозів. Гортензія деревоподібна не потребує зимового укриття, високі кущі не вимагають особливого догляду, але при посадці, дуже важливо розмістити їх в тіні або півтіні. Рослина не переносить посуху, в спекотне літо необхідно налагодити періодичний полив і грунт під гортензіями не доводити до повного пересихання.
Волотиста – оригінальні суцвіття можуть досягати в довжину до 25 см, вони прикрашають високі пишні кущі з видовженими листками з опушеною поверхнею. Суцвіття можуть мати різне забарвлення, що дозволяє включати рослина в композиції саду, витримані в різній колірній гаммі. У Рослини висаджують затінених місцях, на сонячних ділянках квіти вигорають і дрібнішають. При посадці волотистих гортензій варто пам’ятати, що кущ розростається швидко і сильно, тому рослина потребує частого обрізання. Живці, що залишилися після обрізки, можна використовувати для вкорінення. Морозостійкість – до -30 С.
Крупнолистна гортензія – найвибагливіший вигляд, але і самий ефектний. Невисокі розлогі кущі з великими насичено-зеленим листям гарні самі по собі, але під час цвітіння, рослини повністю перетворюються, покриваються шапками витончених і пишних квітів, пофарбованих у різні відтінки квіткового спектру. Крупнолистна гортензія прекрасно росте в контейнерах, що надзвичайно зручно, адже кущі не можуть зимувати у відкритому грунті в холодні зими.
Всі ці види гортензій можна розмножувати самостійно, застосовуючи один з існуючих способів, але перш ніж приступити до операції, варто усвідомити, коли краще займатися цією роботою.
Найкращий час для розмноження гортензій
Плануючи розмноження гортензій своїми руками, необхідно правильно визначити термін початку робіт. Зручно звіряти початок робіт по черенкованню та поділом куща по наступній таблиці:
Час року
Вид гортензії
Вид операції
Весна, рідше – осінь
Деревовидна, волотиста, крупнолистная
Поділ куща – відокремлені частини встигають добре прирости до осені на новому місці, що полегшить молодим рослинам зимівлю.
Середина літа (липень)
Всі види
Живцювання
Осінь
Всі види
Відділення нащадків
Весна (березень)
Всі види
Розмноження насінням
Чи Весна осінь
Деревовидна і крупнолистна
Відділення нащадків
Розмноження гортензії відведеннями
Спосіб розмноження відводками можна рекомендувати для крупнолистової і гортензії деревоподібної, але за умови, що материнські кущі молоді та невеликі за розміром.
Суть методу полягає в тому, що у рослини вибирають нижні пагони, які пригинають і зміцнюють у невеликій лунці (глибина 15 см), підготовленої у ґрунті. Пагони прикріплюють металевими шпильками або скобами. Гілка повинна зростати як можна нижче до землі, інакше доведеться пригинати її штучно. На нижній стороні гілки можна зробити косий надріз, розсунувши кору ручкою ножа і вставивши нього шматочок сірника. На цьому місці коріння будуть утворюватися швидше, що дозволить кущам швидше зміцніти.
Покладене відведення злегка присипають легким грунтом (ідеально підійде суміш торфу і садової землі), поливають і мульчують
Важливо! Не рекомендується пересушувати відводки, адже утворення коренів відбувається тільки у вологому грунті.
Відсаджувати нові рослини можна вже на наступний рік, визначивши їм у саду гідне місце.
Розмноження гортензії діленням куща
Цей метод розмноження рослин не викликає труднощів, тому з поділом гортензії впорається навіть початківець квітникар. Найзручніше операцію проводити навесні, в цьому випадку майже завжди можна гарантувати позитивний результат.
Кущ викопують із землі і оглядають.
Розрізають коріння рослини з бруньками гострим ножем, зрізи присипають деревним вугіллям, можна просто обробити ранову поверхню розчином зеленки.
В Кожну окрему лунку висаджують відділену рослину, засипаючи коріння легкою сумішшю землі і торфу. Місце посадки повинно бути захищеним, полив здійснюють регулярно і ретельно.
Важливо! Скільки зон вкорінення ви виявите, на стільки частин можна поділити рослину.
На відокремлених рослинах за літо відростають нові пагони, пересадку рослин на постійне місце в саду проводять наступної весни. Цвітіння рослини настане на другий рік або пізніше.
При певних обставинах можна спробувати поділити кущ гортензії восени. Якщо це крупнолистна гортензія, вирощувана в контейнері, поділ куща можна виконати восени, поділом помістивши в теплицю або зимовий сад.
Розмноження живцями гортензії
Найпростіший спосіб, що не вимагає особливих витрат – отримання нових рослин із зелених живців.
Важливо! Живці з здерев’янілим стеблом приживаються погано, тому для розведення нових рослин вибирають зелені пагони.
Кращий час для живцювання гортензії – середина літа, але до операції можна приступати і в розпал весни, коли на кущах з’являються молоді пагони.
Вибір і підготовку пагонів проводять у відповідності з наступними вимогами:
Вибирають міцний бічний пагін, що має від 2 до 3 пар листків.
Нижні листя видаляють.
Держак в нижній частині зрізують гострим ножем під 45 градусів, зріз виконують нижче вузла на 0,5 см.
Все решта листя наполовину укорочують.
Верхню частину живця зрізують під 90 градусів.
Верхня частина пагона з бутонами може використовуватися для розмноження гортензії, але потрібно видалити суцвіття.
Для укорінення використовують пластикові контейнери з отворами, які заповнюють сумішшю торф’яного грунту і піску в пропорції 2:1. Поверхня злегка ущільненого грунту присипають шаром крупного піску (товщина – до 2 см).
Контейнери заповнюють грунтом, який трохи зволожують. Живці опудриваютКорневином або зрізи замочують у Эпине.
Висаджують живці у грунт на глибину 2-3 см, відстань між ними – не менше 5 див.
Посаджені живці обприскують чистою водою з пульверизатора, накривають прозорим ковпаком або ставлять у теплицю. Накопичений конденсат щодня видаляють фільтрувальним папером або серветками. Полив живців проводять за необхідності, але не рідше 1 разу на 7 днів. Контейнер з живцями поміщають в тінисте місце, приблизно через місяць з’являються коріння і починається розвиток листя.
Молоді вкорінені рослини пересаджують в окремі горщики, дорощування триває до наступної весни, після чого рослини можна висаджувати в сад.
Розмноження гортензії насінням
Гортензії можна виростити з насіння, цей процес кропіткий і тривалий, але для отримання рідкісних сортів, можна і напружитися. Насіннєвий матеріал можна придбати в магазині або садовому центрі, при самостійній заготівлі посівного матеріалу, їх краще всього вибрати з самої недекоративної квітки, саме такі екземпляри здатні дати найбільш повноцінні насіння.
Насіння попередньо замочують. Зручно проводити пророщування в блюдцях на спонжах або ваті, але можна використовувати складений у декілька шарів серветки.
Проростки, що з’явилися на насіння, служать сигналом до висаджування посівного матеріалу в землю.
Важливо! Прискорює процес пророщування насіння попереднє замочування в епіні.
Успішне вирощування саджанців гортензії з насіння багато в чому залежить від правильно обраної земляної суміші. Ідеальний варіант містить наступні інгредієнти: перегній, торф, листова або хвойна земля легка, крупний пісок, взяті у пропорції 1:0,5:2:0,5.
Приблизно через місяць сформуються міцні молоді сіянці, які можна розселити в окремі горщики в стадії 2-3 листка. Укорінені сіянці починають підживлювати через місяць після пересадки в горщики, для початку підгодівлю проводять азотними сполуками. Рослини прекрасно ростуть, утворюючи міцну листя. З середини літа частку азотовмісних добрив скорочують, збільшуючи калійні і фосфорні підживлення. Молоді рослини добре реагують на позакореневе підживлення мікроелементами.
Посів насіння на розсаду вимагає особливої уважності і від уміння садівника, адже погана схожість може залежати не тільки від поганої якості посівного матеріалу, але і від невміння і незнання. У цій статті розглянемо одне з обов’язкових дій – обробку насіння перед посівом для підвищення відсотку схожості.
Це цікаво! Корисні статті про посівах і посадках:
Як і коли сіяти перець на розсаду
Баклажани: посадка та вирощування в теплицях і відкритому грунті
Вирощування капусти кольрабі – від розсади до збору врожаю
Схожість насіння: міфи і реальність
Насіння кожної овочевої культури мають певний відсоток схожості, а це означає, що отримання 100% сіянців вдається досягти вкрай рідко. Чим довше насіння зберігаються, тим менша кількість сіянців вдається отримати. Ніколи не вірте, що з 5 насінин гарантовано зросте 5 сіянців – цього не може статися в силу реальних біологічних причин.
Умови зберігання посівного матеріалу овочевих культур мають велике значення для якісного проростання. Оптимальні умови для зберігання насіння:
Температурний режим – від 14 до 18 градусів.
Вологість навколишнього повітря – 10%.
Якщо умови зберігання не дотримуються, насіння втрачає схожість поступово.
Терміни зберігання насіння до посіву – таблиця
Найменування культури
Максимальний термін зберігання
Цибулю, моркву, петрушка, кріп
До 3 років
Перець, салат, щавель
3-4 роки
Буряк, капуста, ріпа, редиска, ревінь
5 років
Томати, бобові, крім квасолі
4-5 років
Квасоля, огірки для закритого і відкритого грунту, диня
Від 6 до 8 років
Пастернак, селера
Від 1 до 2 років
Рада! Купуючи насіння, звертайте увагу на дату збору, а не на терміни фасування.
Обробка насіння перед висіванням
Власні насіння, які овочівник зберігає короткий час у належних умовах, що гарантують високу схожість, а ось покупні насіння і насіння, які зберігалися абияк варто обробляти перед посівом для збільшення кількості пророслих сіянців.
Обробку насіння проводять у кілька етапів, при цьому садівник вибирає найбільш оптимальні операції. Але варто пам’ятати про те, що знезараження насіння може мати величезне значення для здоров’я і успішного росту розсади, адже заражені насіння можуть загинути на будь-якій стадії росту, або ослаблені рослини принесуть низький урожай.
Процес обробки насіння перед посівом на розсаду включає кілька етапів, які включають калібрування, замочування, знезараження, прогрівання або стратифікацію при низьких температурах, барботирование, обробку біопрепаратами.
У цій статті докладно розглянемо два етапи:
Знезараження насіння перед посівом.
Обробка посівного матеріалу біопрепаратами для збільшення схожості.
Знезараження насіння
Отримавши низький урожай овочів, огородник часто не пов’язує це з поганою якістю насіння, які були використані для вирощування розсади. Провину покладають на погану погоду, бідний грунт, рідкісне внесення добрив, засилля шкідників, але в першу чергу неврожай залежить від поганої якості насіннєвого матеріалу.
Багато патогенні мікроби не пригнічують сходи мікроскопічні, овочевий даючи зміцніти розсаді, тільки після цього негативні прояви стають помітні. Овочевих пригнічується Ріст рослин, цвітіння затримується або не наступає – можна взагалі залишитися без врожаю.
Деякі насіннєві центри проводять знезараження насіння перед фасуванням і відправкою в торговельну мережу. На пакетиках завжди є особлива відмітка про це.
Купаємо в марганцівці насіння
Знезараження необроблених насіння багато городники проводять самостійно, при цьому улюблений засіб багатьох садівників – замочування насіння в розчині марганцівки. Насіння поміщають в марлевий мішечок і приблизно на 30 хвилин опускають в рожевий розчин марганцівки.
Рада! Розчин марганцівки для обробки насіння має бути 1-2%, для чого 1 г препарату розводять в 100 г води. Якщо багато насіння, то для приготування робочого розчину беруть 1 ч. л. хімікату (без верху) на 3 склянки води. Бульби і цибулини замочують у 0,5% розчині.
Воду для приготування беруть кімнатної температури (близько +20 С) або трохи тепліше (не більше+40 С). Іноді замочування насіння в марганцівці поєднують з відбракуванням, для чого заливають розчин препарату в ємність, завантажують туди сухе насіння і сильно перемішують. Порожні оболонки, сміття та пошкоджені насіння спливають на поверхню – їх можна вичерпати ложкою. Повновагі примірники опускаються на дно, їх з успіхом можна використовувати для посіву.
Реально поставити запитання: а від чого захищає марганцівка? Багато городники використовують тільки таку обробку насіння довгі роки, так наскільки це виправдано?
Обробка насіння в марганцівці перед посівом має кілька переваг:
Забезпечення потреби рослин в марганці на початковому етапі вирощування розсади.
Посилення імунітету рослин і стійкості до ряду захворювань.
Попередження розвитку інфекційних захворювань.
Дія марганцівки на пригнічення патогенної флори дуже обмежено, наприклад, бактеріальні інфекції така обробка зупинити не в змозі. Крім того, розчин марганцівки ніяк не впливає на підвищення енергії проростання насіння.
Як впоратися з грибковими інфекціями
У кожного городника раз невдача була хоч, коли сіянці гинуть від чорної ніжки. Особливо часто це спостерігається в сіянців Пасльонових і айстри, коли крихітні рослини починають гнити від кореня, схиляючись до землі за лічені години. Збудник цього захворювання може перебувати в землі, тому перед посівом дуже важливо пропарювати тощо грунт. Але деякі насіння заражені збудниками грибкових захворювань і їх своєчасна обробка допоможе уникнути прикрих непорозумінь.
Для обробки насіння від чорної ніжки та грибка підійдуть наступні препарати:
Найменування
Спосіб розведення
Примітка
Фітоспорін-М порошок
1,5 г препарату (0,5 ч. ложки) на 100 мл води (0,5 склянки).
Системний препарат
Фітоспорін-М паста
2 краплі на ½ склянки води, витримати 2 години
Відмінна профілактика фітофтори на стадії замочування насіння
Триходерма Верде
Насіння за 1 день до посіву слід замочити в 2% розчині препарату.
Препарат створений на базі штаму грибів сапрофітів, дієво допомагає локалізувати грибкові захворювання рослин.
Алирин-Б для обробітку грунту перед посівом насіння
Для обробки грунту 2 таблетки розчиняють у 10 л води. Полив проводиться з розрахунку 10 л робочого розчину на 10 кв. м. посадкової площі.
У плодах Не накопичується, не викликає звикання.
Крім цих препаратів можна використовувати: Бактофіт, Бисолби Сан, Споробактерин, Альбіт.
Обробка насіння біопрепаратами
Для прискорення проростання насіннєвого матеріалу та підвищення енергії росту розсади варто використовувати спеціальні біопрепарати на стадії підготовки насіння до посіву. Навіть короткочасна обробка насіння біопрепаратами дозволяє значно збільшити кількість і якість розсади, а також отримати сіянці за більш короткий час.
Серед препаратів, що стимулюють швидке проростання насіння, можна виділити дві групи:
Зіставити результати Після проведених експериментів вдалося, згідно яких кращими стимуляторами росту для обробки насіння перед посівом на розсаду виявилися наступні препарати:
Найменування препарату
Спосіб розведення
Застосування
Байкал ЕМ-1
вміст пляшечки розводять у пропорції 1:1000 з водою
насіння витримують в розчині 30-60 хвилин
Епіне Екстра
4-6 крапель препарату на 100 мл теплої води
Насіння поміщають в розчин від 18 годин до доби.
Энерген
5-10 крапель препарату розводять у 50 мл води
Обробку насіння проводять протягом від 4 до 10 годин (див. інструкцію виробника)
Гумат-Байкал
1 мл концентрату розвести в 100 мл води
Замочування у готовому розчині триває від 12 годин до доби.
Поряд з промисловими стимуляторами росту, хороші результати були отримані при замочуванні насіння в талій воді.
Проводити обробку насіння не тільки корисно, але й необхідно, інакше це може негативно позначитися на якості та кількості врожаю.
Ця квітка існував вже в крейдяному і третинному періоді, вже тоді фантастична краса магнолій чаровала древніх мешканців Землі. З’явилося Рослина раніше бджіл, тому пристосувалося до запиленню жесткокрылыми жуками.
Сказати, що квітуче дерево магнолії красиво, мало – воно прекрасно, чарівно, заворожуюче фантастично. Квіти Витончені рожево-пурпурного або кремового відтінку з’являються на голих гілках з березня, іноді легкокрылые пелюстки сусідять з нерастаявшей льодом. Про таке рослині мріє більшість садівників, але є стримуюча обставина – магнолія боїться холодів, тому не може зростати у північних районах з суворими зимами.
У природі дерево з квітами фантастичної краси зустрічається в Японії, Кореї, Китаї, на заході Росії і в Північній Америці.
У цій статті – прийоми вирощування магнолії, правильний догляд за теплолюбних деревом, огляд популярних сортових різновидів.
Вирощуємо магнолію своїми руками
Перед тим, як вибрати саджанці магнолії для посадки в саду, варто визначити морозостійкість сорту. Далеко не всі види магнолій можуть переносити холодну зимівлю на відкритому повітрі без втрат. Для районів з проблемним кліматом рекомендується вирощувати тільки морозостійкі різновиди. Відмінно переносять суворі зими:
Магнолія Зібольда – високорослий кущ або дерево, у висоту рослина може досягати 8 м. Великі листки мають коричневий пушок знизу, верхня сторона листової пластинки пофарбована в зелені відтінки з розтушовуванням. Довжина листа може складати до 15 див. Квітки великі, кремові, в центрі розташована густа корона з тичинок кармін відтінку – дуже ефектний сорт.
Загострена Магнолія – цей вид розцвітає на тлі отросшей листя. Довжина листової пластинки може перевищувати 20 див. Великі Квіти, ніжно-кремові, з салатними і жовтими смугами затушованими.
Крупнолистная Магнолія – росла дерево з величезними еліптичними листям (довжина до 1 м) і ефектними елегантними квітами сніжно-білого забарвлення. У висоту магнолія цього виду може виростати більше 18 м.
Магнолія Кобус – витривалий вид з чарівними білими квітами, які розпускаються на голих гілках. Рослина чудово адаптується в холодному кліматі, у висоту дерево може досягати 10 м.
Магнолія Суланжа – ефектні рожеві квіти у формі дзвіночка ранньою весною відкриваються на голих гілках, покритих сірою корою. Дуже яскраві квіти, які можуть досягати в діаметрі 15 див. Рослина легко переносить зимові холоди. У висоту магнолія Суланжа може виростати до 5 м.
Магнолія лілієцвітна – ефектні пурпурні квіти соковитою забарвлення, з внутрішньої сторони квіти пофарбовані в рожевий відтінок. Елегантні квіти розпускаються на голих гілках, за формою нагадують лілію.
Магнолія Лебнера – ефектна рослина висотою до 7м, ефектні квіти з вузькими пелюстками рожевого або біло-кремового відтінку можуть досягати в діаметрі до 15 див. Цвітіння настає до розпускання листя.
Вибір місця для посадки магнолії
Для посадки магнолії необхідно вибрати відповідне місце. Дуже важливо, щоб рослина отримувала в достатній кількості сонячне світло. Не рекомендується вирощувати рослину в плодових садах під дорослими деревами з двох причин:
Недостатнє освітлення.
Висока небезпека травм при падінні дозрілих фруктів.
Для вирощування магнолій підійдуть ділянки, орієнтовані на схід чи захід. У південних районах варто остерігатися посадки дерев на яскравому сонці.
Ділянка під посадку саджанців магнолії не повинен подтопляться, адже дорослі дерева магнолії забезпечені довгою розгалуженою кореневою системою. Грунт на ділянці повинна бути родючим і добре структурованою. Відмінно магнолія росте на нейтральною або слабокислою ґрунті, а на ділянках з известкованным або солоним, грунтом дерево краще не висаджувати.
Дуже важливо оберігати посадки магнолії від пануючого вітру, при виборі місця необхідно передбачити захист рослин від протягу.
Магнолії Строки посадки: весна або осінь
Магнолії Саджанці можна висаджувати в сад у весняний або осінній час, але практики радять робити це у вересні. При дотриманні термінів осінньої посадки молоді деревця встигають до морозів зміцніти і відростити нові корені.
Для посадки слід заздалегідь викопати просторі ями, на дно яких укладають пошарово складний дренаж:
1 шар – товщина 15 см, укладають на дно ями керамзит, подрібнений цегла або гальку.
2 шар – товщ. 10 см, складається з крупного піску.
3 шар – перегній або розклався гній, товщина 15 див.
4 шар – грубозернистий пісок, товщина – 10 див.
Грунт для посадки готують з торфу, піску і садової родючої землі в співвідношенні 2:0,5:1.
Якщо коріння саджанця підсохли, перед посадкою їх слід замочити в біостимулятори, а потім занурити в глиняну бовтанку.
Важливо! Не рекомендується заглиблювати кореневу шийку саджанця більш, ніж на 2,5 см, інакше рослина буде угнетено і не зможе гармонійно розвиватися.
Після садіння деревця на постійне місце його відразу рясно поливають. Для опори стовбура можна вкопати при посадці поруч з саджанцем міцний опорний кілочок.
Догляд за магнолією
У перший рік після посадки дерево необхідно дбайливо поливати, видаляти бур’яни з пристовбурового кола і проводити розпушування верхнього шару грунту. При розпушуванні необхідно діяти обережно, не пошкоджуючи кореневу частину рослини.
Добрива можна не вносити в грунт перші 2 року, на третьому році навесні магнолію підгодовують комплексними сполуками, влітку вносять у пристовбурні кола суперфосфат і сульфат калію. Ближче до осені дерево підживлення калійними добривами.
Перед зимівлею молоді дерева захищають від морозу, вкриваючи кореневу частину і штамби. Можна використовувати лапник для утеплення, торф, лутрасил, руберойд чи інші матеріали. Дуже важливо надійно укрити штамбову частину саджанця, особливо в першу або другу зимівлю. Коріння дерева вкривають листям, плівковими матеріалами, торфом.
Чим доросліше магнолія, тим легше дерево переносить морозні зими.
При бажанні культуру легко можна розмножити живцями, які нарізують навесні. Їх укорінюють в грунті під плівкою.
Можна Придбати саджанці магнолії інтернет-магазині «Directhit», де представлені популярні морозостійкі сорти: Нігра; Сьюзан; Блек Туліп; Хоней Туліп; Леонард Мессель та інші.
Дачники та домовласники часом нарікають на брак корисної площі для вирощування декоративних культур, залишаючи при цьому поза увагою витягнуті ділянки між своїм домом і огорожею сусідської садиби. Однак територія, що відносяться до «викидними», не так вже мала і цілком придатна для створення живописного садка, варто лише надихнутися, включити фантазію, прикласти певні зусилля. А щоб уникнути прикрих помилок при освоєнні цієї проблемної зони, прямо зараз озбройтеся деякими відомостями і приступайте до практики зі знанням справи.
Це цікаво.
Лавандова королівство: цариця пряних ароматів
Багаторічні кучеряві ліани для саду з фото і назвами
Ехінацеї в саду: чим вони гарні і як їх виростити
Враховуйте мікроклімат на території біля стіни будинку
Побоювання садівників, що вузька смуга землі між будинком і сусідським парканом може виявитися непридатною для посадки рослин, на перший погляд небезпідставні. Витягнута форма цієї ділянки безумовно ускладнює його декорування, але ця проблема легко знімається при правильному виборі виду квітника і грамотному підборі висаджуються культур. З рекомендаціями на цю тему, ви зможете ознайомитися далі.
А поки кілька слів про мікрокліматі в зоні, де будуть розміщені насадження. Його неодмінно треба враховувати при плануванні облаштування вільної площі та придбання посадкового матеріалу. Умови вирощування істотно залежать від розташування хати щодо сторін світу.
Особливо несприятливою вважається обстановка на ділянці, що примикає до північної стіни будівлі, де панує щільна тінь і найчастіше велика вологість грунту. Але це влаштовує вічнозелені рослини, які потребують захисту від яскравого сонця взимку і ранньою весною. Крім того, тут найменші коливання температури протягом доби і у весняну пору довго не сходить сніговий покрив, що дозволяє успішно зимувати тіньовитривалим корневищным багаторічників.
Для квітника на території вздовж південної стіни будинку все виглядає благополучніше: вибір красивоцветущих культиварів значно ширше. Однак треба мати на увазі, що влітку в обмеженому просторі між будівлею і огорожею (особливо якщо він суцільний) застоюється гаряче повітря. Висаджені тут рослини можуть страждати від перегріву і ультрафіолетового випромінювання.
