Моніліоз упізнають за моторошною картиною: щойно відцвіла вишня раптом стоїть із бурими, наче обпаленими вогнем гілками. Звідси й народна назва першої стадії — моніліальний опік. Хворобу викликають гриби роду Monilinia, і найбільше від них потерпають кісточкові: вишня, черешня, слива, абрикос і персик. Той самий збудник улітку працює інакше — гноїть плоди просто на гілках. Гриб зимує в уражених пагонах і муміфікованих плодах, тому хвороба з саду сама не зникає, а щороку набирає сили.
Як розпізнати моніліоз
Весняна форма б’є під час цвітіння. Квітки буріють і всихають, за ними в’яне молоде листя, і всихає весь кінець гілки на 15–30 см. Уражені пагони виглядають обпаленими, листя не опадає, а висить бурими прапорцями. Садівники часто списують це на нічний мороз, і в цьому головна пастка. Мороз б’є всі дерева одночасно, а моніліоз — окремі гілки на окремих деревах, із різкою межею між живою і мертвою тканиною.
Літня форма — плодова гниль. На вишнях, сливах чи абрикосах з’являється бура пляма, яка за кілька днів охоплює весь плід. Поверхню вкривають дрібні сірувато-бежеві подушечки спор, часто розташовані концентричними колами. Хворі плоди не опадають, а засихають і муміфікуються на гілках. Кожна така «мумія» — консерва з інфекцією на наступну весну.
Умови розвитку
Спалах моніліального опіку майже гарантує холодне мокре цвітіння. Дощ, тумани і температура в межах 12–16 градусів у момент, коли дерево розкрило квітки, — ідеальні умови для зараження, бо гриб заходить у дерево саме через маточку квітки. Літній плодовій гнилі допомагають рани на плодах: тріщини від дощів, дірки від казарки і плодожерки, розклювані птахами боки. Загущена невентильована крона й дотик хворого плоду до здорового прискорюють поширення в рази.
Пік ризику можна впізнати заздалегідь. Якщо на дні цвітіння синоптики обіцяють дощі й температуру нижче 15 градусів, плануйте обробку на початок розкриття квіток, не чекаючи симптомів. У суху теплу весну моніліальний опік майже не проявляється навіть у запущених садах. Погода під час цвітіння важить більше, ніж будь-який препарат після нього.
Профілактика
Стримати моніліоз без санітарних заходів неможливо: інфекція зимує прямо на дереві. Основні роботи виглядають так:
- Вирізайте уражені пагони одразу після цвітіння, із захопленням 10–15 см здорової деревини, і спалюйте їх.
- Знімайте всі муміфіковані плоди восени та взимку — на гілках і під деревом не має лишатися жодного.
- Проріджуйте крону, щоб після дощу вона швидко провітрювалась і сохла.
- Захищайте плоди від ран: боріться з плодожеркою та казаркою, не допускайте розтріскування від нерегулярного поливу.
- Дезінфікуйте інструмент після обрізання хворих гілок, щоб не рознести гриб по саду.
Стійкість до моніліозу залежить і від самого дерева: правильно посаджене, воно менше хворіє. Про вибір місця і схему садіння читайте в статті про посадку кісточкових, а решта матеріалів про догляд за деревами зібрана в хабі плодовий сад.
Чим обробляти
Схема захисту прив’язана до цвітіння. До розпускання бруньок сад обробляють 3% бордоською рідиною або іншим мідьвмісним препаратом — це зменшує запас інфекції. Головна обробка припадає на початок цвітіння: у прохолодну погоду добре працює діюча речовина ципродиніл, ефективна вже від 5 градусів тепла. Після цвітіння обробку повторюють, а проти літньої плодової гнилі застосовують фунгіциди на основі тебуконазолу чи дифеноконазолу. Дозування — лише за інструкцією виробника, і обов’язково витримуйте вказаний строк очікування до збору плодів: у кісточкових він настає швидко, бо врожай дозріває рано.
Біологічний захист доречний як доповнення: препарати з Bacillus subtilis і Trichoderma застосовують після цвітіння кожні 10 днів і в період дозрівання, коли хімія вже заборонена. Народні засоби проти моніліозу слабкі, і покладатися на них у рік спалаху не варто. Реальна альтернатива хімії — жорстка санітарія плюс стійкіші сорти: серед вишень менше хворіють дюки і сорти з щільним листям.
Санітарну обрізку хворих гілок проводьте в суху погоду: у дощ спори розлітаються з кожним рухом секатора. Зрізи діаметром понад два сантиметри замазуйте садовим варом або спеціальною пастою, бо відкрита рана — ще одні ворота для інфекції. Найуразливіші серед кісточкових — абрикос і повстяна вишня: у роки з мокрим цвітінням вони вигорають від моніліального опіку першими. Для них весняні обробки пропускати не можна навіть у відносно сухий сезон, а крону тримають максимально розрідженою.
Схожі хвороби поруч
Гниль на плодах у саду викликає не лише моніліоз, тому придивіться до нальоту. Димчасто-сірий пухнастий пух на ягодах і плодах — це сіра гниль, у моніліозу подушечки дрібні й розташовані колами. Чорні коркові плями з тріщинами на яблуках і грушах — парша, вона не гноїть плід на гілці. Повний визначник хвороб за симптомами шукайте в хабі захист рослин.
Часті питання
Гілки всохли після цвітіння — це точно моніліоз, а не мороз? Погляньте на характер ураження. Мороз б’є рівномірно весь сад за одну ніч, моніліоз — окремі гілки з різкою межею між живим і бурим, часто лише на одному дереві.
Чи можна їсти плоди з дерева, що хворіє? Здорові плоди без плям їсти можна після миття. Плоди з бурими плямами і подушечками спор викидайте повністю — гниль проростає глибше видимої межі.
Дерево всихає щовесни, обробки не рятують. Що не так? Найімовірніше, у кроні лишаються уражені пагони і мумії, які перезаражають дерево зсередини. Без вирізання хворої деревини і збору муміфікованих плодів жоден препарат не дасть результату.