Лаванду часто вважають південною екзотикою, яка в регіонах із холодними зимами неминуче вимерзає. Насправді «донька Провансу» — багаторічний напівкущ із родини глухокропивових (губоцвітих), і за правильного вибору сорту та місця вона успішно зимує навіть там, де морози тривалі, а ґрунти важкі. У цій статті — що саме губить лаванду в холодному кліматі, як підготувати ділянку, коли садити й як укрити кущі на зиму. Сезонний догляд — полив, обрізку й підживлення — описано в матеріалі «Догляд за лавандою».
Морозостійкі сорти лаванди без укриття витримують близько −20 °C, а під укриттям — значно сильніші морози. У США лаванду вирощують у промислових масштабах у 5-й кліматичній зоні USDA (до −29 °C), а в 4-й (до −34 °C) — як декоративну рослину. Агрономи наголошують: усе вирішує правильно підібраний вид і сорт.
Які види лаванди витримують морози
Рід лаванда налічує близько 45 видів і сотні сортів. У садах найчастіше трапляються три групи:
- Лаванда широколиста (спика) — середземноморський вид, теплолюбна. Окрім декоративного вирощування, її ефірну олію використовують у медицині та парфумерії.
- Лавандин — гібрид лаванди вузьколистої та широколистої. Його сорти сьогодні дуже популярні: кущі цвітуть один раз за сезон, зате вміст ефірної олії в них високий. Саме лавандин вирощують у Франції, Англії та США для отримання олії й прикраси садів.
- Лаванда вузьколиста — її ще називають англійською або справжньою (Lavandula vera). Сорти цього виду найбільш холодостійкі; саме їх мають на увазі, коли кажуть, що лаванда добре зимує в регіонах із суворими зимами.
Популярні сорти й способи розмноження описано в статті «Лаванда: сорти, посадка й догляд». Гібридів і сортів з’явилося так багато, що їх часто важко віднести до певної групи. Але для садівника важливіше інше — витривалість сорту. На присадибних ділянках лаванда нерідко гине: і на посушливому півдні, і на сніжній півночі. Іноді рослини вимерзають, але частіше випрівають або загнивають від грибкових хвороб. Водночас у ботанічних садах і на фермах її успішно вирощують. Тож причина втрат здебільшого — в агротехніці.
Чому лаванда гине взимку
Головна причина загибелі лаванди — не мороз, а волога. Узимку в перезволоженому ґрунті під щільним сніговим настом коренева шийка часто гине. Улітку в щільних, насичених водою ґрунтах розвиваються грибкові хвороби, які уражають стебла.
Друга небезпека — нестача вологи за певних умов. Ранньою весною коріння часто пересихає: здерев’янілі стебла на пронизливому вітрі випаровують багато вологи, а корінці, що ще не прокинулися, не встигають її постачати.
Отже, лаванду гублять:
- невідповідна структура ґрунту;
- часта зміна відлиг і заморозків;
- неправильний полив.
Щоб цього уникнути, потрібно:
- обрати найсухішу ділянку;
- обрати місце, з якого стікає вода або де легко влаштувати її відведення;
- заздалегідь підготувати ґрунт, щоб він був пухким і повітропроникним;
- за потреби насипати гребені;
- влаштувати ефективний дренаж;
- розкислити ґрунт;
- налагодити правильний полив;
- продумати зимове укриття;
- підібрати засоби захисту від грибкових хвороб.
10 кроків до успішної зимівлі
Десять кроків, які допоможуть виростити лаванду в холодному кліматі:
1. Якщо сухої ділянки немає, її потрібно підготувати.
2. Місце під посадку обирають на схилі, біля будинку чи огорожі — там, де вода найімовірніше стікає сама.
3. Ґрунт будь-якої родючості має бути пухким і повітропроникним. Глинисті, важкі мулисті та заливні ґрунти не підходять. Найкраще — підготовлений багатошаровий ґрунт: унизу роблять дренаж із гальки або крупного піску. Щебінь, який із часом ущільнюється, не використовують.
