Груша приживається навесні краще, ніж восени, і на це є фізіологічна причина. Восени дерево повільно формує всмоктувальні корінці, тому саджанець входить у зиму зневодненим і підмерзає. Весняна посадка дає рослині вологу і цілий сезон на вкорінення. Розберемо строки, підготовку ями і саму посадку крок за кроком. Догляд за дорослим деревом описаний у профілі груші, решта матеріалів — у розділі про плодовий сад.
Строки і вибір місця
Правило строків просте: що раніше, то краще. Оптимальне вікно — перші 5–6 днів після того, як розмерзнеться земля. Якщо садите пізніше, притіняйте саджанець і стежте, щоб коріння не пересихало. Місце обирають захищене від північних вітрів — біля будівель або живоплоту. Зимові сорти, найчутливіші до холоду, розміщують поблизу південної стіни будинку; про вибір витривалого сорту читайте огляд морозостійких сортів груші.
Відстань між деревами залежить від підщепи. Груша на сильнорослій підщепі потребує схеми 7×6 метрів, щеплена на айві — 5×3 метра. На схилах беруть менше значення, на рівнині й у зрошуваних садах — більше. Помилка з густотою проявиться через 5–7 років, коли крони зімкнуться, тому економити місце не варто.
Підготовка ями
Ями для весняної посадки копають з осені, у крайньому разі — за два тижні до висадки. Стандартна ширина — 1,5 метра; на бідних ґрунтах яму збільшують до 2–2,5 метра. Груша любить суглинок, тому пісковики виправляють глиною: близько 12 відер на звичайну яму, 20–25 — на збільшену. Глину, пісок і чорнозем перемішують рівномірно, на дно кладуть тонкий шар чистої глини.
Заправка ями визначає, як швидко дерево вступить у плодоношення. До ями вносять:
- до 15 кг перегною або компосту;
- 60–120 г калійної солі або 1 кг деревної золи;
- близько 250 г суперфосфату — безпосередньо перед посадкою.
Органіку й мінеральні добрива корисно вносити разом у половинних дозах — живлення виходить рівномірнішим. Дози інших сумішей звіряйте з оглядом мінеральних добрив. Свіжий гній у яму не кладуть за жодних умов.
Вибір саджанця
Груші висаджують у півтора-дворічному віці. Стандартний саджанець має розгалужене коріння завдовжки 20–35 см, рівний стовбур і 3–4 скелетні гілки, рівномірно розподілені по колу. Діаметр стовбура біля кореневої шийки — близько 15 мм, нижче місця щеплення не повинно бути пагонів. Стан коріння перевіряють на зрізі: біла деревина — здорове, коричнева — засохле, чорно-сіра — підмерзле. Саджанець, у якого темна понад половина коріння, відбраковують; пересохле коріння перед посадкою занурюють у бовтанку з чорнозему й золи 1:1.
Посадка і перша обрізка
По центру ями вбивають кіл, насипають горбик родючої землі і ставлять деревце з північного боку кола. Кореневу шийку — вона розташована нижче місця щеплення — тримають на рівні землі; для контролю поперек ями кладуть посадкову дошку. Землю подають малими порціями, розподіляють між корінням і час від часу ущільнюють, а стовбур злегка трусять. Коли яма заповнена, землю втоптують від краю до центру і формують лунку глибиною 10–15 см.
Під саджанець виливають 5 відер води. Лунку вкривають компостом шаром 8–10 см — навіщо потрібен цей шар, пояснює стаття про мульчування. Стовбур підв’язують до кілка м’якою широкою стрічкою у формі вісімки. Далі поливають раз на тиждень-два; норми на літо є в матеріалі як правильно поливати дерево.
Одразу після ранньовесняної посадки гілки вкорочують. Найдовшу бічну гілку зрізають на третину або наполовину, решту підрівнюють на той самий рівень. Центральний провідник лишають на 20–25 см вищим за бічні гілки. Мета — сформувати 4 скелетні гілки під кутом 60–65 градусів до стовбура: це основа майбутньої крони.
Часті питання
Чи можна посадити грушу восени? На півдні з м’якими зимами — можна, у вересні-жовтні. У центральних і північних областях безпечніша весняна посадка: восени коріння не встигає прижитися.
Скільки груш садити для врожаю? Мінімум дві, різних сортів, що цвітуть одночасно. Більшість сортів груші самобезплідні, і без перехресного запилення зав’язі не буде.