Амариліс — цибулинна рослина з великими лійкоподібними квітами, родом із Південної Америки. Його часто плутають із гіппеаструмом, бо обидва належать до родини амарилісових і схожі за виглядом. Справжній амариліс (Amaryllis belladonna) має ароматні квіти, тоді як більшість «амарилісів» у продажу — це гіппеаструми. Місце рослини серед інших цибулинних показує довідник кімнатних рослин.
Види та вибір цибулини
У культурі трапляється власне амариліс беладона та численні гіппеаструми під тією ж назвою. Успіх вирощування починається з якісної цибулини, тому вибору варто приділити увагу. Здорова цибулина дає більші й яскравіші квіти.
- Беріть велику щільну цибулину без плям, вм’ятин і слідів гнилі.
- Донце має бути сухим і твердим, з живими корінцями.
- Уникайте м’яких цибулин із неприємним запахом — це ознака гнилі.
Висаджують цибулину переважно восени чи взимку, щоб отримати цвітіння в холодну пору. Тоді квітка розкривається, коли більшість рослин у спокої. Один квітконіс несе кілька великих квіток, які розкриваються по черзі й тримаються тижнями. Щоб продовжити цвітіння, горщик тримають подалі від батарей у прохолоді. Після того як квіти зів’януть, цибулина потребує підживлення й нарощування листя для наступного сезону.
Посадка й умови
Цибулину саджають у горщик з дренажними отворами, заглиблюючи на дві третини й лишаючи верхівку над ґрунтом. Субстрат беруть легкий — суміш квіткової землі з піском чи торфом. Після посадки поливають помірно, щоб не залити цибулину до появи коренів.
Амариліс любить яскраве розсіяне світло, але пряме сонце може пошкодити листя. Оптимальна температура — 18–24°C, а вологість помірна, без надмірного зволоження. Про підбір ґрунту докладніше в матеріалі про ґрунт і добрива.
Полив і підживлення
Поливають амариліс регулярно, даючи верхньому шару ґрунту просохнути між поливами. Надмірна волога особливо небезпечна для цибулини, тому воду з піддона зливають. Під час спокою після цвітіння полив зводять до мінімуму. Як не перезволожити рослину, описано в статті про полив кімнатних рослин.
Під час росту й цвітіння амариліс підживлюють рідким добривом кожні два тижні. Підживлення особливо важливе після цвітіння, коли цибулина накопичує сили на наступний сезон. У період спокою добрива не вносять.
Пересадка
Амариліс пересаджують щороку або раз на два роки, щоб оновити ґрунт і дати місце дочірнім цибулинам. Роблять це після періоду спокою, обережно, не пошкоджуючи коріння. Горщик беруть лише трохи ширший за цибулину, бо в тісному вона краще цвіте. Загальний порядок дій зібрано в гайді про пересадку кімнатних рослин.
Розмноження
Найпростіше розмножувати амариліс дочірніми цибулинами-дітками. Їх відділяють від материнської цибулини під час пересадки й висаджують окремо. Молоді цибулини зацвітають за два-три роки. Насінням амариліс розмножують рідше, бо це довший і менш надійний шлях.
Щоб дітки розвивалися швидше, материнську цибулину не тримають у надто тісному горщику. Водночас надлишок вільної землі гальмує цвітіння, тому шукають баланс. Пересадку й відділення діток зручно поєднувати в одну процедуру навесні.
Хвороби та шкідники
Найчастіша проблема амарилісу — гниль цибулини від перезволоження, тому головна профілактика полягає в помірному поливі. З комах рослину вражають попелиця, щитівка та трипси. Регулярно оглядайте листя й цибулину, а препарати для обробки добирайте за розділом про захист рослин. Жовтіння листя зазвичай пов’язане з переливом або, навпаки, пересиханням ґрунту.
Часті питання
Чому амариліс не цвіте? Найчастіше через відсутність періоду спокою, брак світла чи підживлення. Дайте цибулині відпочити кілька тижнів і забезпечте яскраве світло.
Чим амариліс відрізняється від гіппеаструму? Справжній амариліс цвіте до появи листя й має ароматні квіти. Більшість магазинних цибулин — це гіппеаструми.
Що робити з амарилісом після цвітіння? Квітконіс зрізають, а рослину продовжують поливати й підживлювати, поки росте листя. Так цибулина набирає сили на наступний сезон.
Як глибоко саджати цибулину амарилісу? Її заглиблюють приблизно на дві третини, лишаючи верхівку над ґрунтом. Горщик беруть тісний, лише трохи ширший за саму цибулину.