Колоновидне дерево — це живий стовп заввишки 2–2,5 метра, обліплений плодами майже без бічних гілок. Між такими деревами лишають усього 40–50 сантиметрів, тому на площі одного розлогого дерева поміщається десяток колон різних сортів. Ціна компактності — короткий вік у 15–16 років і висока вимогливість до годування. Розберемося, кому такий формат підходить і як не занапастити колону першої ж зими. Порівняти її зі звичайними деревами допоможе розділ про плодовий сад.
Звідки взялися колони
Колоновидна форма — не генна інженерія, а природна мутація. У 1960-х роках канадський садівник помітив на старій яблуні Макінтош вертикальну гілку без бічних розгалужень, густо всипану яблуками. Гілку розмножили щепленням, і з неї вийшов перший колоновидний сорт — Важак. Пізніше селекціонери вивели колоновидні груші, сливи й персики, хоча найстабільніше поводяться саме яблуні. У груш і слив «колоновидність» слабша: без обрізки вони поступово розростаються.
Плодові бруньки колони сидять на кільчатках — коротеньких плодових гілочках уздовж стовбура. Через 15–16 років основна частина кільчаток відмирає, і дерево практично припиняє плодоносити. Омолоджувальна обрізка трохи подовжує вік, але сад колон у принципі розрахований на планову заміну.
Плюси і мінуси
Головний аргумент за — врожай з квадратного метра: щільна посадка колон дає більше плодів, ніж звичайний сад тієї ж площі. Перед покупкою зважте й решту особливостей:
- компактність — посадка через 40–50 см, метр між рядами;
- плодоношення вже на другий-третій рік;
- зручність збору й обробок — усе на висоті витягнутої руки;
- короткий продуктивний вік — 15–16 років;
- висока потреба в підживленнях і поливі: щільна посадка швидко виснажує ґрунт;
- вразлива верхівкова брунька, загибель якої ламає форму дерева.
Колони виправдовують себе на малих ділянках і як експериментальна грядка сортів. Якщо місця вдосталь, звичайні яблуня і груша дадуть той самий урожай меншими зусиллями.
Посадка
Колони садять навесні або на початку осені на сонячному, захищеному від вітру місці. Низини із застоєм холодного повітря не підходять: підмерзла верхівка — головна причина зіпсованих колон. Для ряду зручніше не копати окремі лунки, а вирити канаву 40 см завглибшки і завширшки, заправлену перегноєм з суперфосфатом. Саджанці ставлять через 40–50 см, кореневу шийку не заглиблюють, землю навколо ущільнюють, щоб не лишилося порожнин. Після посадки кожне дерево поливають 2 літрами теплої води, а надалі — у міру підсихання ґрунту.
Переливати колони не можна: у щільній посадці коріння загниває швидко, а недозрілі плоди осипаються. Ґрунт у рядах не перекопують — коріння лежить мілко, його ушкоджує навіть лопата. Бур’яни виполюють вручну, міжряддя просто викошують.
Підживлення — основа догляду
Щільна посадка і рясне плодоношення виснажують ґрунт швидше, ніж будь-яка інша культура саду, тому колони годують тричі-чотири рази за сезон. Навесні дають азот: столова ложка аміачної селітри або нітроамофоски плюс лопата перегною на відро води, по 2 літри розчину під дерево. Перше підживлення — на початку травня, друге й третє — з інтервалом два тижні. З липня азот повністю прибирають і переходять на калій, щоб пагони визріли до зими. Восени під перекопку міжрядь вносять компост; види і дози органіки розібрані в огляді органічних добрив.
Обрізка колон
Формувати колону майже не доводиться — вертикальний ріст закладений у сорті. Робота садівника зводиться до контролю бічних пагонів: щовесни їх укорочують на дві-три бруньки, перетворюючи на плодові ланки. Пагони, що виросли з залишених бруньок, наступного року знову вкорочують, а ті, що вже відплодоносили, вирізають на кільце. Центральний провідник не чіпають узагалі, поки дерево не досягне бажаної висоти у 2–2,5 метра — тоді його щороку переводять на бічну гілку.
Зрізи на тонкому стовбурі колони заживають повільно, тому ріжуть тільки гострим чистим секатором у суху погоду. Дібрати інструмент допоможе огляд інструментів для обрізки дерев. У перший рік після посадки квіти обривають повністю, на другий лишають п’ять-шість плодів: рання перевантаженість виснажує молоду колону швидше, ніж будь-яка хвороба.
Захист і зимівля
Хвороби і шкідники в колон ті самі, що у звичайних яблунь: парша, квіткоїд і плодожерка, гусінь якої червивить плоди. Обробляти колони простіше — уся крона на відстані руки, тож вистачає ранцевого обприскувача. На зиму нижню частину стовбура і пристовбурне коло утеплюють: мульча, лапник або агроволокно. Найцінніше в колони — верхівкова брунька, яка тримає форму дерева. Якщо вона все ж загинула, навесні з пагонів, що з’явилися, лишають один найвертикальніший, а решту вирізають.
Часті питання
Скільки плодоносить колоновидний сад? Пік урожайності припадає на 5–12-й роки, після 15 років кільчатки відмирають і дерево замінюють. Плануйте підсадку молодих колон заздалегідь.
Чому колона розгалужується? Загинула верхівкова брунька або сорт лише умовно колоновидний, як більшість груш і слив. Зайві бічні пагони вкорочують на дві-три бруньки щовесни.
Яка відстань потрібна колонам? 40–50 см між деревами і близько метра між рядами. На сотці за такої схеми поміщається до 200 саджанців.