Смуга з західної сторони будівлі – підходяще місце для теплолюбних неженок, оскільки західні стіни прогріваються сонцем і акумулюють тепло не гірше південних. У цій зоні приживуться будь-які культури, крім тих, що потребують сонячному освітленні протягом повного дня.
Схід, як відомо, «справа тонка» і не позбавлений підступності. Ділянка вздовж східного боку будівлі піддається різким коливанням температур. З ранку раніше поверхня грунту швидко нагрівається сонцем, а до ночі вона так само швидко остигає з-за недостатнього прогрівання в післяполуденні годинник. З тієї ж причини вночі тут значно холодніше, ніж на західній території, і для рослин можуть бути небезпечні нічні заморозки. Зате в теплих регіонах з м’яким кліматом посадка в східній зоні може вберегти рослини від ранкових заморозків.
Легко переконатися, що при розташуванні насаджень біля кожної зі стін можна знайти і плюси, і мінуси. Тим не менш, різноманіття світу рослин дозволяє підібрати їх види і сорти, придатні для перетворення будь-якого непоказного ділянки в чудовий квітник або садочок.
Правильно обирайте тип квітника для ділянки біля стіни або огорожі
На смужці землі, витягнутої вздовж будинку, навряд чи доречний багатокомпонентний строкатий міксбордер. Для цієї зони квітник хороший стрічковий, оформлений групами рослин двох-трьох видів, повторюваних при посадці. Між групами варто залишати просвіти, заповнюючи поверхню грунту в них красивою мульчею або висаджуючи низькорослі землепокривні.
Не слід перестаратися, комбінуючи кольори мешканців вузької клумби. Найбільш ефектно вона буде виглядати, будучи монохромного (прикрашеної видами рослин з квітками різних відтінків одного кольору). Якщо ширина ґрунтової смуги біля стіни занадто мала, доцільно створювати квітник лише з однієї культури.
Відповідально ставтеся до підбору рослин для проблемної зони
Гарне оформлення вузького квітника біля стіни будівлі або огорожі – не надто складна задача. Можна підібрати масу однорічників, які будуть радувати яскравими квітами весь сезон. Але для посадки тут (особливо поряд з фундаментом) найбільш прийнятні багаторічники, які мають такими характеристиками:
витривалістю, невимогливістю до догляду (особливо до поливу);
довговічність;
красивим і тривалим цвітінням;
оригінальною формою, структурою, забарвленням листя або вічнозеленими листям;
привабливими плодами або сім’янками;
здатність формувати куртини або компактні щільні кущики.
На замітку! У вузьку клумбу, що примикає до фундаменту, можна висаджувати тільки рослини, коріння яких не здатні його поступово зруйнувати.
Короткі описи окремих трав’янистих багаторічників, рекомендованих для посадки уздовж стін на ділянках з достатнім освітленням, представлені нижче.
Перовскія (російська шавлія). Хороша протягом усього сезону. Її сріблясті мереживні листочки розгортаються ранньою весною, а до початку літа рослини покриваються синім маревом витончених суцвіть. Цвітіння триває до кінця сезону. Опушені листя зберігають свою красу зими.
Иберис вічнозелений. Граціозний сланкий чагарник, рясно і тривало цвіте, виділяючи приємний аромат. Підходить для переднього плану клумби і кам’янистого квітника.
Садова герань. Корневищний Компактний чагарник, утворює пишні квітучі куртинки більше 3 місяців і зберігає привабливість протягом всього теплого сезону.
Гейхера. Чарівний багаторічник з сімейства Камнеломкові зараз в тренді. Це рослина, як садові й герань, відмінно заповнює просвіти в квітнику і його передній план, прикриваючи «низи» основних рослин. Головна декоративна цінність рослини – витонченість і барвистість листя.
Шток-троянда. Елегантне високоросла рослина-соліст, володіє шикарним масивними суцвіттями. Цвітіння триває 2-3 місяці. Завдяки цій культурі квітник отримає неймовірний шарм.
На замітку! Створюючи декоративну композицію, можна використовувати перераховані і багато інших багаторічників, а також цибулинні квіти, злаки, очитки. Вони підійдуть для облямівки доріжки, що веде з палісадника в сад.
Грамотно оформляйте ділянку затінений
В затіненому квітнику приживуться і добре себе покажуть карликові хвойники і такі декоративно-квітучі культури:
бруннера (незабудочник);
астильба;
папороті;
хости;
астранція;
рододендрон;
барвінок;
купена;
примула
тиарелла та інші.
На замітку! Більшість тіньовитривалих рослин не слід висівати: насінню не вистачить світла для проростання. Для їх посадки купуйте кореневища, цибулини, бульби.
Будьте наполегливі в прагненні створювати красу
Якщо уздовж стін вашого будинку немає ґрунтової смуги, а є відмостка, це не привід відмовлятися від створення живописного квітника або садка на цій площі. Покличте на допомогу контейнери й ті види рослин, які можна культивувати. В якості контейнерів використовуйте горщики, вазони, діжки, підвісні кашпо.
У них додайте улюблені однорічники: вербени, лобелії, петунії та ін. Крім однорічників цілком доречно тут будуть виглядати рослини з декоративним листям (колеусы, цинерарії та ін). Добре проявили себе в контейнерної агротехніки і багаторічники: барвінок, лаванда, шавлія, гейхера, хоста і т. п.
Стрічкові квітники з вміло підібраних культур помітно перетворять вашу територію, додадуть особливий колорит їй, приховають недоліки стін, огорож, фундаментів. Зайнятися озелененням проблемних зон на своїй ділянці дуже навіть варто.
Не за горами Весна! Відгримлять новорічні свята і вже настане пора посіву багатьох городніх і квіткових культур на розсаду. Разом з рассадными клопотами з’являться і нові турботи – адже готувати сад до весняного пробудження потрібно заздалегідь. Щоб ви нічого не забули і не пропустили ми приготували для вас корисну добірку статей з інструкціями, лайфхаками і корисними рекомендаціями – користуйтеся на здоров’я!
Порівнюємо і вибираємо кращий
Ще не вибрали нові сорти для весняної сівби і посадки? Допоможемо, підкажемо і дамо для вивчення оглядові статті. Зробити вибір допоможуть наступні публікації:
Битва томатів, чи який сорт вибрати для вирощування помідорів
Огірки-молодці: кращі сорти і секрети високих урожаїв
Яка капуста корисніше: порівняння видів
Солодко, соковито – дуже смачно! Огляд самих солодких сортів малини
Небесна краса: добірка рослин з блакитними квітами
Перли, хмари і сніг: добірка рослин з білими квітами
Сорти суниці, які забезпечать вас урожаєм з весни до осені
Вирощування картоплі на дачній ділянці – секрети великих урожаїв
Справи розсадні – пріоритетні
Як сіяти, що сіяти і коли сіяти – найголовніші питання перед підготовкою до весняного сезону. У садовому товаристві Directhit є всі потрібні відповіді і підказки, читайте:
План посівів: що і коли сіяти на розсаду
Як і коли сіяти перець на розсаду
Ломикамінь з насіння: терміни і правила посіву, агротехніка
Як виростити казково красиву бругмансию з насіння
Баклажани: посадка та вирощування в теплицях і відкритому грунті
Які сидерати найкраще сіяти в городі і теплиці навесні
Коли і як сіяти на розсаду айстри
Коли сіяти петунії, щоб отримати хорошу розсаду
Як виростити суницю з насіння і отримати міцну розсаду
Рослини для красивого саду
Не хлібом єдиним людина жива – краса на дачі теж вкрай потрібна і важлива. Читайте ці статті і черпайте з них натхнення! Прекрасні спіреї, красуні магнолії, ароматні жимолості та інші декоративні рослини можна виростити на своїй ділянці. Інструкції по вирощуванню шукайте в цій добірці.
Спірея – невибаглива краса
Чарівна магнолія: як виростити дерево реліктове
Каприфоль і не тільки: види і сорти декоративної жимолості
Компаньйони для троянд: що посадити поруч з королевою квітів
Рослини під деревом: що можна посадити в пристовбурних кіл
Посадка та весняний догляд за ягідниками
Весна – страдная пора, коли прийде термін садити часу на пошук інформації та правил посадки вже не буде. Читайте і вивчайте корисні поради прямо зараз:
Особливості посадки малини навесні: терміни, правила
Терміни посадки полуниці навесні: як і коли проводити посадкові роботи
Жимолость на дачній ділянці
Корал Брусниця: вирощування на дачних ділянках
Три смородини-сестрички їх звички та садові
Що таке малино-полуниця і як її виростити
Плодовий сад завжди радий турботам
У плодовому саду також чекає багато справ. Багато хто з вас будуть садити нові культури і експериментувати з новими сортами. Ми підкажемо, як садити, удобрювати і обрізати плодові дерева навесні. Тримайте ще одну корисну підбірку:
Правильна посадка груші навесні: коли, як і де вкорінювати саджанці
Агротехніка вирощування злив
Посадка яблуні навесні: терміни, правила вкорінення
Як виростити міні-ківі на своїй ділянці
Правильна посадка винограду навесні – запорука гарного врожаю!
У садовому товаристві Directhit є ще дуже багато корисних статей, які допоможуть вам в дачних справах. Читайте, коментуйте, пишіть запитання та пропонуйте теми.
Бажаємо вам чудового весняного старту! З повагою, колектив магазину Directhit
Цвіте лаванда в літню пору
І, як оптичний обман,
Блакитно-фіолетовий
Над полем стелиться туман…
Лаванда – приваблива декоративна рослина з ніжним кольором, захопливим тонким ароматом, який так і проситься на грядку. Однак перш, ніж висаджувати в саду цю золоту дочка Провансу, давайте розберемося – з чим, з якими труднощами ми зіткнемося. Що ми знаємо про лаванду? У загальних рисах: це – багаторічний чагарник, ефірне олійна рослина. Разом з базиліком, розмарином і мелісою відноситься до сімейства ясноткових або губоцвітих. Вважається південним экзотом, який в наших морозних краях відразу гине або не визріває протягом року.
Однак ми помічаємо відомий факт: лаванда – морозостійка рослина: воно без укриття витримує 20 градусів морозу, а під укриттям – і всі 35. Практичні американські фермери впевнено вирощують цю пряно-олійну культуру в промислових масштабах в В (до – 29 С) кліматичній зоні, а в Ві (до -35 С) розводять як декоративний чагарник. При цьому їх рослинники і агрономи стверджують, що вся справа в сорті. Виходить, справа за малим – потрібно вибрати відповідний вигляд.
Види лаванди
Сортів лаванди – вже сотні, а видів всього три:
Перший, про який писав ще Ст. Даль, це лаванда Спіка або Широколистого, широколиста. Видова, середземноморська, оспівана в піснях лаванда, зростає лише на самому узбережжі – в межах 1-2 км. Цвіте двічі за літо. Цікавий факт: крім як декоративна рослина, її вирощують у суто медичних цілях – як стимулюючий і відхаркувальний засіб.
Другий вид – гібрид, отриманий в середині ХІХ століття і відомий фахівцям під брендовою назвою лавандин. Різні сорти цієї селекції опинилися сьогодні найбільш популярними. Цвітуть Кущі один раз, проте вміст у них масел може перевищувати 2%. Саме цю лаванду розводять у Франції, Англії і США для отримання масла і прикраси садів, дворів.
Третій – вузьколиста або лаванда вузьколиста. Її називають французької, англійської, істинної – Віра Леонідівна. Сорти цього виду досить холодостійкі. Найчастіше їх мають на увазі, коли стверджують, що лаванди чудово зимують в суворих умовах Огайо.
Сьогодні стільки з’явилося гібридів і сортів, що окремі їх назви часто складно віднести до конкретної групи. Але для нас набагато важливіше інший факт – життєстійкість сорту. Статистика вирощування лаванди в дачних садах найчастіше сумна: лаванда гине. Причому чагарник відмовляється рости і на посушливому півдні, і на півночі сніжному. Іноді рослини вимерзають, але частіше выпревают або загнивають від навали грибків. Проте є факти: в ботанічних садах і навіть на окремих фермах культуру успішно обробляють. Так в чому ж прихована причина втрат? Можливо, в агротехніці.
Як вирощувати лаванду в регіонах з холодним кліматом
Виявляється, головною причиною загибелі рослин лаванди є не морози, а волога. Взимку в перезволоженому ґрунті, під твердим сніговим настом коренева шийка часто вимерзає. Влітку в щільних напитанных водою грунтах розвивається грибок і пожирає стебла.
У Відсутність вологи певних умовах – друга небезпека. Ранньою весною часто висихають коріння рослин: випаровування з здерев’янілих стебел під пронизливим вітром велике, а ще сплять корінці відмовляються постачати вологу.
Отже, чинники, які гублять лаванду, – це:
структура ґрунту;
часта зміна відлиг і заморозків;
режим поливів;
Очевидно, потрібні якісні заходи по догляду за рослинами. До їх переліку слід включити:
визначення найпосушливішого ділянки;
вибір місця, з якого стікає вода або на якому легко домогтися такого відведення;
попередню підготовку грунту, щоб можна було отримати пухку, провітрювану структуру;
спорудження насипних гребенів;
створення ефективної системи дренування;
формування лужної грунтової середовища;
режим поливу;
вибір техніки зимового укриття рослин;
підбір засобів боротьби з грибком.
Десять заходів, що дозволяють виростити лаванду в умовах холодного клімату.
1. Якщо посушлива земельна полянка – це дефіцит, її слід підготувати.
2. Місце під посадку вибирають на схилі пагорба, біля будинку, біля огорожі – там, де з найбільшою ймовірністю існує система водовідведення.
3. Грунт будь-якого ступеня поживності повинен бути пухким і повітропроникним. Глинисті, важкі мулисті ґрунти, паводкові землі відразу слід відкидати. Кращий грунт – підготовлена, багатошарова. Внизу, в донної частини підгрунтового шару потрібно зробити дренаж з гальки або крупного піску. Колотий камінь, який з часом здатний ущільнитися, відбраковують.
4.На ділянках з високим рівнем ґрунтових вод викопують відвідні канали. Вище по схилу висаджують водолюбні рослини, які б забирали вологу з ґрунту.
5.В землю перед посадкою завчасно вносять у великій кількості поташ або гашене вапно: слід досягти в діапазоні рН 6,4–8,3. Надалі щорічно лаванду підгодовують золою.
6. Гребені споруджують у тому випадку, коли відсутня інша доступна можливість осушити грунт. При посадці в гребені, доведеться врахувати, що насипна грунт промерзає взимку швидше, тому що вкриває шар необхідно зробити досить потужним.
7. Поливати лаванду слід тільки протягом першого року. Засухостойка виключно Вона, на воді ставиться різко негативно. Коріння рослини у міру дорослішання стебел забираються всередину, іноді на 1,5–2 м.
8. Для укриття слід використовувати повітропроникні матеріали. Кращим природним засобом є лапник.
9. З грибком борються за допомогою фунгіцидів – системних препаратів, що вбиває спори на клітинному рівні. Однак тут є один нюанс: рослини, які вирощують для отримання олії, обприскувати заборонено: занадто велика концентрація отруйних речовин у экстрагированном ефірі. Обережно слід ставитися до обприскуванню і в тому випадку, коли квітки планують використовувати в кулінарії або для приготування чаїв.
10. Щоб убезпечити квіткову плантацію, рослини ретельно контролюють. Прополюють 1-2 рази в тиждень (бур’ян може стимулювати розвиток спір). Кущі з пошкодженими листками, почорнілими пагонами відразу видаляють з грядки і спалюють. Для обробки Інструмент – секатори, ножі, сапи регулярно знезаражують відбілювачем.
Спробуйте застосувати перелічені захисні заходи в комплексі вони досить ефективні. Якщо технологія здається вам досить складною, використовуйте метод горшечный: агротехніка залишається тією ж, але застосувати прийоми для догляду за малообъемным горщиком набагато простіше.
Правила посадки лаванди кореневищами і насінням
У відкритий грунт насіння слід висаджувати під зиму. Закладають їх на глибину 3-4 см. після виконання всіх предпосадочных робіт. Однак найчастіше насіння пророщують, як і більшість багаторічників – ранньою весною в розсадження ящики. Паростки спочатку распикировывают в окремі контейнери, а потім – з настанням літа висаджують на постійні гряди. Однак рослини, висаджені таким способом, зацвітають через 2 роки.
Посадка кореневищами (саджанцями) ефективніше. Викопують Лунки в травні, через кожні 80-90 див. Кореневища заглиблюють на глибину 20 см, потім землю ущільнюють, поливають. Протягом першого сезону зволожують грунт так, щоб вона була трохи вологою на дотик. Верхній шар регулярно розпушують. На наступний рік, навесні, кущі вкорочують на 1/3. Перед обрізанням леза секатора протирають спиртом. Полив різко скорочують або навіть припиняють: посуха для рослин менш згубна. Головне, щоб грунт залишалася рихлою і чистою, без бур’янів.
Лаванда в ландшафтному дизайні
Ефектний Чагарник у вигляді бордюрів біля доріжок: рослини відмінно тримають форму.
Пишні острівці – куртини дуже мальовничі.
Часто висаджують лаванду до трояндам: кущі з яскраво-блакитними вінчиками гармонійно доповнюють цвітіння царствених рослин, а ефірні масла лаванди, троянди оберігають від шкідників.
Красиві і рабатки з лавандою під вікнами будинків.
Садову аранжування доповнить аромат цієї рослини – запашний і дивно легкий. Ваша думка про цінності цього дивного рослини зросте після того, як ви спробуєте напої і страви з екзотичної приправою лавандовий.
Камені для садівника завжди привабливі. На їх тлі навіть звичні рослини виглядають інакше – можливо, завдяки контрасту крихкою, скороминущої краси квітки і монументальності каменю. Як би те ні було, різні ландшафтні композиції з використанням каменів – вельми популярний елемент садового дизайну. Але для того, щоб вони були гармонійними, важливий правильний підбір рослин, адже далеко не для всіх культур подібне сусідство виявиться вдалим. Пропонуємо познайомитися з 10 кращих багаторічників для кам’янистого саду.
Це цікаво! Цікаві статті про ландшафтному дизайні:
Рослини для альпійської гірки та рокарія: огляд видів і сортів
Рослини під деревом: що можна посадити в пристовбурних кіл
Каприфоль і не тільки: види і сорти декоративної жимолості
1. Очитки (седуми)
Вони по праву очолюють цей список, мабуть, важко відшукати культуру, більш підходящу для вирощування в рокарії і кам’янистих садах і при цьому настільки ж різноманітну, як очитки. Ви можете створити стабільно декоративну композицію, використовуючи одні лише седуми різних видів та їх сортів.
Ці рослини розрізняються розмірами і формою; по-різному вони цвітуть і розростаються з різною швидкістю – ви можете підібрати саме той варіант, який підходить для вашого саду. Порівняйте, наприклад, кілька найпоширеніших і невибагливих видів:
Назва
Висота, см
Короткий опис
Примітки
Очиток помилковий
10-15
Почвопокровный; має безліч сортів з різним забарвленням листя (зелені; з білої, рожевої або пурпурною облямівкою; бронзові) і квіток (малинові, пурпурні, насичено-рожеві, кремово-білі). Цвітіння в липні-серпні.
Переносить часткове затінення, але краще проявляє себе на сонячних ділянках. До грунту Невимогливий.
Очиток їдкий
5-10
Почвопокровный; вічнозелений; в сприятливих умовах утворює великі щільні килимки і може витісняти інші рослини. Цвіте у червні-липні дуже рясно, квітки яскраво-жовті. Посухостійкий, морозостійкий.
Віддає перевагу бідні сухі ґрунти і повне сонце.
Очиток звичайний
40-80
Кущовий; в залежності від сорту варіюється висота й забарвлення листя (зелені, пурпурні, бронзові, строкаті) і квіток (рожеві, малинові, пурпурні). Цвітіння в липні-серпні.
До грунту Невимогливий, переносить часткове затінення, чутливий до посухи
Очиток видний
30-80
Кущовий; має сорти з зеленої, пурпурової, пестроокрашенной листям і рожевими, малиновими, рожево-білими, пурпуровими квітками. Цвітіння в серпні-вересні.
Потребує помірного поливу, погано переносить посуху і перезволоження.
Гібридний Очиток
10-20
Почвопокровный; вічнозелений; стебла легко вкорінюються. Утворює щільні килимки, на яких у липні-серпні з’являються рихлі суцвіття (до 25 см заввишки) з яскраво-жовтими квітками. Морозостійкий, посухостійкий.
До грунту Невимогливий, мириться з частковим затіненням.
Складаючи композиції з різних видів, враховуйте можливі відмінності у їхніх вимогах. Так, кущові очитки, як правило, погано переносять посуху, в той час як більшість ґрунтопокривних видів люблять сухий грунт. Зверніть увагу: деякі седуми вельми агресивні, тоді як інші помірно розростаються і можуть довгий час зберігати компактну форму.
Ці рослини добре розмножуються: їх легко виростити з насіння або живців, можна розділити розрослися куртини або (для деяких видів) відсадити укорінені пагони. У сприятливих умовах це абсолютно невибаглива культура, яка потребує мінімального догляду.
2. Молодило (кам’яна троянда)
Розетки молодила і справді нагадують троянди, висічені з каменю вправним майстром. У культурі відомі різні види цієї рослини і їх численні сорти, які відрізняються один від одного розміром і формою розеток, забарвленням листя і квіток.
До речі, цвітіння – далеко не головне, за що цінується молодило, тим більше, що цвіте воно лише раз у житті, після чого відмирає. Але до того часу материнське рослина, як правило, вже оточене численним потомством – дочірніми розетками, що утворюють щільні і досить великі куртини. Ці розетки дуже легко вкорінюються – відокремлюючи і пересаджуючи їх, можна швидко розмножити сорт, який сподобався. Також зовсім не складно виростити молодило з насіння.
Ідеальні умови для цієї культури – бідна, пухка і суха земля, добре освітлену ділянку. Надлишок вологи згубний для молодила; родючий грунт послаблює рослини – словом, чим менше за ними догляд і чим суворіші умови, тим краще!
3. Армерія приморська
Рослина армерії нагадує трав’яну купину: численні вузькі довгі листки зібрані в прикореневу розетку. У червні над нею піднімаються на високих (до 20 см) квітконосах пурпурні або яскраво-рожеві кульки суцвіть. Цвітіння тривале – близько місяця; прив’ялі суцвіття необхідно видаляти.
Ця культура також не потребує особливого догляду і краще всього росте на бідних сухих ґрунтах. У сильну посуху, правда, може знадобитися полив. Але дуже важливо, щоб біля армерії не застоювалася волога (у тому числі навесні або після дощів) – це призведе до загнивання коренів. У холодних малосніжних регіонах бажано вкривати на зиму рослина лапником або хмизом.
4. Бадан
Бадан – досить пластичне рослина може рости і на сонці, і в тіні, на різних типах ґрунтів. Але в залежності від умов йому буде потрібно різний догляд, та й результат буде відрізнятися. Так, якщо ви хочете отримати більш компактні кущі і помилуватися їхнім цвітінням – в садіть бадан сонячному рокарії; при посадці в півтіні цвісти він буде слабкіше, зате листя зростуть більш великими, потужними і виразними.
Взагалі, бадан частіше цінується саме за листя, яка змінює свій колір з настанням холодів (набуває пурпурову, бронзову або оранжево-червоне забарвлення) і зберігається під снігом до весни. У нього Цвітіння нетривале – близько двох тижнів, але його можна продовжити, якщо підібрати сорти, які цвітуть у різні терміни. Окремі баданы можуть повторно цвісти наприкінці літа – початку осені.
Познайомтеся з особливостями деяких популярних сортів бадану:
Назва
Висота, см
Короткий опис
‘Галина Сєрова’
20-25
Строкатий (зелений з жовтими мазками) лист, червоніє до осені; квітки лілово-рожеві; цвітіння в квітні-травні
Лист зелений, до осені стає червоно-коричневим; квітки бузково-рожеві, цвітіння в травні-червні
‘Брессингем Уайт’ (‘Брессингема Білий’)
20-30
Лист зелений, з бронзовим відливом, червоніє до осені; квітки білі; цвітіння в квітні-травні
До ґрунтів ця рослина невибаглива, але найбільшого декоративного ефекту можна досягти при посадці на родючих рихлих грунтах. Якщо бадан росте на сонці, його потрібно регулярно поливати, однак застій води протипоказаний. Укриття на зиму не потрібно.
