Слива дає перші плоди на третій-четвертий рік і за врожайністю поступається хіба що яблуні: доросле дерево приносить 20–40 кілограмів. Разом з тим це одна з найвередливіших до вологи культур — вона однаково страждає і від посухи, і від застою води. Друга особливість — активна коренева поросль, з якою доведеться боротися щосезону. У цьому профілі — сорти, посадка й догляд від саджанця до врожаю. Місце сливи серед інших культур допоможе визначити розділ про плодовий сад.
Як вибрати сорт
Перше, на що дивляться при виборі, — самоплідність. Багато традиційних сортів сливи самобезплідні: без сорту-запилювача поруч дерево цвіте, а плодів не зав’язує. Для малої ділянки з одним деревом беріть тільки самоплідний сорт. Друге — зимостійкість: слива терпить мороз, але важко переносить відлиги з різким похолоданням, тому сорт має бути районованим. Третє — розмір: окремі сорти виганяють до 7–8 метрів, а низькорослі вкладаються у 3–4.
В українських садах добре показали себе кілька перевірених сортів. Короткий орієнтир:
- Угорка звичайна — класика для чорносливу і наливок, пізня, невибаглива;
- Стенлей — самоплідний пізній сорт з великими темно-синіми плодами;
- Ренклод Альтана — солодка десертна слива, потребує запилювача;
- Анна Шпет — пізня, врожайна, плоди тримаються на дереві до жовтня;
- Волошка — великоплідний український сорт для свіжого споживання.
Пара сортів з різними строками достигання дає плоди з серпня до жовтня. Запилювачі мають цвісти одночасно з основним сортом, це уточнюють при купівлі саджанця.
Посадка
Сливі потрібне освітлене місце, захищене від холодного вітру, з глибоким заляганням ґрунтових вод і без весняного підтоплення. Навіть короткочасний застій води губить коріння. Ґрунт — пухкий, родючий, з нейтральною або слабокислою реакцією; кислий вапнують заздалегідь, 300–500 грамів вапна на квадратний метр. Сухі піски без заправки перегноєм не годяться: слива чутлива до посухи.
Садять сливу у квітні, до розпускання бруньок; на півдні можлива осіння посадка за 40–45 днів до морозів. Яму копають 50 см завглибшки і 60–65 см у діаметрі за два тижні до посадки, між деревами лишають не менше 3 метрів. Заправка: одне-два відра перегною, 200 грамів суперфосфату, банка золи. Коріння сливи лежить у верхньому шарі ґрунту, тому кореневу шийку не заглиблюють ні на сантиметр. Повний розбір техніки — у статті про посадку кісточкових.
Полив, підживлення, поросль
Слива п’є більше за вишню: у посушливе літо їй дають 4–5 відер води кожні два тижні, особливо в період наливу плодів. Пересихання в червні — головна причина осипання зав’язі. Пристовбурне коло тримають під шаром органіки 5–7 см, який зберігає вологу і глушить бур’яни; про матеріали і правила читайте в статті про мульчування. Підживлюють за стандартною схемою: азот навесні, комплексне добриво після цвітіння, фосфор і калій восени.
Кореневу поросль вирізають два-три рази за сезон біля самої основи, розкопавши землю до кореня. Зрізана на рівні ґрунту, вона відростає ще густіше. Занедбана поросль за пару років перетворює сливу на непрохідні хащі й відбирає в дерева половину сил.
Обрізка
Сливу обрізають щороку навесні, до сокоруху, інакше крона загущується і плоди дрібнішають. У молодого дерева закладають 5–7 скелетних гілок, у дорослого вирізають сухі, поламані й спрямовані всередину крони пагони. За один прийом знімають не більше чверті крони — сильна обрізка провокує камедетечу. Гілки, перевантажені врожаєм, влітку підпирають рогатинами, бо слива ламається під плодами частіше за інші дерева.
Розмноження
Кореневласну сливу найпростіше розмножити порослю: навесні відкопують дворічний паросток з добрим власним корінням і пересаджують. У щепленого дерева поросль росте від підщепи, тому сортову сливу з неї не отримати — такі сорти розмножують щепленням живця на сіянець аличі або дикої сливи. Живці заготовляють у грудні і зберігають у снігу або холодильнику до весняного щеплення. Кісточка сортових ознак не повторює, з неї виростає дрібноплідна напівдичка.
Хвороби і шкідники
Головний шкідник — сливова плодожерка: її гусінь проточує плоди, і вони осипаються недостиглими з краплями камеді на шкірці. Феромонні пастки з червня і збирання падалиці щодня знижують чисельність у рази, повна схема боротьби — у статті про плодожерку. З хвороб найнебезпечніший моніліоз: усихання квітучих гілок навесні і сіра гниль плодів улітку. Уражені гілки вирізають із захватом здорової деревини, муміфіковані плоди знімають з дерева до зими.
Проти обох бід працює гігієна саду: прибирати падалицю, не лишати гнилих плодів на гілках, білити штамб восени. Обробки мідьвмісними препаратами до цвітіння закривають більшість грибкових проблем.
Часті питання
Чому слива цвіте, а не плодоносить? Сорт самобезплідний і не має запилювача — це найчастіша причина. Посадіть поруч сорт-запилювач або прищепіть його гілку в крону.
Чому осипається зелена зав’язь? Або дереву забракло води в період наливу, або в плодах працює гусінь плодожерки. Розріжте кілька опалих плодів і перевірте.
Скільки живе слива? У середньому 20–25 років, продуктивний період — з 4-го по 15-й рік. Старіюче дерево поступово замінюють молодим, посадженим на відстані від старого місця.