Заміокулькас (Zamioculcas zamiifolia) — сукулентна рослина з родини ароїдних родом зі східної Африки. Його глянсові темно-зелені листки сидять на товстих прямостоячих черешках, а вологу рослина запасає в потовщеннях і підземних бульбах. Ця здатність накопичувати воду робить заміокулькас надзвичайно живучим і терплячим до посухи. Він мириться з півтінню й рідкісним поливом, тому підходить зайнятим людям. Місце цієї культури серед інших видів описано в довіднику кімнатних рослин.
Особливості й характер
Заміокулькас — сукулент, тож попри належність до ароїдних догляд за ним ближчий до догляду за кактусами. Він накопичує воду в тканинах, а тому головна помилка з ним — не посуха, а перелив. Ті самі принципи діють для інших запасливих видів, зібраних у гайді про догляд за сукулентами.
За невибагливістю рослину часто ставлять в один ряд із сансевієрією, бо обидві прощають нерегулярний догляд. Сік заміокулькаса подразнює шкіру, тому пересаджують його в рукавичках. У решті ж це одна з найпростіших рослин у домі.
Умови вирощування
Заміокулькас добре почувається при розсіяному світлі, а до півтіні легко пристосовується, лише повільніше росте. Прямі полуденні промені лишають на листі опіки, тому південне вікно притіняють. Оптимальна температура тримається в межах 18–24 °C.
Різких перепадів температури рослина не любить, а взимку її не тримають нижче 15 °C. Високої вологості повітря заміокулькас не потребує, і звичайні кімнатні умови його влаштовують. Ця нетребувальність і зробила його таким популярним.
Ґрунт і пересадка
Для заміокулькаса потрібен пухкий, дуже добре дренований субстрат, що не затримує вологу. Найкраще підходить готова суміш для кактусів і сукулентів або універсальний ґрунт із великою часткою піску й перліту. На дно горщика кладуть товстий шар керамзиту.
Пересаджують рослину нечасто, коли бульби заповнять горщик і почнуть його розпирати. Ємність беруть трохи більшу й обов’язково з дренажними отворами. Загальні правила зібрано в матеріалі про пересадку кімнатних рослин, а вибір субстрату — у розділі про ґрунт і добрива.
Полив і підживлення
Поливають заміокулькас лише тоді, коли ґрунт повністю просохне, і в цьому головне правило догляду. Влітку це приблизно раз на два тижні, а взимку значно рідше. Перелив і застій води швидко призводять до гнилі бульб, тому надлишок із піддона зливають одразу.
Підживлюють рослину нечасто: у теплий сезон достатньо разу на місяць добрива для кактусів у половинній дозі. Восени й узимку підживлення припиняють. Загальні принципи зволоження описано в гайді про полив кімнатних рослин.
Розмноження
Заміокулькас розмножують кількома способами, і найпростіший з них — поділ куща під час пересадки. Дорослу рослину розділяють так, щоб у кожній частині лишалися бульби й коріння. Зрізи підсушують перед посадкою в сухий субстрат.
Можна вкорінити й окремий листок: його зрізають, кілька днів підсушують і садять у ґрунт для сукулентів. Біля основи листка з часом утворюється маленька бульбочка, з якої розвивається нова рослина. Спосіб надійний, але дуже повільний: від листка до помітної рослини минає багато місяців. Пришвидшити його не вийде, тому для швидшого результату обирають поділ дорослого куща.
Хвороби та шкідники
Пожовтіння листя найчастіше сигналить про перелив, рідше — про надто темне місце. Плями на пластинках з’являються від прямого сонця або пошкодження шкідниками. Гниль бульб — найнебезпечніший наслідок застою вологи, тому полив тримають скупим.
Зі шкідників заміокулькас зрідка турбують щитівка й павутинний кліщ у сухому теплому повітрі. Уражені місця протирають мильним розчином і за потреби обробляють, докладніше — у розділі про захист рослин. Здорова рослина хворіє дуже нечасто.
Часті питання
Як часто поливати заміокулькас? Лише після повного просихання ґрунту — улітку приблизно раз на два тижні, а взимку ще рідше.
Чому жовтіє листя? Найчастіше через перелив; скоротіть полив, перевірте дренаж і за потреби огляньте бульби на гниль.
Чи отруйний заміокулькас? Його сік подразнює шкіру й слизові, тому пересаджуйте рослину в рукавичках і тримайте недосяжною для дітей і тварин.