5. Чебрець (чебрець)
Невибагливий чебрець цінується не тільки за свої декоративні якості – його також використовують в кулінарії і народній медицині. Численні сорти чебрецю відрізняються один від одного забарвленням листя (вона може бути зеленою, золотисто-жовтою, строкатою – з білою або жовтою облямівкою, з контрастними мазками) і квіток (варіюється від біло-рожевого до бузковою і темно-малиновою), а також відтінками аромату.
Якщо ви плануєте створення великого рокарію, у чебрець ньому необхідний: він швидко затягне велику площу щільним зеленим килимом, який в середині літа стане фіолетовим завдяки численним суцвіттям. У мініатюрних композиціях рослину слід використовувати з обережністю: воно досить агресивно (втім, цю проблему легко вирішити, якщо вибрати компактні, повільно розростаються сорту).
Для посадки чебрецю потрібно відкрите сонячне місце. Грунт краща бідна, пухка, добре дренований – надлишкова вологість і посилене харчування протипоказані. Догляд зводиться до обрізанні після цвітіння – це не тільки покращує зовнішній вигляд рослини, але і стимулює його ріст. Також можна формувати за допомогою обрізки надто сильно розрісся чебрець.
6. Обрієта
Рясно і тривало квітуча обрієта стане яскравим, привабливим акцентом в рокарії. Цвітіння її починається в травні і триває до середини літа, потім повторно – у серпні-вересні. Дуже невибаглива Рослина – при посадці на сонячному місці в помірно родючому, пухкий, добре дренований грунт у догляді практично не потребує.
Обриету можна виростити з насіння, причому можливий як розсадний метод, так і прямий посів у грунт (використовується найчастіше). Молоді рослини більш вимогливі до вологості – їх потрібно поливати в суху погоду. Надлишок вологи в ґрунті може призвести до активного росту на шкоду освіті квітів.
Після першої хвилі цвітіння обриету рекомендується обрізати – це стимулює зростання і зробить повторне цвітіння більш пишним.
7. Ломикамені
З усього різноманіття видів цієї рослини в садовій культурі найчастіше зустрічаються два:
ломикамінь Арденса;
ломикамінь тіньова, чи міська.
Перша, розростаючись, утворює щільні куртини, що нагадують по виду мох. У травні-червні над ними на високих (15-20 см) квітконосах піднімаються білі, рожеві або червоні (залежно від сорту) квітки, повністю змінюючи картину. Цей вид віддає перевагу добре освітлені ділянки (хоча мириться з частковим затіненням), потребує помірно родючому, пухкої, вологому грунті.
Ломикамінь тіньова утворює численні розетки до 10-12 см в діаметрі; дуже цікаві її сорти пестроокрашенные (наприклад, ‘Aureopunctata’). Цвіте в травні-червні досить непримітними дрібними квіточками на високих (до 35-40 см) тонких квітконосах. Цей вид віддає перевагу рости в тіні (за що і отримав свою назву).
Ломикамені не переносять ні засухи, ні надмірну вологість, а в іншому ніяких особливих вимог до умов і догляду не пред’являють. Морозостійкі, зимують без укриття. Добре розмножуються насінням.
8. Флокс шилоподібний
Це вічнозелене грунтопокривна рослина утворює дернини моховидные, в травні суцільно вкриті численними квітками. Цвітіння дуже рясне, забарвлення квіток залежить від сорту, наприклад:
‘Кенді Страйпс’ (‘Кенді Страйпс) – двоколірний (рожевий з білою облямівкою по краю пелюстки);
‘Перпл Б’юті’ (‘фіолетовий краси’) – фіолетовий.
Флокс шилоподібний невибагливий, якщо росте в оптимальних умовах: сонячне розташування, пухка, добре дренований, помірно родючий грунт. Догляд за ним зводиться до поливу в посушливу погоду і обрізанні після цвітіння (в подяку за це рослина зацвіте повторно в кінці літа).
9. Иберис
Багаторічні види іберіса як своєю невибагливістю привабливі, і так рясним, дуже тривалим цвітінням, сильним і приємним ароматом. Це дуже популярна рослина для рокаріїв і кам’янистих садів, розташованих на сонячних ділянках.
Иберис посухостійкий, добре росте на пухких, добре дренованих, помірно родючих грунтів. Прив’ялі суцвіття рекомендується обрізати – це допомагає рослині зберігати форму і робить цвітіння більш тривалим і пишним. Зимостійкість багаторічного іберіса варіюється в залежності від виду і сорту; в холодних малосніжних регіонах він може мати потребу в укритті.
10. Роговик
Сріблясто-сірі “струмочки” роговика оживляють суворий кам’янистий ландшафт. Це невибаглива грунтопокривна рослина відмінно відчуває себе в сонячних рокарії. Але при посадці обов’язково слід враховувати його агресивний характер: роговик дуже швидко розростається і може зайняти досить велику площу, якщо її не контролювати і не обмежувати.
Ясколку легко виростити з насіння або розмножувати поділом куща. Для посадки слід вибирати відкриті сонячні ділянки з бідної піщаним або кам’янистим ґрунтом. Рослина не виносить застою води і перезволоження, тому хороший дренаж – обов’язкова умова.
У травні-червні роговик рясно цвіте білими дрібними квітками, після чого її можна обрізати, щоб стимулювати зростання. Раз в 3-4 року рекомендується оновлювати посадки, пересаджуючи і розділяючи розрослися кущі.
Безумовно, асортимент рослин для кам’янистих садів не вичерпується перерахованими. В рокарії можуть рости і деякі види цибулинних, компактні і хвойні рослини, грунтопокривні і багато культури, і так далі. Але про це – іншим разом…
Багаторічні кучеряві ліани з оригінальними листям і ефектними квітами все частіше включають в оформлення садових композицій. Житлові та садові будівлі легко перетворити в казкові будиночки, якщо посадити біля стін плющ, хміль або дівочий виноград. Повиті квітучими ліанами альтанки, перголи, арки, ліхтарі та інші малі форми здатні за короткий термін перетворити сад у неповторну казку. У цій статті – огляд найпопулярніших ліан для саду.
Виткі (плетисті) рози
Чарівність витких троянд важко переоцінити, пагони рано випускають пуп’янки і починають цвісти вже в травні, ремонтантні сорти можуть радувати ефектними квітами аж до самої осені. Сучасні сорти мають різне забарвлення, ніжні квіти біло-рожевої гами приємно контрастують з фіолетово-синіми і бордовим оксамитом трояндами.
Для посадки витких троянд підійдуть ділянки з родючим грунтом і яскравим сонячним освітленням. В’юнкі троянди слід ретельно оберігати від сильного вітру, тому краще всього розташовувати посадки під захистом стін будинків, заборів, високорослих дерев.
Цікаві статті про декоративних рослинах:
Догляд за жоржинами з весни до осені: секрети чаруючого цвітіння
Королеви тіні: які рослини відчувають себе краще в тіні, ніж на сонці
Небесна краса: добірка рослин з блакитними квітами
Враховуючи значну довжину пагонів плетистих троянд (до 3 м), рослини найкраще висаджувати біля спеціальних опор, адже кущ з квітами і бутонами досягає значної ваги.
Плетисті троянди чудово виглядають в парі з клематисами, які знаходять додаткову опору, піднімаючись по пружним рожевим пагонам.
Період цвітіння – з червня по жовтень.
Зимостійкість – середня, до -23С.
Розташування – сонце, півтінь.
Клематиси
Казково красиві кучеряве багаторічники, які здатні прикрасити будь-який садовий ділянку. Існують сорти з великими і дрібними квітами, але будь-який різновид має неймовірно елегантну форму і насичене забарвлення.
Для посадки клематисів підійде захищене від вітру місце, при посадці рослин слід передбачити установку опор. Зелений полог під час цвітіння клематисів схожий на строкате яскраве покривало. Рослини використовують для оформлення вертикальних ландшафтних композицій. Клематиси відрізняються тривалим цвітінням і великою кількістю декоративних суцвіть, які з’являються на пагонах на початку літа.
Для оформлення композицій можна рекомендувати наступні дрібноквіткові сорти, які радують рясним цвітінням з кінця весни: клематис гірський Рубенс (6-12 м); клематис гірський Грандифлора (4-10 м); клематис гірський Елізабет (4-8 м); клематис Кардинал Руж (2-3 м).
Компанія Directhit пропонує укрупнені набори з саджанцями клематисів різних сортів. Економія при покупці набору – наш подарунок клієнтам.
Період цвітіння – з кінця травня.
Зимостійкість – середня, до -28С.
Розташування – сонце, півтінь.
Гліцинія китайська
Ніжно-бузкові або перлинно-білі довгі суцвіття гліцинії чарують своєю красою і витонченістю. Рослина може перетворити будь-яку ділянку, садові будівлі та альтанки. Посадіть гліцинію біля арочних склепінь, в період цвітіння утворюють довгі суцвіття кришталевий бузковий намет фантастичної краси.
Гліцинію Вирощують на родючих грунтах, ділянка повинен мати орієнтацію в південному напрямку. Ніжні листя і суцвіття вістерії легко пошкоджуються поривами вітру, тому рослину висаджують в тихому місці, забезпечуючи опорами. Для посадки гліцинії не підходять ділянки з підвищеним вмістом вапна.
Період цвітіння – з травня по червень.
Зимостійкість – до -20С, потребує укриття.
Розташування – сонце, півтінь.
Пасифлора маракуйя
Оригінальні шкірясті листя і неймовірно привабливі квіти складної форми – швидкоростуча витка рослина пасифлора маракуйя, яке після цвітіння дає оранжево-персикові довгасті плоди, наповнені ароматною м’якоттю, ідеально підходить для вирощування на опорах на ділянці, відкритому сонцю. Квіти мають різне забарвлення, зазвичай від білого тону до кармінно-лілового.
Ліана відрізняється швидким ростом, здатна за короткий час створити тінь, закриваючи балкони та альтанки. Маракуйю можна вирощувати в контейнерах, на зиму краще зберігати рослина в зимовому саду або оранжереї.
Період цвітіння – з квітня по жовтень.
Зимостійкість – низька, до -10С, потребує укриття.
Розташування – сонце.
Вогненно-червоний кампсис
Потужна ліана для посадки на яскравому сонці належить до найбільш ефектним витким ліан для саду. Товсті пагони вимагають надійної опори, інакше ліана може зламатися під своєю вагою. Рано зацвітає Трубкоцвет, вже в травні з’являються численні бутони, зібрані в кисті. Квіти трубчастої форми з округлим відгином, вогненно-червоного кольору, досить великі, їх діаметр наближається до 5 див. Кампсис – хороший медонос, ліана не вимагає особливого догляду, може досягати у висоту до 15 м.
Рослина краще розвивається в захищених від вітру місцях. Високоросла ліана здатна перетворити високі паркани і прикрасити стіни будівель.
Період цвітіння – з травня по червень.
Зимостійкість – низька, до -17С, потребує укриття.
Розташування – сонце.
Ірландський Плющ
Відмінне ліановидна рослина для тіні. Плющ має зелені шкірясті листя красивої форми, на стеблах рослини розвиваються пазушні короткі корені, які здатні утримати ліану на вагою біля стін (вони впиваються в штукатурку або цегла). Рослина дуже невибагливе, за ним легко доглядати. З часом обплітає плющ високі будівлі, створюючи суцільну зелену стіну.
Плющ цвіте, плодоносить синіми декоративними ягодами. Його легко розмножити методом зеленого живцювання.
Період цвітіння – з серпня по жовтень.
Зимостійкість – низька, до -10С, потребує укриття.
Розташування – півтінь.
Жимолость Брауна Дропмор Скарлет
Ніжні пагони жимолості з великою кількістю запашних помаранчевих квітів здатні відростати на висоту до 4 м. Найкраще Рослина розвивається в півтіні. Під час посадки кущів жимолості варто відразу передбачити надійні опори. Після цвітіння на рослині утворюються ягоди.
Квіти зібрані в численні рихлі суцвіття, за формою нагадують вузьку трубочку з відгином. Запашний аромат під час цвітіння жимолості розноситься на весь сад.
Період цвітіння – з червня по вересень.
Зимостійкість – до -30С.
Розташування – півтінь.
Оригінальні композиції з кучерявих рослин для саду вдається отримати при вирощуванні квітучих культур разом з плодовими. Плодові Декоративні ліани міні-ківі, акебия (6-10 м) і лимонник не тільки прикрасять сад дивовижними плодами, але ближче до осені внесуть в палітру жовто-оранжевих відтінків саду рожево-білі мазки – листя змінюють свій колір. Дівочий виноград – улюблена культура для посадки в півтіні, додасть багряних фарб в осіннє оздоблення саду. Ліани не тільки невибагливі, але і дуже красиві, їх варто якомога ширше включати в багаторічні садові композиції, не потребують особливого догляду.
У багатьох регіонах нашої країни минула зима видалася виключно теплою, а настала весна – ранньою. Чому б не скористатися цією обставиною? Адже вже в березні можна вибратися на свіже повітря, щоб достроково відкрити сезон пікніків. Втім, приготувати щось смачненьке можна і вдома, використовуючи для цієї мети, наприклад, сковороду гриль.
Пройшла Масляна вдосталь нагодувала нас млинцями, а тепер віддамо належне овочів гриль з соусом з трав. Запечені таким способом овочі можна використовувати як гарнір або як самостійне дієтичне блюдо.
Це цікаво:
Як приготувати спагетті з цукіні
Шашлик з курячих стегон і крил: перевірені рецепти
Пісні салати з буряком, які можна їсти у Великий піст
Вибираємо і готуємо овочі
Для приготування на грилі і в мангалі відмінно підійдуть помідори, баклажани, кабачки, спаржа, цибуля, морква, цвітна капуста та картопля. Якщо ви вирішите додати гриби, то точно не помилитеся. Це дуже смачно!
Щоб овочі в процесі готування не втратили вологу і не перетворилися в абсолютно неїстівний гумоподібний продукт, їм потрібен маринад або соус. Він додасть пікантності овочам і об’єднає їх в єдине блюдо.
Нам знадобляться свіжі овочі, але, якщо з якихось причин вони подвялі, просто залийте їх холодною водою і дайте постояти приблизно годину. Тепер їх потрібно гарненько промити і обсушити.
Відкладіть в сторону дрібні плоди: їх краще використовувати цілком. Великі розрізати на скибочки товщиною не більше 1,5 см. Бажано не солити перед приготуванням компоненти і в процесі термічної обробки, тому що сіль провокує рясне сокоотделеніе. Якщо ж сіль входить до складу маринаду, то виключати її не треба.
Деякі нюанси приготування
Готувати можна овочі, нанизавши їх на шампури, в сітці для приготування барбекю або на сковорідці гриль. Ступінь готовності кожен вибирає на свій власний смак.
Наприклад, при смаженні на грилі може бути достатньо, щоб у овочів зарум’янилися боки. Адже деякі люблять зберегти хрусткую овочеву м’якість всередині скибочки. Готовність перевірити за допомогою зубочистки або сірники.
Робимо шашлик з овочів
Щоб приготувати шашлик з овочів, нам знадобляться наступні інгредієнти:
10-12 невеликих солодких помідорів;
8 закусочних міні-перців;
1 великий жовтий болгарський перець;
1 кабачок середнього розміру;
2 червоних лука.
Цієї кількості овочів вистачить приблизно на 8-10 шампурів. Всі овочі, за винятком помідорів, нарізують на скибочки або невеликі прямокутники. Їх Поперемінно насаджують на шампури, створюючи гамму майбутнього страви. При бажанні разом з іншими компонентами можна використовувати сир для гриля. Іншими словами, в якості доповнення до цього рецепту можна використовувати все, що вам подобається.
Соус з трав швиденько готується за той час, поки запікаються овочі. В його склад входять:
пучок свіжої петрушки;
дві гілочки розмарину;
половинка середнього лимона;
75 мл оливкової олії;
за смаком: лимонна цедра, сіль і перець.
Дрібно нарізаємо петрушку і розмарин. Додаємо до трав оливкова олія, сік половини лимона, цедру, сіль і перець. За допомогою блендера перетворюємо всі компоненти соусу в пюре. Отже, шашлик з овочів з соусом з трав готовий до подачі.
Смажимо овочі на сковороді гриль
Сковорода гриль – дуже корисна в господарстві річ. З її допомогою можна засмажити овочі в лічені хвилини. Єдиний мінус у тому, що в процесі смаження може з’явитися дим. Краще завчасно включити витяжку і приступити до готування.
Беремо для запікання:
два болгарських перцю;
два кабачка;
одну цибулину.
Нарізаємо на порційні скибочки або часточки кабачки і перці. Промасливаем рослинним маслом (20 мл) нагріваємо гриль і сковороду. По черзі викладаємо на її поверхню шматки овочів, які обсмажуємо з кожної сторони. Цибулину крупно шаткуємо, посипаємо за смаком цукром і сіллю і теж смажимо після перців і кабачків.
Одночасно готуємо найпростішу заправку:
20 мл соєвого соусу;
10 мл лимонного соку;
сіль і перець за смаком.
Всі інгредієнти змішуємо. Готові овочі поливаємо заправкою і подаємо до столу.
Овочі, замариновані перед запіканням
Для цього рецепта підійдуть будь-які овочі, які вам подобаються. Їх загальна вага вказаний для дотримання пропорцій. Отже, ми будемо готувати:
700 грам будь-яких овочів, які вам захочеться запекти;
200 г печериць.
Овочі та гриби потрібно нарізати. Готуємо маринад, використовуючи наступні інгредієнти:
1 середніх розмірів лимон;
кілька гілочок базиліка;
4 зубчики часнику;
розмарин;
50 мл олії;
сіль і перець за смаком.
Для приготування маринаду в мисочку видавлюємо сік лимона. Дрібно нарізаємо розмарин і базилік, видавлюємо через прес часник. Всі компоненти додаємо все в ту ж миску, змішати з рослинним маслом, сіллю і перцем.
В чистий поліетиленовий пакет відповідного розміру поміщаємо гриби і овочі, туди ж наливаємо маринад. Пакет зав’язуємо і обережно струшуємо. Залишаємо в спокої приблизно на півгодини пакет, щоб овочі добре підживилися маринадом.
Тепер залишилося тільки підготовлені овочі запекти. Вибирайте будь-який спосіб приготування: на шампурах або в сітці для запікання барбекю. Тривалість теплової обробки з кожної сторони – 10 хвилин.
Медовий маринад для ласунів
Хто любить погостріше, а для кого-то краще солодкий маринад, що надає овочам особливо ніжний присмак. Інгредієнти медового маринаду наведені в розрахунку на овочі і гриби в тих пропорціях, які вказані в попередньому рецепті. А для самого маринаду нам знадобляться:
5 ст. ложок меду;
2 ст. ложки соєвого соусу;
4 суцвіття гвоздики;
2 ст. ложки гірчиці;
4 ст. ложки олії;
сіль і перець за смаком.
Всі компоненти маринаду збираємо в загальну ємність. Їх Перемішуємо до отримання однорідної маси. Змішуємо маринад і овочі з грибами в пакеті так само, як і в попередньому рецепті. Процес маринування – 15-30 хвилин. Добре промариновані овочі і гриби запікають з кожної сторони по 10 хвилин.
Всі рецепти, які ми вам пропонуємо, можна втілити на природі, готуючи овочі на відкритому вогні, так і в домашніх умовах, використовуючи сковороду гриль, аерогриль, духовку або мультиварку. У будь-якому випадку запечені овочі – це дуже легке і смачне блюдо, для приготування якого не буде потрібно багато часу. Готові овочі можна використовувати в якості закуски, а також як гарнір до м’ясних або рибних страв.
Зимові холоди можуть значно нашкодити деревам, особливо молодим або незвичним до суворого клімату. Щоб цього не сталося, потрібно знати, як запобігти ці негативні прояви, не допустити ураження кореневої системи або захворювання всього дерева повністю. Як і будь-який живий організм, плодові дерева потребують підтримки та захисту від примх природи. При певних знаннях існує можливість зміни природних характеристик рослин. Використовуючи нескладні методи підготовки і захисту, можна значно підвищити стійкість плодових дерев до морозів.
Етапи підготовки плодових дерев до зимівлі
Плодоносні дерева повинні отримувати своєчасну підтримку в період вегетаційного розвитку, який умовно поділяється на три етапи:
початковий розвиток, зростання, розростання;
нагромадження поживних речовин до зимового сезону;
зимівля.
На початковому етапі розвитку зростаючий організм починає обживатися: формувати кореневу систему, стовбур і крону, утворювати зав’язь і давати розвиток плоду з насінням внутриплодными. На цьому етапі дерева мають потребу в азоті. Для нормального росту і плодоношення необхідний крохмаль, що ними виробляється і відразу ж використовується.
Наступний етап складається з двох функцій:
видима – формування повноцінних плодів і їх дозрівання;
невидима – організація забезпечення розвитку росткових і квіткових нирок.
По мірі дозрівання дерева звільняються від плодів з насінням. Слідом за цим настає період, коли листя скидається, і дерева запасаються необхідними поживними речовинами: калієм і фосфатами. Калій необхідний для поліпшення процесу дозрівання деревини шляхом створення своєрідної суспензії з міжклітинної рідини. Суспензія буде сприяти запобіганню від промерзання.
РАДА. Якщо проводиться підгодівля, то добрива краще змішати з землею, щоб не нашкодити кореневій системі.
На останньому етапі відбувається уповільнення всіх процесів життєдіяльності, але не припинення. Кожна частина дерева продовжує виконувати всі необхідні функції, але вже не так активно. Рослини, як би засипають, щоб прокинутися з першими теплими променями і продовжити звичайну життєдіяльність.
Застава морозостійкості плодових дерев
Основною умовою поліпшення витривалості зимових морозів є достатня кількість поживних запасів. Для цього необхідно знизити кількість сформованих плодів на деревах.
Щоб забезпечити рослині повноцінний розвиток, своєчасні необхідно виконувати не надто складні роботи:
правильний підбір комплексу добрив, орієнтований на фазу вегетації;
своєчасна загартування штамба;
достатнє зволоження;
формування та проріджування крони;
неприпустимість сонячних пошкоджень;
підготовка до зимового періоду, утеплення коренів.
Видалення непотрібних розгалужень і нижніх бічних пагонів і проріджування зав’язей дерево звільнить від зайвого навантаження. Проріджування крони дозволить гілках і плодам отримувати рівномірну дозу тепла і світла.
Період розвитку і вибір добрива
В весняний і літній період рослини потребують азотних добривах. Обприскування розчином сечовини дає прекрасний результат: листя отримають необхідні їм речовини, які перетворюються в цукор і крохмаль, дерево буде захищене від шкідників.
У другій половині літа і початку осені в самий раз будуть фосфатно-калійні добрива. Одночасне внесення мінералів і деревної золи значно поліпшать поживні властивості підживлення.
У період підготовки до зими гілки крони необхідно обробити розчином залізного купоросу.
Полив і його значення
Після зимової сплячки плодові дерева особливо потребують вологи. Цвітіння і зав’язь не будуть повноцінними при її недостатності. Восени, перед зимовими холодами теж необхідно виконати багатий і глибокий полив. Це захистить коріння від промерзання і створить запас вологи на ранню весну. З липня буде достатньо природного поливу.
Штамб і його загартування
Штамб (стовбур дерева від кореня до вершини) потребує загартуванню, тому при весняному потепління необхідно прибрати зимове укриття. Пристовбурні кола обов’язково треба очистити від сміття та бур’янів. Ці нехитрі маніпуляції допоможуть легше перенести зимові холоди.
Пізньої осені достатньо виконати мульчування прикореневої зони, внести органічні добрива.
Підвищуємо витривалість теплолюбних сортів
Ви вирішили порадувати себе плодовою культурою з надзвичайно смачними і великими плодами, та ось тільки вона не так легко переносить морози. Однак не варто відразу впадати в зневіру. Вашій деревця можна допомогти, посилити морозостійкість і підвищити виживання в суворому для нього кліматі. Окулірування (спосіб щеплення вічком: тонкий шар деревини з однією ниркою) допоможе впоратися з виниклою проблемою.
