Груша живе і плодоносить довше за яблуню — окремі дерева дають урожай по 50–80 років. Водночас культура теплолюбніша: коріння восени росте повільно, тому невдало посаджене дерево часто гине першої ж зими. Хто врахує цю особливість на старті, далі клопоту з грушею має небагато. У цьому профілі — сорти, вимоги до місця і догляд від посадки до плодоношення. Стаття входить у розділ про плодовий сад.
Сорти і запилення
Сорти груші, як і яблуні, ділять на літні, осінні й зимові за строками достигання. Для холодних регіонів головний критерій — витривалість: окремі селекційні сорти на кшталт Скороспілки витримують до −40 °C. Огляд одинадцяти таких сортів з висотою дерева і вагою плодів ми зібрали у статті про морозостійкі сорти груші. Більшість груш самобезплідні, тому в саду висаджують два сорти, що цвітуть одночасно, — без запилювача цвіт опадає порожнім.
Купуйте саджанці півтора-дворічного віку з місцевих розплідників. Здорове коріння на зрізі біле; коричневе означає, що коріння пересохло, чорно-сіре — що підмерзло. Дерево, у якого темна понад половина коріння, відбраковують.
Місце і ґрунт
Груші відводять ділянку, закриту від північних вітрів будівлями або насадженнями. Зимові сорти, найчутливіші до холоду, садять біля південної стіни будинку. Найкращий ґрунт — водопроникний суглинок, заправлений органікою; у піщаний додають глину, приблизно 12 відер на посадкову яму, і перемішують з чорноземом. Дерево на сильнорослій підщепі потребує схеми 7×6 метрів, щеплене на айві — 5×3 метра. Загущення проявиться лише через 5–7 років, коли крони зімкнуться і виправити щось буде важко.
Посадка
Грушу висаджують ранньою весною, у перші 5–6 днів після розмерзання ґрунту. Восени дерево не встигає сформувати всмоктувальні корінці й за зиму зневоднюється. Яму готують з осені: заправляють перегноєм (до 15 кг), золою і суперфосфатом. Саджанець ставлять на горбик, кореневу шийку тримають на рівні землі, після засипання виливають 5 відер води й мульчують компостом. Покрокова схема з розмірами ям і першою обрізкою — у статті про посадку груші навесні.
Полив і підживлення
Молоде дерево поливають раз на тиждень-два, доросле — 3–4 рази за сезон, але глибоко, щоб волога дійшла до коріння. Правила для спеки й посушливих періодів розібрані в матеріалі як правильно поливати дерево. Підживлення повторюється щороку за простою схемою:
- навесні — азот: розведений перегній або розчин сечовини;
- на початку літа — комплексне добриво з фосфором і калієм;
- восени — деревна зола або калійна сіль із суперфосфатом, без азоту.
Свіжий гній під грушу не вносять: він обпікає коріння. Осінній азот теж шкодить — дерево жене пагони замість готуватися до зими.
Обрізка і підготовка до зими
Крону груші формують з 4 скелетних гілок, розміщених під кутом 60–65 градусів до стовбура. Центральний провідник тримають на 20–25 см вищим за бічні гілки. Щовесни видаляють пагони, що ростуть усередину крони, а також сухі й підмерзлі гілки. Молоді дерева на зиму мульчують і білять від морозобоїн; інші прийоми — від вологозарядного поливу до обв’язування штамба — описані в статті як підвищити морозостійкість плодових культур.
Хвороби і шкідники
Груша хворіє на паршу так само часто, як яблуня: на листках з’являються оливкові плями, плоди вкриваються чорними струпами і тріскаються. Захист однаковий для обох культур — прозора крона, прибирання опалого листя і весняні обприскування; схема обробок — у статті про паршу. З шкідників найбільше дошкуляють грушева медяниця і плодожерка. Проти них восени перекопують пристовбурні кола і знімають ловильні пояси разом зі шкідниками, що там зібралися.
Часті питання
Чому груша цвіте, а плодів немає? Найчастіше бракує запилювача — потрібен другий сорт, що цвіте в той самий час. Друга причина — дерево росте в тіні або в низині, де застоюється холодне повітря і заморозки б’ють цвіт.
Коли груша дає перший урожай? Більшість сортів на сильнорослій підщепі — на 5–7-й рік, на айві — на 3–4-й. Скороплідні сорти на кшталт Медової плодоносять через 3–5 років після посадки.
Чи можна виростити грушу з насінини? Дерево виросте, але сортових ознак не збереже — плоди будуть дрібні й терпкі. Сортову грушу розмножують щепленням на грушеву або айвову підщепу.