4. На ділянках із високим рівнем ґрунтових вод викопують водовідвідні канави. Вище по схилу висаджують вологолюбні рослини, які забиратимуть надлишок вологи з ґрунту.
5. Заздалегідь до посадки кислий ґрунт розкислюють вапном або доломітовим борошном, щоб pH був у межах 6,5–8,0. Надалі під кущі можна вносити трохи деревної золи. Склад суміші й норми вапнування — у статті про ґрунт для лаванди.
6. Гребені насипають тоді, коли інакше осушити ґрунт неможливо. Врахуйте, що насипний ґрунт узимку промерзає швидше, тому шар укриття має бути товстим.
7. Поливають лаванду лише в перший рік після посадки. Вона дуже посухостійка й погано переносить надлишок води. З віком коріння йде глибоко в ґрунт.
8. Для укриття використовують повітропроникні матеріали. Найкращий природний — ялинові гілки (лапник).
9. Грибкові хвороби лікують фунгіцидами. Якщо з лаванди планують отримувати олію або використовувати квіти в кулінарії чи для чаю, обирайте препарати, дозволені для таких культур, і дотримуйтеся строків очікування, вказаних на упаковці.
10. Рослини регулярно оглядають. Прополюють 1–2 рази на тиждень, бо бур’яни сприяють поширенню грибкових хвороб. Кущі з ураженим листям і почорнілими пагонами одразу видаляють і спалюють. Інструменти — секатори, ножі, сапки — регулярно знезаражують.
Застосовуйте ці заходи в комплексі — так вони найефективніші. Якщо технологія здається надто складною, вирощуйте лаванду в горщиках: агротехніка та сама, але доглядати за рослиною в горщику набагато простіше.
Коли й як садити лаванду в холодному кліматі
У відкритий ґрунт насіння висівають під зиму, після підготовки ділянки. Насіння дрібне, тому його загортають неглибоко — на 0,3–0,5 см. Але частіше насіння пророщують, як і більшість багаторічників, ранньою весною в розсадних ящиках. Сіянці пікірують в окремі горщики, а з настанням літа висаджують на постійне місце. Рослини, вирощені з насіння, зацвітають на другий рік.
У регіонах із суворими зимами надійніше садити саджанцями й лише навесні: за літо кущ укорениться й краще перенесе першу зиму. Ямки копають у травні на відстані 80–90 см одна від одної. Саджанці висаджують на тій самій глибині, на якій вони росли в горщику, ґрунт ущільнюють і поливають. Протягом першого сезону ґрунт підтримують злегка вологим на дотик і регулярно розпушують. Наступної весни кущі вкорочують на третину; лезо секатора перед обрізанням протирають спиртом. Полив різко скорочують або зовсім припиняють — посуха для лаванди менш шкідлива, ніж надлишок вологи. Головне — щоб ґрунт залишався пухким і чистим від бур’янів.
Як укрити лаванду на зиму
Укриття потрібне молодим кущам у першу зиму й усім рослинам там, де морози опускаються нижче −20…−25 °C або сніг лягає пізно.
- Строки. Укривають після встановлення стійких морозів, на сухий підмерзлий ґрунт. Якщо укрити зарано, кущ випріє.
- Матеріал. Найкраще — ялинові гілки (лапник) або агроволокно на каркасі. Опале листя, солома й поліетилен не підходять: під ними накопичується волога, і коренева шийка загниває.
- Обрізка. Восени лаванду сильно не обрізають — лише прибирають відцвілі колоски. Формувальну обрізку переносять на весну.
- Весна. Укриття знімають поступово, у похмурий день, щойно зійде сніг: різке весняне сонце й вітер висушують здерев’янілі пагони, поки коріння ще не прокинулося.
Якщо зими у вашому регіоні особливо суворі, вирощуйте лаванду в контейнері й на зиму заносьте в прохолодне (0…+5 °C) світле приміщення. Аромат лаванди добре доповнює троянди — про такі поєднання читайте в статті про компаньйонів для троянд.