Способи окулірування:
Живці теплолюбного рослини прищеплюються в крону морозостійкого дерева. Згідно зі спостереженнями, такі культури переносять зниження температури до 38 градусів. Обов’язковою умовою є присутність одного двох гілок основного дерева на стовбурі.
Подвійна щеплення на витривала до морозів дерево робить щепа таким же морозостійким, як і основне дерево.
При першому способі формування дерева є можливість прищепити кілька сортів плодових культур з різними термінами дозрівання. Який із способів більш підходить, повинен вирішувати сам садівник, спираючись на свій досвід інших садівників.
Стрункі і елегантні хвойні культури володіють чітким абрисом і ефектним зовнішнім виглядом практично круглий рік. Саме ці рослини здатні взяти на себе роль головної ландшафтної деталі, навколо якої вибудовується загальна композиція ділянки. Тому вони часто використовуються в якості солістів, добре помітних з будь-якого куточка саду.
Це цікаво.
Їх Величності Хоста і Гейхера – блискучі королеви тінистого саду
Ялівець: перший рік життя у вашому саду
Декоративним злаковим травам місце в садах дістається по праву
Для цієї мети дуже успішно застосовують великі масивні форми, колоновидна і представників, і пірамідальні різновиди. Більшість хвойників чудово поєднується з іншими культурами, тому зовсім не обов’язково зупинятися тільки на них. Підходяща компанія найкращим чином підкреслить їх стати, оригінальність форм і насиченість забарвлення.
Прекрасним контрастним доповненням стануть широкі і низькі хвойні культури або сланкі рослини. Акуратні листопадні чагарники з строкато-забарвленою або світло-сріблястим листям можуть служити чудовим фоном. Декоративні трав’янисті рослини поряд з квітучими кущами наділять композицію особливою чарівністю, додадуть їй стиль і вишуканість.
Хвойні культури для живоплотів
З хвойних культур виходять шикарні живоплоти: для цього зазвичай використовуються однотипні рослини. Вони не тільки надійно захищають ділянку від нескромних поглядів, але і не пропускають дратівливий вуличний шум. Вибір конкретних різновидів залежить від розмірів саду бюджету і його власників.
Для просторих ділянок і навіть парків зазвичай використовуються класичні варіанти. Ялина (традиційна і блакитна), модрина, туя. Якщо засоби дозволяють, можна оформити алею з допомогою ялиць, екзотичних сортів ялини або псевдотсуги. Висаджувати молоді рослини слід з поправкою на майбутнє: адже по мірі зростання буде збільшуватися не тільки висота рослини, але і діаметр крони.
Отже, необхідно заздалегідь розрахувати відстань між окремими екземплярами, виходячи з параметрів дорослих дерев. Марно намагатися роздобути відразу густу волохату огорожа з великих порід – або, якщо їх частіше садити, бути готовим до того, що в подальшому вони будуть оголятися знизу.
Для мініатюрних огорож, що грають роль спеціальних екранів, що захищають певні ділянки саду підійдуть світлолюбні різновиди сосен з невисокими кронами – наприклад, кедрова або веймутова. У деяких випадках висаджують звичайну сосну, крону якої спеціально загущають допомогою регулярного прищипування.
До вибору складових майбутньої огорожі слід підійти з усією відповідальністю: віддавайте перевагу сортам районованим. Якщо посадити не підходять по клімату культури, то в разі загибелі або хвороби окремих екземплярів, декоративність втратить вся огорожа. А підходящу заміну іноді буває досить проблематично відшукати.
Поєднання хвойних культур
При Чергуючи сріблясті, зелені та блакитні різновиди хвойних дерев, можна отримати оригінальні і ошатні огорожі. Дуже ефектно виглядає поєднання ніжно-золотистих звично-забарвлених і представників.
Різні сосни, тсуги, кипарисовики, ялиці, псевдотсуги і ялівці чудово справляються з роллю акценту. Ці культури безпрограшно виглядають на тлі елегантного і красиво замульчированного натуральними матеріалами газону.
Надзвичайно ефектні об’єднані хвойні групи, засновані на контрастах: розмірів, форм і кольорів. Особливо вони виграють у разі, коли сланкі і кулясті примірники розміщуються поряд з великими колоновидными.
Колоноподібні туї Ялівці і візуально витягують композицію у висоту. Сланкі і кулясті форми ж, навпаки, звертають увагу на викладені на землі камені або красивий мульчуючий матеріал.
Особливості хвойних культур: форма, розмір і забарвлення
Хвойні рослини володіють цікавою особливістю. Деякі сорти окремих видів культур мають аналогічні форми при відрізняються розмірах. Наприклад, колоноподібні туї, залежно від конкретного сорту, можуть бути 2-метрової висоти, 4-метрової або 10-метрової (і вище). Іншими словами, в залежності від уподобань, ви можете придбати вподобані вам хвойники бажаного розміру і форми.
Постійність забарвлення рослин також є поняттям відносним. Хвоя може мати різні відтінки зеленого, бути з сріблястим нальотом, строкатою або жовтої. Так і зі зміною сезонів колір її може змінюватися. Наприклад, з приходом холодів помітно темніє забарвлення туй, кипарисовиков і ялин.
Деякі види набувають бронзовий чи мідний відтінок. Окремі сорти туевидного кипарисовика взимку стають мідно-червоними, багряно-пурпуровими або бузковими. Особливо яскравими робляться жовто-хвойні взимку сосни, які влітку не надто виділяються на загальному тлі.
Хвойні рослини в саду
Шанувальники хвойних культур створюють шикарні пісні з величезної кількості існуючих сьогодні сортів. І ці шедеври аж ніяк не виглядають монотонними і нудними. Поєднуючи мальовничі корчі, великі оригінальні камені і мульчування природними матеріалами з мініатюрними різновидами рослин, отримують ефектні вони, несхожі на інші, садові ділянки. Догляд за якими, до речі, не такий вже складний.
Особливу чарівність надають таким садам альпінарії і різні кам’янисті гірки: на їх тлі екзотичні хвойні «крихти» виглядають особливо виразно. Низькорослі сланкі і розпластані різновиди гарні в ролі надійних грунтопокривних рослин. Важливо пам’ятати, що великі бур’яни становлять для них реальну загрозу – тому перед посадкою важливо позбутися від них.
Рослини з хвоєю відмінно поєднуються з традиційними декоративними культурами – з ліліями, трояндами і численними злаковими рослинами. Незвичайно гарні вони поруч з яскравими квітучими однорічниками, які можна періодично міняти. Хвойні в таких групах є основою композиції, служачи чудовим контрастним тлом для яскравих бутонів і суцвіть.
Природа нагородила хвойні рослини досить чіткими і строгими формами. Однак формує стрижка може зробити їх більш виразними. Використовують її зазвичай з метою надання рослинам підкреслено ідеальних обрисів. Для цього акуратно вирівнюється крона, видаляються вибиваються гілочки. Крім того, традиційно з ялин і туй вистригають надзвичайно ефектні геометричні фігури – піраміди, кулі, спіралі.
Коли довгоочікувані паростки розсади тільки починають свій довгий шлях до світла, особливо незахищеними виглядають вони. І дійсно: молоді пагони надзвичайно вразливі і можуть стати легкою здобиччю для цілого ряду шкідників і патогенів. Навіть якщо насіння були закуплені у перевіреного виробника, правильно зберігалися, були попередньо знезаражені і висівали з додержанням усіх заходів обережності, це не врятує молоді пагони від захворювань або атаки шкідників.
А якщо справа йде так, необхідно підготуватися до захисту розсади. При перших проявах симптомів недуги або нападу слід приймати термінові заходи. Але от біда: всі рекомендації по застосуванню засобів захисту, які дають відомі агрономи, розраховані на роботу в комплексах, де розсаду виробляють у промислових масштабах. Більшість хімікатів небезпечно застосовувати в домашніх або дачних умовах. Доведеться озброюватися виключно стимуляторами росту і біологічними препаратами.
Залишилося тільки перерахувати ймовірні загрози і відповідні методи боротьби з ними. Не забуваємо, що нашим основним пріоритетом є не тільки користь для розсади, але і власна безпека.
Шкідники розсади і боротьба з ними
Для ефективної боротьби необхідно знати, як виглядає ймовірний противник, і як він називається. Це допоможе при виборі зброї. Тому перерахуємо шкідників, які можуть нападати на розсаду, навіть якщо вона росте в контейнерах на підвіконні вашого будинку.
Попелиця. Ці комахи живуть колоніями маленьких. Харчуються Вони соками рослин, заради якого прокушують ніжну шкірку листя або стебла. Колонія попелиці швидко розростається і може завдати істотної шкоди. Якщо листя розсади знебарвилися і почали скручуватися в трубочку, значить, їх атакує попелиця. Виділення попелиці, схожі на липку росу, є відмінним живильним середовищем для хвороботворних грибків.
Павутинний кліщ. Хоча це членистоноге темного забарвлення і вважається мікроскопічним, але його можна досить добре розглянути на зворотному боці ураженого їм листа. Ще очевидніше результати його життєдіяльності: листочки починають жовтіти, а на їх зворотній стороні утворюються острівці білої липкої павутини.
Білокрилка. Ці белокрылые комахи інакше називають «розсадної міллю». Вони небезпечні на стадії імаго і личинок. Рослинний сік необхідний їм для росту і розвитку. Поглинаючи його, вони виділяють липкі ферменти, якими харчуються небезпечні для рослин грибки. Частини рослини, облюбовані білокрилками, сохнуть і відмирають.
Трипси. Коли бачиш цього жучка, найперше визначення, що спадає на думку – це «вузьке». Узкотелые трипси, в які всього-то довжину 1 мм, висмоктують сік з листя, залишаючи сріблясті плями в місцях проникнення. Збільшуючись у розмірах, плями швидко вражають всю поверхню листа.
Грунтові мушки. Буває так, що розсада без видимих причин стає млявою, відстає в рості. Якщо при цьому ви помітите неподалік дрібну мошкару, то знайте, що ваші рослини атакують грунтові мушки. Але основний шкоди рослині це комаха завдає на стадії черв’ячків. Саме вони, ці білі личинки, підгризають коріння розсади.
Тепер ви знаєте назви шкідників і зможете розпізнати їх присутність за прямими або непрямими ознаками. Перейдемо до рекомендацій по захисту розсади. Пропонуємо вам використовувати для цієї мети біопрепарати широкого спектру дії. Потрапляючи в організм шкідника, ці речовини знищують дорослих особин, яйця, імаго, личинки і черв’яків.
Перерахуємо ті препарати, які вже перевірені і встигли завоювати довіру вітчизняних городників.
Ось порошкоподібні засоби, які створені на основі бактерії Bacillius thuringiensis для. Перед застосуванням їх слід розводити водою.
Бактокулицид;
Лепідоцид;
Бітоксибацилін.
А основу цих препаратів складають мікроскопічні грибки, продукують отрути або механічно впливають на оболонки шкідників.
Боверін;
Нематофагін;
Актофіт;
Басамил;
Метаризин;
Фітоверм;
Вертициллин;
Пециломицин.
Биоакарициды і біоінсектициди практично не застосовують в умовах житла з-за їх високої специфічності. Неможливо не згадати Зелене мило, яке широко використовується городниками. Цей контактний інсектицид дає хороший результат і часто застосовується одночасно з іншими народними розчинами: трав’яними, тютюновими та іншими.
Хвороби розсади і способи її лікування
Всі хвороби розсади умовно можна розділити на три групи:
грибкові;
вірусні;
бактеріальні.
Вони Проявляються загниванням коренів, раптовим в’яненням рослин без видимих причин, різного роду хворобами листя і стебел.
Збудники хвороб можуть перебувати як у насінні, так і в самій грунті. Іноді, якщо контейнери щільно притиснуті один до одного, можливе зараження однієї рослини від іншого. Факторів ризику безліч:
зайва заглубленность посіву;
не відповідає вимогам рослини освітленість, вологість, температура або кислотність грунту;
висока щільність посіву;
травмуюча пікіровка;
інше.
Проблему вирішують за допомогою биофунгицидов, тому що вони не шкодять рослинам, не провокують звикання у збудників хвороби і не накопичуються в грунті і самої розсаді.
Найбільш затребуваними вважаються препарати, основу яких складають:
Ґрунтовий грибок Триходерма – триходерма; Проникає в коріння грибків-паразитів, після чого розростається в їх клітинах, вбиваючи їх. Препарати на основі триходерма – Триходерма вериде, МикоХелп, Трихоцин, Трихоплант, Триходермін, Глиокладин.
І триходерма, і сінна паличка здатні переробити органіку в неорганічні сполуки, які легко засвоюються рослинами. По суті, при застосуванні цих препаратів розсада отримує додаткову підгодівлю.
Перед купівлею конкретного препарату, уточніть у продавця, яка специфіка його застосування, тому що кожне назване биосредство проявляє максимальну ефективність в боротьбі з певними хворобами. Але є один препарат, який слід мати у своєму розпорядженні всім городникам і садівникам. Це Корневін. Здорова і сильна розсада, оброблена в Корневином перед висадкою відкритий грунт, краще приживається і розвивається.
Культури, що поєднують красу з невибагливістю – мрія будь-якого садівника. А чи можна знайти рослини, які володіють цими якостями, але разом з тим витривалі, довговічні, зберігають декоративність весь сезон, та ще й готові прикрасити собою проблемні затінені ділянки? Здавалося б, подібна витівка далека від реальності. Проте саме такі хости і гейхери – познайомтеся з ними ближче, поселіть на своїй ділянці, і ви напевно заведете міцну дружбу з чарівними «королевами тіні».
Ботанічний портрет цінні хост і якості
Хоста (функція) – трав’янистий багаторічник з розкішним листям, різноманіття форм, розмірів, забарвлень і фактур яких разюче. Стебла у рослини немає, кущ являє собою прикореневу розетку листя піднімаються над землею на міцних черешках, нагадуючи чарівний фонтан. У різних сортів вони можуть бути зеленими, сизими, сріблястими, синьо-зеленими, салатовими, кремовими, золотисто-жовтими і строкато пофарбованими.
Розміри листкових пластин різні: від 5 см у мініатюрних різновидів до 25 см у високорослих сортів. Форми теж різноманітні: подовжено-загострені, майже кругле, серцеподібне, ланцетоподібні, довгі і вузькі, з хвилястим краєм. Листя різних видів хост відрізняються і по фактурі: гладкі і «жаті», матові і глянсові, щільні і тонкі, з майже непомітними і явно вираженими жилками.
Високі квітконоси функ, позбавлені листя, несуть на собі непомітні, але чарівні суцвіття, що складаються з міні-дзвіночків білого, бузково, рожевого або лавандового кольору. Особливої уваги привертають не вони, основний декоративний акцент цих рослин – чудові листя.
Крім унікальних декоративних якостей хости мають ще ряд переваг:
невибагливістю – не потребують особливого догляду, не пред’являють суттєвих вимог до якості ґрунту;
морозостійкістю – багато сортів переносять морози до -30°С, деяких не лякають -40°С, а холодостійкі здатні винести навіть -42°С;
стійкістю до захворювань – практично не хворіють;
довговічність – можуть рости на одному місці до чверті століття, стаючи тільки краше рік від року;
тіньовитривалістю і навіть тенелюбивостью – чудово відчувають себе в тіні і півтіні, за що від садівників отримали титул «корольов тіні».
На замітку! Світ разюче різноманітний хост. Деякі сорти цієї культури найкращі свої якості виявляють при розташуванні не в тіні, а на добре освітлених ділянках. Зрозуміло, вони теж відмінно вписуються в різні декоративні композиції.
Рекомендації по посадці «корольов тіні»
Так, хости невибагливі, але все ж мають свої переваги і показують себе у всій красі тільки при правильній агротехніці. Насамперед потрібно підібрати сорт, що відповідає ділянці, який ви збираєтеся декорувати. Або, навпаки, якщо сорт вже вибраний, визначитися з відповідною для неї зоною. Зеленолисті сизо-блакитні і рослини потребують в тіні або півтіні, ряболисті не відмовляться від місця під сонцем, але не на самому припеке.
Розводять функії з деленок кореневищ, насіння і листових живців. Найбільш кращий перший спосіб. Кращий час для посадки – весняний період, але можна висадити кореневище і в кінці літа або на початку осені.
На замітку! Якщо ви придбали деленку, а висадити її не дозволяє погода, зберігайте кореневище в темному місці з температурою від +5°С до +10°С (в підвалі, на утепленій лоджії, нижньому рівні холодильника)
Цю культуру влаштує і кисла, нормальна і, і лужна грунт. Однак у будь-якому випадку вона повинна бути структурованою, живильної, влагоемкой. Посадити нескладно хосту.
Викопайте посадочну лунку глибиною близько 30 см, шириною в 2 рази більше (корені розростаються горизонтально функії).
Заповніть яму на 2/3 грунтовою сумішшю перегною, торфу, дозрілого компосту і невеликої частини піску. Якщо на місці посадки земля кисла, додайте до складу пригорщу золи. Пролийте водою.
Кореневище розташуйте в лунці так, щоб ростові бруньки знаходилися на рівні землі, коріння дбайливо розправте по поверхні зволоженим грунтосумішей, присипте поживним грунтом.
Полийте і замульчуйте грунт навколо саджанця.
В якості мульчі краще використовувати хвойний опад, дрібний щебінь, шкаралупи кедрових горіхів, товчений черепашник. Колючі матеріали не тільки будуть зберігати вологу для рослини, але і захистять його в подальшому від слимаків та равликів, здатних грунтовно пошкодити прекрасні листя хости.
Види хост і їх застосування в ландшафтному дизайні
Хости ділять на кілька груп по висоті розеток, залежно від якої використовують в садовому ландшафті.
Мініатюрні – рослини висотою до 15 см (приклади сортів Міні-Скірт, Сноу Мауз, Шайні Пенні). Чудово виглядають як балконних рослин, почвопокровников в тінистих і напівтінистих куточках саду, в рокарії і альпінаріях, на кам’янистих схилах.
Маленькі – екземпляри, висота яких не перевищує 25 см (Літтл Уайт Лайнс, Ківі Спэминт, Чечні Мауз). Відмінний матеріал для оформлення бордюрів, контейнерних садків, переднього плану міксбордерів.
Середні – хости, які виростають до 50 см (Фаєр Айс енд, Елеганс, Черрі Беррі, Голд Стандарт, Колор Фестівал). Чудово проявляють себе в ролі фонових рослин в ландшафтних композиціях. Суцільний килим з рослин таких, багатий сам по собі, підкреслює красу квіткових рослих культур: астильби, гладіолусів, дельфиниумов, лілій.
Великі – різновиди з верхньою планкою висоти 70 см (Тру Блю, Ферст Фрост). Добре виглядають, будучи посадженими «плечем до плеча» уздовж садових доріжок, навколо водойм, в пейзажних міксбордерах.
Гігантські – функії зростанням вище 70 см (Блю Енджел, Вінтер Сноу). Ефектні в якості рослин-солітерів на великих територіях.
На замітку! Майте на увазі: мініатюрні сорти функ досить примхливі, непрості у вирощуванні і з працею переносять тривалу транспортування.
Садові композиції, доповнені хостами, дуже ошатні і елегантні. Ці рослини органічно виглядають в поєднанні практично з будь-якими квітковими культурами, а також з декоративними злаками і хвойниками. У співдружності з останніми прекрасно співіснують троянди. А якщо до цього дуету додати функії, вийде чудове тріо, в якому кожен учасник підкреслює красу сусіда. Крім того, поряд з хвойними хостам не страшні шкідливі слимаки.
Чудовими сусідами хост на клумбах і в міксбордерах стануть гейхери. Просто не можна не сказати кілька слів про цих декоративних багаторічниках з чудовими листям.
Королеви тіні номер два – садові гейхери
Модне нині рослина, яке іноді називають пурпурним дзвіночком або плямистої геранню, відноситься до сімейства Камнеломкові. Гейхери були вельми популярні ще в початку минулого століття, але з якихось причин надовго зникли з поля зору садівників. Однак протягом останнього десятиліття вони знову отримали широку популярність. Причиною тому став ентузіазм селекціонерів, виводять невпинно нові прекрасні сорти і гібриди цієї декоративної культури.
Приголомшують краса і різноманіття «корольов ряболисті» (ще й такий статус присвоїли гейхерам деякі садівники). Неможливо назвати всі кольори і відтінки, якими тішать погляд різні різновиди рослини. Деякі сорти мають досить великі і яскраві витончені суцвіття, забарвлення яких варіює від білої і пастельно-рожевого до криваво-червоною.
Але основні зусилля селекціонерів були зосереджені на створенні культиварів з шикарними листям. Вони можуть бути чисто зеленим, бронзовими, пурпуровими, темно-шоколадними, ліловими, сріблястими, з облямівкою по краю, з контрастними прожилками – всіх варіантів і не перерахувати. Настільки ж різноманітні форма і фактура листових пластин.
Як у квітниках, так і в контейнерному розведенні гейхери вдало поєднуються з дуже багатьма рослинами, що цвітуть восени: жоржинами, хризантемами, айстрами, очитками, фіалками, декоративними злаками. Якщо дозволяє площа будинку або квартири, на зиму ємності з декоративними композиціями можна занести в приміщення і створити для себе чудовий зимовий садок.
Поодинці або В компанії з хостами плямисті герані в саду прикрасять будь-який квітник, а також тінисті куточки, привносячи в них барвистість і експресію. Адже за тіневитривалості гейхери майже не поступаються функиям.
На замітку! Будьте уважні до характеристикам вибраної культури. Більшість гейхери любить півтінь, але чим світліше забарвлення листя рослини, тим в більш затишному місці воно потребує. Деякі желтолистные сорти воліють тінь щільну. А червонолисті культивари при достатній вологості грунту прекрасно ростуть на сонці.
Відмітні особливості ряболисті корольов
Багато в чому схожі на гейхери хости. Більшість сортів володіє відносною невибагливістю і високою морозостійкістю, практично не уражується грибковими захворюваннями і шкідниками. У обох культур є цікава властивість – дивовижна мінливість протягом сезону кольори: молоде листя, наростаючі в центрі розетки, істотно відрізняються від листя в нижньому ярусі. Ніжна розмита і весною, до осені їх забарвлення змінюється і стає насиченою.
В протилежність хостам, які під зиму в’януть і пізно прокидаються навесні, гейхери зимують, зберігаючи свої розкішні листки. Відразу після танення снігу на ділянках, де ростуть ці оригінальні декоративні культури, виявляються чудові яскраві кущики і прикрашають землю до заморозків.
Інша відмінність від функ садівникам доставляє деякі клопоти. Гейхери не настільки довговічні, через 3-5 років після посадки кущі починають розпадатися, оголюючи центр. У цьому випадку найближчій навесні їх поділяють на частини (благо, вони легко діляться) і розсаджують. Доводиться зайвий раз попрацювати, зате з однієї рослини можна отримати кілька. А ось хости в такому віці ділити не рекомендується: тільки-тільки вони наближаються до піку декоративності.
На замітку! Іноді до осені частина листя плямистих калачиків починає втрачати декоративність і навіть підсихає. Не видаляйте такі листя – вони допомагають рослинам успішно перезимувати. Навесні, коли гейхери стануть випускати нову листя, засохлі листові пластини можна буде прибрати.
Гейхери сорти Рекомендовані для посадки
Культиварів, гідних уваги, безліч. Вивчайте каталоги (включаючи наш), і ви обов’язково підберете екземпляри, які виявляться до душі і підійдуть для умов вирощування на вашій ділянці. Ось лише деякі приклади цікавих сортів.
Палас Пурпл. Дуже популярний сорт з зелено-вишневими глянсовим листям, схожими на кленові. Квіточки дрібні, бежеві.
Сільвер Скроллс. Красиве рослина, що має округлими сріблястими (із зворотного боку малиновими) листям з темними прожилками. Біло-рожеві суцвіття прикрашають цю гейхеру з середини літа по жовтень.
Корал Форест. Высокодекоративная культура. Листя яскраво-зелені з округлими зубчиками по краю і мармуровими прожилками. Суцвіття мають інтенсивну коралову забарвлення, цвітіння триває з липня до осінніх холодів.
Мармелад. Надзвичайно приваблива рослина. Хвилясті різьблені листя янтарно-жовті з темно-рожевим виворотом, покриті плямами персикового та кремового кольорів. У період цвітіння (червень–липень) червоно-бордові квітконоси прикрашені дрібними рожевими квіточками.
На замітку! Перераховані культивари компактні і підходять для вирощування в контейнерах.
Не втрачайте можливості прикрасити свій сад титулованими особами. Гейхери і хости допоможуть зробити чарівним кожен його куточок.
Ялівець – невибаглива і дуже красиве вічнозелена рослина з чудовим хвойним ароматом. В культурі використовуються різні його види і численні сорти – від низьких сланких (10-15 см заввишки), використовуваних як грунтопокривних рослин, до гігантів, чий зріст може досягати 20-30 м. І всі вони виключно корисні: ялівцями виділяються фітонциди оздоровлюють простір, знищуючи мікробів, благотворно впливають на здоров’я, укріплюючи нервову систему, полегшуючи дихання, покращуючи настрій. У давнину люди навіть вірили, що ці рослини відганяють злих духів і захищають територію від усілякого негативу.
Але при всій невибагливості культури, щоб розкритися найкращим чином проявити в повній мірі всі свої корисні властивості, ялівець потребує створення певних умов при посадці і особливо – в перший рік вирощування на новому місці. Що ж слід зробити, щоб життя цієї рослини у вашому саду була довгою і приємною?
Як вибрати відповідні для свого саду ялівці
При виборі ялівців любителі часто допускають одну і ту ж помилку: не надають значення розмірами дорослої рослини. Піддавшись непереборному чарівності симпатичного саджанця-крихти, садівник здійснює покупку, не замислюючись про те, що ж у нього з часом зросте. Між тим, це дуже важливо! Адже дорослі ялівці найчастіше пересадку переносять погано, і якщо згодом виявиться, що рослині стало тісно в тому просторі, який ви йому відвели, вирішити цю проблему буде не так-то просто.
Кілька прикладів допоможуть зрозуміти, наскільки різними за розміром бувають ялівці:
ялівець козацький ‘Тамарисцифолия’ – висота 0,8-1 м, діаметр-до 2 м;
ялівець козацький ‘Блакитний Дунай’ – висота до 1 м, діаметр 1,5-3 м;
ялівець звичайний ‘Грін Карпет’ – висота до 0,3 м, діаметр 1,5-2 м;
ялівець звичайний ‘Сентінел’ – висота 1,5-2 м, діаметр 0,3-0,5 м;
ялівець скельний ‘Мунглоу’ – висота до 6 м, діаметр 2-2,5 м.
Крім розміру, ялівці розрізняються формою крони і напрямком росту пагонів. В залежності від місця, яке ви плануєте відвести цієї рослини в саду, і його майбутньої ролі у ландшафтній композиції слід вибирати сорт відповідного вигляду. Так, для живоплотів кращі високорослі рослини з вертикальною, колоновидної формою крони (наприклад, ялівець китайський ‘Обеліск’ або ялівець скельний ‘Скай Рокет’). В рокарії зазвичай висаджують компактні сорти (наприклад, ялівець лускатий ‘Блю Стар’ або ялівець горизонтальний ‘Андорра Компакт’), хоча у великих композиціях з успіхом використовуються і досить великі сланкі сорти (такі як ялівець горизонтальний ‘Блю Чіп’ та інші).
Важливу роль відіграє колір хвої: насичено-зелена, сизо-синій, золотисто-жовта або з контрастними “відблисками” – незвично забарвлене рослина може стати виразним акцентом майбутньої композиції. Однак слід мати на увазі, що ялівці з блакитно-зеленою хвоєю нерідко схильні до сонячних опіків і потребують захисту в зимово-весняний період, тому, крім декоративних особливостей, слід враховувати вимоги обраних видів до розміщення.
Не варто вибирати для відкритих сонячних місць види і сорти, чутливі до весняного сонця, – для них краща посадка в півтіні. Весняним опіків в більшій мірі схильні сорти ялівцю китайського; в півтіні добре росте ялівець горизонтальний, а найбільшу стійкість до впливу сонячних променів виявляють високорослі сорти ялівцю звичайного. З іншого боку, деякі види (наприклад, ялівець середній і його сорти) погано переносять навіть легке затінення: їх хвоя блідне, а пагони витягуються.
Якщо у вас на ділянці бідна і суха супіщаний грунт, віддайте перевагу сортам ялівцю звичайного, козацького, горизонтального або даурского. Ялівець китайський і його сорти досить вимогливі до родючості грунту і погано реагує на засуху.
Врахуйте, що помилки при виборі посадкового матеріалу згодом можуть обернутися для вас зайвими труднощами в догляді за рослинами, тому перед покупкою варто приділити увагу більш пильного вивчення вподобаного сорту.
Як ялівець посадити
Рослини із закритою кореневою системою (у горщиках) можна висаджувати протягом усього сезону (але не пізніше ніж за 3-4 тижні до настання стійких холодів), проте оптимальним строком садіння ялівцю вважається квітень-травень.
Безпосередньо перед посадкою бажано поставити контейнер з саджанцем у відро або таз з водою на 2-3 години. Для рослин з пошкодженою кореневою системою або ослаблених корисно використання розчину стимуляторів коренеутворення (Корневін тощо).
Посадочні ями готують заздалегідь. Їх розмір залежить від придбаних саджанців: необхідно, щоб викопана яма була як мінімум удвічі більше земляної грудки на коренях рослини. Не забувайте також, що саджанці необхідно розміщувати з урахуванням розмірів дорослої рослини.
Ялівці не виносять застою води, тому на дно посадкової ями обов’язково слід насипати дренаж (керамзит, бита цегла, щебінь тощо). Дренажний шар повинен бути не менше 15-20 см, поверх нього додатково можна насипати пісок (10-15 см). Витягнутий з ями ґрунт змішують з торфом (в пропорції 1:1); якщо субстрат щільний, для розпушення додають грубозернистий пісок. Для сортів ялівцю козацького і китайського на грунтах з підвищеною кислотністю рекомендується також внесення доломітового борошна.
При посадці стежте, щоб коренева шийка саджанця виявилася на рівні грунту: для ялівцю заглиблення неприпустимо. Засипав яму підготовленої почвосмесью, добре полийте її і підсипте грунт, якщо він осел. Пристовбурні кола замульчуйте.
Як доглядати за ялівцем в перший рік після посадки
Молодому рослині потрібно трохи більше турботи, ніж дорослим можжевельникам, потребують мінімального догляду. Особливо важливо забезпечити рослині хороші умови в період адаптації на новому місці і в першу зиму.
Після посадки протягом місяця регулярно (один раз в 7-10 днів) поливайте саджанці. Згодом одного в досить поливу 20-30 днів, якщо стоїть суха погода. Не допускайте пересихання грунту, але і не переувлажняйте її – ялівець в перший рік дуже чутливий до вологості грунту. Мульча з торфу або перепрілого компосту допоможе зберегти вологу і вбереже від утворення грунтової кірки.
Через тиждень після посадки рекомендується полити грунт навколо саджанця фунгіцидну розчином для профілактики грибних хвороб (можна використовувати біопрепарати – у відповідності з інструкцією по застосуванню).
Молоді рослини добре відгукуються на полив дощуванням, однак не слід проводити його в сонячні дні – це може спровокувати опіки. Час Вибирайте поливу таким чином, щоб краплі води на гілках встигли висохнути, перш ніж саджанець виявиться на сонці.
Не нехтуйте прополками: бур’яни заважають нормальному розвитку посадженого рослини і створюють несприятливий мікроклімат, що провокує виникнення грибних хвороб. Використання агроволокна або інших нетканих мульчуючих матеріалів допомагає вирішити цю проблему і помітно скоротити догляд.
У перший рік після посадки ялівці зазвичай не потребують додаткових підгодівлі й обрізки, а ось підготовка до зими необхідна навіть морозостійким видами. Молоді рослини обов’язково добре мульчують і вкривають. Можна використовувати лапник, який добре утримує сніговий покрив, але в регіонах з малосніжними зимами слід віддати перевагу іншим видам укриттів.
Будьте уважні при використанні укривних нетканих матеріалів: вони добре захищають від сонячних опіків і висушення хвої, проте в періоди тривалих відлиг і теплу зиму під таким укриттям зростає ризик виникнення хвороб та випрівання. Застосовуйте каркасні укриття і уникайте безпосереднього контакту укривного матеріалу з хвоєю; подбайте про провітрюванні укриттів у разі тривалих відлиг.
В наступній таблиці наведені основні ризики для молодих ялівців в зимовий період і можливі способи запобігання проблем:
Можливі проблеми
Які рослини схильні
Способи профілактики
Сонячні опіки ранньою весною
Ялівці з сізо-блакитною хвоєю і строкатою; сорти китайського ялівцю
Використання чохлів з нетканого укривного матеріалу і сонцезахисних екранів
У Висушування хвої малосніжні зими вітряні
Всі види ялівцю
Активне снігозатримання, використання додаткових укриттів
Розламування, пошкодження гілок під вагою снігу
Всі види сорти і, крім сланких і карликових, але особливо – рослини з тендітною розкидистою кроною
Зв’язування пагонів міцним шпагатом. Використання укривних матеріалів
Подпревание, виникнення грибних хвороб
Всі види і сорти при неправильному укритті
Розумне застосування укривних нетканих матеріалів; провітрювання укриттів при тривалих відлигах і своєчасне їх зняття при потеплінні
Подбайте про своїх можжевельниках, забезпечте їм гарний догляд в перший рік після посадки, і зовсім скоро, подорослішавши, вони стануть одними із самих невибагливих рослин у вашому саду.
Піца – національне італійське блюдо, яке люблять і знають у всьому світі. Звичайно, і в Росії у піци не менше прихильників, ніж в самій Італії. Ми з задоволенням готуємо або замовляємо цю чудову дріжджову коржик з самими різними начинками. З сиром, з ковбасою, грибами чи іншими інгредієнтами, піцу з задоволенням їдять люди різних національностей, віку і харчових пристрастей.
Сьогодні ми хочемо запропонувати вам рецепт не зовсім звичайною італійської коржі. Та, яку ми приготуємо, теж буде смачною, але приверне загальну увагу не стільки своїми компонентами, скільки розміром. Міні-піца особливо сподобається любителям свіжої випічки. Маленькі, але надзвичайно смачні коржі з’їдаються моментально, і їх дуже люблять діти.
Рецепт міні-піци з помідорками черрі
Отже, ми пропонуємо вам приготувати не одну велику корж, а багато маленьких і зручних, тому що з’їсти їх можна буквально за пару укусів. Вони стануть справжньою прикрасою для вашої вечірки. Маючи в запасі вихідні інгредієнти, приготувати їх можна дуже швидко: поки гості ще на порозі.
Для приготування міні-піци вам знадобляться наступні продукти:
одна упаковка готового тіста для піци;
кілька солодких томатів черрі сорти Солена і будь-якого іншого;
овечий сир;
свіжий базилік;
оливкова олія;
сіль і перець за смаком.
Сам процес приготування не займе у вас багато часу. Тісто для піци потрібно підготувати в повній відповідності з вказівками, які містяться на його упаковці. Коли ви раскатаете його на своєму столі, виріжте на ньому з допомогою склянки кола. Вони і стануть основами для вашого кулінарної творчості. Обрізки тіста можна зібрати і розкачати ще раз, щоб повторити процедуру зі склянкою.
Змастіть маленькі коржики оливковою олією. Залишилося розкласти їх на поверхні інгредієнти: подрібнені помідори і невеликі шматочки овечого сиру. Солимо і перчимо маленькі піци так, як вам подобається. Залишилося тільки випекти міні-піци, дотримуючись рекомендацій на упаковці тесту. Перед подачею прикрашаємо випічку свіжими листям базиліка.
Коли у вас є час
Якщо гості тільки домовилися з вами про свій візит, і у вас є час, щоб підготуватися до зустрічі, краще не купувати готове тісто, а приготувати його самостійно. Це не така вже складна процедура, зате у вас буде впевненість, що з випічкою дійсно виявиться все в порядку.
Для приготування тіста вам знадобиться:
0,5 кг борошна;
200 мл води;
15 грам свіжих дріжджів;
3 столові ложки оливкової олії;
по 1 ч. ложці цукру і солі.
У мисці змішуємо масло, цукор, дріжджі і теплу воду. Після того, як дріжджі розчиняться, поступово додаємо борошно, просіваючи через сито її. Почавши замішувати тісто в мисці, продовжуємо місити його на столі. Якщо тісто липне до рук, можна додати в нього трохи борошна або оливкової олії.
Місимо тісто не менше п’яти хвилин, після чого повертаємо його в миску, накриваємо харчовою плівкою і залишаємо на годину в теплому місці. За цей час тісто має «підійти», збільшившись в обсязі приблизно вдвічі. Залишилося тільки розкачати його на столі і почати вирізати з нього міні-піци.
Випікати при температурі 220 градусів приблизно 12-15 хвилин.
Особливості Солена томатів черрі
Чому в своєму рецепті ми пропонуємо для міні-піци використовувати томати сорту Солена? Все дуже просто: плоди цього сорту не тільки неймовірно смачні, але і надзвичайно декоративні. Маленькі помідори ідеально підходять для випічки невеликого розміру. Суміш червоних і жовтих плодів сорту виглядає яскраво, барвисто і навіть святково.
Солена Томати можна вирощувати не тільки в умовах повноцінного садової ділянки, але і на обмеженій площі балкона. Самі помідори дуже смачні та солодкі, як цукерки. Вони ідеально підходять для готування. От тільки не факт, що ви зумієте донести їх до кухні і не з’їсти по дорозі. На додаток до інших достоїнств цього сорту, він відрізняється високою врожайністю. А ще він невибагливий і виявляє хорошу стійкість до різних садовим захворювань.
Дуже сподіваємося, що рецепт міні-піци, який ми вам запропонували сьогодні, вам не тільки сподобається, але і стане в нагоді.
Кісточкові культури – це добре відомі і улюблені багатьма сливи, вишні, черешні, абрикоси, алича та інші плодові рослини. Від не менш популярних зерняткових (яблук і груш) вони відрізняються не тільки будовою плоду, але і вимогами до умов вирощування, тому садівникові необхідно знати про основні особливості їх посадки і нюанси догляду. Давайте розберемося, як правильно вибрати і посадити саджанці сливи, вишні та черешні.
Як вибрати саджанці сливи
Перше, на що варто звернути увагу (особливо садівникам з холодних північних регіонів), – зимостійкість обраного сорту. Слива досить сильно страждає від морозів, але особливо – від температурних коливань, тривалих відлиг, змінюються сильним похолоданням. Враховуючи це, завжди вибирайте районовані сорти, призначені для умов вашої місцевості.
Другий важливий момент – ступінь самоплідність сорту. Справа в тому, що багато традиційних і широко поширені сорти сливи є самобесплодными – для того, щоб зав’язалися плоди, їм необхідний запилювач, причому нерідко для цього підходять лише строго певні сорти. Для невеликих ділянок, де немає можливості посадити багато дерев, краще вибирати самоплідні сорти, що не потребують перехресному запиленні.
Третя характеристика, на яку варто звернути увагу, – швидкоплідність сорту. Іншими словами, через скільки років після посадки ваше деревце принесе перший урожай: через 2-3 (якщо сорт дуже скороплідний) або через 5-7 (стільки доведеться чекати плодів від позднеплодных сортів).
Нарешті, важливий фактор – розмір дорослого дерева. Він визначає і вибір місця для посадки, і відстані між ними. Дерева деяких сортів можуть досягати 7-8 м у висоту, що підходить не кожному садівникові. Власники маленьких ділянок віддають перевагу низькорослим або сучасним колоновидным сортів, які відрізняються компактністю без шкоди для врожайності.
Порівняйте, наприклад, деякі популярні сорти сливи:
Назва сорту
Зимостійкість
Самоплідність, швидкоплідність
Термін дозрівання
Висота
‘Тульська чорна’
висока
самоплідна,
на 5-6-й рік
на початку вересня
до 6 м
‘Скороплодная’
висока
самобезплідні,
на 2-й рік
на початку серпня
до 4 м
‘Пам’ять Тімірязєва’
середня
самоплідна,
на 3-4-й рік
до середини вересня
до 6 м
‘Красуня Волзька’
середня
самобезплідні,
на 4-5-й рік
в середині серпня
до 8 м
‘Делікатесна’
висока
самоплідна
в серпні
до 7 м
Як Де і сливи садити
Для посадки сливи перевагу добре освітлені і захищені від холодного вітру ділянки з глибоким заляганням грунтових вод і відсутністю підтоплення у весняний період. Незважаючи на досить високу вимогливість до вологи, ця культура абсолютно не виносить навіть короткочасного застою води і переувлажения.
Грунт повинна бути пухкої, родючої, з нейтральною або слабокислою реакцією. Кислі грунту перед посадкою необхідно вапнувати. Небажана посадка на сухих піщаних грунтах, погано утримують вологу, оскільки зливу дуже чутлива до посухи.
Посадка можлива як навесні, так і восени (не пізніше ніж за 40-45 днів до початку стабільних холодів і замерзання грунту). Весняну посадку проводять як можна раніше – відразу після сходу снігу, до розпускання бруньок; в умовах середньої смуги Росії зазвичай садять сливи в квітні, осінні терміни в холодному кліматі пов’язані з більш високими ризиками для саджанців.
Посадочні ями роблять з таким розрахунком, щоб до сусідніх дерев було не менше 3 м. Рекомендований розмір посадкової ями: глибина 50 см, діаметр 60-65 див. Витягнуту з ями землю змішують з компостом або перегноєм (1-2 відра на кожну рослину), якщо грунт щільний, глинистий, можна додати грубозернистого піску для її розпушення. В суміш вносять добрива: 0,5 кг суперфосфату, 0,2 кг аміачної селітри і 0,1 кг хлористого калію; все ретельно перемішують і заповнюють отриманим субстратом посадкову яму на ⅔ обсягу. Цю підготовчу роботу необхідно провести не пізніше ніж за 10-15 днів до посадки, щоб грунт осів.
Коренева система сливи розташовується переважно у верхньому шарі ґрунту, тому при посадці коріння саджанця необхідно акуратно розправити в посадковій ямі і засипати родючим грунтом без додавання добрив. Слідкуйте за тим, щоб не заглибити кореневу шийку. Саджанець потрібно добре полити, замульчувати пристовбурні кола.
Як вибрати саджанці вишні
Вишня – культура багатолика, селекціонери використовували у своїй роботі різні види цієї рослини, тому сорти вишні можуть помітно відрізнятися за своїми характеристиками (у тому числі, зимостійкості, посухостійкості, вимог до освітлення та складу грунту). Це необхідно враховувати при виборі саджанців, завжди віддаючи перевагу районованим сортам.
Всі вишні прийнято поділяти на кущові і деревоподібні, однак треба розуміти, що “кустовидная” – не означає “кущ”: мова йде про дерева, що розрізняються по своїй будові і особливостям росту. Кущові форми компактніше, відрізняються активним утворенням порослі та розгалуженої поверхневою кореневою системою; у деревовидних коріння йдуть углиб, поросль утворюється помірно. При цьому тривалість життя деревовидних форм вдвічі вище, ніж кущувате: до 30 років проти 10-15.
Важливо враховувати, що в вишня зазвичай потребує опылителях, її навіть самоплідні сорти плодоносять значно слабкіше, якщо поруч немає інших вишень або черешень, яка також може послужити запилювачем. Важливим є і термін плодоношення: за цим параметром сорти вишні різняться дуже сильно – від ранньостиглих, чиї плоди дозрівають вже в червні, до пізньостиглих, урожай з яких знімають лише в кінці літа.
Ви можете порівняти для прикладу деякі поширені сорти сливи:
Назва сорту
Зростання Тип
Зимостійкість
Самоплідність
Термін дозрівання
‘Володимирська’ (‘Володимирка’)
кустовидная
висока
самобезплідні
середньостигла
‘Банкетна’
деревовидна
висока
частково самоплідна
ранньостигла
‘Жуковська’
деревовидна
середня
самобезплідні
середньопізня
‘Апухтинская’
кустовидная
середня
самоплідна
дуже пізня
‘Уральська рубінова’
кустовидная
висока
самобезплідні
пізньостигла
Окремо варто добре відома садівникам вишня повстяна, або китайська. Це дуже врожайна, зимостійка, скороплідний рослина. Росте у формі куща, дозрілі плоди буквально обліплюють гілку, щільно притискаючись один до одного; вони зазвичай достигають в кінці липня – початку серпня.
Ця вишня добре росте на Далекому Сході, в Сибіру при сильних морозах може підмерзати, але основну небезпеку для неї представляють не холоду, а затяжні відлиги, здатні спровокувати подопревание кори. При виборі саджанців врахуйте, що вишня повстяна не переопыляется з сортами вишні звичайної.
Де як і садити вишні
Оптимальним часом для посадки вишні вважається весна. Осіннє садіння використовують переважно в регіонах з м’яким кліматом, де мінімальний ризик вимерзання саджанців. В умовах середньої смуги Росії рекомендується садити цю культуру ранньої навесні (зазвичай в квітні).
При виборі місця слід орієнтуватися, в першу чергу, на вимоги вибраного вами сорту, але є і загальні для всіх сортів вишні правила. Головне з них – рівень ґрунтових вод не вище 1,5 м і хороший дренаж, що виключає навіть нетривалий застій води.
Бажана посадка на добре освітленому, прогрітій сонцем і захищеному від холодних вітрів ділянці. Деякі північні сорти миряться з частковим затіненням, але потрібно розуміти, що врожайність рослини безпосередньо залежить від створених ним умов.
До типу ґрунту та його родючості вишня в цілому невимоглива, воліє легкі супіщані грунти з нейтральною реакцією, однак може рости і на інших грунтах, виключаючи сильно засолені, бідні піщані і заболочені торф’яні. Посадкові ями копають завглибшки 50 см і діаметром 55-60 см; відстань між ними залежить від особливостей обраних саджанців: в кущові сорти розміщують з інтервалом 2-2,5 м, деревовидні – до 3,5 м.
Вийнятий з ями ґрунт змішують з перегноєм (в пропорції 1:1) і золою (1 кг), якщо грунт щільна, важка, додають до 1,5 відер крупного піску на кожну яму. У підготовлений субстрат Вносять добрива: 30-40 г суперфосфату і 20-30 г хлористого калію, ретельно перемішують. Встановивши саджанець в посадкову яму, акуратно засипають його грунтовою сумішшю і добре поливають, пристовбурні кола мульчують. При цьому важливо проконтролювати, щоб коренева шийка залишалася на рівні землі, вона не повинна ні заглиблюватися, ні випирати з грунту.
Як вибрати саджанці черешні
Плоди черешні вигідно відрізняються від вишні розміром і смаком, а дерева практично не схильні поширеним захворюванням вишні – коккомікозу і моніліозу, що робить цю культуру вельми привабливою для садівників. Однак зимостійкість рослини в цілому порівняно невисока, і жителям холодних регіонів дуже важливо правильно підібрати сорти для посадки з урахуванням цього фактора.
Чи Доводилось вам бачити, як красиво колишеться степовий ковил? А помічали, наскільки виразні квіткові букети, вміло оформлені з застосуванням симпатичних колосків і оригінальних листя? Флористи, ландшафтні дизайнери давно оцінили особливий шарм злакових трав і з успіхом їх застосовують для створення вишуканих декоративних композицій. Багато власників дач і садиб, використовуючи ці рослини, облаштовують разюче ефектні сади. Дізнайтеся, чим хороші злаки, які їх особливості, з якими культурами вони вдало поєднуються, та зробіть свій ділянка жвавіше, колоритніше.
Це цікаво!
Як вирощувати рододендрон: секрети та поради
Однорічні Виткі рослини для парканів, стін і альтанок
Посадка та вирощування клематисів у відкритому ґрунті та в контейнерах
Злакові трави: декоративні якості і особливості
У природних умовах трави-злаки населяють поля, луки, лісові галявини. Вони різноманітні, істотно відрізняються один від одного за розмірами, формою та забарвленням листків, суцвіть. Більшість дикоросів нічим не примітно і зливається з іншою рослинністю. Проте вміле застосування вирощуються в культурі злаків дозволяє створювати в садах і палісадниках прекрасні ландшафтні ансамблі, де декоративні трави можуть грати навіть домінуючу роль.
Садівники цінують декоративні злаки за такі гідності:
небуденну красу;
різноманіття різновидів, фактур і забарвлень;
можливість створення живописних неординарних композицій при комбінуванні різних видів і сортів;
невибагливість, вдячний відгук на мінімальний догляд;
посухостійкість і морозостійкість;
тривале збереження в букетах;
мінливість і мальовничість протягом усього року.
На замітку! Посухостійкістю і високою морозостійкістю володіє більша частина злакових трав, однак є винятки. Плануючи використання злаків в саду, уважно вивчіть характеристики вибраних рослин.
У порівнянні з великими яскравими квітками визнаних фаворитів саду (троянд, жоржин, гладіолусів і т. п.) суцвіття злаків – колосся, султани або непомітні волоті – найчастіше виглядають досить скромно. Однак безперечно вони оригінальні, елегантні, ніжні, чарівні. Поєднуючи ці якості з дивовижною невибагливістю, якою наділила їх природа, злакові рослини все впевненіше завойовують собі місце на дільницях.
Застосування декоративних злаків в садовому ландшафті
Найбільш яскравий і виразний зовнішній вигляд у культур, що походять з теплих країн. У регіонах з помірним кліматом вони виглядають неординарно, екзотично і знаходять застосування в створенні унікальних ландшафтних сюжетів. Втім, будь-які злакові трави здатні підтримати ваші задумки в саду, стаючи повноправними учасниками квітників, міксбордерів, альпійських гірок, допомагаючи на газонах і навіть прикрашаючи розарії. Деякі варіанти декоративних композицій з цими рослинами коротко описані далі.
На замітку! Враховуйте, що багато злаки мають здатність агресивно розростатися. Якщо це суперечить вашим планам, віддайте перевагу їх вирощування в контейнерах або встановлюйте обмежувачі.
Газони – царство злакових трав
На цих життєрадісних смарагдових острівцях, як правило, представлені саме злакові трави. З них для наших широт найбільш застосовні тонконіг лучний, костриця червона. Крім того, газони часто прикрашають рослинами-солитерами. Відмінне рішення у такому випадку – використання великого злаку з притягає увагу зовнішнім виглядом: формою химерної розетки, незвичайної забарвленням листя, пишними яскравими суцвіттями.
У ролі солітера чудово виглядає приголомшливо ефектна кортадерия (пампасний трава). Її висота сягає 2-3 м, пишні султани суцвіть можуть бути червоними, жовтими, білими, рожевими в залежності від сорту. Правда, недостатня морозостійкість південній красуні (-18°С) обмежує її застосування в регіонах з суворим кліматом, де без укриття вона не перезимує.
Однак у безкрайньому світі злаків підібрати більш витривала рослина можна завжди – наприклад, міскантус китайський не менш мальовничий, ніж кортадерия, переносить морози до -25°С.
Пейзажні міксбордери та інші квітники зі злаками
Злакові трави ідеально доповнюють класичні квіткові композиції, надаючи їм легкість, контраст, об’ємність і вигідно відтіняють основні рослини. Ті ж мискантусы можуть служити розкішним заднім планом міксбордера з одностороннім оглядом або центральною лінією у квітнику з двостороннім оглядом. В міксбордерах також використовують багато інші декоративні злаки, як високорослі, так і низькорослі:
кортадерию;
куничник;
молинию;
императу циліндричну;
пеннісетум лисохвостый (перістощетінник);
вівсяницю;
райграс та інші.
Злаки – відмінний матеріал для оформлення моноклумб, які складаються з культур одного виду або різновидів з однаковою забарвленням квіток. У цьому випадку декоративні трави ненав’язливо порушують монотонність загальної картини, надаючи квітника гостроти і привабливості.
Якщо вам по душі квітник-кантрі, куничник оселіть в ньому, молинию, прутовидне просо, сорго, щучник дернистий. Вдалими партнерами злаків у такій композиції будуть монарда, флокс, рудбекія, деревій, кореопсис, королицю, крокосмия і жоржини. Підбирайте рослини з урахуванням висоти, фарбування, періоду цвітіння.
Відомо, що троянди самодостатні і цілком обходяться без сусідів. Але якщо у вас є задум як-то відтінити красу цариці квітів, злаки виявляться незамінними і в розарії. Серед високих кущів паркових або англійських троянд доцільно висаджувати декоративні трави відповідної висоти:
просо прутевидне;
костриця волотиста;
ячмінь гривастий;
овсец вічнозелений.
Спільно з флорибундами, почвопокровними і мініатюрними трояндами органічно будуть виглядати:
овсяниці (льодовикова, блакитна, аметистова);
лагурус (заячий хвостик);
булавоносец:
осока Морроу.
Декоративні злаки для кам’янистих садків
Злакові трави, посаджені на різних рівнях, успішно прикрашають альпійські гірки і рокарії. Для цих оригінальних квітників слід вибирати невисокі види, формують щільні куртини кочковидной або конусоподібної форми. Варто звернути увагу на овсец, булавоносец, сеслерию блакитну, гірську осоку, ячмінь гривастий, будь-який вид овсяниці, молинию. Вони чудово будуть виглядати по сусідству з шиловидними флоксами, жівучкой, очитками, роговиком та іншими рослинами, характерними для кам’янистих садків, роблячи композицію неймовірно привабливою.
Стильний злаковий сад
Давня традиція застосування злакових трав в декоративних цілях, посилена різноманітністю сучасних видів та сортів цих рослин, призвела до модної тенденції в ландшафтному дизайні – формування монокультурних садів повністю їх злаків. Цей задум дуже цікавий, і хоча реалізація такого проекту не так проста, як може здатися, вона цілком здійсненна.
Чим приваблива ця ідея? Серед більш трьохсот видів окультурених злаків обов’язково знайдуться екземпляри, які приживуться на будь-якій ділянці: сухому або вологому, добре освітленому або тінистому, низинному або розташованому на схилі пагорба. Більшість з них здатне радувати своїми формами і колірними варіаціями протягом усього року, що набуває особливого значення в осінній і зимовий періоди, коли інші рослини втрачають декоративність.
Принцип створення саду злаків такий: потрібно підібрати кілька різновидів рослин, що розрізняються по габітусу, кольором, фактурі, але мають схожі вимоги до умов вирощування. Злаки кожного виду слід висаджувати окремими невеликими групами, не допускаючи їх змішання. Такий сад можна Формувати у вигляді рабатки, міксбордера, або за іншого типу.
Критерії підбору декоративних трав для саду злаків
До покупки насіння або садивного матеріалу вивчіть переваги рослин до клімату, переконайтеся, що вони зможуть успішно розвиватися і зимувати у вашому регіоні. Хоча в цілому невибагливі злаки, окремі «капризи» у них є. Так, згадана вище кортадерия, легко переносить літню посуху, якщо і переживе морозну зиму, то її декоративність постраждає.
Враховуйте період декоративності обраного виду. Теплосезонные злаки (міскантус, молінія, императа, просо прутевидне тощо) пускаються в зростання ранньою весною, оживляючи ще голий сад. У травні ріст сповільнюється, і їх зазвичай обрізають. Інтенсивно коли відросте з середини літа до початку осені вони зацвітають.
Холодносезонные злакові рослини (куничник, лисохвіст, ячмінь гривастий, осока та ін) найбільш мальовничі до початку літа, припиняють ріст в спеку, а восени знову починають активно розвиватися і зберігають ефектні волоті взимку .
Приймайте в розрахунок влаголюбивость рослин. Такі злаки, як осока лисяча, просо виргинское, рогіз, очерет, міскантус і їм подібні, відмінно почувають себе, виростаючи у перезволожених місцях з кислою грунтом, і підходять для декорування штучних водойм. А ось императа, костриця сиза, колосняком піщаний і т. п. без проблем перенесуть посушливе літо, не втративши декоративності.
Майте на увазі схильність багатьох злакових до агресивного розростання в ширину (міскантус сахароцветковый, піщаний элимус, фалярис вариегатный тощо). Для невеликих садків це може виявитися критичним. Заздалегідь продумайте питання стримування надмірно активного росту кореневищ таких рослин: можливо, з допомогою заглиблених у грунт бордюрних смуг або розміщення в садку контейнерів з посадженими в них злаками-агресорами.
Розробляючи план садка, дотримуйтеся загальних правил створення рослинних композицій, маючи на передньому плані низькорослі види, а далі – по наростаючій. Висота конкретних культур зазвичай вказується в їх характеристиках.
На замітку!Оптимальний час для посіву, посадки і ділення кущів злаків весна. Їх насіння потрібна тривала стратифікація, а саджанцям до висадки на постійне місце необхідно набратися сил у «школці».
Зробіть свій ділянка ексклюзивним з допомогою злаків. Вдало підібравши рослини, багато з яких представлені на нашому сайті, ви переконаєтеся, що для і без того красивого саду декоративні злакові трави так само потрібні, як гідна оправа для дорогоцінного каменю.
Чорна, червона і біла смородина – дуже популярна ягідна культура, з смачними, корисними ягодами. Невибагливий чагарник плодоносить щорічно багато садівники і не здогадуються про те, що якщо здійснити правильний догляд за смородиною ранньою весною, то можна не тільки збільшити врожайність, але і продовжити термін життя рослини.
Зняття укриття зі смородини ранньою весною
У зимовий період чорна смородина знаходиться в стані спокою, при настанні відлиги догляд за чорною смородиною навесні починається зі зняття зимового укриття. Знаходження довгий час під волокном або під природним утеплювачем, в період потепління, не дозволяє стеблу смородини розвиватися, харчування не надходить до нирок. Як тільки температура досягла межі -15-18 градусів, можна зняти з чагарнику матеріал і прибрати природний утеплювач.
Тонкощі догляду за смородиною навесні
Весняний догляд за смородиною включає в себе 4 основні заходи, від яких залежить активний розвиток та живлення рослини і, як наслідок, урожайність культури.
Після зняття укриття, рекомендується провести прибирання опалого листя, сміття, залишків мульчі. В смітті і опалому листі можуть розмножуватися і розселятися шкідники. Прибираючи сміття, ви попереджаєте розвиток хвороботворних бактерій. Обов’язково граблями Сміття збирається і спалюється.
Грунт навколо кущів за зимовий період значно ущільнилася і пропускає недостатня кількість вологи і кисню до кореневої системи. Виправте ситуацію, проведіть розпушування, смородина любить пухкі, повітропроникні грунту. Поєднайте розпушування з прибиранням бур’янів. Кущі смородини не люблять такого сусідства. Глибина розпушування не повинна перевищувати 10-15 см, інакше є ризик завдати пошкодження кореневої системи.
Для активного росту і розвитку смородини потрібна вологий грунт. Зберегти вологу і вберегти кореневу систему від перегріву, а так само сповільнити ріст бур’янів допоможе мульчування. В якості мульчі можна використовувати перегній або скошену траву.
Весняний полив, дуже важлива частина весняного догляду за чорною смородиною. Для виключення захворювань кореневої системи кущів, слід використовувати для поливу теплу воду. На один кущ має піти близько 5 літрів води. Частота поливів повинна бути не менш одного разу в тиждень. Смородині потрібен регулярний полив до закінчення цвітіння. Надалі поливи скорочуються.
Дотримуючи всі рекомендації по весняному догляду, можна чекати рясного врожаю.
Способи профілактики смородини від хвороб і шкідників
Обробка смородини від хвороб і шкідників, важлива процедура весняного догляду.
Найоптимальніший спосіб позбутися від шкідників, сховалися в гілках на корі і тріщинах, обливання чагарнику окропом. При поливі використовуйте металеву лійку з розсіюючим наконечником. Полив виробляєте душа методом, віддавайте перевагу не тільки бічних гілках, а й центральної частини смородини.
Важливо! Обливання окропом потрібно проводити до того, як почнеться формування нирок. В іншому випадку можете пошкодити рослину.
Добре зарекомендував себе спосіб обробки смородини народними засобами: відваром цибульного лушпиння, настоєм з кульбаб і чистотілу.
Не варто забувати про хімічних препаратах, якщо настої і відвари не впоралися з поставленим завданням, фунгіциди точно знищать шкідників. Ця процедура повинна проводитися до моменту цвітіння, бажано, в період появи бруньок. Фунгіциди вбивають не лише шкідників, але й корисних комах. Варто це враховувати при обприскуванні чагарнику.
Санітарна та формувальне обрізування смородини навесні
Смородина чудово переносить морози (залежно від кліматичних умов) з допомогою укриття. Сильні морози і перепади температур можуть пошкодити і негативно позначитися на деяких пагонах. Пошкоджені і зламані гілки не будуть плодоносити, берегти їх не варто. Рання санітарна обрізка смородини чорної, це невід’ємна частина весняного догляду.
Гілки старше 4 річного віку плодоносити не будуть, тому для чагарнику вони будуть додатковим навантаженням. Такі пагони вирізають повністю.
Минулорічні пагони за рік сильно виростають, для їх росту і розвитку рослина витрачає багато сил. Залиште на чагарнику 6-7 самих сильних і міцних пагонів, інші обріжте. Рослина буде гармонійно розвиватися і не виснажиться. Закінчите весняну обрізку формуванням крони, укоротіть пагони не менш ніж на 1/3 довжини. Смородина активізує ріст бічних бруньок.
При обрізанні, особливу увагу потрібно звернути на потовщення або шишечки. Роздувся кора у вигляді горошини, говорить про вредителе який оселився, почковом кліща. Почковые кліщі часто поселяються на кінчиках гілок, тому частина зараженого втечі краще зрізати. Зрізані частини обов’язково спалюйте, інакше, шкідник може поширитися по ділянці.
Підживлення смородини навесні, необхідна частина раннього відходу. Після закінчення двох років після посадки смородини, закладений поживний субстрат встиг виснажитися, у цей період необхідно почати підживлення азотними добривами. Сечовина або аміачна селітра, лідери за вмістом азоту. На кожен квадратний метр, потрібно внести близько 10 г сечовини, або стільки ж аміачної селітри.
Якщо ви хочете добитися активного росту пагонів, вдамося до такої хитрості: у відрі (12 літрів) з теплою водою розчиніть чайну ложку борної кислоти. Два рази в тиждень обприскуйте розчином кущі смородини. Ріст пагонів не змусить себе довго чекати!
До підкормкам чорної смородини потрібно застосовувати з обережністю і не перестаратися, інакше можна замість врожаю отримати, пишну зелень.
Чорна смородина навесні, вимагає особливого, уважного догляду. Виконання всіх рекомендацій і послідовне проведення заходів по догляду, дозволить вам насолоджуватися здоровим виглядом чагарнику і з задоволенням використовувати рясний, великий урожай ягід.
Яблуня — дерево досить росла з розлогими гілками. Щоб воно формувалося правильно і рясно плодоносило, обрізання потрібно робити щороку. Причому у молодих і старих яблунь вона виконується по-різному. Починаючому садівникові ці нюанси слід знати обов’язково, інакше не можна буде отримати щедрий урожай.
Терміни і цілі обрізки плодового дерева
Навесні в південних районах обрізування яблуні проводять з першим теплом. На півдні це початок березня, в середній смузі — середина-кінець березня, в холодних регіонах — початок квітня.
До цього часу вже сходить сніг, спостерігається позитивна температура повітря, але ще не намітилися і не набубнявіли бруньки, не почалося активне сокорух.
Молоді саджанці, які нещодавно прижилися на ділянці, обрізають для встановлення балансу живлення між кроною і корінням.
Обрізання роблять навесні, влітку дерево щоб не загущалось, отримувало достатньо кисню, а плоди добре висвітлювалися сонцем.
Оскільки у дерев йде формування крони, весняна обрізка молодих яблунь має практичне та естетичне значення. Якщо її провести грамотно, то сформується дерево компактне, і з нього надалі зручно буде збирати врожай, та й виглядати чудово доглянута яблунька.
Дерево, переобтяжене гілками і плодами, нерідко починає давати врожай не кожен рік. Справа в тому, що йому потрібен час для відновлення сил і рослина періодично відпочиває від плодоношення. Якщо йому не допомогти, провівши весняну обрізку, то незабаром вона і зовсім може не радувати вас апетитними кисло-солодкими плодами.
Обрізка старої яблуні має метою її оздоровлення і омолодження. Таким чином їй дається імпульс для нового витка повноцінного плодоношення.
Переваги весняної обрізки яблунь
Навесні, коли дерева повністю оголені, краще можна розглянути пошкоджені і проблемні ділянки.
Оскільки попереду теплу пору року, виключається небезпека підмерзання зрізаних гілок.
Коли скелет дерева повністю оглядається, легше намітити план здійснити й обрізки його, а, значить, сформувати здорову і красиву крону яблуні.
Корисні статті про яблунях:
Посадка яблуні навесні: терміни, правила вкорінення
Підгодувати яблуні навесні перед цвітінням Ніж
Все про посадці і догляду за саджанцями яблуні восени
Обрізка молодих яблунь
Слід знати, що молодняк теж потребує догляду. Прочитайте про те, як правильно обрізати яблуню навесніі що потрібно враховувати при цьому.
Якщо ви тільки що посадили деревце, то потрібно вкоротити головний стовбур. Довжина його повинна бути не більше одного метра, а краще — 80-85 див. Якщо у саджанця вже є бічні гілки, то дві третини довжини кожній необхідно зрізати секатором.
Вже на другий рік слід визначитися, якої форми крону ми хочемо отримати. Найчастіше її роблять у вигляді кулі. Іноді її формують невисокою присадкуватою і, щоб легше було збирати плоди. Комусь подобається бачити яблуньку, схожу на піраміду.
Зазвичай в ході другої обрізування яблуні навесні залишають не більше 5 сильних гілок. Їх вкорочують приблизно на одну третину під кутом 45 градусів. Інші прибирають. При цьому центральний пагін залишається вище бічних гілок на 30-35 див.
Примітка: чим вище в майбутньому буде дерево, тим більше залишаємо нирок. У карликових дерев — 2-3 бруньки, у середніх — 4-5 бруньок. У високорослих яблунь на кожній гілочці залишаємо 7 нирок.
Іноді буває так, що головний стовбур розходиться на дві втечі, як би роздвоюється. Залишати його в такому вигляді не рекомендується. Необхідно залишити один найбільш сильний пагін, а другий зрізати «під корінь».
Перші роки треба періодично видаляти гілки, що ростуть усередину крони, і ті, що розташовані під гострим кутом. Вони вважаються непотрібними, оскільки забирають у рослин поживні речовини і не дають плодів. Також Прибирають відростки, які спрямовані вниз.
Стежимо за тим, щоб біля самого стовбура не з’являлася молода поросль. Прибираємо Її за допомогою садових ножиць, секатора або сучкорізи.
Сухі, підмерзлі і пошкоджені пагони вирізають завжди. Визначити ще до розпускання бруньок, що є підмерзання якоїсь ділянки, неважко. Такі більш темні гілки, а на зрізі видно брунатна серцевина.
Як правильно робити зріз гілки при обрізанні
Всі спіли гілок у молодої яблуні проводяться під кутом 45 градусів над оком. При цьому нижній край зрізу розташовується на рівні самого вічка, а верхній вище його на 1,5 см.
Якщо спіли в діаметрі менше одного сантиметра, їх можна не обробляти антисептиком. Всі відростки, які в розрізі більше, потрібно обов’язково змастити садовим варом або олійною фарбою. Справа в тому, що навесні починається активне сокорух, і якщо цього не зробити, то дерево буде хворіти. Якщо під рукою немає ні того, ні іншого, можна скласти суміш з глини і коров’яку, взявши їх в рівних пропорціях.
Увага! З початком плодоношення обрізку робимо щадну, щоб не знищити гілочки, на яких в майбутньому можуть бути плоди.
Що потрібно знати про обрізання старої яблуні
Така обрізка носить назву омолоджувальної. Проводять її, коли загущується дерево, починає погано плодоносити. Слід мати на увазі, що не всяку стару яблуню можна піддавати цій процедурі.
Потрібні наступні умови:
стовбур і пень не пошкоджені;
яблуня має кілька здорових скелетних гілок;
вона стала погано плодоносити, а плоди измельчились і втратили колишні смакові якості.
До того ж у старіючого дерева, як правило, більша частина плодів зосереджена у верхній частині крони. Тому його потрібно переформувати, щоб зручно було в майбутньому збирати урожай.
В цьому випадку потрібно приступати до весняної обрізку старої яблуні і тим самим дати їй друге життя.
Зауважимо, що процедура ця трудомістка і відповідальна, оскільки потрібно буде спиляти чимало товстих і старих гілок, частина з яких розташована на значній висоті.
До роботи по омолодженню старої яблуні потрібно ретельно готуватися. Знадобляться такі інструменти, як пила (в ідеалі бензопила), ножівка, міцні робочі рукавички або рукавиці, захисні окуляри, драбина. Всі інструменти бажано напередодні обробити антисептиком або спиртом.
Основні правила і моменти обрізки старої яблуні
Треба Спочатку визначити, наскільки дерево запущено. Якщо трапилося так, що якийсь час сад залишався без уваги, захід потрібно буде розтягнути на кілька років.
Насамперед видаляють старі, сухі та хворі гілки.
Потім потрібно вибрати, які з гілок будуть спиляні або вкорочені, і які поки залишаться недоторканими.
Омолоджуючу обрізку старої яблуні починають з південної сторони.
Якщо високоросла рослина, то його спилюють гілки наполовину, якщо воно середньоросле — на одну третину. При цьому довжина решти гілок не повинна бути більше двох метрів. Після процедури висота південній частині крони не перевищує, як правило, трьох метрів.
У карликових або колоновидна яблунь для омолодження зрізають лише верхівку головного стебла, тоді як до цього моменту центральний пагін залишався недоторканним. Роблять це вже на шостому році життя рослини.
Оскільки спилов буде багато, обробки садовим варом недостатньо. Місця спилов додатково замотують темною плівкою або іншим матеріалом і залишають так до вересня.
Друга (північна) половина дерева залишається незайманою до тих пір, поки обрізані гілки не почнуть давати плоди. Зазвичай це відбувається на четвертий рік. Тепер беремося за обрізку другій частині старого дерева, її проводять за тією ж схемою.
Важливо! Якщо гілку видаляють повністю, то ніколи не залишають пеньок, так як на його місці може утворитися дупло.
Що робити, якщо дерево занадто висока
У цьому випадку допустимо застосувати так звану екстремальну обрізку старої яблуні, яку проводять виключно ранньою весною. Восени її робити категорично не рекомендується, оскільки «оголене» дерево може підмерзнути і загинути.
Починають її з видалення всіх хворих і пошкоджених гілок. Після цього зрізують верхівку приблизно на третину. Разом з нею відходять і всі дрібні гілочки. З деревом Тепер зручно працювати:
Всі скелетні гілки також вкорочують на третину. Разом з ними йдуть і напівскелетні пагони.
Всі зрізи рясно покривають садовим варом або олійною фарбою, обв’язують темною плівкою.
На конструкції тієї, що залишилася, вже через місяць починають рости нові бічні пагони.
Не рекомендується залишати все нові відростки. Вибираємо самі сильні та здорові, видаляємо ті, що спрямовані до стовбура або ростуть під гострим кутом.
Врахуйте, що головне правило будь-обрізки — одночасно можна видаляти більше однієї третини крони.
«Посадив і забув» – це не про виноград. Гідні врожаї благородної ягоди вдається отримувати тільки добряче попрацювавши з ранньої весни до пізньої осені. У зимові місяці перебувають справи теж: ця культура, як ніяка інша, потребує постійної уваги і турботи. Щоб не упустити оптимальні строки і види необхідних робіт, корисно мати своєрідну пам’ятку – план дій на кожен місяць року. Тут представлений такий «календар». Можна взяти його за основу, а терміни скорегувати згідно клімату в регіоні.
В давнину на Русі початок нового року було приурочене до березня – місяця, коли природа пробуджується, а люди радіють сонцю, ще боязкій тепла, живуть очікуванням майбутнього врожаю. Почнемо і ми свій календар з першого весняного місяця, адже виноградна лоза прокидається рано, вже в березні розпочинаються роботи безпосередньо з нею.
Березень: основні завдання місяці
Не пізніше першого тижня завершіть обрізку невкритих сортів винограду (за сприятливої погоди починати обрізку можна ще в лютому). Важливо впоратися з цим завданням до початку набухання бруньок на лозі, вона інакше «заплаче» надто інтенсивно. Ранки замажте яким-небудь препаратом із серії «штучна кора» чи масляною фарбою з додаванням борної кислоти.
Що ще слід зробити в березні?
Якщо плануєте розширювати виноградник, чи тільки збираєтесь закладати, визначитеся з місцем, де будете розміщувати саджанці. Воно повинно бути захищеним від вітру і добре освітленим: виноград називають сонячною ягодою не дарма.
Підберіть і придбайте саджанці, що відповідають вашим запитам і умов на ділянці. Не чекайте квітня-травня, коли настане термін посадки.
Підготуйте матеріали для пристрою або оновлення шпалер.
Запасіться добривами та препаратами для захисту винограду від шкідників, захворювань (бажано, на весь сезон).
Квітень – робота з покривними сортами
Квітень – напружений місяць для садівників, які вирощують виноград. Уважно спостерігайте за змінами погоди. Якщо за прогнозами синоптиків не очікується температур нижче -10°С, поступово высвобождайте лозу з зимових укриттів, оглядайте з метою виявлення пошкоджень, отриманих в морозну зиму. На пагонах ви можете помітити наліт цвілі, але лякатися не варто: найчастіше вона зникає сама собою, варто кущу потрапити під сонячні промені і обветриться.
При плюсовій температурі близько 5°с проведіть профілактичну обробку виноградника проти захворювань, шкідників спеціальними препаратами. Це можуть бути розчини мідного купоросу (3%), Днок (50-100 г/10 л води) і т. п. І Обприскуйте пагони, і землю під ними. Особливо це важливо для кущів, що піддавалися в минулому сезоні хвороб або навали шкідників.
В середині місяця зробіть кореневу підгодівлю, використовуючи мінеральні добавки або настій попелу.
У 2-й або 3-й декаді беріться за висадку вкорінених живців винограду. У ці ж терміни перев’яжіть пагони: рукави під нахилом, плодові гілки горизонтально.
На замітку! При набуханні нирок на лозі можна робити щеплення живцями, які заготовлені восени.
Травень – виноградар не лови гав!
У цей період робіт в море винограднику, тільки встигайте повертатися.
Після розпускання бруньок выламывайте пасинки і порослеві пагони на підставі куща, коли їх довжина досягне 10-15 см З обломанных пагонів зелені живці нарізайте – з них до осені можна виростити міцні саджанці.
Видаляйте «двійники» плодових гілок, залишаючи лише найрозвиненіші з них.
Для профілактики хвороб проводите обробку рослин фунгіцидами у фазі появи 4-5 листків на рукавах. Якщо в минулому сезоні вражав виноград оїдіум, обприскати пагони препаратом «Квадріс». З метою запобігання використовуйте мілдью Азофос.
Не забувайте про захист винограду від шкідників. Помітивши на пагонах кліща, не зволікайте з його знищенням обробку акарицидами проведіть до початку цвітіння.
При відростанні молодих пагонів на 15-20 см вище відповідного ярусу шпалери виконуйте їх підв’язку.
Перед початком цвітіння підгодовуйте кущі комплексним добривом або настоєм попелу.
Регулюйте навантаження на виноградний кущ, своєчасно видаляючи верхні суцвіття.
До кінця травня завершуйте саджанців-однорічок посадку.
Червень – найважливіші роботи у винограднику
У червні кущі, інтенсивно нарощуючи зелену масу, стають важкими. Запобігайте обламування паростків, своєчасно проводячи пасинкування, підв’язку до шпалери, видалення зайвих грон.
На замітку! Як правило, на пагонах верхні прибирають грона: розвиваються вони гірше нижніх, і ягоди на них дрібніше. Якщо ж більш слабкою виявиться нижня кисть, видаліть її.
На початку формування зав’язей обприскуйте кущі Плантафолом виду 0 25 50. При досягненні ягодами розміру горошини незайве буде обробити їх препаратом «Топаз» або Ридоміл Голд, керуючись інструкцією.
Якщо дощів немає, пару раз в місяць рясно зволожуйте ґрунт, проте в період цвітіння полив небажаний.
Липень – можливий перший врожай
До кінця місяця почнуть дозрівати ягоди ранніх сортів винограду. Але в неробстві час проводити, очікуючи врожаю, не доводиться. Липень теж сповнений турбот.
Продовжуйте систематичне видалення пасинків і підв’язування пагонів до шпалери.
Не рідше, ніж раз на 3 тижні обробляйте насадження препаратами «Квадріс» або «Флінт Стар»: середина літа – період найбільшої схильності грибкових хвороб винограду. У дощову погоду інтервал між обробками скоротіть до 2 тижнів.
Перед активним наливом ягід удобрюйте кущі комплексами, що містять азот, фосфор, калій. Хороший ефект дають Плантафол, Акварин, Новоферт.
Не забувайте про підгодівлі молодих саджанців, висаджених у відкритий грунт. Для них достатньо буде розвести 25 р комплексного добрива у відрі води.
Серпень – розслаблятися ще рано
Саме тепер починається масове дозрівання ягід, а виношують їх лози продовжують мати потребу в грамотному догляді. На початку місяця удобрюйте кущі винограду поживними сумішами, що не містять азоту: рослинам пора починати готуватися до зими, а не нарощувати зелену масу.
Якщо погода дуже жарка і у рослин спостерігаються ознаки нестачі вологи (листя втрачають пружність вдень), виробляєте помірний полив, поєднуючи його з підживлення фосфорно-калійними добривами (5-10 г /10 л води).
На замітку! З другої половини серпня поливи необхідно припинити.
У другій і третій декадах займайтеся карбуванням лоз – видаляйте верхівки пагонів з 6-8 листям. Ця маніпуляція допоможе кущів винограду підготуватися до зими.
В кінці місяця починайте збір дозрілих ягід.
У серпні залишається актуальною боротьба з захворюваннями. Якщо на кущах з’явилися ознаки сірої гнилі (бурі плями, сірий наліт на листках і знебарвлені плями на лозі), обприскуйте їх розчином марганцевокислого калію у воді (5-7 г/10 л). Помітивши поява світлого нальоту на виноградних гронах і листках (швидше за все, це оїдіум) обробляйте рослини колоїдної сіркою. Кущі ранніх сортів, з яких повністю зібраний урожай, препаратами лікуєте «Флінт Стар» або «Стробі».
Вересень – масовий збір урожаю
Роботи, які проводилися в серпні на кущах винограду ранніх і дуже ранніх строків дозрівання, тепер виконуйте на сорти середнього дозрівання.
Рослини, що мають ознаки захворювань, обробіть препаратами, які згадані раніше.
Регулюйте навантаження кущів, зрізуючи зайві кисті – на дозрівання залишених грон і визрівання лози підуть додаткові поживні речовини.
Основне завдання у вересні – збір урожаю, його переробка і закладка на зберігання.
Жовтень – основні осінні клопоти
У першій половині місяця продовжуйте збір врожаю. Його бажано Завершити до перших заморозків. Крім цього, в середині осені необхідно відповідально поставитися до виконання безлічі інших справ.
На початку місяця займіться посадкою саджанців винограду – вони відмінно вкорінюються в цей час.
Викопайте сильні саджанці з «шкілки», замочіть на 7-8 годин і висадіть на постійне місце, укривши торфом, хвоєю, або помістіть на зберігання.
Допоможіть підготуватися до зими старим лозах. Почекавши пару тижнів після заморозків і обпадання листя, зріжте недозрівші ділянки пагонів.
Якщо плануєте розмноження винограду, в кінці жовтня наріжте живці для зберігання і вкорінення взимку.
Приберіть і знищте (спаліть) рослинні залишки, не компостують їх, щоб уникнути можливих інфекцій. Землю між кущами перекопайте.
Якщо в останні місяці стояла суха погода, полийте виноград, витрачаючи по 40-60 л води на кущ.
На замітку! Для захисту від грибкових захворювань і гризунів досвідчені виноградарі рекомендують обробити кущі розчином залізного купоросу (3%).
Листопад – у пріоритеті підготовка до зимівлі
Головна турбота в цю пору – ґрунтовна підготовка до зимівлі винограду, щоб зберегти як плодоносні кущі, і так укорінені живці, висаджені в поточному сезоні. В першу десятиденку завершіть обрізку укривних сортів винограду, визрілі лози пригніть до землі і спорудите укриття з землі, торфу, тирси, лапника, спанбонду і т. п. Пагони невкритих сортів бажано теж пригнути до землі, замульчував грунт під кущами.
При використанні в якості укриття землі постарайтеся закінчити роботу до промерзання грунту. З укриттям іншими матеріалами можна почекати до настання десятиградусні морози – нехай визрілі лози отримають загартування холодом.
На замітку! Перед укриттям винограду не забудьте провести влагозарядный полив: зневоднена лоза зимує погано.
Завершуючи роботи осінні, вимийте, продезінфікуйте та при необхідності відремонтуйте інструмент, застосовуваний при роботі в винограднику. Зі шпалер видаліть рослинні залишки, зніміть підв’язки.
Грудень і січень – невеликий перепочинок
Тепер спящему винограднику потрібна тільки добротна захист від морозів. Якщо ви не впевнені в надійності споруджених укриттів, накидайте на них свіжовипавший сніг. Щоб уникнути перевантажень у весняну жнива, у грудні–січні неспішно займайтеся роботами, які можна виконати завчасно.
Всілякі Заготовлюйте добрива, які знадобляться для догляду за виноградом в наступному сезоні: перегній, деревну золу, мінеральні добавки («Новоферт», «Плантафол», «Кеміра» тощо)
Не забувайте, що вже ранньою весною будуть необхідні засоби захисту рослин від шкідників та захворювань – придбайте якісні фунгіциди, акарициди, інсектициди.
Оглядайте шпалери. Якщо необхідно, займайтеся їх відремонтувати.
Перевіряйте стан саджанців. Якщо коріння підсихають, трохи зволожуйте їх, якщо надто сирі – провітрюйте і приоткрывайте.
На замітку! При теплій погоді в січні можна зайнятися обрізанням неукривного винограду.
Лютий – переддень весни
Починайте підготовку до весняного сезону: очищайте шпалери від залишків рослинних і підв’язок, займайтеся при необхідності їх ремонтом. Якщо в попередні місяці не подбали про купівлю відсутнього інструменту і добрив для весняних посадок, зробіть це зараз.
Придбайте засоби для захисту виноградників від шкідників та захворювань:
проти антракнозу, мілдью, оїдіуму ефективні Стробі, Флінт Стар, Кабріо;
впоратися з кліщем допоможуть Неорон, Омайт, Тіовіт Джет;
від трипсів врятують Фастак, Нурел Д.
Як і в минулі зимові місяці, контролюйте стан саджанців у сховищах. У кімнатних умовах починайте вирощувати саджанці із заготовлених восени живців. По можливості проводите обрізку неукривного винограду на ділянці – рання обрізка дозволить уникнути «плачу» лози.
Непросто вирощувати Виноград, однак він вдячно відгукується на регулярний догляд. Пунктуально слідуючи цим календарем, ви неодмінно досягнете значного врожаю сонячної ягоди з кожного куща.
Все частіше для прикраси саду використовують підвісні кашпо і підлогові вази, в які висаджують ампельні рослини. Такі композиції можна розташовувати в тіні і на сонці – головне правильно підібрати асортимент культур. Висять у повітрі «букети» петуній найбільш часто зустрічаються в садах вертикальних, але асортимент для прикраси композицій набагато ширше! У цій статті – огляд сортових однорічників для оформлення ампельних композицій в саду і на балконі.
Мереживні парасольки з петуній
Незважаючи на те, що петунія частіше інших рослин висаджується у підвісні кашпо, хочеться почати розмову саме з цієї квітки. Селекціонери щороку радують новими сортами петунії – огляд сортових новинок буде представлено нижче.
Легко Петунія вирощувати з насіння, при посіві на розсаду в лютому, дорослі сіянці можуть зацвісти вже в кінці травня. Нерідко В розсада бутонизируется вже теплиці. Це ампельну рослина прекрасно цвіте на сонці і в півтіні, а прекрасний аромат квітів тільки додає принади висить у повітрі букету.
Топ 5 найкращих сортів петунії для декорування підвісних кашпо
Найменування сорту
Опис
Петунія Ампельна Лавина
З одного пакету насіння можна отримати ампельні рослини різного забарвлення – дуже весело, яскраво і несподівано. Завжди є частка таїнства, коли высаживаешь суміш забарвлень. Довжина пагонів досягає 80 см, цвітіння тривале, з травня по жовтень. Великі квіти в нічний час починають сильно пахнути, перетворюючи завмерлий сад.
Петунія ампельна Салмон Шейдз Вельвет Ф1
Невисокі міцні кущі цього сорту петунії покриті величезними бутонами лососевого забарвлення. Висота рослини – до 35 см, цвітіння триває з травня по вересень.
Петунія Джоконда червона F1
Яскраво-червоні бутони зі згущенням відтінку в горлі вузької трубки практично закривають пагони і листя – цвітіння рясне і тривале. Цей сорт може служити акцентом в композиціях з різних ампельних рослин.
Петунія каскадна Рамблін Ф1 бургунді
Ефектні квіти великі темно-фіолетового відтінку, немов пурпуровий шовк давньої королівської мантії, пелюстки переливаються під променями сонця. Рясне і тривале цвітіння, висота рослини не перевищує 35 див.
Петунія каскадна Шок Вейв Діп Перпл Ф1
Квіти відтінку старого бургундського вина і темний пурпурний вічко – цього сорту немає рівних, він один з кращих.
Калібрахоа – квітучі кулі
Оформляючи підвісні кашпо ампелями, не можна обійти стороною калібрахоа, які утворюють густі квітучі кулі, ширяють у повітрі. Зовні квіти схожі на петунію, але мають більш компактний і густий кущ, численні бутони дрібніше за розміром і прикрашені контрастним очком.
Чарівні ампельні рослини легко і просто можна виростити з насіння, правда є одна заковика – дуже важко вибрати сорт для посіву, настільки все калібрахоа яскраві і елегантні, але вихід є – спеціальні суміші.
Топ 5 найбільш популярних ампельних сортів калібрахоа
Найменування
Опис
Калібрахоа Каблум, суміш забарвлень
У наборі зібрані квіти з трьома видами забарвлення, дуже яскраві і соковиті: червона, синя і жовта. Висота куща досягає 30 див. Дорослі калібрахоа нагадують кулю з квітів.
Калібрахоа Каблум Сансет Ф1
Темно-червоний центр насичена облямівка лососева і – так виглядає ошатна калібрахоа сорти Сансет Ф1. Гібрид першого покоління з рясним і тривалим цвітінням виростає у висоту не більше 30 см.
Калібрахоа Літня веселка
Цей сорт може досягати в довжину 1 м – цілий каскад з жовтих, жовтогарячих, бузкових і бузково-фіолетових бутонів. Дуже яскраво і нарядно.
Калібрахоа Крейв Стробери Стар Ф1
Водоспад червоно-карминных квітів з темним очком в центрі – рясне цвітіння триває до осені.
Калібрахоа Каблум Пінк Ф1
Ефектні темно-рожеві квіти – цей сорт можна рекомендувати для декорування саду у рожевих тонах.
Ампельні рослини для тіні – простіше нічого немає
Іноді доводиться оформляти балкони або садові ділянки, орієнтовані на північ, досвідчений квітникар знає, скільки часу витрачається на підбір ампельних культур, які зможуть радувати буйним цвітінням в тіні. Однак є такі рослини, зараз я вам їх покажу:
Бальзамін ново-гвінейський Дівайн Містик Ф1, суміш – в набір входять рослини з рожевими, карміновими і білими квітами. Бальзамін дуже просто виростити з насіння, цвітіння настає в рік посіву. Це ампельну рослину можна вирощувати в півтіні без погіршення декоративних якостей.
Бальзамін Уоллера Сузір’я Ф1, суміш забарвлень – рідкісної краси квіти різних відтінків з білими смугами на пелюстках, що нагадують зірки. Яскраве і несподіване поєднання, сорт ідеально підходить для декорування підвісних кашпо, підлогових ваз і контейнерного вирощування.
Бальзамін ново-гвінейський Сальса Дівайн Ф1 суміш – ефектний квітка з ніжно-рожевою бутонами, яскраво-червоної і білої забарвлення. Великі квіти з’являються на рослинах з весни до осені.
Настурція День і ніч, суміш забарвлень – відмінно росте на сонці і у півтіні, висота не перевищує 30 див. В наборі зібрані культури з різною забарвленням пелюсток, в витриманою шарлахово-жовтій гамі.
Діхондра Сільвер Фоллс – оригінальна сіро-зелена борода цього ампельної рослини досягає до 1,2 м в довжину. Просто посадіть в центр композиції кілька саджанців, а через кілька тижнів ви зможете здивувати цією композицією друзів і знайомих. Ефектно, незвично, свіжо! Діхондра сорти Емеральд Фоллс має більш яскраві зелені листя.
Незвичайне у звичному
Нікого, здається, неможливо здивувати левиним зівом або лобелією – ці прості квіти часто висаджують в саду на клумбах і рабатках, вирощують в балконних ящиках. Але варто висадити ампельні форми у підвісні кашпо, як казкової краси композиції змушують милуватися ними знову і знову.
Ротики ампельний Лампион Ф1 – оригінальний номінант на саме чарівне рослина в підвісну кошику. Суміш яскравих забарвлень дозволяє створити справжній шедевр в підлогової вазі або підвісці, а вишуканий тонкий аромат додати принади цієї композиції. Висота куща не перевищує 20 см, цвітіння триває з початку літа до перших заморозків.
Братки – чудові квіти, без яких садові клумби втрачають милу простоту. Тепер віолу можна висаджувати у підвісні кашпо. Для цього селекціонери вивели спеціальні ампельні форми з квітками різноманітного забарвлення:
Віола ампельна Водоспад ліловий F1 з – бузкові квіти.
Віола ампельна Водоспад чорно-жовтий Ф1 – оригінальні квіти двухтоновой забарвлення, верхні пелюстки – чорно-сині, нижні – інтенсивно-жовті. Дуже яскраво.
Віола ампельна Вондер Фолл Золотий з червоними крилами – досягає висоти 50 см, жовто-червоні квіти густо покривають розлогі кущики з липня по жовтень.
Ампельні братки можна вирощувати на сонці і у півтіні.
Оригінально виглядає в підвісних кашпо плющолиста герань і бегонія, і торенія катарантус – вибір ампельних рослин великий, завжди можна вибрати підходящі сорти дивовижного забарвлення.
Описані прийоми догляду за садом навесні – нескладні, але це – обов’язкові складові щорічних робіт в саду. Якщо всі роботи будуть проводитися правильно, то в літній і осінній час сад порадує вас великим урожаєм. Навесні пробуджується від зимового сну вся природа, і потрібно допомогти саду прокинутися. З чого почати?
Садові справи починаються ще тоді, коли не зійшов сніг. Потрібно перевірити, чи не лежить він на гілках дерев. Сніг досить важкий і може поламати гілки.
Перевірте отруйні приманки, розставлені від гризунів. Ненажерливе звірина постійно хоче їсти і навесні, як не дивно, теж. Так що розслаблятися не потрібно.
Стовбури дерев захищають від шкідників за допомогою фарби або вапняного розчину з додаванням мідного купоросу і глини. Перед побілкою рослина очищається від моху і лишайників. Мох, лишайник і спалюються, щоб не допустити зараження рослин.
Підживлення рослин
Рання весна – період танення снігів – саме підходяще місце для підживлення рослин, підготовки їх до подальшого розвитку і зростання. Складовими частинами більшої частини добрив є три поживних речовини, що представляють особливу цінність для рослин: калій, фосфор і азот. Азотні сполуки відповідальні за посилення росту зеленої маси. Завдяки фосфору розвивається коренева система і молоді пагони. Калій сприяє кращому цвітінню і формуванню добрих плодів. Такі добрива, як «Азофоска», «Нітроамофоска», особливо ефективні для застосування в цей період.
Прополювання рослин
Весна – це основний час для прополки на дачних ділянках. Велика частина культурних рослин не набрала сили для зростання, але лізуть звідусіль бур’яни, хоча і вони значно ослабли після холодної зими. Якщо ділянку землі маленький, його найзручніше полоти вручну. Бур’ян треба виривати разом з кореневою системою. Особливість бур’янів така, що, якщо в землі збереглася найменша частинка кореневища, то вони легко відновлюються і знову починають свій наступ на культурні рослини. З гербіцидів найбільшою популярністю користується «Раундап», перед яким відступають самі вперті бур’яни, такі, як яглиця.
Мульчування рослин
Шар мульчі сприяє регулюванню температури ґрунту, збереженню вологи, не допускає росту бур’янів. В якості мульчі найчастіше використовується подрібнена деревна кора. Можна застосувати солому, компост або перепревшую листя. Шару товщиною в 10 см цілком досить. Якщо для мульчування застосовується гній, то необхідно, щоб це був якісний перегній. Окислювальні процеси в перепревающем гної можуть згубно позначитися на рослинах.
Заповнення порожніх місць
У весняний час особливо помітні порожні місця на квітниках. Деякі рослини ще не встигли як слід розростися, деякі загинули під час зимових холодів. Можна тимчасово заповнити утворилися порожнечі» кімнатними рослинами в горщиках і діжках. Нехай, наприклад, це буде фуксія або пальма юка. До цього часу у продаж надходять чудові весняні квіти: незабудки, братки, примули. Вони відразу ж висаджуються в грунт. Після висадки рослини необхідно підгодувати.
Поділ багаторічних рослин
Поділ багаторічних, занадто розрослися, рослин сприяє тому, що старі екземпляри омолоджуються. До того ж, виходить непоганий додатковий запас матеріалу для посадки. Таким чином, можна розділити дзвіночки, флокси, багаторічні сорти айстр. Саме час розділити і трав’янисті багаторічники, поки не почався їх інтенсивний ріст. Великі кущі спочатку хрестоподібно поділяються на чотири частини. Кожна з отриманих частин ділиться на декілька більш дрібних.
Підрізання кущів
Не всі чагарники потребують цієї операції. Але для деяких рослин (троянди, полину, сантоліна) навесні підрізка – нагальна необхідність для успішного формування гарного приросту рясного цвітіння. Для аґрусу, смородини, гортензії або жимолості корисна весняна санітарна обрізка (видалення підморожених, подсохших і хворих гілок).
Невдачі при вирощуванні декоративних рослин можуть спіткати і новачка і навченого досвідом квіткового гуру, адже на рослини діє ряд факторів, які не залежать від нас з вами, наприклад – несприятливі погодні умови. Але часто причиною невдач у вирощуванні квітів служить банальне незнання агротехнічних прийомів, що призводить до прикрих помилок при посадці садових рослин у відкритий ґрунт. Аналізуючи скарги початківців квітникарів на невсхожесть цибулинних, ми вирішили розповісти про ті вимоги, які необхідно ретельно дотримуватися при посадці цибулинних культур літнього цвітіння.
Підготовка і посадка складних цибулинних культур
Найчастіше квітникарям доводиться вирощувати класичні бульбові і цибулинні квіткові культури, які найбільш звичні, поширені на садових клумбах, а агротехніка їх вирощування широко висвітлена в літературі і на інтернет-сайтах. Великі труднощі викликають малопоширені мелколуковічние, про посадку яких сьогодні і піде мова в цій статті.
Ранункулюс
(Азіатського жовтцю) мають незвичайну форму Бульби ранункулюса – зібрані в пучок висохлі щупальця. У зимовий час кореневища жовтцю зберігаються при певній температурі, та й взагалі квітка відрізняється особливою вибагливістю, тому необхідно ретельно вивчити всі правильні кроки по вирощуванню чарівних ранункулюсов, саме тоді вдається помилуватися ефектними махровими квітами з яскравими пелюстками.
Короткі рекомендації по посадці і догляду за жовтцям.
Приблизні терміни виконання агротехнічних операцій
Що робити
Порядок виконання
З 10 березня по 25 квітня
У цей період можна проводити замочування сухих «крабиков» азіатських лютіков у воді або розчині біологічних стимуляторів росту.
Замочування проводиться у вологому тканини, якщо зволоження проводилося звичайною водою, замочування триває 12 годин, при використанні стимуляторів росту – 6 годин.
З середини березня
Посадка кореневищ лютіков на розсаду
Від посадки кореневищ в грунт до цвітіння проходить 3 довгих місяці, тому можна висаджувати жовтці на розсаду, щоб наблизити момент цвітіння. Пересадку ця квітка не переносить, тому краще всього вирощувати розсаду у торф’яних стаканчиках в суміші родючої садової землі і піску, при помірному поливі. Висаджують підрослу розсаду у відкритий грунт не раніше травня.
З середини травня
Посадка підготовлених кореневищ лютіков у відкритий грунт
Ранункулюс дуже теплолюбива культура, весняні заморозки можуть пошкодити сходи слабкі, тому кореневища висаджують у відкритий грунт тільки з встановленням стійкої плюсової температури.
Культура не переносить перезволоження, тому режим поливу – щадний. Якщо в саду мокрий грунт, необхідно до посадки лютіков в клумбу влаштувати надійний дренаж, а також піщану подушку під кореневища.
Важливі моменти
Розташування кореневища при посадці
Щупальцями вниз, точка росту залишається на рівні верху грунту
Після пожовтіння і засихання надземної частини рослини незалежно від місяця
Викопування бульб після цвітіння
Хоча ранункулюсы відносяться і до багаторічників, вони не виносять низькі зимові температури і гинуть. Кореневища обережно викопують, обробляють фундазолом, сушать і зберігають взимку в темряві при температурі +3+4 градуси.
Основні помилки при посадці лютіков початківцями квітникарями:
Неправильне розташування кореневища – при посадці «крабиков» жовтцю точкою зростання вниз, відбувається затримка розвитку рослин або їх повна загибель, особливо на тлі надмірного перезволоження клумби. Така ж картина спостерігається при надмірному заглибленні садивного матеріалу в товщу грунту – слабкі паростки просто не можуть подолати значний шар землі, тому не проростають.
У Раннє лютіков висаджування ґрунт холодний – спостерігається затримка розвитку рослин з кореневищ аж до їх загибелі.
Надмірне перезволоження – може вплинути на посаджені кореневища, а також на квіти дорослі, які піддаються періодичному переливу. В результаті перезволоження грунту ранункулюсов листя в’януть, бутони обпадають, цвітіння припиняється, розвиваються грибкові інфекції на фоні стресових станів.
Незбалансований Щільний або мокрий грунт – необхідно передбачити укладання дренажу і заміну злежалого грунту легкої грунтовою сумішшю.
Дотримувати правила по посадці азіатських лютіков нескладно, зате пахуча клумба послужить прикрасою саду на все літо. Жовтець можна вирощувати в горщиках і балконних кашпо – чарівні яскраві квіти викликають захват і захоплення.
Анемони
Анемони відносяться до сімейства Жовтців і поділяються на два види рослин: кореневищні і бульбові. У цій статті спробуємо розібратися, як виростити прекрасні вітрогонки з бульб. Досить кинути побіжний погляд на бульбочки анемонів, щоб засумніватися в тому, що з них може вирости щось вартісне. Бульбисхожі на шматочки сморщенного сухого дерева, дивлячись на які важко розібрати, де верх, а де низ. Правильна підготовка бульб анемон перед посадкою допоможе отримати ефектні кущі з ажурною зеленню і яскравими ніжними квітами – справжнє прикраса клумб. Для літнього цвітіння висаджують на клумби анемони гібридні, японські і корончаті.
Агротехніка підготовки анемон і їх садіння у відкритий грунт:
Приблизні терміни виконання агротехнічних операцій
Що робити
Порядок виконання
Квітень
Замочування бульб перед пророщуванням
Сухі бульби анемон замочують на 6-12 годин, використовуючи звичайну воду або розчин біостимуляторів. Після замочування в бульбу збільшується розмірах, ростові бруньки бубнявіють, стає очевидним, якою стороною висаджувати бульби в грунт.
Квітень – перша декада до початку травня
Посадка підготовлених бульб в ящики або торф’яні стаканчики
Набряклі бульби висаджують в індивідуальні стаканчики для підрощування, після чого кущі висаджують на клумби відкритого грунту прямо з торф’яним контейнером.
Початок травня – кінець травня
Висаджування розсади або бульб у відкритий грунт
Підбираючи місце для висаджування анемонів, варто знайти сонячне місце, захищене від вітру, з легкої родючою землею. На ділянках з подмочкой анемони не зможуть вирости. При необхідності змінюють злежався грунт на легкий, живильний грунт, при посадці можна укласти на дно траншеї шар дренажу з дрібного гравію та піску.
Протягом літа
Рясний полив, легке розпушування
Ніжні анемони вимагають рясного поливу в спекотні літні дні. Корисно проводити розпушування грунту, але робити це потрібно дуже обережно – бульбочки відрізняються крихкістю.
Викопують бульби восени, у південних регіонах можна залишити багаторічник зимувати в клумбі, забезпечивши надійне укриття.
Основні помилки недосвідчених квітникарів при садінні бульб анемонів у відкритий грунт:
Посадка сухих бульб без попереднього замочування і підрощування – посадкового матеріалу потрібно багато часу на проростання, що затримує цвітіння і викликає певне занепокоєння у квіткарів.
Неправильне положення при посадці бульб – якщо посаджені анемони «ногами догори», проходить значний час, поки не здадуться зелені пагони на поверхні грунту. Пам’ятайте – анемони садять плоскою стороною вгору, в центрі бульби видно ребристі сліди від торішнього листя. Набряклі легше правильно висадити бульби, адже на бульбах з’являються точки зростання.
Рідкісні поливи – рослини страждають від посухи, ураження хворобами і шкідниками, цвітуть гірше, можуть навіть зникнути від стресу.
Незбалансовані добрива – тільки навесні можна підгодовувати анемони азотними добривами, в період бутонізації і цвітіння варто вносити фосфорні та калійні добрива, а також мікроелементи як позакореневого підживлення.
Чарівні вітрогонки, яскраві і незвичайні, можуть прикрасити не тільки садові клумби, але і балкони, тераси та лоджії, адже рослини прекрасно розвиваються в контейнерній культурі.
Калли
Елегантні садові кали цікаві не тільки різнокольоровими квітами, листя сучасних сортів мають оригінальний контрастний крап, що служить прекрасною прикрасою напівтіньових ділянок саду. На яскравому сонці листя калл отримують страшні опіки, які неможливо вилікувати, тому необхідно вибрати для посадки рослин місце в півтіні, захищене від вітру, з вологою поживним грунтом.
Сплячий бульба кали не має проростків, тому новачкові важко зрозуміти, якою стороною висаджувати рослину в землю. Варто потримати бульбу у вологому торфі, нирки як намітилися вкажуть, якою стороною висаджувати бульби в клумбу (садять кали вгору нирками).
При необхідності можна розділити бульби перед посадкою на кілька частин, кожна з яких повинна мати здорову точку росту. Зрізи посипають товченим деревним вугіллям або змазують зеленкою звичайної, дають підсохнути, після чого висаджують в легкий родючий грунт.
Такий метод дозволяє швидко розмножити рідкісні сорти калл, але отримати повноцінне цвітіння з такого бульби в перший рік навряд чи вдасться.
Мелколуковічние літники відмінно підходять для групових посадок на газоні, використовуються для прикраси рабаток і альпійських гірок. Практично всі ці рослини мають подібні вимоги до посадки:
Цибулинки заглиблюють в грунт на три висоти.
Клумбу висаджують у добре освітленому місці з дренованим поживним грунтом. Необхідно захистити посадки від вітру.
Перед посадкою цибулини обробляють у спеціальних препаратах від виникнення гнилі дінця та інших захворювань.
При догляді за цибулинними культурами літнього цвітіння дуже важливо знати міру при поливі рослин.
Внесення в траншею при посадці подвійного суперфосфату благотворно впливає на рясне цвітіння культур.
Дотримуйтесь правил агротехніки по догляду за цибулинними літниками, ваші клумби будуть сповнені невимовного чару і викликають захват і захоплення оточуючих.
Історично виноград віддає перевагу м’які кліматичні умови, однак новостворені сорти добре ростуть і плодоносять і в кліматі середньої смуги, і набагато північніше. Рослина є досить примхливим і потребує особливого догляду. Розраховувати на отримання гідного врожаю можна лише, здійснюючи всі необхідні заходи по догляду за лозою. Одним з найважливіших етапів є правильна обрізка винограду навесні, яку потрібно виконувати обов’язково.
В весняної обрізку рослини потребують всі – і молоді, і дорослі. Плодоносна лоза розростається надзвичайно швидко: якщо їй не заважати, за невеликий проміжок часу вона здатна розростися на великій площі в збиток плодоношення. Щоб рослина була більш здоровим і активним, його потрібно формувати. Винограду, як і багатьом іншим культурам, властива полярність, необхідні для його розвитку речовини транспортуються з ґрунту до кінців гілок, по напряму вгору.
Це забезпечує якісний розвиток віддалених від коренів, пагонів, завдяки чому рослина розростається в сторони і вгору. Нижній же частині лози при цьому не вистачає живлення, і кущ практично оголюється внизу. Крім того, без правильного догляду ягоди стають менше розміром і втрачають солодкість. Грамотна обрізка винограду навесні запобіжить таке «здичавіння» культури. Головне, провести її правильно, щоб не нашкодити рослині.
Терміни проведення обрізки винограду навесні
Слід пам’ятати, що даний захід рекомендується робити в початковий період пробудження рослин після зимівлі. Воно неприпустимо, якщо вже почався рух соків по лозі. Зазвичай Орієнтуються на середні показники температури повітря. Обрізання можна проводити з приходом першого тепла: коли повітря вдень прогрівається до 5 градусів. Досвідчені садівники не радять робити це після набрякання бруньок – інакше культура недоотримає необхідні речовини.
Перш за все потрібно видалити пошкоджені і старі пагони. У молодих гілок залишають за два-три очка. Новачкам правильне формування може здатися складним, але не все так страшно, як видається. Розглянемо нескладну схему обрізки винограду навесні:
Молода лоза відповідає за врожай цього сезону.
Стара лоза відповідає за транспортування необхідних елементів молоді пагони: це від неї залежить ріст і розвиток останніх. Такий віковий втечу називають «рукавом». Для початку вибирають міцні і сильні гілки, здатні виконувати цю функцію. Нездатні на це пагони замінюють відповідною лозою.
Іншими словами, кущу двох-чотирьох досить старих пагонів, які будуть грати роль «рукавів» – інші видаляються. Далі визначається оптимальна форма майбутнього рослини. Всі непотрібні молоді гілки видаляються теж. Не кожному новачкові сподобається таке оголення штамба, але саме описана технологія гарантує появу нових листків і пагонів, а в подальшому – збір хорошого врожаю.
Інструкція для початківців: обрізка винограду навесні
Щоб не допустити фатальних помилок при виконанні даної операції, бажано керуватися наступними правилами:
Пошкоджені та хворі гілки необхідно видалити.
Обрізка проводиться острозаточенным виключно чистим інструментом – отриманий зріз повинен бути ідеально рівним.
Довгі пагони залишати не варто, 10-12 вічок цілком достатньо.
Діаметр молодої лози, залишається для плодоношення, повинен бути не менше 0,6 див.
Напрямок зрізу повинна йти строго під прямим кутом.
Виконання цих простих рекомендацій допоможе виростити здоровий повноцінний кущ, здатний дати гідний урожай.
Сльози виноградної лози
Нерідко садівники не знають, що робити: виноград після обрізки навесні плаче. Яку небезпеку таїть таке явище, чи можна йому запобігти, що й робити, якщо це сталося? Після вимушеного зимового відпочинку у рослин починається весняний рух соків. З місць пошкоджень (обломанных або обрізаних пагонів) випливає пасока – так фахівці називають сік цієї культури. Це може бути чревате такими небезпеками:
Рослина, недополучающее харчування і воду, слабшає.
Настає гниття промоклих нирок.
Відбувається засихання окремих гілок і пагонів.
Виникають інфекції у намокших гілок.
Погіршується смак ягід.
Знижується врожайність.
Попередити сльози у винограду набагато простіше, ніж позбутися від них. Важливо ретельно виконувати всі агротехнічні прийоми, особливо це стосується обрізки: головним моментом є її терміни. Категорично не варто проводити процедуру під час сокоруху. Виноград не здатний, як плодові дерева, закривати ранки корою. Деревина у пошкоджених пагонів сохне, порушуючи їх провідність. При підрізання відплодоносили лози необхідно двох-трьох залишати сантиметрові пеньки.
Обрізку краще проводити в теплу суху погоду, щоб зрізи могли швидко підсохнути і затвердіти. Якщо бруньки вже набрякли, то уникнути плачу не вдасться – захід краще відкласти до появи молодих пагонів. При досягненні паростками розмірів 10 см таке явище, як плач, припиняється природним чином. Для його штучної зупинки застосовують припікання зрізу запальничкою, використовують саморобну замазку з борної кислоти, оліфи і крейди. Сучасний аналог такого засобу – спеціальний бальзам «Штучна кора», який можна придбати в магазині.
Цей різновид рослин прийнято відносити до карликових сортів плодових. Зростом вони невисокі, набагато менше, ніж звичні садові види, крона подовжена і не має бічних пагонів. Дивлячись на них, складається враження, що дерево все – суцільний ствол, який покритий густим листям. Завдяки цьому рослини і отримали таке цікаве назву – «колоновидні дерева».
Що цікаво – ця дивовижна форма – справа рук природи, а не людини. Таким оригінальним чином Дерево росте саме по собі і потребує лише легкої обрізки. Особливо це актуально в перші роки життя нашого рослини.
Рослини Живуть 15-16 років, так як потім основна частина кільчаток усохне, і дерево перестане плодоносити. Але застосовуючи різні методики, начебто омолоджувальної обрізки, можна трохи збільшити термін їх життя.
Історична довідка
Як же з’явилися ці дивовижні дерева-колони?
Абсолютно Випадково. Вони не є результатом генної інженерії або селекції. У 60-х роках двадцятого століття в одному американському саду господар саду, селекціонер, раптово виявив гілку яблуні (якщо детально, сорту «Макінтош»), яка росла у вертикальному напрямку, була набагато більш товстою, ніж сусідні, і, що найголовніше, обвешена великою кількістю яблук.
Зрозуміло, він вирішив розмножити «вдалу» гілку і через пару років колоновидні дерева вже давали свої перші вражаючі результати. Перший сорт колоновидної яблуні назвали «Ватажок».
Переконавшись у перевагах яблунь-колон, вчені вивели сорти і багатьох інших дерев – слив, груш, персиків.
Переваги і недоліки
Плюси:
Найголовнішим плюсом, звичайно ж, є їх компактність. При скромних розмірах вони чудово плодоносять, і це дає можливість зробити колоновидна сад. Він принесе набагато більше врожаю, ніж традиційний. Висаджувати їх можна на відстані 40-50 см один від одного!
На невеликому просторі легко можна вирощувати багато різних сортів.
Дерева, знову ж таки, невисокі, і це полегшує збір врожаю і обрізку. Та й взагалі, вони надзвичайно прості у догляді.
Швидке плодоношення.
До мінусів можна віднести:
Життя у дерев-колон досить коротка.
Вимогливі до підкормкам.
Сильно виснажують грунт. Це змушує більш активно використовувати добрива.
Посадка і догляд
Посадка колоновидна дерев проводиться або восени, або навесні – це безпосередньо залежить від сорту дерева. Уважно огляньте саджанці під час купівлі – листя (якщо, звичайно, дерева не хвойні) повинні бути видалені, а пагони – дозрілими.
Найкраще місце для посадки дерев-колон – це низини.
При зберіганні саджанця враховуйте, що його кореневої системи необхідно достатня кількість вологи. Для цього коріння можна обернути періодично увлажняемой тканиною, і помістити в прохолодне місце. А якщо кліматичні і погодні умови дозволяють, можна прикопати в землю.
При посадці дерев рядами, пам’ятайте:
Відстань між саджанцями – 40-50 см;
Відстань між рядами – метр.
При такій щільності на одній сотці поміститься 200 саджанців.
Не обов’язково копати окремі лунки для кожного саджанця, просто вирийте неглибоку канаву близько 40 см в глибину і ширину. Щоб ряд вийшов рівним, можете використовувати натягнуту мотузку.
Не забудьте обов’язково притоптати землю біля кореневої шийки, щоб не залишилося повітряних пустот в прикореневій зоні. Пам’ятайте також, що одному саджанцю потрібно приблизно 2 літри теплої води, а підгодувати в рік потрібно 3 або навіть 4 рази. Полив виробляти в міру підсихання землі. Головне, не переборщити – можуть почати загнивати коріння і обсипатися недозрілі плоди. Якщо все-таки верхівкова брунька загинула, то необхідно видалити всі пагони, крім того, який краще підтримує вертикальне положення дерева.
Графік підживлень:
Кінець першої декади травня.
Потім – через два тижні.
Остання ще через два тижні.
Як виготовити підгодівлю? Змішайте у відрі води столову ложку аміачної селітри або нітроамофоски і лопату перегною (гною). Її необхідно Вносити з розрахунку приблизно два літри під кожен саджанець.
Для поліпшення родючості грунту радимо вносити такі мінерали:
Калій –близько 60 грамів на дерево;
Суперфосфат – 70 грамів;
Компост – приблизно 15 кг на квадратний метр;
Якщо підвищена кислотність грунту, рекомендуємо використовувати доломітове борошно – 100 грамів на один квадратний метр.
Також в перші роки при відсутності активних дощів рослина вимагає інтенсивного поливання. Не слід нехтувати і загальноприйнятим порядком внесення добрив:
Весна – азотні підживлення.
Потім, в середині вегетації – підживлення нітроамофоска-комплексом.
Починаючи з липня-серпня слід повністю виключити органічні азотні добрива з комплексу мінерального живлення, і сконцентруватися на калійної підгодівлі.
Із-за особливостей колоновидна дерев (густота посадки і рясне плодоношення), необхідно вносити близько 10 кг сечовини і 500 кг гною на сотку кожну осінь.
Слідкуйте за бур’янами. Вони сильно виснажують грунт, якої і так доводиться несолодко через «вимогливості» колон. Найголовніше, не допускати заростання бур’янами пристовбурних кіл. Не можна перекопувати грунт, це може пошкодити кореневу систему, тому доведеться прополювати вручну. Між рядами достатньо буде просто викошувати траву.
Рішення проти хвороб і шкідників
Квіткоїд – обприскати розчином «Фуфаноном» (1,5 г 1 л води).
Плодожерка – обробити тим же «Фуфаноном», або «Децисом» 3-6 разів за сезон.
Парша – проблема вирішується за допомогою препарату «СКОР» або «Рубиган» (2 і 4 грама на літр відповідно) 1 – 3 рази за сезон.
У зимовий час колоновидні дерева рекомендується накрити поліетиленом, особливо приділивши увагу нижній частині стовбура. Завдяки цьому ми убезпечимо дерево від обмерзання і загибелі нирки, яка необхідна для збереження дерева у формі колони.
Загалом, колоновидна сад – відмінна альтернатива традиційному. При належному догляді дерева-колони будуть довго радувати Вас своєю високою плодоносностью і чудовим зовнішнім виглядом. Вибираючи цей варіант, не забувайте, що Ви економите велика кількість місця на Вашій ділянці – на звільненому просторі можна побудувати альтанку, лазню… Та що завгодно!
Різнокольорові айстри радують своїм цвітінням в кінці літа, школярі вперше переступають поріг школи з букетами з цих яскравих кольорів, багаторічні сорти служать прикрасою альпійських гірок і садових клумб. Сучасні сорти відрізняються величезною різноманітністю форм і забарвлень, поряд з яскравими крупноквіткові видами, для прикраси клумб використовують низькі подушкообразные айстри багаторічні, які незвичайно красиві. Квітка відрізняється невибагливістю, мириться з бідними ґрунтами, простить забудькуватість квітникаря, пропустив полив. Часто любителі задаються питанням, а коли сіяти астру з насіння на розсаду краще і чи варто взагалі це робити? У цій статті – все про посіві айстри на розсаду.
Астра з насіння: способи вирощування
Для початку хочеться зауважити, що айстри з насіння можна вирощувати трьома класичними способами:
Підзимовий посів в грунт – цю операцію проводять в кінці жовтня або початку листопада, дивлячись по погоді. Добре разборонованный ділянка, відведена під посів насіння айстр, ні в якому разі не удобрюють гноєм, інакше сходи можуть вражатися чорною ніжкою. У грунті роблять неглибокі борозни (від 1,5 до 2,0 см), які висівають знезаражені і висушені насіння. Взимку цю рабатку засипають високим шаром снігу, в безсніжні зими вкривають утеплюючими матеріалами по грунту. Айстри Квіти – холодостійкі рослини, тому даний спосіб добре зарекомендував себе, розсада сходить на 1-2 тижні раніше і відрізняється міцним здоров’ям. Єдиний мінус – посівного матеріалу потрібно на 25-30% більше.
В Посів безпосередньо клумбу навесні – такий спосіб теж практикується квітникарями. Насіння Висаджують у підготовлену грядку приблизно з середини квітня по травень. Посів проводять у підготовлені борозни, насіння потрібно обробити. Для рослин особливо небезпечні грибкові інфекції, які виникають при посіві заражених насіння і неправильної підготовки грунту. Пам’ятайте, що насіння айстри зберігають схожість всього 2 роки, не користуйтеся старим посівним матеріалом.
Посадка айстр на розсаду в теплиці або будинку – проводиться для прискорення цвітіння культури, про цьому способі варто поговорити більш детально. Тим більше, багато квітникарі практикують саме цей спосіб вирощування посадкового матеріалу з насіння.
Вирощування розсади айстри в домашніх умовах
Розсаду однорічних і багаторічних айстр можна виростити з насіння на підвіконні, твердо дотримуючись агротехніку отримання квіткових саджанців. Кожен квітникар має в цій справі свої хитрощі і тонкощі, але класичний спосіб все-таки існує.
Визначаючись з датою посіву насіння айстр на розсаду, важливо пам’ятати, що існує три групи рослин, що розрізняються за термінами цвітіння:
Ранні сорти – цвітіння настає приблизно через 3 місяці після появи сходів.
Середні сорти – до цвітіння проходить около110 днів,
Види пізнього строку цвітіння – знадобиться майже 130 днів, щоб ці сорти айстр порадували своїм цвітінням.
Обов’язково враховуйте при посіві розсади терміни цвітіння сортів, пізні айстри варто сіяти на розсаду вже в кінці січня або в лютому, інакше квітка не встигає показати всю свою красу, а власні насіння не вдається зібрати. Також рекомендуємо заглянути в місячний календар садівника на лютий, щоб визначити найбільш оптимальні дні для посіву насіння айстри.
Найменування операцій
Опис
Терміни
Знезараження насіння
Посівний матеріал айстр обробляють в марганцівці або фитоспорине, після просушування замочують у эпине, після чого проводять посів у ящики або горщики.
За 1-2 тижні перед посівом.
Підготовка грунту
Готують Грунт з садової землі, перегною, торфу, крупного піску, золи. Суміш повинна містити необхідні поживні речовини і добре пропускати воду. Грунт можна прожарити в духовці або пролити марганцівкою.
За 1-2 тижні перед посівом.
Посів
Насіння айстри досить великі, їх розкладають в борозенки вручну, заглиблюючи в грунт до 1 див. Насіння Висаджують у відповідності зі строками цвітіння
З лютого по травень.
Догляд за посівами
Ємності з насінням накривають склом або плівкою, поміщають в тепле місце. Поливають дуже обережно. Обов’язково розсаді забезпечують яскраве освітлення
У міру появи сходів.
Пікіровка
У Молоді рослини пікірують стадії 2-4 листків, акуратно пересаджуючи в ящики або окремі стаканчики. У цей час проводять загартовування ніжних сходів.
По мірі появи потрібної кількості листя.
У відкритий грунт рослини висаджують з середини травня, цвітіння більшості сортів починається в серпні.
Сподіваюся, що стаття відповіла на ваше запитання, як сіяти айстри. Всім Міцних сходів.
.jpg)
.jpg)
.jpg)
.jpg)
.jpg)
.jpg)
.jpg)
.jpg)
.jpg)
.jpg)
.jpg)
.jpg)
.jpg)
.jpg)
.jpg)
.jpg)
.jpg)
.jpg)
.jpg)
.jpg)
.jpg)
.jpg)
.jpg)
.jpg)
.jpg)
.jpg)
.jpg)
.jpg)
.jpg)
.jpg)
.jpg)
.jpg)
.jpg)
.jpg)
.jpg)
.jpg)
.jpg)
.jpg)
.jpg)
.jpg)
.jpg)
.jpg)
.jpg)
.jpg)
.jpg)
.jpg)
.jpg)
